"17" жовтня 2017 р.
Справа №150/385/17
Провадження по справі №2/150/170/17
17 жовтня 2017 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Горбей О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, -
До Чернівецького районного суду звернулася ОСОБА_1 з вище зазначеним позовом, посилаючись на те, що шлюб з відповідачем розпався остаточно і подальше збереження сім'ї є неможливим. Крім того, відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги для утримання неповнолітньої дитини не надає. Просить розірвати шлюб, стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти для утримання неповнолітнітньої доньки в розмірі 1000 гривень до досягнення дитиною повноліття.
Сторони в судове засідання не з'явилися, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Позивач свої вимоги підтримує, просить їх задоволити.
Відповідач позовні вимоги визнає частково, не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів для утримання неповнолітньої дитини. Однак, просить стягувати мінімальний розмір аліментів, встановлений для дитини певного віку.
Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами зареєстровано 09 квітня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №12 (а.с. 3).
Частиною 3 статті 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Причиною розпаду сім'ї є те, що у подружжя розбіжні погляди на життя, ведення домашнього господарства, вирішення різного роду побутових та сімейних питань, несумісність характерів, на підставі чого в сім'ї виникали сварки та різного роду непорозуміння, при цьому неодноразово у присутності неповнолітньої дитини. На даний час кожен із подружжя проживає окремо, за час окремого проживання ніхто із сторін не приймав жодних заходів для збереження сім'ї.
Наданий сторонам відповідно до ухвали Чернівецького районного суду від 21 липня 2017 року двохмісячний термін для примирення позитивного результату не дав.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя й дійсні причини позову, суд вважає, що спільне подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б як їх інтересам, так і інтересам неповнолітньої дитини, що відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України дає підстави для розірвання шлюбу.
Від спільного подружнього життя у сторін є неповнолітня донька - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6), яка проживає з матір'ю та перебуває на її утриманні (а.с. 5).
В добровільному порядку відповідач відмовляється надавати матеріальну допомогу для утримання неповнолітньої дитини.
Обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття закріплений частиною 2 статті 51 Конституції України.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей. В разі ухилення від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються у судовому порядку за ч.3 ст.181 цього Кодексу.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому обов'язком особистим, а не солідарним.
Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року, №78 9 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенціїї ООН).
Відповідно до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017 року №2037-VІІІ) розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо).
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII затверджено прожитковий мінімум для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень.
Відповідно до ч.1 ст.184 Сімейного кодексу України суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 3 статті 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Частиною 4 статті 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог щодо стягнення із відповідача аліментів.
Визначаючи розмір аліментів, суд не може врахувати стан здоров'я відповідача, чи є у нього інші утриманці, оскільки, суду не надано відповідних доказів.
Відповідачем визнаються позовні вимоги щодо стягнення аліментів для утримання неповнолітньої дитини, однак, заперечується розмір аліментів, які просить стягувати позивач (1000 гривень щомісячно), в заяві, поданій через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області, просить стягувати мінімальний розмір аліментів, встановлений чинним законодавством для дітей певного віку.
Беручи до уваги те, що батьки повинні утримувати своїх неповнолітніх дітей згідно статті 180 СК України, суд, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, затвердженого статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, для дітей віком до 6 років та дітей віком від 6 до 18 років, приходить до висновку, що обґрунтованим і справедливим буде розмір аліментів на неповнолітню дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень до досягнення дитиною повноліття та часткове задоволення таким чином позовних вимог ОСОБА_1
Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу в розмірі 640 гривень 00 копійок, про що свідчить квитанція №3 від 26.06.2017 року (а.с. 1).
З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню, суд в силу ст.88 ЦПК України приходить до висновку про присудження ОСОБА_1 судових витрат, зокрема, судового збору, сплаченого нею при зверненні до суду в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачів від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
ОСОБА_1 у відповідності до положень вище зазначеного Закону звільнена від сплати судового збору за вимогою щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину, тому відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір, від сплати якого звільнено позивача.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України допустити рішення щодо стягнення аліментів до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
На підставі ст., ст. 105, 110, 112, 235 ч.8, 180, 182, 184 СК України, керуючись ст. 10, 11, 60, 84, 88, 174, 212-215, п.1 ч.1 ст.367 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований 09 квітня 2015 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького районного управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №12.
За вибором позивача залишити її прізвище ОСОБА_1, яке взято нею при укладенні шлюбу, що розірвано.
Стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3 Могилів - Подільського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 для утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 800 (вісімсот) гривень з індексацією відповідно до закону, починаючи з 03.07.2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір, від сплати якого при зверненні із позовом за вимогою про стягнення аліментів звільнено позивача ОСОБА_1, у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені нею при зверненні до суду - судовий збір за подання позовної заяви за вимогою про розірвання шлюбу, у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.
Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга, подана після закінчення установлених строків, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя: Л.П. Цимбалюк