11.10.2017 Справа № 920/845/17
За позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» в особі філії «Глухівська ДЕД» ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (м. Глухів, Сумська область)
до - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Глухів, Сумська область)
про стягнення 3975 грн. 08 коп.
Суддя О.Ю. Резніченко
Представники:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - ОСОБА_1.
При секретарі судового засідання - Мудрицька С.Ю.
Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. безпідставно отриманих коштів, 176 грн. 87 коп. 3% річних, 1798 грн. 21 коп. інфляційних втрат.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у попередньому судовому засіданні.
Відповідач в письмовому відзиві проти позовних вимог заперечує.
Відповідач в судовому засіданні усно зазначив, що проти позовних вимог заперечує.
Розглянувши матеріали справи, суд
Як зазначає позивач в обґрунтування позову, відповідачу було помилково перераховано кошти в розмірі 2000 грн., а саме 03.09.2014 року 1000 грн., 18.09.2014 - 500 грн. та 500 грн. 02.10.2014.
Вищезазначені факти підтверджуються платіжними дорученнями №№ 4725, 4766, 4832 відповідно. Зазначені помилкові операції підтверджуються виписками банку.
Позивач звернувся 03.07.2017 до відповідача з претензією повернути кошти, однак відповідач кошти не повернув.
Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги ст.1212 ЦК України.
Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки:
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту.
Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов'язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору.
Якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212
ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Вищезазначена правова позиція міститься також і в Постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 року по справі № 6-88цс13, яка підлягає обов'язковому врахування господарським судом при винесенні рішення, відповідно до ГПК України.
Крім того, згідно до ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватись у спрощений спосіб. Згідно ст. 181 ГК України - шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами, тощо.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату від 03.09.2014 на суму 5300 грн. для оплати позивачем редуктора Т-150.
З виписок банку наданих позивачем вбачається, що позивач прийняв рахунок на оплату і сплачував кошти саме по рахунку б/н від 03.09.2014. Крім того, в рахунку № 4725 зазначено, що оплата здійснюється за редуктор Т-150.
Отже, відповідачу позивачем перераховано кошти за існування правової підстави - між сторонами виникли договірні відносини у спрощений спосіб.
Враховуючи те, що між сторонами у даній справі виникли договірні відносини у спрощений спосіб, правовідносини сторін регулюються нормами зобов'язального права, а не статтею 1212 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу позовних вимог, спірна сума коштів набута відповідачем за наявності правової підстави, а тому вона не може бути витребувана відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отримана.
Суд дійшов висновку, що вимога позивач про стягнення 2000 грн., як безпідставно отриманих коштів, є неправомірною та такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що судом відмовлено у стягненні основної суми боргу, то відсутні і правові підстави для стягнення з відповідача 3% річних і інфляційних втрат, відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України при відмові у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволенні позову - відмовити.
Повне рішення складено 17.10.2017.
Суддя О.Ю. Резніченко