12.10.2017 року Справа № 904/6057/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: судді Науменка І.М., - доповідача
суддів: Кузнецова В.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №01-9/27-05 від 11.01.2017 року;
від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №14-428 юр від 11.10.2017 року.
розглянувши матеріали апеляційної скарги державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року у справі №904/6057/17
за позовом державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія", м. Миколаїв
до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг
про стягнення 415 845 грн. 77 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 року у даній справі (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" (54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170, ідентифікаційний код 19290012) 270 743 грн. 04 коп. (двісті сімдесят тисяч сімсот сорок три грн.. 04 коп.) пені, 29 008 грн. 20 коп. (двадцять дев'ять тисяч вісім грн.. 20 коп.) 3% річних, 60 494 грн. 53 коп. (шістдесят тисяч чотириста дев'яносто чотири грн.. 53 коп.) інфляційних втрат, 5 403 грн. 69 коп. (п'ять тисяч чотириста три грн.. 69 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного з позивачем договору про надання послуг.
Не погодившись з рішенням суду, до апеляційної інстанції звернулося державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні 55 600,00 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат починаючи з місяця, наступного за місцем, у якому мав бути здійснений платіж (тобто з січня 2017р.), що цілком відповідає приписам постави Пленуму ВГСУ №14. Тому відмова місцевого суду в задоволені частини інфляційних втрат, мотивована неправильністю нарахуванню інфляційних втрат позивачем за грудень 2016 року, є необґрунтованою та неправомірною, оскільки інфляційні втрати позивачем за січень-лютий 2017р. не нараховувались.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.17р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача в якому просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на таке. Зі змісту листа Позивача вих.№01-2/2660 від 02.11.2016р. вбачається, що в ньому відсутні обов'язкові ознаки (елементи) оферти (пропозиції) укласти господарський договір, які передбачені ч.1 ст.641 ЦК України, ч.2, 3, 4, 5, 7 ст.180, ч.2, 3 ст.181 ГК України, зокрема, не визначені істотні умови - предмет та строк. Крім того, до даного листа не було додано проект господарського договору. У зв'язку з чим, висновок місцевого господарського суду про те, що лист Позивача вих.№01-2/2660 від 02.11.2016р. був офертою (пропозицією) укласти відповідний господарський договір прийнятий у зв'язку з неправильним застосуванням (ст.ст.179, 180, 181, 183 ГК України, ст.ст.251, 252, 638, 641 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст.ст.33 34, 36, 43 ГПК України).
Крім того, дійшовши до висновку про наявність повного та безумовного акцепту з боку ПАТ «АМКР» умов, відображених у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016р., місцевим господарським судом було неправильного застосовано норми матеріального (ст.19 Конституції України, ст.ет.638, 642, 646 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст.ст.33, 34, 36, 43 ГПК України).
Відповідач наполягає, що у правовідносинах Позивача і Відповідача відсутній факт прострочення грошового зобов'язання в частині сплати грошових коштів за надані послуги, у зв'язку із відсутністю узгодженого сторонами строку для виконання такого зобов'язання та сплати ПАТ «АМКР» коштів в межах 7 денного терміну з дати отримання вимоги (ч.2 ст.530 ЦК України). А тому, відповідно, нарахування 3% річних та інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період є необґрунтованим та неправомірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність укладеного між сторонами господарського договору, умовами якого передбачено стягнення пені та її розмір та той факт, що ПАТ «АМКР» не погоджувало (узгоджувало, надавало згоду) розмір неустойки у будь- якій з передбачених законом формі, вимоги Позивача щодо стягнення з ПАТ «АМКР» неустойки в розмірі 270 743,04 грн. є незаконними і такими, що не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 12.10.2017р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст.101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Отже, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні уповноважених представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:
24.07.2015р. між Державним підприємством “Спеціалізований морський порт “Октябрськ” (портовий оператор) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (вантажовласник) укладено договір № 183П-2015/3124 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого визначено, що цей договір визначає порядок і умови надання послуг з виконання вантажних операцій портовим оператором з вантажами, що належать власнику вантажу, які надходять в порт для відправки на експорт / імпорт, транзит.
За умовами п. 1.2. договору вантажовласник здійснює організацію транспортування власних вантажів, і в стосунках з портовим оператором діє від свого імені і за свій рахунок або делегує повноваження довіреній особі (компанії), яке виступає від імені вантажовласника.
Варіанти вантажних операцій, супутні послуги, їх вартість, обсяг робіт та інше, щодо вантажів окремої номенклатури, визначатися в доповненнях до цього договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.3. договору).
Згідно п. 9.1. договору цей договір, підписаний уповноваженими особами і скріплений печатками сторін, вступає в силу з 01.08.2015р. і діє по 01.08.2016 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань, що виникли в межах терміну його дії. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
В подальшому між сторонами укладено доповнення № 1 до договору (а.с. 20) та додаткову угоду № 1 до договору (а.с. 21).
28.07.2016р. сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 22), в якій вони дійшли згоди викласти в новій редакції пункт 9.1 договору, а саме: “ 9.1. Цей договір, підписаний уповноваженими особами і скріплений печатками сторін, вступає в силу з 01.08.2015 р і діє по 01.11.2016 р, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами фінансових зобов'язань, що виникли в межах терміну його дії. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.”.
Відповідно до розділу “Загальні положення” статуту Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" (а.с. 52), Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія" (далі - підприємство) є державним підприємством і діє як комерційне унітарне підприємство, що засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Підприємство є правонаступником реорганізованого державного підприємства “Спеціалізований морський порт “Октябрськ” у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчого балансу. Підприємство змінило найменування з: Державного підприємства “Спеціалізований морський порт “Октябрськ” на Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія".
Позивач стверджує, що направив відповідачу лист № 07/2432 від 17.10.2016р. (а.с. 23), в якому зазначив що строк дії договору № 183П-2015 від 24.07.2015р. закінчився, у зв'язку із чим для забезпечення безперебійної роботи з перевалки вантажів ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” направив на розгляд та підписання проект договору перевалки на наступний рік разом із діючими на підприємстві ставками на роботи і послуги при перевалці чорних металів. Один підписаний примірник договору, просив повернути на його адресу.
Однак, як вказує позивач, станом на 02.11.2016р. підписаного проекту договору на його адресу не надходило.
Позивач зазначає, що у зв'язку із тим, що на території позивача продовжували зберігатись вантажі відповідача, а зберігання вантажів є платною послугою, та у зв'язку із тим, що відповідачем було заявлено до завезення 50 тис. тон вантажу на експорт, ДП "СК "Ольвія" направило відповідачу лист № 01-2/2660 від 02.11.2016р., в якому повідомило про готовність до виконання вантажних операцій. Крім того, у вказаному листі позивач: визначив вартість послуг підприємства, зазначивши ставки оплати за роботи та послуги ДП “СК “Ольвія” для експортної металопродукції; визначив порядок розрахунків: оплата послуг, у т.ч. додаткових, здійснюється за кожну суднову партію протягом 10 робочих днів з дати направлення рахунку та акту наданих послуг на електрону адресу Gennady.Muntyan@arсelormittal.com. Якщо планується відвантаження останньої партії вантажу, або вивезення з території ДП “СК “Ольвія” всього наявного вантажу, ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” здійснює оплату всіх раніше виставлених рахунків та здійснює 100% передоплату за відвантаження останньої партії вантажу, або вивезення всього наявного вантажу з території ДП “СК “Ольвія”. Оплата здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення рахунку на електрону адресу Gennady.Muntyan@arcelormittal.com. При несвоєчасній оплаті, застосовується нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та застосовуються положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Вартість послуг нараховується у доларах США з перерахуванням у національну валюту по курсу НБУ на дату виставлення рахунка. ПДВ нараховується згідно чинного законодавства. Порядок виконання вантажних операцій: ПАТ “ОСОБА_3 Kривий Ріг” виконує всі митні та інші формальності, виступає від свого імені перед залізничними станціями стосовно відправлення/прибуття та отримання вантажу у порт/з порту, оформлює доручення на відвантаження, коносаменти, маніфести, штурманські розписки, повинно мати проект оцінки впливу на навколишнє середовище та всі інші необхідні документи у т.ч. дозвільні для експорту/імпорту вантажів. ДП “СК “Ольвія” виконує вантажні oпepaції на підставі доручень на відвантаження та заявок від ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”. Строк: умови, що зазначені у цьому листі, розповсюджуються на кожну суднову партію вантажу, або до моменту повного вивезення вантажу з території ДП “СК “Ольвія” з повною оплатою послуг підприємства.
Листом № 07/2995 від 24.11.2016р. (а.с. 34) позивач повідомив відповідача, що станом на 24.11.2016р. ДП “СК “Ольвія” не має фактично підписаного договору на перевалку металопродукції, отже враховуючи факт номінації на 25.11.2016р. т/х “Golden Sea” під завантаження металопродукцією, вказане судно буде прийняте до обробки лише після гарантійного листа про оплату робіт та послуг портового оператора за ставками, що діють на підприємстві, про які відповідача було повідомлено листом № 01-2/2660 від 02.11.2016р.
Відповідач надіслав позивачу лист № 46-1419 від 25.11.2016р. (а.с. 35), в якому, стосовно листа від 24.11.2016 р. за №07/2995 повідомив, що ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” гарантує оплату робіт та послуг Портового оператора за ставками, що діють на підприємстві, та які були відображені у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016 p., виключно для навантаження п/п “GOLDEN SEA” та “RITAJ-A” (або їх субститутів).
Листом № 46-1696 від 23.01.2017р. (а.с. 36) відповідач повідомив позивача, що ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” гарантує оплату робіт та послуг Портового оператора за ставками, що діють на підприємстві, та які були відображені у листі №01-2/2660 від 02.11.2016 p., виключно для відвантаження арматури не мірної довжини з порту до споживачів України. Просив організувати безперешкодне відвантаження продукції з порту.
Позивач стверджує, що виконував зобов'язання обумовлені листом № 01-2/2660 від 02.11.2016р. належним чином, своєчасно та у повному обсязі, а саме надав відповідачу послуги на загальну суму 5 499 503 грн. 26 коп., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками актами надання послуг:
- № 1070 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 4 049 875 грн. 66 коп. з ПДВ (а.с. 38);
- № 1099 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 1 443 130 грн. 08 коп. з ПДВ (а.с. 40);
- № 1139 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 6 453 грн. 12 коп. з ПДВ (а.с. 42);
- № 1138 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 44 грн. 40 коп. з ПДВ (а.с. 43).
Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками без жодних зауважень чи заперечень. Акти складені на виконання листа № 01-2/2660 від 02.11.2016р., про що у актах зроблено відповідний запис.
За виконані роботи та надані позивачем послуги, останній виставив відповідачу рахунки на оплату:
- № 1060 від 30.11.2016р. на оплату послуг вартістю 4 049 875 грн. 66 коп. з ПДВ (а.с. 38);
- № 1088 від 30.11.2016р. на оплату послуг вартістю 1 443 130 грн. 08 коп. з ПДВ (а.с. 40); від
- № 1125 від 30.11.2016р. на оплату послуг вартістю 6 453 грн. 12 коп. з ПДВ (а.с. 42);
- № 1124 від 30.11.2016р. на оплату послуг вартістю 44 грн. 40 коп. з ПДВ (а.с. 43).
Вищевказані рахунки виставлені на оплату послуг.
Супровідним листом вих. № 01-7/3081 від 01.12.2016 р. (а.с. 37) позивачем надіслано на адресу відповідача рахунок № 1060 від 30.11.2016р. на загальну суму 4 049 875,66 грн. за вантажно-розвантажувальні роботи, подачу-прибирання вагонів та зберігання вантажу, а також відповідний, що підтверджує надані послуги, акт надання послуг № 1070 від 30.11.2016р. Рахунок отриманий відповідачем 06.12.2016р., про що свідчить відповідний запис в нижній частині супровідного листа. Враховуючи викладене, рахунок № 1060 від 30.11.2016р. на загальну суму 4 049 875,66 грн. мав бути оплачений відповідачем в строк до 20.12.2016 p. включно.
Супровідним листом вих. № 01-7/3121 від 05.12.2016р. (а.с. 39) позивачем надіслано на адресу відповідача рахунок № 1088 від 30.11.2016р. на загальну суму 1 443 130,08 грн. за вантажно-розвантажувальні роботи, подачу-прибирання вагонів та зберігання вантажу, а також відповідний, що підтверджує надані послуги, акт надання послуг № 1099 від 30.11.2016р. Рахунок отриманий відповідачем 09.12.2016р., про що свідчить відповідний запис в нижній частині супровідного листа. Враховуючи викладене, рахунок № 1088 від 30.11.2016р. на загальну суму 1 443 130,08 грн. мав бути оплачений відповідачем в строк до 23.12.2016 p. включно.
Супровідним листом вих. № 01-7/3218 від 13.12.2016р. позивачем надіслано на адресу відповідача рахунки № 1125 від 30.11.2016 р. на загальну суму 6 453,12 грн. та № 1124 від 30.11.2016р. на загальну суму 44,40 грн., а також відповідні акти надання послуг № 1139 від 30.11.2016р. та № 1138 від 30.11.2016р. Вказані рахунки отримані відповідачем 14.12.2016р., про що свідчить відповідний запис в нижній частині супровідного листа. Враховуючи викладене, рахунки № 1125 від 30.11.2016 р. на загальну суму 6 453,12 грн. та № 1124 від 30.11.2016 р. на загальну суму 44,40 грн. мали бути оплачені відповідачем в строк до 28.12.2016 p. включно.
Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення погодженого у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016р. порядку розрахунку за надані послуги у визначений строк не розрахувався, у зв'язку із чим позивач направляв відповідачу листи: № 07/3331 від 23.12.2016р. (а.с. 45), № 07/116 від 17.01.2017р. (а.с. 46), № 07/190 від 25.01.2017р. (а.с. 47), № 07/294 від 03.02.2017р. (а.с. 48), № 07/349 від 10.02.2017р. (а.с. 49), № 07/442 від 22.02.2017р. (а.с. 50), в яких просив сплатити заборгованість.
Крім того, позивач надіслав відповідачу лист № 07/446 від 22.02.2017р. (а.с. 51), в якому повідомив, що на сьогоднішній день між підприємствами укладено договір перевалки №36П-2017 від 06.02.2017р. У період закінчення терміну дії попереднього договору та до моменту укладання нового, послуги надавались відповідно до умов листа від 02.11.2016 р. №01-2/2660 та на підставі гарантійних листів ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” від 25.11.2016р. №46-1419 та від 27.01.2017р. № 46-1709 щодо оплати за послуги ДП “СК “Ольвія”. Позивачем неодноразово направлялись листи (№ 07/3331 від 23.12.2016р., № 07/1116 від 17.01.2017р., № 07/190 від 25.01.2017р., № 07/294 від 03.02.2017р., № 07/349 від 10.02.2017р.) щодо необхідності оплати виставлених рахунків за фактично надані ним послуги, відповідно до гарантійних листів. Проте, на сьогоднішній день не отримано жодної відповіді по вказаним листам та рахунки: № 1060 від 16.12.2016р., № 1088 від 19.12.2016р., № 1124 від 21.12.2016р., № 1125 від 21.12.2016р., № 71 від 17.02.2017р залишаються несплаченими. За умови відсутності оплати вказаних вище рахунків та постійно зростаючої заборгованості, позивач повідомив, що буде змушений застосувати оперативно-господарські санкції та зупинити надання послуг (в т.ч. відвантаження арматури на вантажний автотранспорт) до моменту отримання грошових коштів від ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” за раніше надані, але не осплачені роботи та послуги.
Відповідач листом № 46-1818 від 23.02.2017р. (а.с. 86), у відповідь на лист від 22.02.2017р. за №07/446 повідомив позивача, що ним вживаються всі можливі заходи для виконання оплат за рахунками № 1060, 1088, 1124 та 1125 від 30.11.2016р. Але, в зв'язку з тим, що послуги виконувались у період коли строк дії попереднього договору №183П-2015/3124 від 30.07.2015р. завершився, а строк дії нового договору №36П-2017/399 від 10.02.2017р. ще не розпочався, виникла деяка затримка з їх оплати. На цей час питання з оплати вищенаведених рахунків узгоджено з більшістю служб підприємства, причетних до їх перевірки й акцептації, та запевнив, що оплату за ними буде виконано до 02.03.2017р. Просив позивача не припиняти роботи з перевантаження вантажів виробництва ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” в порту.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення погодженого у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016р. порядку розрахунку за надані послуги розрахувався лише 25.02.2017р., на підтвердження чого надав платіжне доручення № НОМЕР_1 від 24.02.2017р. (а.с. 44), відповідно до якого відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 5 499 503 грн. 26 коп.
Як вказано вище, листом № 01-2/2660 від 02.11.2016р. встановлено, що при несвоєчасній оплаті, застосовується нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та застосовуються положення ст. 625 Цивільного кодексу України.
На підставі вказаних умов та у зв'язку із порушенням строків розрахунків за послуги за спірними актами, позивачем нарахована до сплати відповідачу пеня за загальний період з 21.12.2016р. по 23.02.2017р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 270 743 грн. 04 коп.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 29 008 грн. 20 коп. за період з 21.12.2016р. по 23.02.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 116 094 грн. 53 коп. за період з 21.12.2016р. по 23.02.2017р.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що позивач здійснив пропозицію укласти договір (оферту), шляхом направлення відповідачу листа № 01-2/2660 від 02.11.2016р., в якому позивач виразив намір укладення договору та зазначив істотні умови договору:
- предмет: ПАТ “ОСОБА_3 Kривий Ріг” виконує всі митні та інші формальності, виступає від свого імені перед залізничними станціями стосовно відправлення/прибуття та отримання вантажу у порт/з порту, оформлює доручення на відвантаження, коносаменти, маніфести, штурманські розписки, повинно мати проект оцінки впливу на навколишнє середовище та всі інші необхідні документи у т.ч. дозвільні для експорту/імпорту вантажів. ДП “СК “Ольвія” виконує вантажні oпepaції на підставі доручень на відвантаження та заявок від ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг”.
- ціна: в листі позивач вказав вартість послуг підприємства, зазначив ставки оплати за роботи та послуги ДП “СК “Ольвія” для експортної металопродукції;
- строк дії договору: умови, що зазначені у цьому листі, розповсюджуються на кожну суднову партію вантажу, або до моменту повного вивезення вантажу з території ДП “СК “Ольвія” з повною оплатою послуг підприємства.
Також у вказаному листі позивач визначив порядок розрахунків: оплата послуг, у т.ч. додаткових, здійснюється за кожну суднову партію протягом 10 робочих днів з дати направлення рахунку та акту наданих послуг на електрону адресу Gennady.Muntyan@arсelormittal.com. Якщо планується відвантаження останньої партії вантажу, або вивезення з території ДП “СК “Ольвія” всього наявного вантажу, ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” здійснює оплату всіх раніше виставлених рахунків та здійснює 100% передоплату за відвантаження останньої партії вантажу, або вивезення всього наявного вантажу з території ДП “СК “Ольвія”. Оплата здійснюється протягом 5 робочих днів з дати направлення рахунку на електрону адресу Gennady.Muntyan@arcelormittal.com та передбачив, що при несвоєчасній оплаті, застосовується нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та застосовуються положення ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідач, в свою чергу, листами № 46-1419 від 25.11.2016р. (а.с. 35) та № 46-1696 від 23.01.2017р. (а.с. 36) гарантував оплату робіт та послуг Портового оператора за ставками, що діють на підприємстві, та які були відображені у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016p., виключно для навантаження п/п “GOLDEN SEA” та “RITAJ-A” (або їх субститутів) та для відвантаження арматури не мірної довжини з порту до споживачів України. Тобто, своєю поведінкою засвідчив свою волю до настання відповідних правових наслідків, таким чином прийнявши пропозицію (акцепт).
Відповідач у вищевказаних листах не вказав жодних заперечень чи зауважень стосовно викладених у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016р. умов, в тому числі стосовно порядку розрахунків чи сплати штрафних санкцій. Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що відповідач прийняв пропозицію позивача погодившись з усіма умовами викладеними у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016р.
Підписані відповідачем та скріплені його печаткою акти надання послуг (№ 1070 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 4 049 875 грн. 66 коп. з ПДВ (а.с. 38); № 1099 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 1 443 130 грн. 08 коп. з ПДВ (а.с. 40); - № 1139 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 6 453 грн. 12 коп. з ПДВ (а.с. 42); № 1138 від 30.11.2016р. про надання послуг на суму 44 грн. 40 коп. з ПДВ (а.с. 43)) складені на виконання листа № 01-2/2660 від 02.11.2016р., про що у актах зроблено відповідний запис. Вказані акти підписані відповідачем без жодних зауважень чи заперечень, що також свідчить про прийняття пропозиції позивача та погодження з усіма умовами викладеними у листі № 01-2/2660 від 02.11.2016р.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За частиною ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 ЦК України визначено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Підпунктами 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.
Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною першою статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з частинами першою і другою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку нарахування пені, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 270 743 грн. 04 коп. грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 29 008грн. 20 коп. грн. - 3 % річних і 116 094 грн. 53 коп. втрат від інфляції.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до положень пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку нарахування 3 % річних дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 29 008 грн. 20 коп. - 3% річних обґрунтовані правомірно задоволено судом першої інстанції.
Висновки господарського суду з приводу інфляційних втрат, які розраховані за грудень 2016р. є безпідставними, оскільки було невірно встановлено за який саме період та яким чином проведено розрахунок інфляційних втрат по рахункам №1060 від 30.11.16р.; № 1088 від 30.11.16р.; №1125 №1024 від 30.11.16р. отже, в цій частині оскаржуване рішення підлягає зміні.
Так, виходячи зі змісту листа № 01-2/2660 від 02.11.2016 p., строк оплати рахунків Позивача за виконані роботи, надані послуги був встановлений 10 робочих днів з дати направлення рахунку та акту наданих послуг на електрону адресу Відповідача. Позивач з метою вжиття всіх заходів для захисту свого права, як кредитора та з метою дотримання прав Відповідача на отримання оригіналів документів, що мають значення у фінансовій діяльності Відповідача і є підставою для оплати, направляв оригінали рахунків та актів наданих послуг поштою, про факт їх отримання свідчить розписка представників Відповідача. І саме з дати отримання зазначених документів Відповідачем відраховував 10 денний строк для оплати.
Враховуючи зазначене, рахунок № 1060 від 30.11.2016 p., отриманий Відповідачем 06.12.2016 p., мав бути оплачений в строк до 20.12.2016 p.; рахунок № Ю88 від 30.11.2016 p., отриманий Відповідачем 09.12.2016 p., мав бути оплачений в строк до 23.12.2016 p.; рахунки № 1125, № 1124 від 30.11.16р., отримані відповідачем 14.12.16р., мали бути оплачені в строк до 28.12.16р.
Таким чином періоди прострочення оплати:
- По рахунку №1060 від 30.11.16р. становить з 21.12.16р. по 23.02.17р.;
- По рахунку №1088 від 30.11.16р. - з 24.12.16р. по 23.02.17р.;
- По рахунку № 1125 від 30.11.16р. - з 29.12.16р. по 23.02.17р.;
- По рахунку № 1124 від 30.11.16р. - з 29.12.16р. по 23.02.17р.
Отже, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж (тобто з січня 2017р.), що цілком відповідає приписам постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 22.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий суд не повно встановив та дослідив фактичні обставини справи, в порушення ст. 111-12 ГПК України не в повному обсязі виконав вказівки, що містилися у постанові касаційної інстанції, і є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, а тому допустив порушення норм процесуального та матеріального права, що є підставою для зміни рішення суду.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій Відповідача, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне покласти судові витрати за розгляд спору в суді першої та апеляційної інстанції на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 101-103, 105, 111-12 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" - задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017р. у справі №904/6057/17 - змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" (54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170, ідентифікаційний код 19290012) 270 743 грн. 04 коп. (двісті сімдесят тисяч сімсот сорок три грн.. 04 коп.) пені, 29 008 грн. 20 коп. (двадцять дев'ять тисяч вісім грн.. 20 коп.) 3% річних, 116 094 грн. 53 коп. (сто шістнадцять тисяч дев'яносто чотири грн. 53 коп.) інфляційних втрат, 5 403 грн. 69 коп. (п'ять тисяч чотириста три грн.. 69 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, буд. 1, ідентифікаційний код 24432974) на користь Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" (54052, м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170, ідентифікаційний код 19290012) 6 861,46 ( шість тисяч вісімсот шістдесят одна грн. сорок шість коп.) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя І.М. Науменко
Суддя О.В. Чус
Суддя В.О. Кузнецов