10.10.2017 року Справа № 904/6455/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 01.03.2017 р.;
від відповідача-1: ОСОБА_2, представник, довіреність № 130 від 02.04.2015 р.;
представники відповідача-2 та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 року у справі № 904/6455/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО", м. Київ
до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", м. Київ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС"), м. Одеса
про стягнення 380 634,74 грн.
До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" до відповідача-1: Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь" про стягнення заборгованості у розмірі 380 634,74 грн.
Позовні вимоги до відповідача -1, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язань за договорами №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 та №05МПН14 на виконання робіт та послуг від 26.05.2014, укладеними між ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" та ТОВ "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС"), в частині повного та своєчасного розрахунку. При цьому, відповідно до договорів про відступлення права кредиторської вимоги № 04 та №05 від 20.07.2015, укладених між ТОВ "ДАРЕКС" (первісний кредитор) та ТОВ "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" (новий кредитор), первісний кредитор передав, а новий кредитор набув право кредиторської вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договорами №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 та №05МПН14 на виконання робіт та послуг від 26.05.2014.
Вимоги щодо солідарної відповідальності відповідача-2 обґрунтовані тим, що за умов укладених між позивачем, відповідачем-2 та третьою особою договорів поруки № 04 та №05 від 20.07.2015, відповідач-2 взяв на себе зобов'язання, у випадку невиконання відповідачем-1 свого обов'язку передбаченого договорами №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 та №05МПН14 на виконання робіт та послуг від 26.05.2014, солідарно відповідати перед позивачем за зобов'язаннями відповідача-1.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.06.2017 року залучено третю особу Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС").
11.07.2017 представник позивача подав заяву про уточнення позовної заяви, в якій вказав, що у прохальній частині позовної заяви позивачем було допущено технічну помилку та не зазначено про розмір позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь". За викладених обставин, позивач просив суд вважати вірним наступну редакцію прохальної частини позовної заяви:
“Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТРАНСДЕТАЛЬ” частину основного розміру заборгованості 2 372,74 грн., а також стягнути з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк “УКРГАЗБАНК” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДАРЕКС-ЕНЕРГО” заборгованість у загальному розмірі 380 634,74 грн., яка складається з:
-183 272,97 грн. - з ПДВ - невиконане основне зобов'язання згідно з Договором № 0404/2014-ТО на виконання робіт від 01 квітня 2014 року, з них 1 840,40 грн. солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю “РЕМТРАНСДЕТАЛЬ”.
-10 752,00 грн. - 3 % річних, відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (по Договору № 0404/2014-ТО від 01 квітня 2014 року);
- 37 574,99 грн. - інфляційне збільшення, відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (по № 0404/2014-ТО від 01 квітня 2014 року);
- 53 238,78 грн. з ПДВ - невиконане основне зобов'язання згідно з Додатковою угодою № 3 до Договору № 05МПН14 від 26 травня 2014 року, яка була укладена 17 жовтня 2014 року, з них 532,34 грн. солідарно з Товариства з обмеженою
відповідальністю “РЕМТРАНСДЕТАЛЬ”;
- 3 934,00 грн. - 3 % річних, відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (по Договору № 05МПН14 від 26 травня 2014 року);
- 52 486,13 грн. - пеня, відповідно до п. 6.9, 6.11 Договору № 05МПН14 від 26 травня 2014 року;
- 39 375,87 - інфляційне збільшення, відповідно до вимог п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (по Договору № 05МПН14 від 26 травня 2014 року).
На підставі ст. 22 ГПК України, вищевказана заява позивача прийнята судом до розгляду.
11.07.2017 представник відповідача-1 подав клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 та передачі справи за підсудністю. Клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ "Ремтрансдеталь" не може виступати відповідачем, оскільки до нього не пред'явлено жодних позовних вимог, тому необхідно припинити провадження у справі відносно нього та передати справу за територіальною підсудністю до господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача-1.
Представник позивача заперечував проти задоволення цього клопотання, вказавши на те, що при поданні позовної заяви сталась технічна помилка, тому прохальна часина позову була уточнена, про що надано відповідну заяву. Представник позивача наполягав на вимогах до двох відповідачів.
Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2. З тексту позовної заяви, а також з заяви про уточнення вбачається, що позивач просить стягнути солідарно з ТОВ "Ремтрансдеталь" частину основного розміру заборгованості у розмірі 2 372,74 грн., а також стягнути з ПАТ "УКРГАЗБАНК" заборгованість у розмірі 380 634,74 грн.
Представник відповідача-1 подав заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення пені. Суд прийняв до розгляду вказану заяву.
13.07.2017 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, якою зменшив розмір позовних вимог про стягнення пені до 15 485,91 грн. при цьому збільшив період нарахування - до дати подання позову до суду (до 06.06.2017).
На підставі ст.22 ГПК України, вказана заява про зменшення позовних вимог, прийнята судом до розгляду.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 року по справі №904/6455/17 (головуючий суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" суму основного боргу у розмірі 2372,74 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" 234 179,01 грн. основного боргу, 15 485,91 грн. пені, 14 685,46 грн. 3% річних, 73594,04 грн. інфляційних втрат та 2552,38 грн. судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" 2552,38 грн. судового збору, про що видати наказ.
В решті позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачами неналежно виконано грошове зобов'язання за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 року та за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 року.
Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" вернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення від 13.07.2017 було ухвалене судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
А саме, судом було порушено провадження у справі з порушенням територіальної підсудності справ, оскільки на момент порушення судом провадження у справі 07.06.2017 року в позовній заяві Позивача не містилося жодних позовних вимог до ТОВ «РЕМТРАНСДЕТАЛЬ», а отже не було підстав для порушення провадження у справі Господарським судом Дніпропетровської області.
Оскільки місцезнаходженням юридичної особи - АБ «УКРГАЗБАНК» є: 03087, м. Київ, вул. Єреванська. 1., то керуючись нормами ст. 17 ГПК України суд мав винести ухвалу про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва, а не порушувати провадження у справі.
Відхиливши клопотання Банку про припинення провадження у справі в частині позову до ТОВ «РЕМТРАНСДЕТАЛЬ» (Відповідач-2) та передачу справи в частині АБ «УКРГАЗБАНК» за підсудністю до Господарського суду м. Києва і прийнявши до розгляду Заяву Позивача про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви (яку суд розцінив як уточнення позовних вимог) суд порушив ст. 17 ГПК України.
Суд першої інстанції, маючи достатньо часу для розгляду справи, відхилив клопотання Банку про відкладення розгляду справи, розглянув справу за місяць, не надавши Банку можливості належним чином здійснити контррозрахунок заборгованості та захистити свої законні інтереси при розгляді справи.
Крім того, ані Позивач в позовній заяві, ані суд першої інстанції в ухвалі про порушення провадження у справі або в рішенні не обґрунтував підстави об'єднання позовних вимог ТОВ «ДАРЕКС-ЕНЕРГО» до АБ «УКРГАЗБАНК», що виникають з двох різних договорів, в одній позовній заяві та їхній розгляд судом в межах однієї справи.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, строк виконання зобов'язань за різними актами здачі-приймання робіт відповідно до Договору № 1 настав у період з травня по липень 2015 року, а за Договором № 2 - у грудні 2014 року, З позовними вимогами до суду позивач звернувся лише 01.06.2017 року, таким чином, Позивач пропустив строк позовної давності в один рік по вимозі до Відповідача-1 щодо стягнення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за Договором № 1 та Договором № 2. що було підставою для відмови в позові відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, однак суд першої інстанції не взяв до уваги вимоги зазначеної статті та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені.
Звертає увагу суду, що АБ «УКРГАЗБАНК» є рекапіталізованим Державою банком, частка бенефіціарного власника Держави, в особі Міністерства фінансів України у статутному капіталі Банку становить 94,94%. Згідно постанови КМУ від 04.03.2015 року № 83 АБ «Укргазбанк» віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки Держави.
У зв'язку з вищевикладеним, АБ «УКРГАЗБАНК» просив суд максимально зменшити розмір штрафних санкцій (трьох відсотків річних та інфляційних) заявлених Позивачем до Відповідача-1.
У додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначив, що надані позивачем копія акту від 08.06.2015 року щодо робіт з технічного обслуговував дизель-генератора 5KJT15 за адресою: м. Київ. вул. Червоноармійська. буд.39 на суму 7 614,66 грн. та акту від 03.06.2015 року щодо робіт з технічного обслуговування дизель-генератора RID200S за адресою: м. Київ. вул. Червоноармійська, буд.39 на суму 19 005,00 грн. не можуть вважатися доказами заборгованості АБ «УКРГАЗБАНК» за договором №0404/2014 від 01.04.2014 року, адже зазначеним договором проведення робіт з технічного обслуговування зазначеного в цих актах обладнання не передбачалося - в переліку обладнання замовника, що підлягає технічному обслуговуванню, наведеному в Додатку №2 до договору №0404/2014 дизель-генератори 5KJT15 та RID200S за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, буд.39 не вказані. Таким чином, роботи, зазначені у вказаних актах здачі приймання робіт, якщо й виконувались, то аж ніяк не на підставі договору №0404/2014 від 01.04.2014 року.
Крім того, основним боргом за договором №05МПН14 від 26.05.2014 року, про стягнення якого заявляє позивач, є залишок (30%) вартості робіт згідно Додаткової угоди №3 від 17.10.2014 року по реконструкції ввідної шафи головного розподільчого щита за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, буд.1, а саме 53 238,77 грн. Як на доказ, що підтверджує наявність заборгованості АБ «УКРГАЗБАНК» у вказаній сумі, суд послався на акт виконаних робіт за листопад 2014 року, що міститься в матеріалах справи. Проте, зазначений акт не можна вважати належним доказом в даному випадку, оскільки в акті відсутня дата його складання. Отже, факт надання послуг згідно Додаткової угоди №3 до договору №05МПН14 від 26.05.2015 року позивачем не підтверджено, АБ «УКРГАЗБАНК» свою заборгованість, в цій частині, тобто, повністю вимоги за договором №05МПН14 від 26.05.2015 року не визнає.
За відсутності основного боргу, відповідно відсутні підстави для нарахування і штрафних санкцій (пені, індексу інфляції, 3% річних).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити Публічному акціонерному товариству акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2017 року
було прийнято апеляційну скарги до розгляду.
В судовому засіданні 10.10.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.
01.04.2014 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (замовник-відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС") (постачальник, виконавець - третя особа) було укладено договір №0404/2014-ТО на виконання робіт (т.1, а.с.34-36).
Відповідно до п. 1.1. договору № 0404/2014-ТО, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання щодо виконання робіт по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту дизель-генераторів та бензогенераторів (далі по тексту обладнання), перелік послуг вказано в додатку № 1 до цього договору, за заявкою замовника, далі по тексту договору - роботи.
Пунктом 2.3.3 договору № 0404/2014-ТО визначено, що на підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору замовник підписує акт прийому-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів з дати надання такого акту замовнику виконавцем, або у разі незгоди із зазначеним в акті обсягом/якістю робіт направляє виконавцю мотивовану відмову від підписання акту.
Згідно п. 3.1 договору № 0404/2014-ТО, загальна вартість робіт згідно додатку №2 до цього договору складає: 575000,07 грн. крім того ПДВ -115000,01 грн., разом з ПДВ -690000,08 грн. Замовник оплачує виконавцю роботи з технічного обслуговування та ремонту обладнання шляхом перерахування грошових коштів щоквартально на поточний рахунок виконавця протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Пунктом 3.3 договору № 0404/2014-ТО встановлено, що замовник оплачує виконавцю вартість робіт та витратних частин, змінних елементів та матеріалів згідно регламенту проведення ТО, впродовж 10 банківських днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт та отримання замовником від виконавця рахунку-фактури на витратні частини, змінні елементи та матеріали, що було використано при проведенні ТО.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2014 року (п. 6.1 договору № 0404/2014-ТО).
Додатками №1, №2, №3 до договору № 0404/2014-ТО, сторони погодили перелік послуг (робіт) з технічного обслуговування (а.с.64-66), вартість робіт по технічному обслуговуванню (а.с. 67-68) та графік виконання технічного обслуговування (69-71).
На виконання умов договору №0404/2014-ТО, ТОВ "ДАРЕКС" виконав, відповідач-1 ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" прийняв роботи на суму 183 272,97 грн., без зауважень щодо об'єму та якості, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т.1, а.с.72-87).
Відповідачем-1 вартість виконаних робіт за договором № 0404/2014-ТО від 01.04.2014 не оплачено, у зв'язку з чим у відповідача -1 перед ТОВ "ДАРЕКС" виникла заборгованість у розмірі 183 272,97 грн.
20.07.2015 року між ТОВ "ДАРЕКС" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права кредиторської вимоги №04.(т.1. а.с.88-90).
Відповідно до умов договору первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором на суму заборгованості у розмірі 184 411,30 грн. за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014, який було укладено між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС"). При цьому первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредиторові. Підписанням цього договору первісний кредитор підтверджує наявність вказаного тут боргу (кредиторських вимог) та вірність суми боргу.
За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань по задоволенню суми кредиторської заборгованості за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014, який було укладено між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС") (п. 1.2. договору про відступлення права кредиторської вимоги №04).
Відповідно до п. 1.3. договору про відступлення права кредиторської вимоги №04, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні між ним і боржником (в порядку правонаступника) в обсязі, передбаченому п. 1.2. договору.
Пунктом 3.3. договору про відступлення права кредиторської вимоги №04 встановлено, що новий кредитор набуває право кредиторської вимоги з моменту підписання цього договору.
Додатковим договором від 20.07.2015 до договору №04 про відступлення права кредиторської вимоги сторони доповнили вказаний договір пунктом 1.6., відповідно до якого до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014, щодо стягнення заборгованості з боржника з урахуванням пені та штрафних санкцій визначених відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України (т.1.,а.с. 179).
З урахуванням договору про відступлення права кредиторської вимоги №04, кредитором за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 став позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО".
20.07.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача-1 копію договору про відступлення права кредиторської вимоги №04 від 20.07.2015 року (т.1, а.с.91-92).
Також, 20.07.2015 року між ТОВ "ДАРЕКС" (первісний кредитор - третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" (новий кредитор - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь" (відповідач-2 - поручитель) було укладено договір поруки №04 (т.1, а.с.93).
Відповідно до п. 2.1. договору поруки №04, поручитель відповідає перед новим кредитором за виконання основного зобов'язання боржником - Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", яке згідно основного договору №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014, станом на 20.07.2015 складає 184 411,30 грн. з ПДВ на суму 1840,40 грн.
23.02.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача-1 претензію №1 за вих. №14 від 30.01.2017, з вимогою сплатити заборгованість за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 (т.1,а.с.126-153).
Відповідачем-1 на претензію відповіді не надано, заборгованість за договором не сплачено.
15.05.2017 року позивачем було вручено відповідачу-2 претензію №1 за вих №43/1 від 12.05.2017, якою просив відповідача-2 (поручителя) виконати грошове зобов'язання за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 у сумі 1840,40 грн.(а.с.161).
Відповідачем-2 на претензію відповіді не надано, заборгованість за договором не сплачено..
Отже, відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржниками за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 року.
Оскільки солідарна відповідальність відповідача-2 обмежена грошовою сумою у розмірі 1840,40 грн., позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованість за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 у розмірі 1840,40 грн.
Решту заборгованості за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 у сумі 181 432,57 грн. позивач просить стягнути з боржника - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК".
Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором 0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 року, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 3% річних у розмірі 10 752,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 37 574,99 грн.
Крім того, 26.05.2014 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" (замовник-відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС") (підрядник - третя особа) було укладено договір №05МПН14 на виконання робіт та послуг: „виконання робіт по реконструкції ввідних шаф, головних розподільчих щитів”(т.1,а.с.94-100).
Відповідно п. 1.1 договору № 05МПН14, підрядник зобов'язується своїми силами і засобами, за завданням замовника і за його рахунок, виконати у відповідності до умов цього договору електромонтажні роботи та пусконалагоджувальні послуги згідно технічного завдання (додаток № 1 до договору) на об'єктах замовника АБ „Укргазбанк” (об'єкти), а замовник зобов'язується прийняти виконані підрядником роботи та послуги і оплатити їх.
Пунктом 2.1 договору № 05МПН14 визначено, що загальна вартість договору становить 348 863,06 грн., крім того ПДВ (20 %) 69 772,61 грн., разом з ПДВ 418 635,67 грн.
Пунктом 2.3 договору № 05МПН14 визначено, що розрахунок між замовником і підрядником за даним договором проводиться в національній валюті України шляхом безготівкової оплати на розрахунковий рахунок підрядника.
Згідно п. 2.6 договору № 05МПН14, вартість робіт та послуг по кожному об'єкту замовника визначається додатково, згідно заявки замовника (додаток № 3 до Договору) та підписаної сторонами додаткової угоди на кожен об'єкт окремо.
Відповідно до п.2.5 договору № 05МПН14, розрахунок за цим договором замовник здійснює наступним чином:
- Замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника передоплату у розмірі 70% від вартості додаткової угоди, згідно п. 2.6. договору, протягом 10 банківських днів з моменту її підписання (п. 2.5.1. договору).
- Замовник зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок підрядника суму у розмірі 30% від вартості додаткової угоди, згідно п. 2.6. договору, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту здавання-приймання виконаних робіт та послуг (п. 2.5.2. договору).
Додатковою угодою №1 від 18.07.2014 року, сторонами було узгоджено, що вартість робіт та послуг згідно заявки замовника становить 84 474,87 грн. з ПДВ (а.с.104). Роботи, що були передбачені додатковою угодою №1 від 18.07.2014 були оплачені відповідачем-1 у повному обсязі, про що свідчать наявні у справі платіжні доручення на суму 84 474,87 грн. (т.1,а.с. 107,109).
Додатковою угодою №3 від 17.10.2014 року, сторонами було узгоджено, що вартість робіт та послуг за додатковою угодою №3 становить 177 462,58 грн. з ПДВ (а.с.106).
На виконання умов п. 2.5.1. договору № 05МПН14, відповідачем-1 було здійснено попередню оплату вартості робіт у розмірі 70% у сумі 124 223,81 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №8177-918 від 31.10.2014 (а.с.108).
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання виконаних робіт за листопад 2014, ТОВ "ДАРЕКС" виконало, а ПАТ АБ "УКРГАЗБАНК" прийняло роботи без зауважень ( т.1,а.с.110-118).
Решту (30%) вартості робіт, відповідач-1 на рахунок ТОВ "ДАРЕКС" у сумі 53 238,77 грн. не перерахував.
Отже, заборгованість відповідача-1 за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 становить 53 238,77 грн.
20.07.2015 року між ТОВ "ДАРЕКС" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права кредиторської вимоги №05, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором на суму заборгованості за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 у розмірі 53238,78 грн. з ПДВ - невиконане грошове зобов'язання згідно з додатковою угодою №3 до договору № 05МПН14 від 26.05.2014, яка була укладена 17.10.2014 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС"). При цьому первісний кредитор передає, а новий кредитор набуває право кредиторської вимоги, що належить первісному кредиторові. Підписанням цього договору первісний кредитор підтверджує наявність вказаного тут боргу (кредиторських вимог) та вірність суми боргу (т.1, а.с. 122-124).
За цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань по задоволенню суми кредиторської заборгованості за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 у розмірі 53238,78 грн., з ПДВ - невиконане грошове зобов'язання згідно з додатковою угодою №3 до договору № 05МПН14 від 26.05.2014, яка була укладена 17.10.2014 між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська агенція розробок та експертиз" (ТОВ "ДАРЕКС") (п. 1.2. договору про відступлення права кредиторської вимоги №05).
Відповідно до п. 1.3. договору про відступлення права кредиторської вимоги №05, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні між ним і боржником (в порядку правонаступника) в обсязі, передбаченому п. 1.2. договору.
Пунктом 3.3. договору про відступлення права кредиторської вимоги №04 встановлено, що новий кредитор набуває право кредиторської вимоги з моменту підписання цього договору.
Додатковим договором від 20.07.2015 року до договору №05 про відступлення права кредиторської вимоги сторони доповнили вказаний договір пунктом 1.6., відповідно до якого до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 року, щодо стягнення заборгованості з боржника з урахуванням пені та штрафних санкцій визначених відповідно до вимог ст.625 Цивільного кодексу України (т.1, а.с. 180).
З урахуванням договору про відступлення права кредиторської вимоги №04, кредитором за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 став позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО".
20.07.2015 року позивачем було направлено на адресу відповідача-1 копію договору про відступлення права кредиторської вимоги №05 від 20.07.2015 (а.с.91-92).
20.07.2015 року між ТОВ "ДАРЕКС" (первісний кредитор - третя особа), Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАРЕКС-ЕНЕРГО" (новий кредитор - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремтрансдеталь" (відповідач-2 - поручитель) було укладено договір поруки №04 (т.1,а.с.93).
Відповідно до п. 2.1. договору поруки №04, поручитель відповідає перед новим кредитором за виконання основного зобов'язання боржником - Публічним акціонерним товариством акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", яке згідно основного договору № 05МПН14 від 26.05.2014, станом на 20.07.2015 складає 53238,78 грн. з ПДВ на суму 532,34 грн.
23.02.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача-1 претензію №1 за вих. №15 від 30.01.2017, з вимогою сплатити заборгованість за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 (а.с.154-156).
Відповідачем-1 на претензію відповіді не надано, заборгованість за договором не сплачено.
Також, 15.05.2017 року позиваем було вручено відповідачу-2 претензію №1 за вих №43/2 від 12.05.2017, якою просив відповідача-2 (поручителя) виконати грошове зобов'язання за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 у сумі 532,34 грн.(т.а.с.162). Відповідач-2 на претензію відповіді не надав, заборгованість за договором не сплатив.
Отже, відповідач-1 та відповідач-2 є солідарними боржниками за договором № 05МПН14 від 26.05.2014.
Оскільки солідарна відповідальність відповідача-2 обмежена грошовою сумою у розмірі 532,34 грн., позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 солідарно заборгованість за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 у розмірі 532,34 грн.
Решту заборгованості за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 у сумі 52706,43 грн. позивач просить стягнути з боржника - Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК". Крім того, за неналежне виконання грошових зобов'язань за договором № 05МПН14 від 26.05.2014, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 3% річних у розмірі 3934,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 39375,87 грн. та пеню у сумі 52 486,13 грн.
Станом на час розгляду справи заборгованість за договором №0404/2014-ТО на виконання робіт від 01.04.2014 та заборгованість за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 відповідачами не сплачена, що і є причиною виникнення цього спору.
Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.
Укладені між сторонами правочини за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, які підпадають під правове регулювання норм глави 63 ЦК України.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договорів надання послуг, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, змовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк договору про надання послуг, відповідно до ст. 905 ЦК України, встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Матеріалами справи підтверджено, що спірні договори недійсними не визнавався, у передбачений законодавством або умовами договору спосіб не розривавалися, заяв про відсутність наміру продовження їх дії сторони один одному не подавали, а тому ці договори на час звернення позивача з позовом до суду і на час розгляду справи були чинними, тобто відповідач має всі належні підстави для виконання своїх зобов'язань за договорами та надання послуг позивачу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Як вбачається з ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до умов договорів №0404/2014-ТО від 01.04.2014 та № 05МПН14 від 26.05.2014, строк оплати наданих послуг (виконаних робіт) є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за договорами №0404/2014-ТО від 01.04.2014 та № 05МПН14 від 26.05.2014 є обґрунтованими.
Заперечення відповідача-1, наведені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги про те, що надані позивачем копія акту від 08.06.2015 року щодо робіт з технічного обслуговував дизель-генератора 5KJT15 за адресою: м. Київ. вул. Червоноармійська. буд.39 на суму 7 614,66 грн. та акту від 03.06.2015 року щодо робіт з технічного обслуговування дизель-генератора RID200S за адресою: м. Київ. вул. Червоноармійська, буд.39 на суму 19 005,00 грн. не можуть вважатися доказами заборгованості АБ «УКРГАЗБАНК» за договором №0404/2014 від 01.04.2014 року, адже зазначеним договором проведення робіт з технічного обслуговування зазначеного в цих актах обладнання не передбачалося, у зв'язку з чим роботи, зазначені у вказаних актах здачі приймання робіт, якщо й виконувались, то аж ніяк не на підставі договору №0404/2014 від 01.04.2014 року, колегією суддів вважаються безпідставними з огляду на наступне.
Як вже зазначалося вище, Додатками №1, №2, №3 до договору № 0404/2014-ТО від 01.04.2014 року сторони погодили перелік послуг (робіт) з технічного обслуговування (а.с.64-66), вартість робіт по технічному обслуговуванню (а.с. 67-68) та графік виконання технічного обслуговування (69-71).
У Додатку №1 до договору № 0404/2014-ТО від 01.04.2014 року передбачено проведення робіт по технічному обслуговуванню за адресою: м. Київ. вул. Червоноармійська, буд.39 (рядок 20 Додатку).
В той же час, у колонці «найменування предмету закупки» зазначено бензо-генератор Genmac Combiplus 12000RE.
Фактично за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03 червня 2015 року (договір № 0404/2014 від 01.04.2014) були проведенні роботи по сервісному абонентському технічному обслуговуванню дизель-генератора RID200S Series S, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 39 у кількості 1 одиниці на загальну вартість робіт - 19 005,00 гривень (з ПДВ).
За актом здачі-приймання робіт (надання послуг) від 08 червня 2015 року (договір № 0404/2014 від 01.04.2014) були проведенні роботи по сервісному технічному обслуговуванню дизель-генератора 5KJT15, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 39 у кількості 1 одиниці на загальну вартість робіт - 7 614, 66 гривень (з ПДВ) (т. 1 а.с. 74, 86).
Відповідно до пояснення представника позивача данні роботи були проведенні за усною заявкою представників ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» у місті Київ, в зв'язку з неможливістю проведення робіт, визначених у заявці (Додаток № 2 до договору № 0404/2014) у місті Донецьк (початок воєнних дій на території АТО).
Оскільки у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) від 03 червня 2015 року та від 08 червня 2015 року:
- йде посилання на договір № 0404/2014 від 01.04.2014 року;
- місце проведення робіт по технічному обслуговуванню (м. Київ. вул. Червоноармійська, буд.39) відповідає місцю, зазначеному у рядку 20 Додатку № 1 до договору № 0404/2014 від 01.04.2014 року;
- вартість робіт по технічному обслуговуванню та графік виконання технічного обслуговування відповідають Додаткам № 2, 3 до договору № 0404/2014 від 01.04.2014 року (т. 1 а.с. 67-68, 69-71);
- не співпадає лише модель генератора, зазначена у актах;
- будь-яких зауважень до якості та переліку робіт від ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» не надходило;
- роботи були виконанні у повному обсязі про що свідчить підписання вищезазначених актів з боку ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», при чому як безпосередньо представником замовника, так і керівництвом Банку,
колегія суддів вважає, що ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» фактично прийняло роботи за даними актами на об'єкті: м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, в межах виконання саме спірного Договору № 0404/2014 від 01.04.2014 року, у зв'язку з чим одностороння відмова від оплати даних робіт є порушенням зобов'язання.
Заперечення відповідача-1, наведені у додаткових поясненнях до апеляційної скарги про те, що через відсутність в акті виконаних робіт за листопад 2014 року дати його складання вищезазначений акт не можна вважати належним доказом виконання позивачем робіт згідно Додаткової угоди №3 від 17.10.2014 року за договором №05МПН14 від 26.05.2014 року по реконструкції ввідної шафи головного розподільчого щита за адресою: м. Одеса, вул. Малиновського, буд.1, колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки відповідно до п. 4.1. Договору саме на відповідача-1 покладено обов'язок проставлення дати підписання акту виконаних робіт, так як саме уповноважений представник Замовника протягом 5 робочих днів з дня отримання акту зобов'язаний повернути його підряднику або мотивовану відмову у підписанні акту.
Оскільки спірний акт підписано з боку замовника без будь-яких зауважень, однак саме відповідачем-1 не виконано свого обов'язку щодо зазначення дати підписання акту, то колегія суддів вважає, що позивачем правильно визначено дату виникнення зобов'язання за листопад 2014 року як останній робочий день місяця - 29.11.2014 року.
Також, за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами №0404/2014-ТО від 01.04.2014 та № 05МПН14 від 26.05.2014, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача-1 3% річних у розмірі 14686 грн. та інфляційні втрати в розмірі 76950,86 грн. З цього приводу суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, господарським судом правильно встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню на суму 73594,04 грн. (за договором №0404/2014-ТО від 01.04.2014 - 36915,69 грн. та за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 - 36678,35 грн.), в зв'язку з тим, що позивачем було допущено помилки при визначенні періоду та сукупного індексу інфляції.
Перевіривши розрахунки 3% річних, господарським судом також правильно встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 14685,46 грн. (за договором №0404/2014-ТО від 01.04.2014 - 10751,62 грн. та за договором № 05МПН14 від 26.05.2014 - 3933,84 грн.), оскільки позивачем не було враховано, що у 2016 році 366, а не 365 днів.
Одночасно з цим, скаржник у відзиві на позовну заяву та у апеляційній скарзі заперечував проти вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, просив суд про зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що АБ "Укргазбанк" є рекапіталізованим державою банком, частка держави в особі Міністерства фінансів України у статутному капіталі банку становить 94,94 %, у зв'язку з чим відповіач-1 вважає, що покладення на банк штрафних санкцій у розмірах, заявлених позивачем, може призвести до істотної дестабілізації діяльності АБ "Укргазбанк" та його територіальних дирекцій і відділень, завдасть шкоди клієнтам банку, а також створить перешкоди у здійсненні господарської діяльності банку.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Враховуючи, що 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, господарський суд не мав підстав для задоволення клопотання відповідача-1 про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Також, за неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором № 05МПН14 від 26.05.2014, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період з 07.06.2016 по 06.06.2017 у сумі 15485,91 грн.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6.9. договору № 05МПН14 від 26.05.2014, за порушення строків оплати робіт та послуг, згідно п.п. 2.5.1.-2.5.2. зі своє вини, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день її нарахування, від суми, сплата якої прострочена, за кожен день прострочення.
У п. 6.11. договору № 05МПН14 від 26.05.2014 визначено, що відповідно до вимог ст. 232 Господарського кодексу України, сторони погоджують, що нарахування штрафних санкцій, передбачених цим розділом, не обмежується 6-місячним строком, а нараховується і сплачується за увесь час прострочення виконання зобов'язання.
З урахуванням п. 6.9 та п. 6.11. договору № 05МПН14 від 26.05.2014, позивач нарахував відповідачу -1 пеню за період з 07.06.2016 по 06.06.2017 у розмірі 15485,91 грн.
Одночасно з цим, 10.07.2017 відповідачем-1 було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.
Згідно зі статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (частина друга статті 258 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до частини 1 статті 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 255 Цивільного кодексу України встановлено, що письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Враховуючи звернення позивача із позовом до суду 06.06.2017 року, а також заяву відповідача про застосування строку позовної давності, позовна давність щодо стягнення пені обмежується періодом з 07.06.2016 по 06.06.2017.
Позивачем було зменшено розмір нарахованої пені, та заявлено до стягнення лише пеня за період з 07.06.2016 по 06.06.2017, тобто в межах строків позовної давності.
Господарський суд, здійснивши перерахунок пені, розраховану на суму боргу по кожному акту окремо, підставно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення пені за період з 07.06.2016 року по 06.06.2017 року.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відхиливши клопотання Банку про припинення провадження у справі в частині позову до ТОВ «РЕМТРАНСДЕТАЛЬ» (Відповідач-2) та передачу справи в частині АБ «УКРГАЗБАНК» за підсудністю до Господарського суду м. Києва і прийнявши до розгляду Заяву Позивача про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви (яку суд розцінив як уточнення позовних вимог) суд порушив ст. 17 ГПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявления «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:
- подання іншого (ще одного) позову, чи
- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи
- об'єднання позовних вимог, чи
- зміну предмета або підстав позову.
У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.
Суд першої інстанції, ігноруючи норми ГПК України, розцінив таку заяву позивача, як заяву про уточнення позовних вимог (хоча подання такої заяви також не передбачено нормами ГПК) та прийняв її до розгляду.
Колегія суддів погоджується з доводами АБ «УКРГАЗБАНК» та вважає, що суд повинен був розцінити подану 11.07.2017 року позивачем заяву про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви не як заяву про уточнення позовних вимог, а як заяву про зміну предмету позову, оскільки в тексті даної заяви були викладені позовні вимоги до Банку в сумі 380 634,74 грн. та з'явилися позовні вимоги до ТОВ «РЕМТРАНСДЕТАЛЬ» (Відповідач-2) в сумі 2 372,74 грн.
Відповідно до п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
В той же час до заяви про виправлення описки в прохальній частині позовної заяви поданої Позивачем 11.07.2017 не додано доказів відправлення відповідачам по справі копії даної заяви і доданих до неї документів та вищезазначена заява прийнята господарським судом після початку розгляду справи по суті. У зв'язку з чим, суд першої інстанції проігнорував вимоги ст. 22, 54 ГПК України.
У зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що господарським судом порушено норми процесуального права.
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Оскільки відповідні порушення норм процесуального права не призвели до прийняття неправильного рішення, то відсутні і підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарським судом правильно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 та передачі справи за підсудністю, оскільки з тексту позовної заяви (вступної, описової та мотивувальної частин), а також з заяви про зміну предмету позову вбачається, що позивач просив стягнути солідарно з ТОВ "Ремтрансдеталь" частину основного розміру заборгованості у розмірі 2 372,74 грн., а також стягнути з ПАТ "УКРГАЗБАНК" заборгованість у розмірі 380 634,74 грн.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення ст.. 58 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог ТОВ «ДАРЕКС-ЕНЕРГО» до АБ «УКРГАЗБАНК», що виникають з двох різних договорів, в одній позовній заяві та їхній розгляд судом в межах однієї справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відповідно до п. 3.6 постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» .
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Оскільки спірні позовні вимоги виникли з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів, господарський суд не порушив правила об'єднання вимог, так як об'єднання цих вимог не перешкоджало з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво не утруднило вирішення спору.
З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "УКРГАЗБАНК", м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2017 року у справі № 904/6455/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складений 13.10.2017 року.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Березкіна