"12" жовтня 2017 р.Справа № 923/23/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
Суддів: Лисенко В.А., Діброви Г.І.,
секретар судового засідання Іванов І.В.,
за участю представників сторін:
від позивача - Вудуд Г.І., довіреність № ЕР539320, дата видачі : 05.05.15; Ліквідатор,
від ДП дослідного господарства інституту тваринництва степових районів ім. Іванова «Асканя-Нова «УААН Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства» - Танцюренко Ю.О., довіреність № 75, дата видачі : 10.10.17; Інші представники сторін в судове засідання не з'явились.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" в особі ліквідатора Вудуд Гаррі Ігоревича
на рішення Господарського суду Херсонської області від 05 липня 2017 року
по справі №923/23/17
за позовом Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" до: Відповідача-1: Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області,
Відповідача-2 : відділу Держгеокадастру Чаплинського р-ну Херсонської обл.
Відповідача-3: Селищної ради смт.Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору
- Державне підприємство дослідного господарства інституту тваринництва степових районів ім. Іванова «Асканя-Нова «УААН Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства»
- комунальне підприємство "Колос" Чаплинської районної ради,
- ТОВ "Торговий дім "Долинське",
- Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області,
про скасування розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407, визнання дійсними державних актів на користування землею, зобов'язання повернути у користування земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії,
Державна дослідно-експериментальна Агрофірма "Асканія-Нова" звернулась до господарського суду з позовом до Відповідача-1 : Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, Відповідача-2 : відділу Держгеокадастру Чаплинського району Херсонській області, Відповідача-3 : Асканія-Нова селищної ради
та просить суд прийняти рішення, яким :
- скасувати розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407,
- визнати дійсними державні акти на право користування землею серія Б №036788, серія Б №036789;
- зобов'язати Чаплинську районну державну адміністрацію Херсонської області (вул. Грушевського, буд. 87, смт. Чаплинка, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75200) та Асканія-Нова селищну раду (вул. Соборна, буд. 28, смт. Асканія-Нова, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75230, код ЄДРПОУ 26186098) повернути державній дослідно-експериментальній агрофірмі "Асканія-Нова" (смт. Асканія-Нова, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75230, код ЄДРПОУ 24957852) у користування земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789;
- зобов'язати відділ Держгеокадастру Чаплинського району Херсонській області (вул. Грушевського, буд. 44, смт. Чаплинка, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75200) внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію, а саме: у частині відновлення права державної власності на земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею серія Б № 036788, серія Б №036789 в особі державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" (смт. Асканія-Нова, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75230, код ЄДРПОУ 24957852).
Позовні вимоги мотивовані тим, що всупереч припису ч.2 ст.150 ЗК України, без погодження з Верховною Радою України розпорядженням голови Чаплинської РДА Херсонської області від 30.08.2005 №407 :
1. припинено право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначено загальною площею 7145 га Позивачем;
2. визнано недійсним державні акти на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789,
3. віднесено зазначену земельну ділянку загальною площею 7145 га до складу земель запасу району в межах селищної ради Асканія-Нова,
4. зобов'язано районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію.
Також позивач вважає, що рішення відповідача-1 суперечить і приписам ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 у справі №12/141-Б введено процедуру розпорядження майном боржника, отже відчуження активів боржника без згоди розпорядника майна заборонено.
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05 липня 2017 року по справі №923/23/17 (суддя Пінтеліна Т.Г.) повністю відмовлено Державній дослідно-експериментальній Агрофірмі "Асканія-Нова" у задоволенні позову про скасування розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407, визнання дійсними державних актів на користування землею, зобов'язання повернути у користування земельну ділянку, зобов'язання вчинити певні дії.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржуване розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407 (т.1, а.с.34) "Про припинення права постійного користування землею" прийнято у зв'язку з реорганізацією підприємства та передачею державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" із сфери управління Української академії аграрних наук до сфери управління Міністерства аграрної політики України, враховуючи добровільну відмову від права користування земельною ділянкою, керуючись ст. 17, пунктом "а" ст.141, п.12 розділу Х "Перехідних положень" Земельного кодексу України.
Ст.150 ЗК України, що діяла на день прийняття розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407, встановлювала, що особливо цінними є землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Позивач не довів, що він мав станом на 30.08.2005р. статус науково-дослідної установи або навчального закладу, зазначене не підтверджується наданим примірником Статуту позивача.
Також, позивач не довів належними та допустимими доказами, що він до 30.08.2005р. користувався чорноземами нееродованими несолонцюватими на лесових породах; лучно-чорноземними незасоленими несолонцюватими суглинковими ґрунтами; темно-сірими опідзоленими та чорноземами опідзоленими на лесах і глеюватими; бурими гірсько-лісовими та дерновобуроземними глибокими і середньоглибокими; дерново-підзолистими суглинковими ґрунтами; торфовищами з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини.
Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про те, що оскільки ухвалою від 23.05.2003р. стосовно позивача було порушено провадження у справі про банкрутство та введено процедуру розпорядження майном, а частиною 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачено заборону відчуження активів боржника без згоди розпорядника майна, тому керівник позивача не мав права здійснити відчуження земельної ділянки без згоди розпорядника майна.
Суд зазначив, що добровільна відмова від права землекористування не є формою відчуження земельної ділянки та не вимагала обов'язкового погодження таких дій керівника боржника з розпорядником майна боржника.
Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державна дослідно-експериментальна Агрофірма "Асканія-Нова" в особі ліквідатора Вудуд Гаррі Ігоревича звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області скасувати повністю та постановити нове рішення, яким скасувати розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005 №407, визнати дійсними державні акти на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789, зобов'язати Чаплинську РДА та Асканія-Нова селищну раду повернути Державній дослідно-експериментальній агрофірмі «Асканія-Нова» у користування земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що суд невірно застосував норми процесуального права щодо пропуску позовної давності, що суперечить припису п.4 ч.1 ст.268 ЦК України.
Розпорядження голови відповідача-1 від 30.08.2005 №407 є індивідуальним актом органу місцевого самоврядування, за яким скаржника позбавили права користування земельною ділянкою у виробничих потребах, тобто, розпорядження порушило речове право скаржника.
Апелянт вважає необґрунтованим посилання суду на судові рішення Конституційного суду України, Верховного суду України, оскільки зазначені рішення стосуються оскарження рішень органів державної влади винесених цими органами в межах своєї компетенції, а тому, як акт одноразового застосування, дія якого вичерпана виконанням, не можуть бути оскаржені.
У даному випадку, розпорядження прийняте з перевищенням повноважень відповідача-1, з порушенням встановленого порядку прийняття такого розпорядження, а тому, на думку скаржника, може бути предметом судового розгляду та скасування, як незаконно прийнятого.
Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції робить висновок, що скаржник на протязі своєї господарської діяльності не отримував документ на право користування землею, у тому числі за формою, встановленою Постановою Верховної Ради України від 13.03.1992 №2201-XII, що спростовується як текстом розпорядження, так і самим позовом, пунктом 2 якого проситься визнати дійсними державні акти на користування землею.
Право володіння спірною земельною ділянкою сільськогосподарського призначення скаржника регулюється приписами ЗК України, ЗУ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» та Статуту скаржника.
При цьому, скаржник досі входить до переліку підприємств підпорядкованих Національній академії аграрних наук, а майно скаржника входить до складу майнового комплексу Національної академії аграрних наук, як правонаступниці Української академії аграрних наук
Право користування Скаржником земельними ділянками згідно державних актів на право користування землею серія Б №036788 та серія Б №036789 ніким не оспорювалось, за рішенням органу уповноваженого управляти державним майном Скаржника нікому не передавалось та не припинялось.
Апелянт наголошує, що господарський суд першої інстанції зробив хибний висновок, що Скаржник (Позивач) не є науково-дослідною установою, що спростовується Статутом Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Статуту Української академії аграрних наук» від 13.08.1999 №1488.
Тобто, за переконанням апелянта, землі, що знаходились у користуванні позивача, як науково-дослідної установи за законом, у відповідності до припису частини першої статті 150 Земельного кодексу України (у редакції, що була чинною на момент винесення рішення, шо оскаржується) відносились до особливо цінних земель, а тому на ці земельні ділянки з питань їх відчуження не розповсюджується компетенція Відповідача 1. Відчуження цих ділянок відноситься до повноважень Верховної Ради України.
Отже, апелянт вважає, що у спірному випадку згоди на вилучення сільськогосподарських земель, що знаходились у користуванні Позивача, президія Української академії аграрних наук Чаплинській районній державній адміністрації не надавала, тому відповідач-1 перевищив свої повноваження.
В судове засідання 12.10.2017 року не з'явились представники Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області, відділу Держгеокадастру Чаплинського р-ну Херсонської обл., Селищної ради смт.Асканія Нова Чаплинського району Херсонської області , комунального підприємства "Колос" Чаплинської районної ради, ТОВ "Торговий дім "Долинське", Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області, хоча вказані особи належним чином повідомлялись про судове засідання. Оскільки явка сторін не визнавалась обов'язковою, у зв'язку з обмеженістю строку апеляційного розгляду судова колегія дійшла висновку про можливість завершення апеляційного перегляду без участі зазначених осіб.
Відповідно до вимог ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, Державна дослідно-експериментальна агрофірма "Асканія-Нова" (вул. Степова, буд. З, смт. Асканія-Нова, Чаплинський р-н, Херсонська обл., 75230, код СЛРПОУ 24957852) (далі - Позивач) створена 06.01.1998 рішенням Української академії аграрних наук (постанова Президії від 17.12.1997, протокол №19) шляхом злиття дослідного господарства "Асканія-Нова", дослідного господарства "Маркеєво" та дослідного господарства "Молочне" і є їх правонаступником (пункт 1.4 Статуту - додаток 1).
У відповідності до пункту 1.3 Статуту Позивач знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова "Асканія-Нова", за умови загального підпорядкування Національної академії аграрних наук України.
Національна академія аграрних наук України є засновником Позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.11.2016 за №1001732414.
У відповідності до пункту 2.1 Статуту Позивач є сільськогосподарським підприємством, створеним з метою організаційно-господарського забезпечення інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" умов для своєчасного і високоякісного проведення наукових досліджень та апробації наукових розробок з питань селекції та технології у вівчарстві, свинарстві, м'ясному та молочному виробництві великої рогатої худоби, відтворення сільськогосподарських тварин, використання кормів та економіки тваринництва, прибутковості галузей тваринництва та рослинництва.
Основним видом економічної діяльності Позивача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.11.2016р. за № 1001732414 (додаток 2) визначене вирощування зернових та технічних культур (код КВЕД 01.11.0).
Судом встановлено, що станом на 23.05.2003 (дата ухвалення ухвали господарського суду Херсонської області про відкриття провадження у справі про банкрутство Позивача), Позивач користувався земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб загальною площею 13189 га, згідно схеми землекористування станом на 2000 рік (додаток 3).
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що враховуючи його виробничий статус, закріплений Статутом, як дослідно-експериментального підприємства науково-дослідного інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова", згідно припису пункту "в" частини першої статті 150 Земельного кодексу України земельні ділянки, що знаходились у повному господарському віданні, були віднесені до особливо цінних земель.
Частиною другою статтею 150 Земельного кодексу України встановлено, що "припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначеними у пунктах "в" і "г" частини першої цієї статті, з підстав добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України."
За переконанням позивача, всупереч припису частини другої статті 150 Земельного кодексу України без погодження з Верховною Радою України розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005р. №407 (додаток 4):
1. припинено право користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначено загальною площею 7145 га Позивачем;
2. визнано недійсним державні акти на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789,
3. віднесено зазначену земельну ділянку загальною площею 7145 га до складу земель запасу району в межах селищної ради Асканія-Нова,
4. зобов'язано районний відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію.
При цьому, ліквідатор Позивача вважає, що рішення Відповідача-1 суперечить і приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 у справі №12/141-Б про банкрутство Боржника щодо Боржника введено процедуру розпорядження майном. На день прийняття розпорядженням голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005 №407 (додаток 3) Позивач перебував у процедурі розпорядження майном.
Частина тринадцята статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", передбачає заборону відчуження активів боржника без згоди розпорядника майна. Право постійного користування земельною ділянкою є активом Позивача, як боржника, його відчуження вимагало згоду розпорядника майна Позивача, якого розпорядник майна Позивача не надавав.
Враховуючи усе вище зазначене, на підставі припису статті 150 Земельного кодексу України, Позивач просив господарський суд Херсонської області:
- скасувати розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області від 30.08.2005 №407;
- визнати дійсними державні акти на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789;
- зобов'язати Чаплинську районну державну адміністрацію Херсонської області та Асканія-Нова селищну раду повернути державній дослідно-експериментальній агрофірмі "Асканія-Нова" у користування земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789;
- зобов'язати відділ Держгеокадастру Чаплинського району Херсонській області внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію, а саме: у частині відновлення права державної власності на земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789 в особі державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова".
Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Відповідно до частини першої статті 24 ЗК України державним і комунальним сільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям надаються земельні ділянки із земель державної і комунальної власності у постійне користування для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Стаття 150 ЗК України визначає склад особливо цінних земель і регулює порядок їх вилучення.
Так, за змістом цієї статті, до особливо цінних земель відносяться: чорноземи нееродовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.
Частиною першої статті 2 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» встановлено, що «майновий комплекс Національної академії наук України та майновий комплекс галузевих академій наук складають усі матеріальні та нематеріальні активи (далі - об'єкти майнового комплексу), що обліковуються на балансах Національної академії наук України та на балансах відповідних галузевих академій наук і організацій, віднесених до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук, і які закріплені державою за Національною академією наук України та за галузевими академіями наук в безстрокове користування, або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також: коштів від фінансово-господарської діяльності та/або набуті іншим шляхом, не забороненим законом».
Частиною 7 статті 1 Закону України «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу» передбачено, що «у віданні Національної академії наук України та галузевих академій наук перебувають установи, організації, підприємства (далі - організації, що віднесені до відання Національної академії наук України та галузевих академій наук) згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національної академії наук України та галузевих академій наук.»
Як зазначалось вище, згідно Статуту позивача, останній є сільськогосподарським підприємством, створеним з метою організаційно-господарського забезпечення інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" умов для своєчасного і високоякісного проведення наукових досліджень та апробації наукових розробок, та знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова "Асканія-Нова", за умови загального підпорядкування Національної академії аграрних наук України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. N 816 виключено Державну дослідно-експериментальну агрофірму "Асканія-Нова" Інституту тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова "Асканія-Нова" з переліку установ, організацій та підприємств, які входять до складу Української академії аграрних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. N 1089.
Однак, згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 27.09.2017 року, Національна академія аграрних наук України є засновником Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова", а підприємство знаходиться в стані припинення (т.3 а.с.89-49), що безпідставно не взято до уваги судом першої інстанції.
Таким чином, судова колегія доходить висновку про те, що на час розгляду справи позивач є підприємством державної форми власності та безпосередньо підпорядковується Національній академії аграрних наук, а майно Скаржника входить до складу майнового комплексу Національної академії аграрних наук, як правонаступниці Української академії аграрних наук.
Приписами ч.2 ст.150 ЗК України визначено, що земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України.
Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.
За положеннями статті 84 ЗК України, статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», в редакції станом на 30.08.2005 року, при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.
Відповідно до статті 5 Закону № 3065-ІІІ «Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу», об'єкти майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук використовуються відповідно до законодавства України, а також статуту Національної академії наук України та статутів галузевих академій наук, а також статутів організацій, що віднесені до їх відання.
Вилучення земельних ділянок Національної академії наук України та галузевих академій наук може здійснюватися лише за згодою Президії Національної академії наук України та президій галузевих академій наук відповідно до ЗК України.
Водночас, судова колегія зазначає, що листом від 05.07.2001 року №05-285 Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства Інституту тваринництва степових районів ім.М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» надав згоду на виведення із землекористування Державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» - 2491 га сільськогосподарських угідь, з яких 2192 га - ріллі та 299 га пасовищ та передачу цих земель дослідному господарству «Асканійське» Інституту олійних культур УААН (т.2 а.с.78).
Відповідно до постанови Президії Української Академії аграрних наук №10 від 09.07.2001 року постановлено, надати згоду на вилучення із землекористування Державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» Інституту тваринництва степових районів ім.М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» 2491 га сільськогосподарських угідь і передачу їх дослідному господарству «Асканійське» Інституту олійних культур, з метою ведення селекційної роботи з великою рогатою худобою м'ясного напряму продуктивності та вівцями і створення відповідної кормової бази (т.2 .а.с.79).
Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені статтею 141 ЗК України, а саме:
- добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
- вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
- припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
- використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
- використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
- систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції безпідставно трактує вищезазначені лист та постанову Президії Української Академії аграрних наук як добровільну відмову від землекористування, оскільки у зазначених документах йде мова про вилучення земельної ділянки із землекористування Державної дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» Інституту тваринництва степових районів ім.М.Ф. Іванова «Асканія-Нова» з передачею її іншій особі - дослідному господарству «Асканійське» Інституту олійних культур, що не є добровільною відмовою від права землекористування, а є розпорядженням належної Національній академії аграрних наук України земельної ділянки в межах її повноважень та відання.
Водночас, ст. 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
Таким чином, рішення Президії Української Академії аграрних наук про передачу земельної ділянку у користування дослідного господарства «Асканійське» Інституту олійних культур виключає можливість віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу комунальної власності.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що постановою Президії Української Академії аграрних наук №10 від 09.07.2001 року надано згоду на вилучення із землекористування лише 2491 га, тоді як оскаржуваним розпорядженням Чаплинської РДА Херсонської області від 30.08.2005 №407 безпідставно припинено право користування дослідно-експериментальної агрофірми «Асканія-Нова» земельною ділянкою площею 7145 га., тобто площу більшу, ніж було зазначено у постанові Президії Української Академії аграрних наук.
Таким чином, судова колегія позбавлена можливості ідентифікувати та співставити земельні ділянки, які зазначені Президії Української Академії аграрних наук №10 від 09.07.2001 року, та у спірному розпорядженні.
Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідачем-1 у пункті 2 оскаржуваного розпорядження безпідставно визнано недійсним державний акт на право користування землею серія, серія Б №036789, оскільки на підставі вказаного Державного акту Дослідному господарству «Асканія-Нова» Чаплинського району надано у користування 8489 га землі згідно з планом землекористування для сільськогосподарського використання.
На підставі Держакту Б №036788 Дослідному господарству «Молочне» Чаплинського району надано у користування 7219 га землі згідно з планом землекористування для сільськогосподарського використання. (т.2 а.с.183-189).
Відповідно до листа відділу земельних ресурсів у Чаплинському районі Херсонської області від 30.07.2008 №2534-022, Державна дослідно-експериментальна агрофірма «Асканія Нова» створена 06.01.1998 року шляхом злиття трьох дослідних господарств «Асканія Нова», «Молочне», «Маркеєво» і є їх правонаступником.
Такі ж положення містить п.1.4 Статуту позивача.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку про те, що оскаржуваним розпорядженням Чаплинська РДА необґрунтовано та незаконно позбавила Державну дослідно-експериментальну агрофірму «Асканія Нова» права користування земельною ділянкою загальною площею 15708 га, при цьому, матеріали справи не містять доказів добровільної відмови від права користування зазначеної земельної ділянки, про що зазначено вище.
За таких обставин, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та правомірність розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407 "Про припинення права постійного користування землею" оскільки судовою колегією не встановлено обставин надання добровільної відмови від земельної ділянки площею 7145 га (пункт 1) чи площею 15708 га (пункт 2) у встановленому порядку з підстав, визначених ст. 141 ЗК України.
Також судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції про безпідставність заявленого позову у зв'язку з тим, що розпорядження голови районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407 є актом, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з припиненням певних суб'єктивних прав,
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 30 вересня 2015 року у справі № 911/3396/14.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування», рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7рп/2009, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.
Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.
Зазначені правові позиції не суперечать і висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, відповідно до якого прийняте міською радою (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання.
Скасування такого акту не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Розгляд цього позову (про визнання протиправним та скасування рішення про передачу міською радою земельних ділянок) не впливає на законність правовстановлюючих документів щодо права власності чи користування земельною ділянкою до розгляду спору про їх оскарження (не породжує юридичних наслідків).
Тобто, самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів.
Судова колегія зауважує, що у даній справі позивачем заявлено позовну вимогу не лише про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407, але й визнання дійсними державних актів на право користування землею серія Б №036788, серія Б №036789.
Таким чином, скасування розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005р. № 407 з одночасним визнанням дійсними державних актів на право користування землею серія Б №036788, серія Б №036789 призведе до поновлення порушених прав позивача, а тому такий позов можливо задовольнити.
Також колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з відповідним позовом, з огляду на таке.
Згідно приписів статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч.1).
Відповідно до статті 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, крім випадків, коли суд визнає поважними причини пропущеного строку та захистить порушене право.
При цьому закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, тому дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір. Питання щодо поважності цих причин, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Пунктом 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" , визначено наступне.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.
Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про поважність причин пропуску строку позовної давності з огляду на наступне.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 23.05.2003 року по справі №12/141-Б порушено справу про банкрутство стосовно боржника Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова", введено процедуру розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, заборонено власнику майна або уповноваженому органу вчиняти дії щодо реорганізації чи ліквідації боржника.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини такого порушення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.268 ЦК України, в редакції станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження, позовна давність не поширювалась на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.
Пунктом 2 ч.2 ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» виключено пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України.
Частиною 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20 грудня 2011 року N 4176-VI, який набрав чинності 15.02.2012 року, визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.
Таким чином, з 15.01.2012 року у даній справі розпочався перебіг строку позовної давності, який закінчився 15.01.2015 року.
Вирішуючи питання щодо поважності причин поновлення причин пропуску строку позовної давності, судова колегія виходить з наступного.
Конституцією України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку (стаття 55).
Водночас статтею 9 Основного Закону передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Конституції України в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
ЄСПЛ у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, питання поновлення строку позовної давності при розгляді господарських спорів повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням чинного законодавства України і мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Зі змісту постанови господарського суду Херсонської області від 13.12.2007 року у справі №12/141-Б вбачається, що керуючим санацією не надавались відомості про зміну майнового стану, фінансового та майнового становища боржника, внаслідок чого прийняте рішення про визнання боржника банкрутом (т.2 а.с.196-199).
Таким чином, враховуючи принцип верховенства права, принцип реального правового захисту, та принцип справедливості, зважаючи на те, що в рамках справи про банкрутство керуючим санацією не надавались відомості про зміну майнового стану, фінансового та майнового становища боржника, судова колегія вважає за можливе визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та захистити порушені права позивача шляхом визнання недійсним оскаржуваного розпорядження та визнання дійсними державних актів на право землекористування.
За таких обставин, судове рішення у даній справі підлягає скасуванню, з винесенням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, скасування розпорядження та визнання дійсними актів.
Вимоги позивача про зобов'язання Чаплинської районної державної адміністрації Херсонської області та Асканія-Нова селищної ради повернути державній дослідно-експериментальній агрофірмі "Асканія-Нова" у користування земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789 не підлягають задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що частина спірної земельної ділянки належить іншим юридичним та фізичним особам на праві власності та праві постійного користування, правовстановлюючі документи є чинними та не визнані недійсними, що унеможливлює повернення зазначеної земельної ділянки позивачу.
Вимога про зобов'язання відділу Держгеокадастру Чаплинського району Херсонській області внести відповідні зміни у земельно-облікову документацію, а саме: у частині відновлення права державної власності на земельну ділянку загальною площею 7145 га, у межах, зазначених у державних актах на користування землею серія Б № 036788, серія Б №036789 в особі державної дослідно-експериментальної агрофірми "Асканія-Нова" не відноситься до законних способів захисту порушеного права чи інтересу, визначених ст.16 ЦК України, а тому також підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.99, п.2 ст.103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Херсонської області від 05 липня 2017 року по справі №923/23/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
«Задовольнити позовні вимоги Державної дослідно-експериментальної Агрофірми "Асканія-Нова" частково.
Скасувати розпорядження голови Чаплинської районної державної адміністрації від 30.08.2005 року № 407.
Визнати дійсними державні акти на користування землею серія Б №036788, серія Б №036789.
В решті позову відмовити.»
Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписаний 18.10.2017 року
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя В.А. Лисенко
Суддя Г.І.Діброва