03 жовтня 2017 рокуСправа № 921/456/17-г/7
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Стадник М.С.
розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23, м. Київ, 03187
до Приватного підприємства "Кристал ЛГК" с. Іване-Пусте, Борщівський район, Тернопільська область, 48748
про cтягнення 116 706,08 грн., з яких: 2 945,65 грн. - 3% річних, 101 511,03 грн. - пеня, 12 249,40 грн. - інфляційні втрати (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №12-1/08 від 12.08.2017р.).
За участю представника позивача: ОСОБА_1, довіреність №бн від 02.06.16р.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулось із позовом до Приватного підприємства "Кристал ЛГК" про cтягнення заборгованості за договором поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р. в загальній сумі 116 706,08 грн., з яких: 2 945,65 грн. - 3% річних, 101 511,03 грн. - пеня, 12 249,40 грн. - інфляційні втрати (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог №12-1/08 від 12.08.2017р.).
Ухвалою суду від 31.07.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.09.2017р.
Ухвалою суду від 19.09.2017р. відкладено розгляд справи на 03.10.2017р., для надання можливості сторонам подати витребувані судом документи.
Представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. На обґрунтування позовних вимог посилається на наступне: рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515, яким позов задоволено частково, підтверджено факт наявності у відповідача зобов'язання за Договором №36/2008К від 29.02.2008р. по сплаті основного боргу у сумі 79 787,27 грн., пені у сумі 15 075,66 грн., штрафу у сумі 72 506,18 грн., 3% річних у сумі 1 995,90 грн., інфляційних нарахувань у сумі 11 935,92 грн., судових витрат у сумі 2 115,60 грн.; право вимоги виконання відповідачем зобов'язання по Договору №36/2008К щодо сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат перейшло до ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на підставі Угоди №15-11/12-3 від 15.11.2012р. про заміну кредитора, та Додатковою угодою №1 від 01.08.2014р. внесено зміни до Угоди, якою розширено обсяг переданих прав і періоду; ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.05.2017р. у справі №17/25-515 проведено заміну стягувача з ТОВ "Корпорація Агросинтез" на ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс"; невиконання грошових зобов'язань по Договору №36/2008К ПП "Кристал ЛГК" та Поручителями (ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ТОВ "Совагро") підтверджено рішеннями господарського суду Київської області у справі №911/2003/13 від 26.06.2013р., господарського суду Київської області у справі №911/1397/16 від 23.06.2016р. та господарського суду Одеської області у справі №916/754/17 від 22.05.2017р., які набрали законної сили; станом на 03.05.2017р. грошові зобов'язання ПП "Кристал ЛГК" перед ТОВ "Корпорація Агросинтез" згідно Договору №36/2008К від 29.02.2008р. та рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515 не виконані, за даними бухгалтерського обліку за період із 23.06.2009р. по 03.05.2017р. грошові кошти від відповідача не надходили, що підтверджується Довідкою №03-1/05 від 03.05.2017р. за підписом директора та головного бухгалтера ТОВ "Корпорація Агросинтез". Представник позивача повідомив, що наказ господарського суду №17/25-515 від 13.07.2009р. повернутий без виконання органом ДВС попередньому стягувачу по причині відсутності майна боржника, і такий новому стягувачу не передавався, що свідчить про його втрату, а ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.07.2017р. у справі №17/25-515, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017р., відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду від 13.07.2009р. та видачу дубліката наказу.
Відповідач не надав витребувані судом матеріали. Ухвали суду від 31.07.2017р, 14.08.2017р. та 16.08.2017р.та 19.09.2017р. надіслані на адресу (48748, Тернопільська область, Борщівський район, село Іване-Пусте), зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулися без вручення із відміткою "Вибув за межі населеного пункту".
За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (правова позиція, викладена у п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18).
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представника позивача, судом встановлено:
- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" (Постачальник) та Приватним підприємством "Кристал ЛГК" (Покупець) укладено 29.02.2008р. Договір поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К, відповідно до умов якого:
- Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Товар, відомості про який зазначені у п. 1.2 Договору, на загальну суму 226 466,08 грн., а Покупець зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених Договором (п.п. 1.1 - 1.2 Договору);
- Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого та неоплаченого Покупцем товару на період: з дати одержання товару Покупцем (але не раніше 30.03.2008р.) до 15.10.2008р. (п. 2.1 Договору);
- вартість Договору становить ціну товару (п. 1.2 Договору) і суму відсотків за користування товарним кредитом (Додаток №1) та складає 231 670,45 грн. у т.ч. ПДВ 38 611,74 грн. (п. 2.4 Договору);
- оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку, шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на поточний рахунок у строки відповідно Додатку №1. За домовленістю сторін можливі інші розрахунки (п. 2.5 Договору);
- пунктом 3.1 Договору сторони визначили місце передачі товару: склад Постачальника, що розташований за адресою: Київська область, Білоцерківський район, с. Трушки;
- Постачальник зобов'язався повністю передати товар не пізніше 30.03.2008р., а Покупець - оплатити Товар у порядку, передбаченому 2 розділом Договору (п. 4.1, пп.4.2.2 п. 4.2 Договору);
- Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту укладання, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їхнього виконання. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконаними (п. 6.1 Договору).
Між сторонами укладено Додаткові угоди до Договору поставки №36/2008К, а саме:
1/ Угода №1 від 26.03.2008р., якою, у зв'язку із зміною асортименту Товару, доповнено п. 1.2 Договору та викладено у новій редакції Додаток №1 до Договору, та змінено вартість Договору на суму 241 858,46 грн. у т.ч. ПДВ 40 309,74 грн.;
2/ Угода №2 від 07.05.2008р., якою у зв'язку із зміною асортименту Товару, доповнено п. 1.2 Договору та викладено у новій редакції Додаток №1 до Договору, та змінено вартість Договору на суму 257 653,84 грн. у т.ч. ПДВ 42 942,31 грн.;
3/ Угода №3 від 08.09.2008р., якою у зв'язку із зміною асортименту Товару, доповнено п. 1.2 Договору та викладено у новій редакції Додаток №1 до Договору, та змінено вартість Договору на суму 242 089,99 грн. у т.ч. ПДВ 40 348,33 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515 стягнуто з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 79 787,27 грн. основного боргу за Договором поставки №36/2008К від 29.02.2008р., 15 075,66 грн. пені, 72 506,18 грн. штрафу, 1 995,90 грн. 3% річних, 11 935,92 грн. інфляційних нарахувань, 2 115,60 грн. судових витрат; в частині стягнення 20 000,00 грн. основного боргу - припинено провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору; в решті позову - відмовлено. Рішення набрало законної сили.
На виконання рішення господарського суду 13.07.2009р. видано наказ про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.02.2017р. у справі № 927/788/16).
Тобто, вищезазначеним рішенням встановлено заборгованість за Договором поставки №36/2008К від 29.02.2008р. Приватного підприємства "Кристал ЛГК" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез".
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (ОСОБА_2 кредитор) укладено 15.11.2012р. Угоду №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), відповідно до умов якої:
- Первісний кредитор відступив ОСОБА_2 кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством "Кристал ЛГК" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру пені, 3% річних та інфляційних витрат, набутих Первісним кредитором на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконання Боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р. (п. 1.1. Угоди);
- ОСОБА_2 кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в розмірі 79 719,99 грн., яка є загальною сумою пені, 3% річних та інфляційних витрат, котрі нараховані за період із 12.03.2009р. по 05.11.2012р., відповідно до умов та норм чинного законодавства України, з яких: 19 867,03 грн. - інфляційні витрати, 51 121,81 грн. - пеня, 8 731,15 грн. - 3% річних (п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 2.3 Угоди);
- ОСОБА_2 кредитор зобов'язався протягом 5 днів з дати виконання на його користь зобов'язання Боржником письмово повідомити Первісного кредитора про таке виконання (п. 3.2 Угоди);
- Первісний кредитор зобов'язався передати ОСОБА_2 кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Боржником ОСОБА_2 кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється Актом приймання-передачі (п. 4.1 Угоди);
- Первісний кредитор зобов'язався сповістити Боржника про поступки права вимоги за Угодою (п. 4.3 Угоди)
- Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Угодою (п. 6.1 Угоди);
- після підписання Угоди всі попередні переговори за нею, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше її стосуються, втрачають юридичну силу (п. 6.2 Угоди).
На виконання п. 4.1 Угоди, Первісний кредитор передав, а ОСОБА_2 кредитор прийняв наступні документи: 1/ Договір поставки №36/2008К від 29.02.2008р. із додатками та додатковими угодами; 2/ Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515, що підтверджується Актом прийому-передачі документів від 15.11.2012р.
Повідомленням від 15.11.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" повідомило Приватне підприємство "Кристал ЛГК" про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від квітня 2013р.
Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.08.2014р. до Угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 15.11.2012р., ОСОБА_2 кредитор одержав право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних витрат, відсотків за користування товарним кредитом за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання Боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (ОСОБА_2 кредитор) укладено 15.04.2013р. Угоду №15-04/13-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України), відповідно до умов якої:
- Первісний кредитор відступив ОСОБА_2 кредитору право вимоги виконання Приватним підприємством "Кристал ЛГК" (Боржник) зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості, штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, набутих Первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р., у зв'язку з його неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Боржником, в тому числі, проте не обмежуючись, розміром грошового зобов'язання, включаючи витрати Первісного кредитора, пов'язані із примусовим отриманням від Боржника такого виконання (судові витрати) на загальну суму 183 416,53 грн., котрі підтверджені рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515, що набрало законної сили, а ОСОБА_2 кредитор, з моменту укладення угоди, наділений всіма правами Первісного кредитора (п.п. 1.1, 1.2, 2.1 Угоди);
- Первісний кредитор зобов'язався передати ОСОБА_2 кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання Боржником ОСОБА_2 кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється Актом приймання-передачі (п. 4.1 Угоди);
- Первісним кредитором сповіщення Боржника про відступлення права вимоги відбувається на його власний розсуд та не є обов'язковим, оскільки при дійсності порушеного зобов'язання у розумінні статті 518 ЦК України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов'язання (п. 4.3 Угоди);
- Угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Угодою (п. 6.1 Угоди);
- після підписання Угоди всі попередні переговори за нею, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше її стосуються, втрачають юридичну силу (п. 6.2 Угоди).
На виконання п. 4.1 Угоди, Первісний кредитор передав, а ОСОБА_2 кредитор прийняв наступні документи: 1/ Договір поставки №36/2008К від 29.02.2008р. із додатками та додатковими угодами; 2/ Рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515, що підтверджується Актом прийому-передачі документів від 15.04.2013р.
Ухвалою суду від 11.05.2017р. у справі №17/25-515 замінено стягувача з примусового виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. з ТОВ "Корпорація "Агросинтез" на правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".
Позивач звернувся з позовом про стягнення суми 116 706,08 грн., з яких: 2 945,65 грн. - 3% річних, 101 511,03 грн. - пеня, 12 249,40 грн. - інфляційні втрати, згідно Угоди від 15.11.2012р. №15-11/12-3.
Суд, на підставі ст.43 ГПК України, оцінивши подані позивачем докази, наведені в процесі розгляду справи представником позивача доводи, прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
При цьому, суд виходив із наступного:
- укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (ст. 712 ЦК України), порядок виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України;
- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
- частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема, за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК України, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Разом з тим, згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, згідно із ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами.
Відповідно до статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, законодавець передбачив право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, тому заміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається, на стадії виконання судового рішення не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин і не впливає на правомірність цесії (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014р. у справі №3-56гс14).
У випадку заміни кредитора у зобов'язанні до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. До нового кредитора в тому числі переходить в повному обсязі і право на неустойку як субсидіарне право. Якщо предмет зобов'язання є подільним (наприклад, зобов'язання по сплаті грошових коштів як основного боргу), то новому кредитору може бути передана лише частина прав первісного кредитора разом із субсидіарними правами у відповідній частині. Субсидіарні права не можуть передаватися самостійно без передачі основних прав за зобов'язанням (п. 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. №01-8/211).
Матеріалами справи підтверджено:
- на виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515 видано 13.07.2009р. наказ про стягнення з Приватного підприємства "Кристал ЛГК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 79 787,27 грн. основного боргу за Договором поставки №36/2008К від 29.02.2008р., 15 075,66 грн. пені, 72 506,18 грн. штрафу, 1 995,90 грн. 3% річних, 11 935,92 грн. інфляційних нарахувань та 2 115,60 грн. судових витрат;
- ТОВ "Компанія "Агросинтез" пред'явила наказ до виконання 05.08.2009р., за яким державним виконавцем Відділу ДВС Борщівського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП №14167555. Постановою від 28.10.2009р. ВП №14167555 виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі його заяви відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції закону чинної на момент пред'явлення наказу до виконання та його повернення).
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 20.07.2017р. у справі №17/25-515, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017р., відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про відновлення пропущеного строку пред'явлення до виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 13.07.2009р. та видачу дубліката наказу.
Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 12.09.2017р. встановив, що постанова державного виконавця від 28.10.2009р. про закінчення виконавчого провадження та повернення наказу стягувачеві прийнята на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37, п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на момент винесення постанови, яка передбачала можливість повернення стягувачеві за його письмовою заявою виконавчого документу, прийнятого державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково.
Апеляційний господарський суд у постанові від 12.09.2017р. у справі №17/25-515 також визнав необґрунтованими посилання ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на те, що за угодою від 15.04.2013р. ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (первісний кредитор) відступив йому право вимоги до боржника - ПП "Кристал ЛГК" щодо сплати заборгованості за Договором товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р., підтвердженої рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515, та те, що він є новим кредитором та стягувачем у справі №17/25-515 з примусового виконання рішення суду від 23.06.2009р. згідно з ухвалою суду від 11.05.2017р.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 даного Закону, завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (в редакції, чинній на момент винесення постанови від 28.10.2009р. про закінчення виконавчого провадження та повернення наказу стягувачеві).
Такими випадками, згідно ч. 5 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент винесення постанови від 28.10.2009р. про закінчення виконавчого провадження та повернення наказу стягувачеві), є повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених тільки п.п. 2 - 6 ч.1 цієї статті, яка не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Отже, повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Дана обставина, а саме закінчення виконавчого провадження по наказу суду за заявою стягувача ТОВ "Корпорація Агросинтез", зумовила неможливість передачі останнім новому кредитору наказу суду, про що свідчить акт приймання-передачі документів від 15.11.2012р. по Угоді про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги) від 15.11.2012р. та акт приймання - передачі від 15.04.2013р. по Угоді №15-04/13-3 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст.512-519 ЦК України) від 15.11.2013р., яким уступлено право вимоги щодо виконання рішення господарського суду від 23.06.2009р. у справі №17/25-515.
Тобто, первісний кредитор, укладаючи Угоду про відступлення права вимоги, не повідомив нового кредитора про відсутність у нього права на вимогу до боржника по Договору поставки на умовах товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р. згідно Закону "Про виконавче провадження".
Слід зазначити, що на момент укладення Угод про відступлення права вимоги Закон України "Про виконавче провадження" викладено у новій редакції згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)" від 04.11.2010р., ч. 5 ст. 47 якого повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, зокрема, і по заяві стягувача, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
Разом з тим, суд дає оцінку доказам на відповідність дій учасників господарських відносин та виконавчої служби нормам чинного законодавства на момент вчинення таких дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
При таких обставинах, новий кредитор не набув права на вимогу по Договору поставки від 29.02.2008р. №36/2008К, як щодо субсидіарних прав про стягнення сум пені, інфляційних та річних по Угоді про відступлення права вимоги від 15.11.2012р. №15-11/12-3, так і по Угоді від 15.04.2013р. № 15-04/13-3.
Крім того, слід зазначити, що по Угоді від 15.11.2012р. первісний кредитор передав новому кредитору тільки субсидіарні вимоги без вимоги основного зобов'язання, що також суперечить чинному законодавству.
Відповідно до ст.ст. 32-34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, позивач не підтвердив належними доказами права на субсидіарні вимоги до відповідача по Договору товарного кредиту №36/2008К від 29.02.2008р., а тому в позові відмовляється.
Суд відхиляє доводи позивача, як встановлені згідно ст. 35 ГПК України, щодо:
1/ рішення господарського суду Київської області від 26.06.2013р. у справі №911/2003/13, яким стягнуто солідарно з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ПП "Кристал ЛГК" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" заборгованість згідно угоди №15-11/12-3 про заміну кредитора у зобов'язані від 15.11.2012р. та за договором №36/2008К від 29.02.2008р. у вигляді пені у розмірі 1 000,00 грн., адвокатські послуги у розмірі 7 000,00 грн., судовий збір у сумі 1 720,50 грн.; стягнуто з ПП "Кристал ЛГК" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 50 121,81 грн. пені, 8 731,15 грн. 3% річних, 19 867,03 грн. інфляційних витрат;
2/ рішення господарського суду Київської області від 23.06.2016р. у справі №911/1397/16, яким стягнуто солідарно з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" та ПП "Кристал ЛГК" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 5 000,00 грн. 3% річних; стягнуто з ПП "Кристал ЛГК" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 3 475,70 грн. 3% річних, 25 778,91 грн. пені, 52 696,60 грн. інфляційних втрат та 1 338,37 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 39,63 грн. витрат по сплаті судового збору;
3/ рішення господарського суду Одеської області від 22.05.2017р. у справі №916/754/17, яким стягнуто солідарно з ТОВ "Совагро" та ПП "Кристал ЛГК" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 6 762,78 грн. заборгованості (індексації ціни товару, дооцінка вартості товару, курсова різниця), 72 747,82 грн. штрафу на підставі договору №36/2008К від 29.02.2008р., угоди №15-11/12-3 про зміну кредитора у зобов'язанні від 15.11.2012р. та договору поруки №11-10-2016-1 від 11.10.2016р.; стягнуто з ТОВ "Совагро" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 3 500,00 грн. та судовий збір у сумі 800,00 грн.; стягнуто з ПП "Кристал ЛГК" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" судові витрати з оплати послуг адвоката у сумі 3 500,00 грн. та судовий збір у сумі 800,00 грн., оскільки такі, за змістом ст. 35 ГПК України, не є обставини, які встановлені, так як при їх вирішенні не досліджувалося питання виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2009р. у справі №17/25-515 та причини непред'явлення наказу до виконання за період з 28.10.2009 року по 2017 рік.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82, 84 ГПК України, Господарський суд,-
1. В позові - відмовити.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Повне рішення складено "13" жовтня 2017р.
Суддя М.С. Стадник