"17" жовтня 2017 р.Справа № 916/1855/17
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю „ОКТО-РІТЕЙЛ”
Відповідач: Приватне підприємство „Навік”
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1
Про: витребування майна з чужого незаконного володіння
Суддя Демешин О. А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність
від третьої особи: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ОКТО-РІТЕЙЛ” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „Навік” (далі - відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння, що знаходиться в приміщенні розташованому за адресою м. Одеса, вул. Затонського, буд. 32, загальною кількістю найменувань 629 загальною вартістю 156 443,01 грн. згідно переліку.
05.10.2017 року суд залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1.
Відповідач відзиву на позов не надав, представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.
29.05.2016 року між Відповідачем - Приватним підприємством „Навік”, та Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Окто-Рітейл” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено Договір про заміну сторони у зобов'язанні за Договором оренди нерухомого майна №: 01/04-1 бід 01.04.2016 року.
Відповідно до п. 1. Договору про заміну сторони, ФОП ОСОБА_4 передала, а ТОВ «ОКТО-РІТЕЙЛ» прийняв на себе всі права, зобов'язання та відповідальність ФОП ОСОБА_4П, згідно Договору оренди нерухомого майна № 01/04-1 від 01.04.2016 року з 01.06.2016 року.
П. 4 Договору про заміну сторони встановлено, що ПП „НАВІК” не заперечує проти передачі ФОП ОСОБА_4 ТОВ „ОКТО-РІТЕЙЛ” прав та зобов'язань по Договору оренди нерухомого майна №01/04-1 від 01.04.2016 року.
Згідно п. 1.2. Договору оренди нерухомого майна № 01/04-1 від 01.04.2016 року, Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування нежиле приміщення площею 66.22 кв.м., що знаходиться на 2-му поверсі та зазначається в Поверхневому плані, який є Додатком № 1 до цього Договору оренди і розташоване в будівлі за адресою м. Одеса, вул. Затонського, 32.
05.06.2016 року між ПП «Навік» та ТОВ «Окто-Рітейл» було укладено акт приймання-передачі вказаного приміщення за договором оренди нерухомого майна № 01/04-1 від 01.04.2016 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ТОВ «Окто-Рітейл» посилається на те, що завезло в орендоване у відповідача приміщення частину товару, отриманого від ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 з метою його подальшої реалізації.
05.08.2016 року ТОВ «Окто-Рітейл» було проведено інвентаризацію товару, що знаходився в магазині, розташованому в орендованому в ПП «Навік» за результатами якої було встановлено, що у вказаному магазині знаходиться 629 найменувань товару, загальною вартістю в 156 443,01 грн.
В подальшому, Позивач звернувся до Відповідача з метою отримання можливості вивезти товар з приміщення, на що 04.08.2016 року ПП „Навік” надало відповідь, в якій послалося на те, що проводяться роботи по запуску другої черги ТРЦ «СІТІ CENTER Котовський”, у зв'язку з чим триває процес пусконалагоджувальних та випробовувальних інженерних систем ТРЦ, а також систем пожежогасіння та сигналізації в зв'язку з чим відсутня можливість забезпечити належний вивіз майна з орендованого приміщення в зазначену дату. Приймаючи до уваги вищевикладене відповідач просив надати повторну заявку на вивезення товару в іншу зручну для позивача дату та час.
Позивач зазначає, що до теперішнього часу, вивезти спірне майно йому не вдалось, а тому, посилаючись на ст. 133, 134 ГК України, 15, 16 , 316, 317, 328, 387 ЦК України просить суд витребувати майно з чужого незаконного володіння, що знаходиться в приміщенні розташованому за адресою м. Одеса, вул. Затонського, буд. 32, загальною кількістю найменувань 629 загальною вартістю 156 443,01 грн. згідно переліку.
Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.
Згідно п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було, зазначено, позивач згідно Договору оренди нерухомого майна № 01/04-1 від 01.04.2016 року з 01.06.2016 року є орендарем нежитлового приміщення, що розташоване в будівлі за адресою м. Одеса, вул. Затонського, 32. Під Приміщенням розуміється частина (від площі ТРЦ) нежилого приміщення, площею 66.22 кв.м., що знаходиться на 2-му поверсі та зазначається в Поверхневому плані, який є Додатком № 1 до цього Договору оренди.
В орендованому приміщенні знаходиться майно, яке, як вказує сам Позивач належить ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6
Позов ґрунтується на тому, що з боку Відповідача є перешкоди у вивезення майна загальною кількістю найменувань 629 загальною вартістю 156 443,01 грн. згідно переліку.
Перш за все суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази розірвання вищевказаного Договору оренди та повернення орендарем (позивачем по справі) орендованого приміщення орендодавцю (відповідачу).
Тобто, Договір оренди нерухомого майна № 01/04-1 від 01.04.2016 року на теперішній час є діючим, а користувачем приміщення де, за твердженням позивача, знаходиться майно, витребування якого з чужого незаконного володіння є предметом спору по справі - є ТОВ «Окто-Рітейл».
Позивач не звертався до суду з позовом щодо усунення перешкод з боку Відповідача у користуванні орендованим приміщенням. Не надано доказів, або встановлених судовими рішеннями фактів, про здійснення таких перешкод з боку відповідача і до матеріалів цієї справи.
Лист ПП „Навік” від 04.08.2016р., на який посилається позивач, обґрунтовуючи свої доводи про незаконне заволодіння позивачем майном, що перелічене в позові та не підтверджує факту такого заволодіння з боку ПП „Навік”. В цьому листі лише зазначається про тимчасову неможливість забезпечення вивезення майна з орендованого приміщення 5-го серпня 2016р. у зв'язку проведенням робіт по запуску пусконалагоджувальних та випробовувальних інженерних систем ТРЦ, а також систем пожежогасіння та сигналізації другої черги ТРЦ «СІТІ CENTER Котовський”.
Крім того, в обґрунтування позову позивач посилається на ст. 387 ЦК України, відповідно до якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Отже, діючі норми ЦК України надають права витребування майна з чужого незаконного володіння виключно власнику цього майна.
Проте, на момент розгляду справи, позивач не є власником спірного майна. При цьому, сам Позивач вказує у якості власників спірного майна - ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6
Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Отже, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів в обґрунтування позову.
На підставі викладеного, у задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У задоволені позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України
Повне рішення складено 18 жовтня 2017 р.
Суддя О.А. Демешин