Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/662/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 125 (106) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
10.10.2017 року м. Кропивницький
Колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 ,
переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року, за яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каунас Литовської Республіки, росіянина, громадянина Литовської Республіки, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, безробітного, такого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим та засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.
Ухвалено задовольнити частково цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 та стягнути 2 500 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винуватим за вчинення: умисного легкого тілесного ушкодження.
Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.
ОСОБА_7 , 06 листопада 2016 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, перебуваючи у приміщенні «АТБ-маркет», розташованому по вулиці Василя Стуса, 1/18 у місті Гайворон Кіровоградської області, на ґрунті давніх неприязних відносин, вчинив сварку із ОСОБА_8 , в ході якої у нього виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
В ході словесної сварки, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, стоячи навпроти потерпілого ОСОБА_8 , умисно із прикладенням сили, наніс один удар лобною частиною голови в ліву область чола потерпілого.
Після нанесення вказаного удару ОСОБА_7 припинив свої протиправні дії.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_7 , потерпілому ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синця навколо лівого ока, гематоми чола зліва, які згідно з висновком судово-медичної експертизи № 216 від 07.11.2016 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання, пом'якшити призначене йому покарання, а саме призначити покарання у виді штрафу у розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; в частині стягнення моральної шкоди - зменшити суму стягнення, стягнувши на користь потерпілого 500 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає наступні доводи.
При призначенні покарання судом першої інстанції не враховано ряд обставин, які пом'якшують покарання, зокрема: він вчинив кримінальне правопорушення вперше, повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому; виключно позитивно характеризується по місцю свого проживання; вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості.
Також судом залишено поза увагою те, що він хворіє, переніс інсульт, в травні 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні в Гайворонській ЦРЛ з приводу ІХС, постінфарктний дифузний кардіосклероз, про що надавав суду довідку, і за цієї підстави просив суд призначити йому покарання у виді мінімального розміру штрафу.
Вказує, що відбувати покарання у виді громадських робіт йому буде проблематично із-за проблем зі здоров'ям.
Крім того, вважає, що сума стягнення на користь потерпілого у відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 500 гривень, - є занадто великою.
Він потерпілому завдав всього одного удару, який спричинив легкої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді синця лівого ока та гематоми лоба зліва, що не потягли за собою навіть короткочасного розладу здоров'я.
Тому, стягнення у відшкодування моральної шкоди 2 500 гривень - не відповідає вимогам розумності, виваженості та справедливості, глибині фізичних та душевних страждань, що їх зазнав потерпілий.
На апеляційну скаргу обвинуваченого подано заперечення потерпілим ОСОБА_8 .
У запереченні потерпілий просить оскаржуваний вирок суду першої інстанції залишити без змін як законний та обґрунтований.
Зауважує, що обвинувачений ОСОБА_7 у вчиненому кримінальному правопорушенні не розкаявся, не попросив вибачення, після судових засідань надсилав шляхом мобільного зв'язку СМС із погрозами, у зв'язку із чим потерпілий вимушений був звертатися із відповідною заявою до поліції.
Вказує, що не відповідає дійсності те, що обвинувачений позитивно характеризується, адже, як відомо потерпілому, протягом останніх трьох років до поліції м. Гайворон надійшло ряд заяв та звернень громадян міста з приводу неправомірної поведінки обвинуваченого.
Зазначає, що кримінальне правопорушення щодо нього ОСОБА_7 вчинено в публічному місці, за присутності сторонніх осіб. Після нападу ОСОБА_7 відмовився зачекати працівників поліції, залишив місце злочину.
Крім того, як також зазначає потерпілий, вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення вплинуло на його громадську діяльність, внаслідок отримання ним тілесних ушкоджень вин вимушений був близько місяця припинити та відмінити заплановані зустрічі з громадськістю та виступи на масових заходах.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, у дебатах думку прокурора, яка заперечила задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вважала за необхідне вирок суду першої інстанції залишити без змін як законний та обґрунтований, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини справи, доведеність вини та кваліфікація інкримінованого ОСОБА_7 злочину за ч. 1 ст. 125 КК України, колегія суддів не входить в обговорення даних питань, та вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_7 означеного злочину, за обставин, викладених у вироку суду першої інстанції.
Викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за що його засуджено, ґрунтуються на сукупності зібраних у провадженні доказів, які у повному обсязі досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду провадження, та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам справи.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 , покарання суд першої інстанції, відповідно до ст. 65 КК України, правильно врахував тяжкість вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, який задовільно характеризується по місцю свого проживання, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, обставину, яка пом'якшує покарання - щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, тому прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого можливе за умови призначення покарання у виді громадських робіт, визначивши таке покарання, в межах санкції частини статті обвинувачення,
Визначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, за вказаних обставин справи, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а також відповідає меті покарання.
При цьому, враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги обвинуваченого з приводу того, що судом першої інстанції недостатньо враховано того, що він вчинив кримінальне правопорушення вперше, повністю визнав вину, щиро розкаявся у вчиненому; виключно позитивно характеризується по місцю свого проживання; вчинив кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, свого підтвердження не знайшли.
Зі змісту оскаржуваного вироку убачається, що судом першої інстанції, при призначенні ОСОБА_7 покарання, належно враховано зазначені обставини, про що безпосередньо вказано у вироку (аркуш провадження 44).
При вирішенні судом першої інстанції цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 про стягнення з обвинуваченого на його користь 5000 гривень у відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, судом дотримано вимог кримінального процесуального закону щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні.
Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, правильно встановив та зазначив, що обвинуваченим ОСОБА_7 внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано потерпілому ОСОБА_8 моральної шкоди, зумовленої фізичним болем, зміною звичайного способу життя.
Тож, судом при вирішенні цивільного позову, належно враховано як вказані обставини, так й вимоги розумності, виваженості та справедливості, ступінь фізичних та душевних страждань, що їх зазнав потерпілий у зв'язку із спричиненням йому обвинуваченим умисних легких тілесних ушкоджень.
Слід зауважити, що, враховуючи наведені всі обставини, судом першої інстанції цивільний позов потерпілого задоволено частково, й сума стягнення у відшкодування завданої моральної шкоди становить 2 500 гривень, що у конкретному випадку відповідає вимогам справедливості.
Приймаються до уваги колегією суддів як слушні заперечення потерпілого ОСОБА_8 на апеляційну скаргу обвинуваченого, зокрема, відносно того, що кримінальне правопорушення щодо нього ОСОБА_7 вчинено в публічному місці, за присутності сторонніх осіб; після нападу ОСОБА_7 залишив місце злочину; вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення вплинуло на його громадську діяльність.
Тож, доводи обвинуваченого на те, що сума стягнення за цивільним позовом потерпілого - є занадто великою, - спростовується наведеним.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого, де останній висловлює незгоду із видом призначеного йому судом першої інстанції покарання у виді громадських робіт та вважає за правильне призначити йому покарання у виді штрафу, - зауважується наступне.
Згідно із положеннями закону України про кримінальну відповідальність, вид та міра покарання визначається судом із урахуванням положень ст. ст. 50, 65 КК України, а у разі визначення покарання у виді штрафу, його розмір визначається судом з урахуванням тяжкості вчиненого злочину та обов'язково з урахуванням майнового стану винного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, зокрема, змісту оскаржуваного вироку суду, - судом при призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання (визначення його виду та міри) встановлено та враховано ту обставину, що обвинувачений безробітний, не має джерел доходу, у Гайворонському відділенні ДФС відсутня інформація щодо присвоєння обвинуваченому ідентифікаційного номеру.
За вказаних обставин, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання саме у виді громадських робіт, при цьому, визначив це покарання ближче до мінімальної міри у межах санкції частини статті обвинувачення.
Відтак, доводи апеляційної скарги обвинуваченого свого підтвердження не знайшли, а тому - підстави до задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного вироку суду першої інстанції, як те просить обвинувачений, - відсутні.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424 КПК України, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 29 червня 2017 року стосовно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4