Справа № 408/4098/17-ц
Провадження № 2/408/1190/17
13 жовтня 2017 року Біловодський районний суд Луганської області
у складі:
головуючого - судді Цимбал Ю.Ю.
при секретарі Багрій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Біловодська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що із відповідачем перебуває у шлюбі, зареєстрованому 20 серпня 1988 року відділом ЗАГС Свердловського ГИКа Ворошиловградської області, актовий запис №433.
Фактичні шлюбні відносини були припинені з тієї причини, що у сторін різні характери та погляди, у зв'язку з чим виникали часті сварки, що призвело до втрати почуття любові та поваги. Спільне господарство не ведеться. Від шлюбу дітей не мають, однак через органи РАЦС, спір в добровільному порядку не врегульований.
На підставі вищевказаного, позивач просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем.
Позивач у судове засідання не з'явилась, просить суд справу розглядати у її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час судового засідання був повідомлений належним чином - публікація в пресі оголошення про виклик. Заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.
На підставі викладеного суд, вважає, можливим розглянути справу за відсутності відповідача по наявним матеріалам в справі.
У відповідності до вимог ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню.
Так, судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 20 серпня 1988 року відділом ЗАГС Свердловського ГИКа Ворошиловградської області, актовий запис №433. Шлюб позивача з відповідачем не склався через відсутність взаєморозуміння, у сторін різні погляди на життя, сім'я розпалася остаточно та поновленню не підлягає. Сторони не підтримують подружні стосунки протягом тривалого часу, не ведуть спільного господарства. Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Суд бере до уваги положення ст. 24 СК України, яка визначає однією з основних ознак шлюбу його добровільність, передбачивши, що примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ст.112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї суперечитиме інтересам одного з них.
Як вбачається із п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
У ст. 17 Закону України № 3477-IV від 23 лютого 2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зазначено, що "суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права".
Частина перша ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647\98).
При вирішенні спору про розірвання шлюбу суд враховує, що позивач та відповідач уже тривалий час не проживають сім'єю, мають різні погляди на життя на сімейні цінності, між сторонами припинилися шлюбні стосунки, вони перестали вести спільне господарство й проживають окремо.
За таких обставин суд приходить до висновку, що причини, які викликали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, подальше сумісне проживання подружжя і збереження сім'ї стали неможливими, їх сім'я існує формально.
Суд вважає, що сім'я розпалась, а тому шлюб між ними слід розірвати.
Судові витрати суд покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, 20 серпня 1988 року відділом ЗАГС Свердловського ГИКа Ворошиловградської області, актовий запис №433 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок судового збору.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку.
Відповідач може оскаржити заочне рішення шляхом подання до Біловодського районного суду Луганської області письмової заяви протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.
У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
В апеляційному порядку рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Біловодський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасоване.
Суддя Ю.Ю.Цимбал