Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1454/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шепетько В. І.
Доповідач Карпенко О. Л.
Іменем України
03.10.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючого Карпенка О.Л.,
суддів : Дьомич Л.М., Мурашка С.І.,
за участю секретаря Яковлєвої Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Іванівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_4 про взнати право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 1 червня 2017 року,
27 березня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року помер ОСОБА_5 після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 5,09 га., яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка належала померлому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, який на даний час втрачено. 10 травня 2000 року ОСОБА_5 складено заповіт на ім'я ОСОБА_3, але останній спадщину не прийняв. Після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його мати, ОСОБА_6, яка на момент відкриття спадщини проживала разом з спадкодавцем. ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла ОСОБА_6, а її спадкоємцями за законом є позивачка та її рідна сестра - ОСОБА_4, яка спадщину не прийняла. Нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну земельну ділянку через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 1 червня 2017 року, з урахуванням ухвали суду від 12 червня 2017 року про виправлення описки у вступній частині рішенні, позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 5,09 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, і яка успадкувала її після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, на підставі Держанного акту серії НОМЕР_2, виданого 20 квітня 2000 року Новоукраїнською РДА Кіровоградської області.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач - ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 Відповідач посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема він стверджує, що суд дійшов неправильного висновку, що на день своєї смерті ОСОБА_5 проживав з своєю матір'ю. Суд невірно застосував ст. 549 ЦК УРСР так, як спільне проживання спадкодавця із спадкоємцем не вказує на прийняття спадщини спадкоємцем. Натомість він підтвердив факт володіння ним спадщини. Також вважає, що оскільки позивач не пред'являв вимоги про встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_5, то позовні вимоги про визнання права власності на спадкове майно безпідставні.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник - ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги.
Позивачка повідомлена судовою повісткою про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 122), але особисто в судове засідання не з'явився.
Представники позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 надали усні та письмові заперечення на апеляційну скаргу в яких зазначали, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_3 не спростовував факт проживання ОСОБА_5 з матір'ю на час його смерті. Крім того, після смерті ОСОБА_5 оригінал Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2000 року лишився у ОСОБА_6, який вона згодом передала позивачці, а та його втратила. Незалежно від змісту заповіту, згідно ст. 535 ЦК УРСР, ОСОБА_6 мала право на обов'язкову частку після смерті свого сина.
Відповідач, Іванівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, повідомлена судовою повісткою про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 123), однак в судове засідання свого представника не направила.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, повідомлена про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення(а.с. 140), в судове засідання не з'явилася.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив у справі наступні обставини:
ІНФОРМАЦІЯ_4 року в с. Станіславівка Віньковецького району Хмельницької області помер ОСОБА_5.
Факт його смерті встановлений рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 15 листопада 2016 року у справі № 670/270/16-ц (а. с. 71 - 72) на підставі якого видано свідоцтво про смерть (а.с.6).
За життя ОСОБА_5 належала земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 5,09 га, яка знаходиться на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що підтверджується державним акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданим 20 квітня 2000 року Новоукраїнською РДА Кіровоградської області (а.с.26) та рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2016 року у справі № 670/831/16-ц (а. с. 33 - 34).
Відповідно до заповіту, складеного ОСОБА_5 10 травня 2000 року і посвідченого секретарем Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, на випадок своєї смерті все належне йому майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, він заповів ОСОБА_3 (а.с.29).
Згідно довідки Іванівської сільської ради Новоукраїнськоо району Кіровоградської області від 26 вересня 2016 року № 240 (а. с. 74) з лютого 2003 року ОСОБА_3 обробляє земельну ділянку площею 5,09 га, належну ОСОБА_5.
Крім того, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 надав суду для огляду оригінал Держаного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_10, копія якого міститься в матеріалах справи (а. с. 26).
З 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року ОСОБА_5 проживав разом із своєю матір'ю - ОСОБА_6 (а.с. 8) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21, 108, 168).
ОСОБА_6 являлася матір'ю ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8, 11).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу (а.с. 11), дошлюбне прізвище ОСОБА_2 - ОСОБА_5.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Станіславівка Віньковецького району Хмельницької області померла ОСОБА_12 (а. с. 7).
Тотожним чоловічому імені ОСОБА_15 є ОСОБА_15 і походять вони від від ОСОБА_15.
Після смерті ОСОБА_12 спадщину прийняла спадкоємець першої черги за законом - дочка спадкодавця ОСОБА_2, яка на час відкриття спадщини проживала із спадкодавцем (а.с. 22) та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на належні спадкодавцю земельний пай та майновий паї (а.с. 27).
Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 25 листопада 2016 року у справі № 670/270/16-ц (а. с. 71 - 72) встановлено факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 і ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, являлися дочкою та матір'ю.
ОСОБА_4, матір'ю якої також являлася ОСОБА_6, спадщину не приймала.
Постановою державного нотаріуса Віньковецької державної нотаріальної контори від 24 червня 2016 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,09 га згідно державним акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 20 квітня 2000 року Новоукраїнською РДА Кіровоградської області на ім'я ОСОБА_5 у зв'язку з відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку (а.с.28).
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 1 березня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до виконкому Івіанівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання права власності на земельну ділянку ОСОБА_5 в порядку спадкування відмовлено, у зв'язку з незалученням до участі у справі ОСОБА_2
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що права третіх осіб не порушені, позовні вимоги про визнання спадщини відумерлою не заявлялись, зустрічний позов іншими спадкоємцями не заявлявся, а тому суд погодився із тим, що позивач фактично прийняла спадщину внаслідок спільного на час відкриття спадщини проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6, яка в свою чергу прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_5 - власника земельної ділянки, що підтверджується довідкою про спільне проживання ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 цього ж Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає цим вимогам закону.
Суд першої інстанції правильно встановив, що після смерті ОСОБА_5, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_4 року, відкрилася спадщина на належну йому на праві особистої приватної власності земельну ділянку призначену для сільськогосподарського виробництва площею 5,09 га на території Іванівського сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Суд також правильно встановив, що право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 мав ОСОБА_3, а до числа спадкоємців першої черги за законом (ст. 529 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини) належала мати померлого - ОСОБА_6
Суд фактично врахував надані Пленумом Верховного Суду України в п. 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснення та дійшов обґрунтованого висновку, що відносини, які виникли у зв'язку із спадкуванням майна ОСОБА_5, регулюються за правилами ЦК УРСР так, як спадщина відкрилася до набрання чинності ЦК України і була прийнята.
Згідно ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу (ст. 525 ЦК УРСР).
ОСОБА_5 не оголошувався судом померлим, натомість в порядку окремого провадження суд встановив факт його смерті в певний час, а тому часом відкриття спадщини є дань смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_4 року.
Згідно приписів ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
При цьому суд врахував, що відповідно до ст. 549 ЦК України визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
З дослідженої апеляційним судом спадкової справи щодо майна ОСОБА_5, заведеної Віньковецькою державною нотаріальною конторою (а.с. 158 - 164), та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (а. с. 157) вбачається, що спадкова справа була заведена лише 14 липня 2016 року на підставі заяви ОСОБА_3, як спадкоємця за заповітом.
Інші спадкові справи щодо майна ОСОБА_5 не зареєстровані, а отже його спадкоємці (як за заповітом так і за законом) із заявами про прийняття спадщини у шестимісячний строк, з часу відкриття спадщини, до нотаріальної контори не зверталися.
Пороте місцевим судом, на підставі наявних у справі доказів, правильно встановлено, що до дня смерті ОСОБА_5 він проживав разом зі своєю матір'ю, ОСОБА_6, і після його смерті вона фактично вступила в володіння та управління спадковим майном. Висновок суду узгоджується з п. 113 діючої на час відкриття спадщини Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, вказані обставини являються достатнім доказом вступу спадкоємці в управління або володіння спадковим майном.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_14 не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 так, як за таких обставин суд мав відмовити в позові до нього, але суд прийняв інше рішення.
Матеріали справи вказують на те, що за життя ОСОБА_5 не лише склав заповіт на корить ОСОБА_3, він також уповноважив його розпоряджатися своєю земельною ділянкою, що підтверджується договором оренди від 2 грудня 2000 року укладеним діючим від імені ОСОБА_5 ОСОБА_3 і ЗАТ «Анталія-Агро» (а.с. 73, 95), і передав йому державний акт на право приватної власності на землю, оригінал якого до цього часу знаходиться у відповідача і представлений ним суду для огляду. Відповідно до п. 113 діючої на час відкриття спадщини Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, вказані обставини являються достатнім доказом вступу спадкоємці в управління або володіння спадковим майном.
Таким чином, незалежно від обізнаності ОСОБА_3 про факт відкриття спадщини, він фактично вступив в управління спадковим майном - земельною ділянкою, тобто прийняв спадщину.
У зв'язку із спадкуванням за заповітом виключає спадкування за законом майнових прав, які охоплені розпорядженням спадкодавця.
Проте, факт прийняття ОСОБА_3 спадщини не позбавило ОСОБА_6 права на спадкування так, як вона народилася 1 серпня 1921 року і на час відкриття спадщини їй виповнилося повних 80 років, а отже являлася непрацездатною матір'ю спадкодавця та відповідно ст. 535 ЦК УРСР мала право на обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до ст. 535 ЦК УРСР (1963 року) неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка).
Як зазначалося вище, ОСОБА_6 прийняла спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті її сина. Заяву про відмову від спадщини не подавала.
Як вбачається з матеріалів справи, вона являлася єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, а тому набула право на 2/3 частки, яка б належала їй при спадкуванні за законом.
Таким чином ОСОБА_6 належало 2/3 частки спірної земельної ділянки, набутої в порядку спадкування після смерті сина, а після її смерті спадщина відкрилася в тому числі на це майно.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_12 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_3 року, то спадкування здійснюється за нормами ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.
Суд першої інстанції, встановивши, що позивач є дочкою померлої ОСОБА_12, спадкоємцем першої черги (ст. 1261 ЦК України), прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, але в нотаріальному порядку не має можливість оформити своє право на спадщину через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу, а тому прийшов правильного висновку про наявність підстав для визнання за нею права власності на спадкове майно.
Проте визначаючи обсяг спадкових прав позивача, суд не врахував прав спадкоємця за заповітом та необґрунтовано задовольнив позов в повному обсязі.
Враховуючи, що спір щодо спадщини виник між спадкоємцями, пред'явлення позивачем позову до Іванівської сільської ради є необґрунтованим так, як право позивача цією особою не заперечується.
Суд першої інстанції не дотримався загальних вимог процесуального права, закріплених у ст.ст. 57-60, 131-132, 177, 179, 185, 212-215 ЦПК України, не перевірив доводів відповідача, неповно встановив обставини справи та позбавив себе можливості правильно застосувати норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не пред'являла окремої вимоги про встановлення факту прийняття нею спадщини не може бути підставою для відмови в задоволенні так, як вказаний факт вона зазначила в якості обставини, якою обґрунтовувала свої вимоги (підстава позову), яка підлягає доведенню, а не способом захисту свого права, яке не визнається відповідачами.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Новоукрїнського районного суду Кіровоградської області від 1 червня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частки земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,09 га, яка розташована на території Іванівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, і право власності на яку належало їй в порядку спадкування після смерті її сина - ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 року, якому ця земельна ділянка належала на підставі Держанного акту серії НОМЕР_2, виданого 20 квітня 2000 року Новоукраїнською РДА Кіровоградської області.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Іванівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: