Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1644/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Гармаш Т. І.
Доповідач Головань А. М.
Іменем України
12.10.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Головуючого судді - Голованя А.М.,
суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,
за участю секретаря - Діманової Н.І.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Територіального сервісного центру 3542 Регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області, третя особа приватний нотаріус Васильченко Валерій Михайлович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, зобов'язання повернути незаконно отриманий у власність транспортний засіб, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.02.2016 року в зв'язку з виїздом за межі України, з метою належного зберігання та догляду за своїм автомобілем марки Daewoo-Sens, 2005 року випуску, № шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, вона надала ОСОБА_3 нотаріальну довіреність на право керування транспортним засобом та вчинення відносно нього всіх незаборонених законом правочинів.
Повернувшись в Україну вона дізналась що ОСОБА_3 переоформив право власності на автомобіль на себе, шляхом передоручення вищевказаного транспортного засобу ОСОБА_4 При цьому останній, діючи від її імені але без її відома, на підставі довіреності продав ОСОБА_3 належний їй автомобіль за 5000 грн.
Вважає, що дії вчинені ОСОБА_3 прямо заборонені ст. 238 ЦК України, крім того, в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вона убачає вчинення правочину у результаті зловмисної домовленості однієї сторони з другою стороною (ст. 232 ЦК України), що є підставою для визнання його недійсним.
У зв'язку з наведеним просила суд визнати недійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 03.03.2016 року, повернути їй транспортний засіб, скасувати державну реєстрацію права власності на автомобіль, зобов'язати видати їй нове свідоцтво про право власності на цей транспортний засіб.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач оскаржила його в апеляційному порядку і просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким заявлений нею позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд неправильно застосував норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та його представник заперечили проти апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_2, представник відповідача Територіального сервісного центру 3542, третя особа приватний нотаріус Васильченко В.М., які були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не прибули.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі сторін, що відповідає положенням ст.305 ЦПК України.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу автомобіля був укладений з дотриманням вимог закону, а позивачем не доведено зловмисної домовленості між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником автомобіля марки Daewoo-Sens, 2005 року випуску, № шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9).
24 лютого 2016 року ОСОБА_2 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_3 вчиняти від її імені всі не заборонені діючим законодавством правочини та інші юридичні дії щодо належного їй згаданого вище автомобіля, а саме укладати та підписувати від її імені договори цивільно-правового характеру визначаючи у всіх випадках ціну та інші умови на власний розсуд, укладати додаткові угоди до цих договорів.
Довіреність видана строком на три роки та дійсна до 24 лютого 2019 року, з правом передоручення повноважень іншим особам та з правом скасування довіреності, виданої у порядку передоручення. ( а.с.10)
01 березня 2016 року, ОСОБА_3, діючи від імені ОСОБА_2 на підставі виданої йому довіреності, за усним попереднім договором, видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_4 укладати правочини щодо розпорядження за ціну та на умовах за власним розсудом, належним власникові ОСОБА_2 транспортним засобом марки Daewoo-Sens. (а.с.11).
03 березня 2016 року було укладено договір купівлі-продажу, відповідно якого ОСОБА_2, від імені якої, на підставі довіреності від 01 березня 2016 року діяв ОСОБА_4, передала у власність ОСОБА_3 спірний автомобіль. (12, 13)
27 грудня 2016 року ОСОБА_2 скасувала довіреність, видану нею 24 лютого 2016 року на ім'я ОСОБА_3 (а.с. 161-162).
Відповідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчиняти правочин від імені другої сторони, яку вона представляє, а відповідно до ст. 244 цього Кодексу представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватись за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
За правилами ст. 239 ЦК України, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє
Згідно ч. 2 ст. 240 ЦК України представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.
Всупереч викладеному, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_2 про факт передоручення повноважень за довіреністю від 01 березня 2016 року ОСОБА_4
Відповідно до ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Ураховуючи наведене, в порядку приписів ч. ст. 240 ЦК України, саме ОСОБА_3 (як повірений по первісній довіреності) є уповноваженою відповідальною особою за укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу автомобіля.
Разом з тим, як пояснив в судовому засідання апеляційного суду ОСОБА_4, ОСОБА_3, з яким він перебуває в дружніх та родинних стосунках, запропонував йому видати довіреність з тією метою, що на підставі неї він продасть спірний автомобіль саме йому, при цьому ОСОБА_3 особисто визначив вартість автомобіля в 5000 грн., які йому не передавав.
Зазначена обставина була підтверджена також поясненнями ОСОБА_3, який вважає спірний автомобіль придбаний за його власні кошти під час спільного проживання з ОСОБА_7, а тому вирішив шляхом надання передоручення повернути його в свою власність.
Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу автомобіля, ОСОБА_4 фактично діяв в інтересах представника по первісній довіреності ОСОБА_3, а не виконував повноваження представника власника автомобіля - довірителя ОСОБА_2
Наведене свідчить, що ОСОБА_3, діючи на підставі довіреності здійснив правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах, так як внаслідок даного правочину він набув права власності на автомобіль належний ОСОБА_2
Згідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися в формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Таким чином, висновок суду, що договір купівлі-продажу автомобіля вчинено у відповідності до вимог закону є помилковим.
Відповідно п. 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Відтак, відсутні правові підстави для задоволення вимог зобов'язати Територіальноий сервісний центр 3542 Регіонального сервісного центру МВС у Кіровоградській області поновити державну реєстрацію права власності на автомобіль та видати нове свідоцтво про право власності на нього.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, його витребування у ОСОБА_3 та про відмову у решті заявлених вимог.
Також приймаючи до уваги положення ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 підлягає стягненню по 1210 грн., з кожного, в рахунок компенсації витрат судового збору понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанції та по 920 грн. витрат на правову допомогу, обрахованих пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 34,7%, з розрахунку (1168:3336,5 = 0,347 х100%= 34,7%), (6974 грн. судового збору х 34,7%) : 100% = 2420 грн. : 2= 1210 грн.); (5300 грн. витрат правову допомогу х 34,7%) : 100%=1840 :2- 920 грн.)
За частинами 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 47 цього Кодексу учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.
Згідно із ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні.
Як вбачається із матеріалів справи, заяви та клопотання були підписані ОСОБА_8, як представником відповідача ОСОБА_3 по довіреності (том 1, а.с. 97, 120, 178, 183, 195, 232, 238). Слід звернути увагу на те, що і сама заява про включення до судових витрат витрат на правову допомогу також підписана ОСОБА_8 як представником ОСОБА_9 за довіреністю. ( том 1, а.с. 243)
Згідно довіреності від 08 жовтня 2016 року (а.с. 78) ОСОБА_8, відповідачем ОСОБА_3 надано повноваження свого представника, саме у такому процесуальному статусі ОСОБА_8 брав участь у справі.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_8 також пред'явив довіреність і приймав участь в справі як представник відповідача ОСОБА_3
Договір від 08 жовтня 2016 року про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, та наданий суду першої інстанції в день ухвалення рішення у справі, а саме 22 травня 2017 року (а.с. 247), сам по собі не свідчить, що ОСОБА_8 приймав участь в справі як особа, що надає правову допомогу.
Таким чином, ОСОБА_8 приймав участь у розгляді справи в якості представника позивача за довіреністю із повноваженнями представника, передбаченими ст. 44 ЦПК України, а тому витрати на правову допомогу в частині позовних вимог у задоволенні яких відмовлено не підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3
Що стосується повноважень ОСОБА_10, то договір про надання правової допомоги від 06 серпня 2016 року та ордер про надання правої допомоги адвокатом долучено ним до матеріалів справи 11 жовтня 2016 року (а.с. 33,34), довіреність на його ім'я в матеріалах справи відсутня, заяви та інші документи підписані ним як адвокатом (том 1, а.с. 14,104, 129,180, 214, 239), тому є всі підстави вважати, що він приймав участь в справі, як особа, що надає правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля від 03 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2, від імені якої, на підставі довіреності від 01 березня 2016 року діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_3.
Зобов'язати ОСОБА_3 передати автомобіль марки Daewoo-Sens, 2005 року випуску, № шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1210 грн. з кожного, в рахунок компенсації витрат судового збору понесених позивачем в суді першої та апеляційної інстанції та по 920 грн. з кожного, компенсації витрат на правову допомогу.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженим у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: