Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1768/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.
Доповідач Головань А. М.
Іменем України
12.10.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді: Голованя А.М.,
Суддів: Дьомич Л.М., Гайсюка О.В.,
за участю секретаря Діманової Н.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 липня 2017 року, за позовом ОСОБА_2 до Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на частину будинку,
У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що є власником 1/4 частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель, який знаходиться по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 вересня 2004 року.
Власниками 1/2 частини вказаного житлового будинку є ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
За встановленим порядком користування вона та власники 1/2 частини будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають кожен у своїй відокремленій частині будинку.
Власником ще однієї 1/4 частини житлового будинку був її батько ОСОБА_6, який померІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті батька зазначеною частиною будинку ніхто не цікавився, догляд здійснювався нею самостійно. Весь цей час вона фактично користується половиною будинку, сплачує комунальні платежі, добросовісно ним володіє, відкрито і безперервно користується більше 10 років, а тому посилаючись на вимоги ст. 344 ЦК України, вважає, що має право набути право власності на це майно за набувальною давністю.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Представник Управління власності та приватизації комунального майна Кіровоградської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 які належним чином були оповіщеними про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не прибули.
Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2, яка підтримала доводи скарги, заперечення представника відповідача ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про визнання права власності на 1/4 частину житлового будинку за набувальною давністю, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували, що володіння чужою річчю було добросовісним, оскільки володілець (позивач) знала, що спірна частина будинку належить іншому спадкоємцю.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.
При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Виходячи зі змісту зазначеного, обставинами, які мають значення для справи, і які відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).
З матеріалів справи убачається, що власниками житлового будинку АДРЕСА_1 є: ОСОБА_3, якій належить 2/25 частки на підставі рішення суду від 20.10.1986 року, ОСОБА_4, якому належить 21/50 частини на підставі договору дарування від 15.06.2010 року. Інша ? частини вказаного будинку, на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки від 16.11.1978 року № 1- 6923 та Акту готовності від 19.02.1987 року, належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивач ОСОБА_2 є власником 1/4 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 вересня 2004 року отриманого після смерті батька ОСОБА_6
Вказаний житловий будинок поділений на дві однакові за розміром частини та має два окремі входи, що підтверджується технічним паспортом на будинок. За встановленим порядком користування ОСОБА_2 та власники 1/2 частини будинку - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають кожен у своїй відокремленій частині будинку.
Згідно матеріалів спадкової справи № 33, заведеної Першою Кіровоградською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись: ОСОБА_7, яка діяла від імені неповнолітньої дочки спадкодавця ОСОБА_5
Свідоцтво про право на спадщину на ? частину житлового будинку ОСОБА_5 не видавалось.
Згідно ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Зважаючи на те, що із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулась особа, яка діяла від імені неповнолітньої ОСОБА_5 в строки передбачені законом, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що остання прийняла спадщину на ? частину будинку після смерті свого батька.
Крім того, законом не обмежено строк, протягом якого має бути отримане свідоцтво про право на спадщину і тому ця обставина не тягне за собою позбавлення спадкоємця права власності на спадкове майно.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки при заволодінні чужим майном позивач знала про відсутність у неї підстав для набуття права власності, оскільки спірна ? частина будинку належала в порядку спадкування її сестрі ОСОБА_5
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що при вирішенні справи суд не правильно застосував норми ЦК України та не звернув уваги на докази є необґрунтованими.
Отже, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: