Справа № 396/993/16-ц
Провадження № 2/396/8/17
17.10.2017 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Кухарської Н.А.,
за участю секретаря - Стеценко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка в режимі відеоконференцзв'язку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ФГ "ОСОБА_3 і К", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування правового акту індивідуальної дії та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю, -
в провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ФГ "ОСОБА_10 і К", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про скасування правового акту індивідуальної дії та визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
Представник позивача ОСОБА_11 подала заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту, на земельні ділянки, що належать відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що знаходяться на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградськлої області.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_13 просила заяву задовольнити з викладених в ній підстав.
Позивач та представник позивача ОСОБА_11 в судовому засіданні підтримали заяву та просили її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації в судовому засіданні залишила вирішення заяви на розсуд суду.
Представник відповідача ФГ "ОСОБА_10 і К", відповідач - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив заяву задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_10, відповідач - ОСОБА_6 в судовому засідання просив в задоволенні заяви відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_14 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви, посилаючиь на необгрунтованість та безпідставність заяви.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились. Судом про розгляд справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, в зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути заяву без їх участі.
Суд вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається на буд- якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов може бути забезпечено, зокрема, накладенням арешту на майно та грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Верховний Суд України в п. 4 постанови Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 р. № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд(суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Пунктом 15 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається: купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим Законом. Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
В заяві про забезпечення позову сторона позивача посилається на те, що в разі не вжиття заходів забезпечення позову, відповідачі матимуть можливість здійснити відчуження земельних ділянок або розпорядитись ними іншим чином, що утруднить фактичне виконання рішення. Однак, будь-яких належних та допустимих доказів наведеним обставинам, з урахуванням положень закону, який забороняє здійснювати відчуження земель, суду надано не було.
Крім того, в заяві про забезпечення позову стороною позивача не зазначено на які саме земельні ділянки (площа, кадастровий номер), які належать відповідачам, потрібно накласти арешт.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги предмет та підставу позову, а також те, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суд вважає, що заява про забезпечення позову є необгрунтованою та безпідставною, в зв'язку з чим в її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд, -
в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту, на земельні ділянки, що належать відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що знаходяться на території Шишкінської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградськлої області, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області протягом п»яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Суддя: Н. А. Кухарська