Справа №: 398/1895/17
провадження №: 2/398/1929/17
Іменем України
"17" жовтня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі головуючої судді Соколової Р.І., за участю секретаря Лісовської Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах якої діє ОСОБА_2, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просить визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою №505 в будинку № 148 по вул. 6 Грудня в м. Олександрії, у зв'язку з відсутністю відповідачів у цьому помешканні понад рік без поважних причин.
Позов мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно розпорядження Олександрійської міської ради від 26 листопада 2009 року №20606 та зареєстрованого Олександрійським КМБТІ 9 грудня 2009 року за реєстр. № 11041/122, їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.
В липня 2014 року до неї з м. Городок Хмельницької області приїхала її онука ОСОБА_2 разом зі своєю дочкою ОСОБА_4. Онука мала намір працевлаштуватися в м. Олександрії, тому попрохала зареєструвати її разом з дочкою в квартирі. Однак, оскільки пошуки роботи виявились марними, онука разом з дочкою зібрали свої речі та переїхала жити до родичів в с.Руське Курського району Ставропольського краю, ОСОБА_5.
Вона на той час вважала, що як власник житла зможе в будь-який час зняти зазначених осіб з реєстраційного обліку, навіть без їх на те згоди. Проте, коли звернулась до Олександрійського МВ УДМС з зазначеного приводу, їй повідомили, що знати осіб з реєстрації можливо лише або за їх згодою, або за рішенням суду.
14 березня 2017 року в Ставропольському краї, ОСОБА_5, ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу.
1 червня 2015 року ОСОБА_2 було надано право на тимчасове проживання в ОСОБА_5 до 1 червня 2018 року.
11 вересня 2015 року її онука ОСОБА_2, перебуваючи в ОСОБА_5, народила сина ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження. ОСОБА_3 також проживає в ОСОБА_5 разом з матір'ю і вже отримала паспорт громадянина ОСОБА_5.
Відповідачі не мають наміру повертатись до України, про що також свідчить той факт, що ОСОБА_2 подала документи на отримання громадянства ОСОБА_5.
Відповідачі, починаючи з липня 2014 року в квартирі не проживають, ніяких витрат по утриманню квартири не несуть. Однак, їх реєстрація в квартирі суттєво впливає на її право вільно розпоряджатись та користуватись квартирою. Крім того, оплачуючи комунальні платежі з урахуванням усіх зареєстрованих в квартирі осіб, вона змушена нести зайві матеріальні витрати.
Оскільки ОСОБА_2 добровільно не бажає зніматися з реєстрації місця проживання в належній позивачу квартирі, тому позивач змушена звернутись до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання, призначені на 31 липня 2017р., 27 серпня 2017 року та 17 жовтня 2017 року жодного разу не з'явились. Поштове відправлення, яким було направлено відповідачу ОСОБА_2 судову повістку про виклик до суду разом з копію позовної заяви та додатками до неї на адресу вказану в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_2, повернулось на адресу суду. При цьому, за відомостями адресно-довідкого підрозділу ГУДМС України в Кіровоградській області від 8 червня 2017 року, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 16 липня 2017р. Відповідач ОСОБА_3 за відомостями адресно-довідкого підрозділу ГУДМС України в Кіровоградській області від 19 червня 2017 року за обліками ВОМІРММ не значиться.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Враховуючи викладене, відповідачі вважаються такими, що про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
За таких обставин, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів, постановивши заочне рішення відповідно до вимог ст.ст. 224 - 226 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вислухавши пояснення позивача, показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Судом встановлено наступні обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 26 листопада 2009 року. Право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_1П було зареєстроване. Олександрійським комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації 9 грудня 2009 року (реєстр. № 11041/122) та видано технічний паспорт (ін.№ 10072).
Згідно довідки КП «Житлогосп» від 11 квітня 2017р. №1959 в квартирі АДРЕСА_3 зареєстровані ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка є власником квартири, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Відповідно до свідоцтва про народження (серія 1-БВ №122123) ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Городоцького районного управління юстиції Хмельницької області 20 березня 2003 року, актовий запис 33, матір'ю останньої є ОСОБА_2.
При цьому, як свідчить відмітки в паспорті ОСОБА_2, 1 червня 2015 року на підставі рішення управління фіскальної міграційної служби ОСОБА_5 в Ставропольському краї № 1094/2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано дозвіл на тимчасове проживання на території ОСОБА_5 до 1 червня 2018р..
Відповідно до довідки адміністрації муніципальної освіти Руської сільради Курського району Ставропольського краю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована та проживає на території МО Руської сільради за адресою:: АДРЕСА_4. До складу її сім'ї входить мати - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначений факт підтверджується також відміткою в паспорті ОСОБА_2 про місце реєстрації, зроблений відділом УФМС ОСОБА_5 по Ставропольському краю в Курському районні 23 червня 2015р.
14 березня 2015 року відділом запису актів цивільного стану управління запису актів цивільного стану Ставропольського краю в Курському районі було зареєстровано шлюб мвж ОСОБА_6 та ОСОБА_2, актовий запис №22, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-ДН № 507674.
Відповідно до свідоцтва про народження серії ІІ-ДН № 879813, виданого 24 вересня 2015 року адміністрацією муніципальної освіти Руської сільради Курського району Ставропольського краю, актовий запис 62, 11 вересня 2015 року в ОСОБА_6 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_10.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснили, що з позивачем вона знайома близько 20 років. Десь в 2013 році до позивача на день народження приїхала онучка з дочкою. Тоді вона дізналась що ОСОБА_1 зареєструвала їх в своїй квартирі. Їй також відомо, що речей відповідачів в квартирі ОСОБА_1 немає. До цього часу вони жодного разу до квартири не приїздили і, наскільки їй відомо, повертатись до України не збираються.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є комендантом КП «Житлогосп». Відповідач тільки одного разу приїздила до позивача, на короткий строк, після чого більше в спірній квартирі не з'являлась. За всі витрати щодо оплати комунальних послуг за квартиру несе позивач, речей відповідачів в квартирі АДРЕСА_5 немає.
Судом встановлено, що відповідачі в квартирі АДРЕСА_5 не проживають з липня 2014 року та не зверталися до суду з заявою про усунення перешкод в користуванні цим жилим приміщенням.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Особа має право на захист порушеного права у спосіб визначений законом або договором. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ч.2 ст. 16 ЦК України.
На підставі викладеного, враховуючи той факт, що відповідачі понад рік без поважних причин не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_5, яка належить на праві приватної власності позивачу, а також власних речей там не зберігають, обов'язки по утриманню житла не здійснюють, суд вважає, що реєстрація відповідачів в помешканні за вищевказаною адресою, фактично перешкоджає позивачу в реалізації його прав власника жилого приміщення, яке підлягає відновленню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 214, 215,224-226 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, такими, що втратили право користування жилим приміщенням - квартирою №505 в будинку №148 по вул. 6 Грудня в м.Олександрії Кіровоградської області, у зв'язку з відсутністю відповідачів у цьому помешканні понад один рік без поважних причин.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 діб з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області. У цьому разі десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Р.І.Соколова