Справа № 405/984/17
2/405/240/17
09.10.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
при секретарі : Фришко А.Ю.
з участю адвоката : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди, -
Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь заподіяну матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.01.2017 року в розмірі 21 335,40 грн., що складає вартість виконання робіт, необхідних для відновлення її транспортного засобу; моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.; судові витрати у справі, а саме: судовий збір в сумі 640 грн., витрати на правову допомогу в сумі 10 000 грн., витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження в сумі 3 500 грн., витрати на проведення експертного дослідження в сумі 3 500 грн., а всього 17 640 грн. Позов мотивує тим, що 15 січня 2017 року о 20 год. 05 хв. відповідач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «BMW 525 IX» державний номерний знак ВА 8918 В1 по вул. Гоголя, 101 в м. Кропивницькому, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 під її керуванням. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда по справі № 405/202/17 від 03.02.2017 року ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення - штрафу.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення серії БР № 220547 від 15.01.2017 року, а також в судовому засіданні відповідач вину в скоєному правопорушенні не визнала. В зв'язку з чим, з метою доказування вини ОСОБА_3, та для об'єктивного розгляду адміністративної справи нею було замовлено судову експертизу. Згідно висновку судового експерта № 7/17 від 30.01.2017 року в діях відповідача вбачаються невідповідності технічного характеру, які перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В зв'язку з проведенням даної експертизи нею понесені витрати в сумі 3 500 грн., що підлягають стягненню з відповідача.
З метою визначення розміру збитку, завданого пошкодженому транспортному засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем замовлено проведення авто-товарознавчого дослідження. Згідно Звіту № 162 від 01.02.2017 року про незалежну оцінку її автомобіля зробленого суб'єктом оціночної діяльності, вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_2, становить 21 335,40 грн. з ПДВ., що визначено з урахуванням ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та підлягає стягненню з відповідача, як винуватця ДТП. В зв'язку з проведенням даної експертизи нею були понесені витрати в сумі 3 500 грн., що підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, вона зазнала моральних страждань внаслідок неправомірних дій відповідача яка полягає в порушенні права власності, зокрема внаслідок пошкодження транспортного засобу, зазнала не мало переживань та страждань з приводу того, що особа яка пошкодила її майно та повинна відповідати за свої дії не має на меті добровільно відшкодувати заподіяні матеріальні збитки. Хвилювання та думки про те, як відновити свій транспортний засіб, тримали її у постійній нервовій та: психологічній напрузі, що вплинуло на відносини в сім'ї. Фактично втративши можливість вільно користуватись своїм транспортним засобом змушена була витрачати значний час для пересування громадським транспортом, в зв'язку з чим вимушена була змінити свій звичний робочий день, оскільки витрачала не мало часу на поїздки до станцій технічного обслуговування, оцінювачів, органів судової влади та поліції з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, особи винної в її заподіянні та доказів її вини, що спричинило ряд незручностей та проблем, марно згаяного часу, який міг би бути витрачений на сім'ю та навчання. Вказані вище обставини, спричинили ряд негативних наслідків та моральні втрати і страждання.
При таких обставинах у відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, вона оцінює моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просить задовольнити позов.
В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги уточнив, просить стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 15.01.2017 року в розмірі 10 668,30 грн., що складає вартість виконання робіт, необхідних для відновлення її транспортного засобу та 9 600 грн. за надання правової допомоги. Інші вимоги позову залишив без змін та посилаючись на обставини, зазначені в позові, просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення та посилаючись на викладені в них обставини, просив відмовити в його задоволенні.
Представник відповідача ОСОБА_4 «Страхова Група «ТАС» в судове засідання не з»явився, про час та місце судового засідання повідомлений, надав суду письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні позову позивача в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 15 січня 2017 року о 20 год. 05 хв. відповідач ОСОБА_3, керуючи транспортним засобом «BMW 525 IX» державний номерний знак ВА 8918 В1 по вул. Гоголя, 101 в м. Кропивницькому, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечного бокового інтервалу та скоїла зіткнення з автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням позивача ОСОБА_2, який належить їй на праві власності, чим порушила п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 124 КУпАП. При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03 лютого 2017 року, по адміністративній справі № 405/202/17, провадження № 3/405/68/17 відповідача ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України і притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу. Постанова набрала законної сили.
Судом встановлено, що 28.11.2016 року між Страховою групою ТАС ОСОБА_6 акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» та ОСОБА_3 було укладено договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АК/5201267) термін дії з 28.11.2016 року по 27.11.2017 року, відповідно до якого цивільно-правова відповідальність страхувальника, як власника автомобіля BMW 525 ІХ, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, була застрахована відповідачем ОСОБА_6 акціонерним товариством «Страхова Група «ТАС» з визначенням страхової суми (ліміту відповідальності) за шкоду заподіяну майну 100 000 грн., розмір франшизи - нуль.
При цьому судом враховується, що відповідно до п.22.1. ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров»ю, майну третьої особи, а ст. 29 вказаного Закону визначено, що у зв»язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов»язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством...
Згідно з вимогами ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством... Відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна».
06.02.2017 року позивач подала до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування та погодилась з вартістю відновлювального ремонту у розмірі 10 667,10 грн.Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування позивачу у повному обсязі згідно поданої заяви про страхове відшкодування у розмірі 10 667, 10 грн., страхова компанія діяла в межах спеціального Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону згідно якого ОСОБА_2 була подана до страхової компанії заява про виплату страхового відшкодування в якій погоджено суму страхового відшкодування у розмірі 10 667,10 грн.
Статтею 988 ЦК України передбачено обов»язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором, а статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов»язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страховик не відшкодовує збитки, понесені позивачем під час визначення розміру шкоди, тобто проведення експертної оцінки та оплату послуг адвоката при формуванні позову та ведення справи в суді.
Відповідно до роз»яснень, які викладені у п.16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика с підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Відповідно до Судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування Верховного Суду України від 19.07.2011 року, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавай послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.
У судовому засіданні представником позивача зазначено, що автомобіль відремонтовано, він знаходиться у відновленому стані, але ним не надано доказів щодо понесених витрат на ремонт автомобіля, не надано ні акту виконаних робіт, ні розрахунку витрат.
Доцільність звіту № 7/17 від 30.01.2017 року щодо причинно-наслідкового зв'язку позивачем не доведена, а тому суд не вбачає підстав для стягнення витрат за його проведення.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, яким керувала відповідач і за участю якого сталась дорожньо-транспортна пригода, був застрахований. Страхова компанія несе відповідальність за заподіяну майнову шкоду за участю забезпеченого автомобіля в розмірі 100 тис. грн.
Позивачу матеріальний збиток узгоджений згідно її заяви від 06.02.2017 року, який становив 10 667,10 грн. і був виплачений в межах страхового ліміту, а тому враховуючи, що цивільно-правова відповідальність застрахована, і що дорожньо-транспортна є страховим випадком, за згодою власника транспортного засобу було визначено суму страхового відшкодування, яку і було виплачено, вимоги позову є не обгрунтованими.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до п.22.3 Закону України «Про обов”язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також і моральна шкода, передбачена п.п. 1,2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, при цьому, страховик відшкодовує не більше 5% ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні ДТП.
В позовній заяві позивачем зазначено, що вона зазнала душевних страждань у зв'язку з пошкодженням автомобіля, оскільки відповідач добровільно не відшкодувала їй витрати, постійна нервова напруга вплинула на відносини в сім'ї, була змушена пересісти на громадський транспорт та витратила багато часу для відновлювальних робіт. При цьому, жодного доказу нею не надано, вказані вимоги позивачем до страхової компанії не заявлялись, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову і в цій частині.
Не підлягаю задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу виходячи з наступного.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Відповідно до ст. 47 цього Кодексу учасниками цивільного процесу, крім осіб, які беруть участь у справі, є секретар судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, перекладач, спеціаліст, особа, яка надає правову допомогу.
Згідно зі ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Представник позивача бере участь у даній справі, як представник, відповідно до поданої ним довіреності, а не як особа, яка надає правову допомогу, суд не постановляв ухвали про допуск його до участі у справі як особи, яка надає правову допомогу. Відповідно, підстави для компенсації витрат на правову допомогу відсутні.
На підставі викладеного і ст.ст. 22, 988, 1187, 1194 ЦК України, Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПП ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд відносить судові витрати, понесені позивачем по даній справі при зверненні в суд в сумі 640 грн. за її рахунок.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 «Страхова Група «ТАС» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та моральної шкоди відмовити в повному обсязі.
Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда І. М. Шевченко