Справа № 386/802/16-ц
Провадження № 2/386/28/17
09 жовтня 2017 року смт. Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області в складі :
головуючого судді Гут Ю. О.
з участю секретаря судового засідання Корніцької Л.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_3 про поновлення договорів оренди землі та визнання укладених додаткових угод,
встановив:
Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та селянського фермерського господарства «Славутич» про визнання недійсними договорів оренди землі та визнання укладених додаткових угод, посилаючись на те, що 01 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манжурка», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладені договори оренди землі № 875 і № 876, за яким останній передав товариству в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 1,17 га та 3,4 га відповідно, які знаходиться на території Перегонівської сільської ради Голованіського району Кіровоградської області, строком на 5 років з дня набрання чинності цими договорами.
Державну реєстрацію зазначених договорів було проведено Голованівським реєстраційним офісом КРФ ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від. 29.07.2011 року за № 352148604000875 та № 352148604000876 та, відповідно до чинного на той час законодавства, було проведено державну реєстрацію прав оренди СТОВ «Манжурка » на вказані земельні ділянки до 29.07.2016 року.
В подальшому, 12.12.2016 року представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог та 03.01.2017 року із заявою про уточнення позовних вимог, в яких просив зменшити позовні вимоги :
1) визнати поновленим договори оренди землі №875 та №876 від 01.06.2010 р., які зареєстровані 29.07.2011 року за №352148604000875 та № 352148604000876 відповідно .
2) визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі № 875 та № 876 від 01.06.2010 р., які зареєстровані 29.07.2011 року за №352148604000875 та № 352148604000876 відповідно, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених додаткових угод.
09.03.2017 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву, у відповідності до якої виклав позовні вимоги лише до відповідача ОСОБА_3
Позивач зазначає, що пунктом 3.2. договорів оренди земель № 875 і № 876 погоджено, що після закінчення строку дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у зв'язку з чим орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договорів повідомити письмово орендодавця про намір продовжити їх дію, що узгоджується з нормами ч. 1 ст. 777 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Позивач належним чином виконує умови договорів оренди землі, вчасно розраховується та виплачує орендну плату, продовжує користуватися орендованими земельними ділянками та 31.03.2016 року направив ОСОБА_3 листи-повідомлення про намір поновити договори оренди землі, до яких було долучені Додаткові угоди в яких прописувались основні пункти договору та запропоновано збільшити орендну плату, відносно договорів оренди землі № 875 і № 876 до рівня 7% від нормативної грошової оцінки землі, а також визначити строк дії договору до 31 грудня 2026 року. В даний час ОСОБА_3. відповіді на листи-повідомлення не надав, однак позивач і надалі використовує орендовані земельні ділянки та здійснює всі умови договорів оренди землі № 875 і № 876.
На адресу товариства надійшли заяви від 29.07.2016 року в якій ОСОБА_3 зазначив про небажання продовжувати і поновлювати договори оренди землі, які позивач не розцінив , як заперечення на поновлення договорів в розумінні ст.. 33 ЗУ «Про оренду землі », а тому позивач додатково направив ОСОБА_3 листи повідомлення від 12.08.2016 року про узгодження істотних умов договору , на які відповіді та пропозицій не отримував.
В даний час відповіді на листи-повідомлення ОСОБА_3 не надав, однак позивач і надалі використовує орендовані земельні ділянки та здійснює всі умови договорів оренди землі № 875 і № 876. У зв'язку з наведеним, позивач просить визнати поновленими договори оренди землі №875 і № 876 від 01.06.2010 р., які зареєстровані 29.07.2011 року за №352148604000875 та №352148604000876 відповідно ; визнати укладеними додаткові угоди до договорів оренди землі № 875 та № 876 від 01.06.2010 р., які зареєстровані 29.07.2011 року за №352148604000875 та № 352148604000876, з моменту набрання чинності судового рішення на умовах визначених додатковою угодою.; судові витрати покласти на відповідачів.
Представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 подано заперечення на позов, в якому зазначено, що позовні вимоги не визнає. Зазначив, що ОСОБА_3, як власник земельних ділянок має право володіти, користуватися, розпоряджатися такими ділянками. Позовні вимоги вважає необґрунтованими, оскільки додаткові угоди не можуть бути визнані укладеними, оскільки сторони є вільними в укладенні договору, а ОСОБА_3. не виявив бажання укладати додаткові угоди з позивачем. Також законодавством не визначено обов'язок орендодавця укладати договір оренди землі з орендарем, а зміст запропонованої позивачем угоди не є таким, що відповідає будь-якому типовому договору, який набув юридично обов'язкового значення в силу дії актів цивільного законодавства, що визначено ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України. Просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що 01 червня 2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Манжурка», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договіри оренди землі №875 та № 876, за яким ОСОБА_3 передав товариству в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 1,17 га та 3,4 га відповідно, які знаходиться на території Перегонівської сільської ради Голованіського району Кіровоградської області, строком на 5 років з дня набрання чинності цим договором. Державну реєстрацію договорів оренди землі № 875 та № 876 було проведено 29.07.2011 року. Відповідно до чинного на той час законодавства, було проведено державну реєстрацію права оренди СТОВ «Манжурка » на вказану земельну ділянку до 29.07.2016 року.
31.03.2016 року, тобто не пізніше ніж за один місяць до закінчення договору оренди землі, позивач направив повідомлення ОСОБА_3 про намір продовжити договірні зобов'язання, на що останній відмову не надав, у зв'язку з чим позивач має переважне право на поновлення цих договорів оренди.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених в запереченні, суду пояснив, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Однак відповідач ОСОБА_3. не погоджувався з пропозицією позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди землі, не має волевиявлення на укладення такої угоди. Вважає, що позивачем обрано не правильний спосіб захисту своїх прав. Заперечує факт отримання ОСОБА_3. повідомлення позивача від 31.03.2016 року про намір поновити договори оренди. Просив відмовити в задоволенні позову.
Відповідач ОСОБА_3. в судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України, заяви про відкладення розгляду справи не подавав.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одними із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, є визнання права та визнання правочину недійсним.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР № 072968 належить земельна ділянка площею 1,1721 га., кадастровий номер 3521480800:02:000:2892 і 3,3969 га, кадастровий номер 3521480800:02:000:2891, які знаходиться на території Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області (а.с. 27).
01 червня 2010 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Манжурка» та ОСОБА_3 було укладено договори оренди землі №875 та № 876, які зареєстровані у Голованівському районному офісі Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.07.2011 року за №352148604000875 та №352148604000876 відповідно, за умовами яких, ОСОБА_3 передав орендарю в оренду земельні ділянки , площею 1,17 га, яка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія КР №072968 та площею 3,4 га, на строк 5 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 41, ).
Відповідно до п.3.2. договорів оренди землі № 875 та № 876 після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому випадку орендар повинен не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Позивач є правонаступником СТОВ «Манжурка», що підтверджується витягом зі статуту позивача, затвердженого 15.08.2016 року протоколом загальних зборів учасників (а.с. 38-39).
Надані позивачем довідки від 26.09.2016 року № 2739 та № 2740 та копії відомостей видачі орендної плати продукцією/послугами за 2014-2016 роки, підтверджують факт належного виконання позивачем умов договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_3 (а.с. 13-14, 91-143).
Як вбачається з копії проектів додаткових угод, листів-повідомлень про поновлення договору оренди землі від 31.03.2016 року, листів-повідомлень про узгодження істотних умов договору оренди землі від 18.08.2016 року вих. № 2393 та № 2394, описів та фіскальних чеків Укрпошти від 31.03.2016 року № 265120003043, №2651200030448 та від 12.08.2016 року № 2150000651585, які наявні у позивача, останньому на адресу зазначену в договорах оренди землі №875 та № 876 в с.Лісне (Іллічівка) Голованівського району Кіровоградської області, цінними листами було направлено додаткові угоду до договорів оренди землі № 875 та № 876 від 01.06.2010 року та повідомлено про наміри позивача скористатися переважним правом на продовження договорів оренди землі (а.с. 18-20, 24-26).
Згідно повідомлення Кіровоградської дирекції ПАТ «Укрпошта», надати повідомлення про отримання цінних листів ОСОБА_3 за фіскальними чеками №2150000651585 від 12.08.2016 року не має можливості, оскільки повідомлення не збереглися (а.с- 192).
Враховуючи наявність у позивача фіскальних чеків, описів вкладеного у цінні листи на ім'я ОСОБА_3 повідомлення Кіровоградської дирекції ПАТ «Укрпошта», суд вважає, що позивач належним чином повідомив ОСОБА_3 про намір скористатись переважним правом на укладення договорів оренди землі на новий строк не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії цих договорів.
Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договорів оренди земельних ділянок на новий строк, позивач посилався на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого договором оренди землі та статтею 33 Закону України «Про оренду землі», унаслідок чого останнім було укладено договори оренди тих самих земельних ділянок з іншим орендарем, а саме: з СФГ «Славутич».
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна об'єкта нерухомого майна за № 66903216 від 30.08.2016 року, станом на дату такої довідки в реєстрі були відомості про реєстрацію 04.04.2013 року та 01.09.2014 року державним реєстратором Голованівської селищної ради Кіровоградської області ОСОБА_4 договорів оренди земельних ділянок за кадастровими номерами: 3521486000:02:000:2892 та 3521486000:02:000:2891, укладених 04.04.2013 року та 01.09.2014 року відповідно між ОСОБА_3 та СФГ «Славутич »» строком на 10 років з орендною платою в розмірі не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 35).
Однак 19 жовтня 2016 року між відповідачами укладено угоди про розірвання договорів оренди землі : площею 1,1721 га. за кадастровими номерами : 3521486000:02:000:2892 та площею 3, 3969 га за кадастровим номером 3521486000:02:000:2891, які зареєстровані 19.10.2013 року, номер запису про інше речове право - 2994978 та 08.09.2014 року номер запису про інше речове право -6948676, про що 28.10.2016 року здійснено державну реєстрації що підтверджується копією угоди про розірвання договору оренди землі та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права ( а.с.- 194-198 ).
За нормами ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).
Отже, враховуючи те, що спірні договори оренди землі від 01.11.2013 року та 08.09.2014 року на час розгляду справи розірвані, суд приходить до висновку, що такі договори, не створюють жодних цивільних прав та обов'язків, а тому предмет спору в частині заявлених вимог про визнання таких недійсними відсутній.
Вирішуючи спір щодо визнання укладеною додаткової угоди суд виходить зі слідуючого.
При виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 25.02.2015 року №6-219цс16 та від 23.03.2016 року №6-146цс16.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 373 Цивільного кодексу України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Частиною другою статті 792 Цивільного кодексу України визначено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Законом України «Про оренду землі».
Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Правовою підставою набуття права орендного землекористування є укладення договору оренди земельної ділянки.
За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.
У статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено переважне право орендаря, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, на його поновлення по закінченню строку, на який було укладено договір.
Переважне право орендарів на поновлення договору оренди поширюється на випадки, коли земля знову передається в оренду.
Так, частинами першою-п'ятою статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у встановлений цим договором строк, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення.
Разом з тим, частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди може бути оскаржена в суді.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря передбачене ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.
Право орендаря на продовження договору оренди землі при користуванні земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору, підлягає захисту відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Законодавець чітко визначив два види пролонгації договору оренди землі, за ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», який застосовується по закінченню строку дії договору оренди землі та за ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», який застосовується після закінчення строку дії договору оренди землі, в той час перший вид може бути реалізований лише за згодою як орендаря так і орендодавця, тоді як другий вид реалізовується незалежно від згоди орендодавця, а лише за відсутності його заперечень, і лише на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Визнання ж укладеною додаткової угоди до договору оренди землі на інших умовах та на інший строк, при відсутності волевиявлення орендодавця, призведе до порушення його майнового права, як власника своєї земельної ділянки.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконував умови договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_3; не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договорів повідомив останнього про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк, однак після закінчення строку дії договорів не користується земельною ділянкою. В той час ОСОБА_3 після того, як позивач належним чином по закінченню договорів оренди землі (не пізніше ніж за місяць до закінчення) повідомив про намір поновлення договорів, позивачу не подавав ніяких заперечень та не надавав згоди на укладення договорів на новий строк та на нових умовах.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконливого висновку про те, що дії позивача були направлені на укладення договорів оренди землі на новий строк на нових умовах за нормами ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», однак враховуючи відсутність згоди ОСОБА_3 на укладення додаткових угод до договорів оренди, таке право позивача не може бути реалізовано, і такі додаткові угоди не можуть бути визнана судом укладеними, оскільки зміни, запропоновані позивачем, стосуються істотних умов - орендної плати, строку дії договору, що є абсолютним правом на вільне волевиявлення ОСОБА_3
В той час позивач мав право очікувати у поновленні договорів оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк згідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», у випадку продовження користування орендованими земельними ділянками протягом місяця після закінчення строку договорів оренди землі, при дотриманні порядку, визначеного цією нормою, однак таке право у позивача не виникло, у зв'язку з тим, що земельні ділянки після закінчення строку договорів оренди землі ним не використовувались, що підтверджується поясненнями представника позивача та наданими представником відповідача ОСОБА_3, довідкою Перегонівської сільської ради Голованівського району Кіровоградської області від 08.12.2016 року №2182, про те що ОСОБА_3 з листопада місяця обліковується як громадянин, який обробляє свою земельну ділянку (пай) одноосібно .
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до ОСОБА_3 про поновлення договорів оренди землі та визнання укладених додаткових угод - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Голованівський районний суд протягом 10 ( десяти ) днів з дня проголошення рішення , а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення в такий же строк з дня складання повного рішення .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складено 13.10.2017 року.
Суддя: Гут Ю. О.