"11" жовтня 2017 р.Справа № 916/995/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.
секретар судового засідання: Васильєва Л.О.
за участю представника сторін:
від позивача: Пилипчук І.І., довіреність № 222/1/58 від 03.11.2017;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни
на рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2017
у справі № 916/995/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про: стягнення 87690,13 грн.
В квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 87690,13грн.
Позов з посиланням на п. 8.4 Договору оренди нежитлового приміщення від 17.01.2014 мотивовано наявністю у відповідача обов'язку з відшкодування позивачу, як орендарю за Договором, витрат, пов'язаних з поліпшенням орендованого майна.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 03.07.2017 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі з підстав його необґрунтованості та недоведеності матеріалами справи.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2017 у справі №916/995/17 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» заборгованість за договором оренди у розмірі 87690,13грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на положення ст.ст. 776, 778 ЦК України, як правової підстави закріплення права наймача вносити в орендоване такі зміни, які поліпшують його якість та, відповідно, право останнього на відшкодування вартості ремонту речі, що також встановлено п. 8.4 Договору. Щодо розміру заявленої до стягнення та відображеної в інвентарній картці обліку основних засобів та нематеріальних актів № 70100821 вартості поліпшень, то в колонці «вартість з урахуванням переоцінок, доустаткування, індексації» зазначено суму 115619,99 грн., яка складає вартість всіх виконаних робіт станом на 26.02.2014, в свою чергу сума 87690,13 грн., відображена в колонці «залишкова вартість» - це залишкова вартість таких поліпшень, які не використані позивачем до кінця дії договору оренди. Наказ Державного комітету України з питань комунального господарства № 150 від 10.08.2004 «Про затвердження примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд» встановлює детальну класифікацію послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, що при вирішенні спору надає змогу віднести здійснені поліпшення до конкретних видів ремонтних робіт. При цьому, невідшкодування вартості таких робіт завдає збитків ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», який постановою Правління Національного банку України № 733 від 20.11.2014 віднесений до категорії неплатоспроможних, та з огляду на приписи Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» також порушує права вкладників.
Згідно ст. 74-1 ГПК України участь представника скаржника (позивача) в судовому засіданні від 11.10.2017 в режимі відеоконференції забезпечено на підставі ухвали від 15.09.2017.
Представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився. Направлені на адресу відповідача поштові відправлення повернуті підприємством поштового зв'язку у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 за якою здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.
У відповідності до п. 3.9.1 Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Пункт 3.9.2 вказаного Пленуму визначає, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Явку представників сторін по даній справі у судове засідання обов'язковою апеляційний господарський суд не визнавав.
Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність відповідача/його представника у даному випадку не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суду апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 17.01.2014 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Орендодавець) та Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний банк» (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з п. 1.1 якого Орендодавець зобов'язався передати Орендарю, а Орендар прийняти у тимчасове платне користування, приміщення площею 154,3 кв. м. на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, що складає 32/100 частин нежитлового приміщення у підвалі та на першому поверсі житлового будинку літ. А-5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Приміщення складається з підвалу 75,7 кв.м., 1-й поверх: 78,6 кв.м.
Згідно з п. 1.2 договору, приміщення належить орендодавцю на праві приватної власності, на підставі Договору про виділ у натурі частки з об'єкту нерухомого майна. Право власності на Приміщення зареєстроване 07 січня 2008 року, номер запису 716, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Донецька № 17647465 від 07 лютого 2008 року.
Вартість (балансова вартість) Приміщення 185000 (сто вісімдесят п'ять тисяч грн.) 00 копійок (п. 1.3 договору).
У відповідності до встановленої п. 1.4 договору мети використання об'єкту оренди - приміщення передається з метою використання його для розміщення відділення Орендаря, що є банківською установою.
У відповідності до встановленого розділом 3 договору порядку передачі приміщення в оренду та повернення приміщення з оренди, приміщення повинно бути передано орендодавцем і прийняте орендарем по акту прийому-передачі (надалі - Акт) в термін не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту набрання чинності Договором (за формою, що визначена в Додатку № 2 до цього Договору). Акт підписується орендодавцем та уповноваженим представником орендаря і скріплюється печатками сторін (за наявності). До Акту долучається фотозвіт про стан приміщення, яке передається в оренду (за формою, що визначена в Додатку № 4 до цього Договору). Даний Акт та фотозвіт є невід'ємною частиною даного Договору.
Після закінчення строку дії даного Договору або у випадку його дострокового розірвання приміщення повертається орендодавцю протягом 3 (трьох) календарних днів за відповідним Актом (за формою, що визначена в Додатку № 3 до цього Договору ) у стані не гіршому, ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням його нормального (природного) зносу. При цьому сторонами здійснюється підписання Акту в момент фактичної передачі приміщення або орендар готує і надає (надсилає) орендодавцю, на адресу вказану в ст. 12 цього Договору, підписані з боку орендаря два підписані акти. В разі, якщо протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту відправлення Актів орендодавцю (даний строк починає обраховуватись від дати відправлення Акту Орендарем рекомендованим листом з повідомленням про вручення, підтвердженням чого є відповідна відмітка поштового відділення відправника) останній не поверне їх орендарю (на вказану у ст.12 цього Договору), підписаний зі свого боку один екземпляр Акту, то в такому разі приміщення вважається переданим орендарем та прийнятим орендодавцем в останній календарний день вище визначеного строку.
Розділом 8 вказаного договору сторонами узгоджено долю поліпшень приміщення:
під поліпшенням приміщення в рамках даного договору, сторони розуміють проведення будь-яких робіт, пов'язаних з модернізацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо з використанням будь-яких матеріалів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які очікується одержати в майбутньому при використанні приміщення (п. 8.1 договору).
сторони в даному договорі визначили, що Орендарю дозволяється за рахунок власних коштів проводити поліпшення приміщення в частині встановлення охоронної, пожежної сигналізацій та структурованої кабельної мережі без пошкодження мереж Орендодавця та інших (п. 8.2 договору)
будь-які поліпшення приміщення, крім зазначених в п. 8.2 цього договору, можливі тільки за письмовою згодою Орендодавця (п. 8.3 договору).
поліпшення орендованого приміщення, що здійснені Орендарем за рахунок власних коштів та за письмовою згодою Орендодавця підлягають поверненню Орендарю (в разі можливості їх відокремлення без завдання шкоди приміщенню). У випадку, якщо відокремити поліпшення без завдання шкоди приміщенню неможливо, такі поліпшення Орендодавцем не відшкодовуються (п. 8.4. договору).
Даний Договір згідно з п. 5.1 набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності).
Строк оренди встановлюється з 17 січня 2014 року (але не раніше дати підписання Акту у відповідності з п.3.1. цього Договору) по 31 грудня 2016 року включно. Строк дії цього Договору - з дати підписання цього Договору по 31 грудня 2016 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за Договором (п.5 договору).
Згідно п.5.3. Договору, останній припиняє свою дію у разі:
закінчення строку дії даного Договору, що визначений в п.5.2. цього Договору;
у випадку знищення чи загибелі Приміщення;
за взаємною згодою Сторін шляхом підписання договору про розірвання даного Договору;
в односторонньому порядку, за умови письмового повідомлення не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати дострокового припинення дії даного Договору. Даний строк починає обраховуватись з дати відправлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, підтвердженням чого є відповідна відмітка поштового відділення відправника;
у разі ліквідації Орендаря;
за рішенням суду та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України;
В перебігу строку дії договору сторони згідно договору про внесення змін до Договору оренди не житлового приміщення від 17.01.2014 домовились змінити:
п. 4.1. Договору оренди та викласти його в наступній редакції: « 32 200 (тридцять дві тисячі двісті) гривень 00 копійок, без ПДВ у період року з жовтня по квітень.»;
п.11.6 Договору оренди та викласти його в наступній редакції: «11.6. Орендодавець є фізичною особою-підприємцем із сплати єдиного податку зі ставкою 5%», а також виключити п 11.8, у зв'язку з чим п.11.9. та 11.10 слід вважати відповідно п.11.8. та п.11.9.
Договором про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення від 17.01.2014 сторони домовились внести зміни до п.4.1. Договору оренди та викласти його в наступній редакції:
« 4.1. Щомісячна орендна плата здійснюється в національній валюті України та складає:
4.1.1. У період року з травня по вересень - 29.900, 00 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок, без ПДВ;
У період року з жовтня по квітень - 32 200, 00 (тридцять дві тисячі двісті) гривень 00 копійок, без ПДВ
4.1.2. За період з « 01» серпня 2014 року по « 30» серпня 2014 року 18000,00 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ на місяць.
4.1.3. Починаючи з « 01» жовтня 2014 року орендна плата сплачується згідно п.4.1.1. договору.».
На виконання умов договору сторонами підписані акти приймання-передачі приміщення в оренду та повернення з оренди.
За твердженням позивача, протягом строку дії Договору, останнім здійснено ряд поліпшень орендованого приміщення на загальну суму 87 690,13 грн., яка підлягає відшкодуванню.
У зв'язку з припиненням договору оренди нежитлового приміщення від 17.01.2014 та поверненням орендованого майна, позивач, посилаючись на п.п. 8.1 договору, звернувся до відповідача з вимогою № 22/3-27584 від 29.08.2015 про відшкодування вартості поліпшень, зроблених під час користування майном, який залишений останнім без відповіді та задоволення.
Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договором оренди, в підтвердження якої представив суду акт приймання виконаних підрядних робіт від 01.02.2014, рахунок на оплату № 1947 від 31.01.2014; рахунок на плату № 1948 від 31.01.2014; договір № 5156 від 01.02.2014 з додатками; акт приймання виконаних підрядних робіт від 01.02.2014; рахунок на оплату № 1936 від 30.01.2014; рахунок на оплату № 1937 від 30.01.2014; договір № 5154 від 01.02.2014 з додатками; акт на виконані ремонтно-будівельні роботи за лютий 2014; акт приймання-передачі основних засобів від 26.02.2014; рахунок-фактуру № СФ-0000001 від 03.02.2014; видаткову накладну № ОЮ-0000008 від 07.03.2014; товарно-транспортну накладну від 07.03.2014; рахунок-фактуру № ОЮ-0000017 від 04.02.2014; рахунок-фактуру № ОЮ-0000025 від 07.03.2014; договір № 02-04-01 від 04.02.2014 з додатком; видаткову накладну № ОЮ-0000009 від 07.03.2014; товарно-транспортну накладну від 07.03.2014; договір № 02-04-02 від 04.02.2014 з додатком.
Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.
Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як правильно визначено місцевим судом, виходячи із змісту прав і обов'язків сторін та предмету спірного договору, правовідносини сторін регламентуються відповідними приписами Господарського і Цивільного кодексів України щодо відносин оренди (найму).
В силу приписів ч. ч. 1, 2, 3 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Правові наслідки поліпшення речі, переданої у найм, визначені ст. 778 Цивільного кодексу України.
За загальним правилом право наймача на відшкодування поліпшень майна, переданого у найм, пов'язується із згодою наймодавця на проведення таких поліпшень. Згода наймодавця може бути виражена в самому договорі або в окремому документі. Згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо такі дії не передбачені у самому договорі оренди.
У відповідності до ч.ч. 2-5 ст. 778 Цивільного кодексу України: якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю; якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Розділом 8 договору сторони встановили, що під поліпшенням приміщення в рамках даного договору, сторони розуміють проведення будь-яких робіт, пов'язаних з модернізацією, добудовою, дообладнанням, реконструкцією тощо з використанням будь-яких матеріалів, що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які очікується одержати в майбутньому при використанні приміщення; орендарю дозволяється за рахунок власних коштів проводити поліпшення приміщення в частині встановлення охоронної, пожежної сигналізацій та структурованої кабельної мережі без пошкодження мереж орендодавця та інших, будь-які інші поліпшення приміщення, здійснюються виключно за письмовою згодою Орендодавця.
У визначенні питання юридичної долі поліпшень сторони погодили, що поліпшення орендованого приміщення, що здійснені орендарем за рахунок власних коштів та за письмовою згодою орендодавця підлягають поверненню орендарю (в разі можливості їх відокремлення без завдання шкоди приміщенню). У випадку, якщо відокремити поліпшення без завдання шкоди приміщенню не можливо, такі поліпшення орендодавцем не відшкодовуються (п. 8.4. договору).
Нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В контексті наведених правових норм, включення відповідних умов до тексту договору оренди слід розглядати як вільне волевиявленням сторін, які підписали договір, що, в свою чергу, не суперечить ч. 2 ст. 778 Цивільного кодексу України.
За приписом ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому, в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи приписи наведеного законодавства та аналізуючи зміст договірної домовленості сторін (п.п.8.1-8.4 договору), місцевий господарський суд дійшов вірних висновків, що попри встановлену договором згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень об'єкту оренди у вигляді встановлення охоронної, пожежної сигналізацій та структурованої кабельної мережі, такі поліпшення підлягають поверненню орендарю (в разі можливості їх відокремлення без завдання шкоди приміщенню), тобто, повертаються в натурі, вартість поліпшень орендодавцем не відшкодовується.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на підтвердження здійснення ним поліпшень орендованого майна, зокрема, монтажу та налагодження відеосигналізації, охоронно-пожежної сигналізації у приміщенні, що знаходиться у АДРЕСА_2 яке є об'єктом оренди, надано акт приймання виконаних підрядних робіт (монтаж та налагодження системи) від 01.02.2014, згідно якого вартість таких робіт визначена у розмірі 7164,79 грн. та акт приймання виконаних підрядних робіт щодо монтажу та налагодження охоронно-пожежної сигналізації у вищевказаному приміщенні, згідно якого вартість таких робіт встановлена у сумі 20681,19грн.
Доказів того, що роботи, проведення яких відповідач підтверджує з посиланням на вказані вище документи, можуть кваліфікуватись як невідокремлювані поліпшення орендованого майна позивач суду не представив, окрім того, за їх оцінкою необхідність проведення таких робіт пов'язана із забезпеченням нормальних умов експлуатації об'єкта оренди, що згідно з п.7.1.3 договору оренди є обов'язком орендаря.
Що ж до решти ремонтно-будівельних та оздоблювальих робіт, то всупереч вимогам п. 8.3 договору, ч. 3 ст. 773, ч. 1 ст. 778 Цивільного кодексу України жодним з наявних в матеріалах справи доказів не підтверджено наявності згоди орендодавця (відповідача) на проведення робіт, які позивач обґрунтовує як здійснені поліпшення орендованого об'єкту.
Встановивши наведені вище обставини, повно оцінивши наявні в справі докази, місцевий господарський суд, з урахуванням узгоджених сторонами умов договору щодо визначення юридичної долі поліпшень, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення вказаних вимог.
При цьому, у світлі доводів апеляційної скарги щодо застосування положень ч. 3 ст. 776 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ст. 776 та ст. 778 Цивільного кодексу України регулюють різні за своєю правовою природою відносини та потребують певного розмежування при застосуванні в контексті конкретних обставин справи.
Так, ст. 776 вказаного Кодексу визначає питання здійснення ремонту речі, переданої у найм, що є необхідним для експлуатації такої речі за призначенням, а положення ст. 778 цього Кодексу встановлює питання щодо поліпшення речі, яка є предметом договору найму, тобто проведення певних її змін, завдяки яким покращується її стан, корисність, комфортабельність, зовнішній вигляд тощо у порівнянні з тим станом, в якому річ знаходилася до передачі наймачеві.
Диференціація понять «поліпшення» та «ремонт» зводиться до того, що за наслідками проведення наймачем ремонту відновлюються втрачені якісні характеристики майна без яких неможлива або значно ускладнена його подальша експлуатація, а в результаті поліпшень покращується стан речі, який до таких покращень мав необхідні функціональні властивості, проте не був досить зручним в певних обставинах.
Положення ч. 3 ст. 776 Цивільного кодексу України визначають право наймача вимагати відшкодування вартості ремонту у випадку, якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору.
Наявність визначених ст. 776 Цивільного кодексу України правових підстав відшкодування наймодавцем вартості проведеного капітального ремонту речі позивачем з доказової точки зору не доведено, адже, як вбачається з підписаного сторонами акту приймання-передачі приміщення в оренду, останнє прийнято орендарем у задовільному стані, орендар претензій до орендодавця відносно якісних характеристик приміщення не має. Доказів того, що в перебігу строку дії договору об'єкт оренди втратив свої якісні/технічні властивості настільки, що це перешкоджало його використанню відповідно до призначення та умов договору або того, що відповідач відмовився від проведення капітального ремонту позивач суду не представив.
Так само, колегія суддів вважає підставним висновок місцевого господарського суду щодо доказової необґрунтованості заявленої до стягнення суми.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов, а згідно з п. 4 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок долучити до матеріалів позовної заяви документи, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Наведений обов'язок позивача кореспондує з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обов'язок доказування покладається на сторону, яка посилається на певні обставини чи факти.
Отже, саме на позивачеві лежить обов'язок надання суду обґрунтованого розрахунку заявлених позовних вимог, та документального підтвердження їх розміру.
Ані місцевому, ані апеляційному господарському суду не надано належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів понесення позивачем фактичних затрат на здійснення поліпшень (як-то; платіжних доручень, чеків, квитанцій, банківських виписок, тощо).
Інвентарна картка, на яку посилається позивач, до суду першої інстанції надана не була, є внутрішнім документом Товариства та за відсутності інших доказів не дозволяє вірогідно встановити належність його ведення та об'єктивність зазначених в ньому даних, у зв'язку з чим не може бути прийнята до уваги як належний, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, та самостійний доказ, на підтвердження визначення вартості необхідних витрат, про що цілком правомірно зазначено місцевим господарським судом.
На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни, задоволенню не підлягає, що згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 101-105 ГПК України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 03.07.2017 у справі № 916/995/17 - без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя суддіН.С. Богацька Г.І. Діброва Г.П. Разюк