"12" жовтня 2017 р.Справа № 916/1122/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бєляновського В.В.,
суддів: Величко Т.А., Лавриненко Л.В.
при секретарі - Колбасовій О.Ф.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт “Южний"
на рішення господарського суду Одеської області від 12.07.2017 року
у справі № 916/1122/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” ПАТ “Українська залізниця”
до відповідача: Державного підприємства "Морський торговельний порт “Южний"
про стягнення 32645 грн. штрафу та 6636,24 грн. додаткових зборів
У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Морський торговельний порт “Южний" про стягнення 32 645 грн. штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній та 6636,24 грн. додаткових зборів за затримку вагону з надлишком вантажу.
ДП "Морський торговельний порт “Южний" не визнало позов посилаючись на те, що маса вантажу у спірному вагоні у залізничній накладній зазначена вірно, а комерційний акт складений із порушенням встановленого порядку.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12 липня 2076 року (суддя - Оборотова О.Ю.) позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» 32645,00 грн. штрафу суму додаткових зборів в розмірі 6636,24 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600грн.
В апеляційній скарзі ДП "Морський торговельний порт “Южний" просить зазначене рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою відповідач посилається на те, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 08.11.2016 року зі станції відправлення Берегова (експ.) Одеської залізниці Державне підприємство «Морський торговельний порт «Южний» (вантажовідправник) на адресу вантажоодержувача - ДТЕК Придніпровська ТЕС (станція призначення Ігрень Придніпровської залізниці) у вагоні №68009505 був відправлений вантаж (антрацит) масою вантажу 70500 кг, тара вагона 22500 кг, що підтверджується залізничною накладною №42228056.
Відповідні відмітки у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений у вагон засобами відправника (ДП «Морський торговельний порт «Южний») навалом та маркований вапном. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 4 гл.1 Додатка 3 до СМГС. Масу вантажу визначено вантажовідправником на електронних вагах.
Заповнення саме вантажовідправником визначених граф комплекту перевізних документів, в тому числі і накладної передбачено як п. 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. №863/5048, так і ст. 23 Статуту залізниць України.
Відповідно до комерційного акту АА № 010588 від 10.11.2016р., складеного на станції П'ятихатка Придніпровської залізниці, було проведено комісійне контрольне зважування вагону №68009505 (з повною зупинкою без розчеплення) на справних 150-тонних вагонних вагах, внаслідок чого встановлено, що по документу у вагоні №68009505 значиться вага: брутто: 97500кг. тара - 22500 кг, нетто - 70500 кг. У комерційному акті зазначено, що фактично виявлено збільшення маси нетто вказаної в перевізному документі на 4500кг., що перевищує трафаретну вантажопідйомність вагону на 4000кг., поглиблень та просипань вантажу немає, зважування вагону проводилось приймальником поїздів двічі, навантаження понад вантажопідйомність вагону на 4000кг. та маси вантажу більше ніж вказано в перевізному документі на 45000кг. підтвердилось.
Відповідно до залізничних накладних №№ 47304191 та 47304803 частина вантажу, яка склала перевищення трафаретної вантажопідйомності вагону була завантажена в інший один вагон № 67845701 та дослано за призначенням на станцію Ігрень Придніпровської залізниці. У зв'язку з виявленою невідповідністю маси вантажу у вагоні № 68009505, цей вагон було затримано на станції П'ятихатки з 09.11.2016р. з 16 год. 20 хв. по 11.11.2016р. 15 год. 20 хв., що підтверджується актом загальної форми № 482 від 11.11.2016р.
У зв'язку з виявленням факту неправильного зазначення у залізничній накладній №42228056 маси вантажу позивачем на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України нараховано відповідачу штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати в сумі 32645 грн. та 6636,24 грн. додаткових зборів за затримку вагону з надлишком вантажу.
Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.
За вимогами ч.5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.4 ст. 909, ч.1 ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 12 Закону України „Про транспорт” підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.
Статтею 2 Статуту залізниць України передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.
Згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статуту залізниць України визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.1998р. №460 „Про затвердження бланків перевізних документів”. Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються, у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ.
Згідно з ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до п.п. 2.1-2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 визначено, що вантажовідправником заповнюються, зокрема, такі графи комплекту перевізних документів, як то „Маса вантажу визначена відправником” - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом), а також „Спосіб визначення маси”. При цьому, правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 „Правила оформлення перевізних документів”, своїм підписом підтверджує представник відправника.
В силу положень ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу. Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
При цьому, в силу вимог ч.1 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Аналогічні положення передбачені і п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, згідно з яким якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
З вищевикладеного вбачається, що відповідальність за невірне зазначення відповідних відомостей у накладній несе саме відправник, оскільки всі відомості до перевізних документів вносяться відправником відповідно до граф.
За вимогами вищезазначених статей підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту залізниць України. У застосуванні ст. ст. 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Так, судом установлено, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу та невідповідності фактичної маси вантажу та зазначеної у документах на 4500 кг був виявлений на станції П'ятихатки та підтверджений комерційним актом АА № 010588 від 10.11.2016р.
Колегією суддів не приймаються до уваги викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника, з огляду на таке.
Так, відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.
Отже, вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення, а отже, контрольне зважування вантажу на станції П'ятихатки у зручний та облаштований для цього спосіб на справних 150 тонних електронних вагах, які пройшли повірку в установленому порядку, не суперечить вказаній нормі.
Крім того, порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. № 644, що за своїм змістом кореспондується зі ст. 37 Статуту залізниць України.
Так, відповідно до п. 7 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Отже, зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. А застосування під час навантаження і після прибуття вантажу на станцію призначення вагонних ваг різної модифікації не дає підстав стверджувати, що масу вантажу було визначено різними способами.
Саме така правова позиція висловлена у п. 3.18 роз'яснень президії Вищого господарського суду України «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.09.2008р. № 04-5/255, згідно з яким зважування вагону з вантажем на станції відправлення на 200-тонних електронних вагах, а при видачі на станції призначення на 100-150-тонних вагонних вагах або навпаки не є порушенням способу визначення маси вантажу.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Пунктом 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Згідно з п. 2 цих Правил комерційні акти складаються, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
За змістом п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається із змісту комерційного акту № АА № 010588 від 10.11.2016р., вказаний акт підписано з боку Залізниці начальником станції, заступником ДС станції, начальником вантажного району, приймальником поїздів, прийомоздавальником, а також одержувачем.
Згідно із п. 16 Правил складання актів, у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях незагального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагона (контейнера) з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень (далі - Дирекція) безпосередньо або через начальника станції. При поданні скарги через начальника станції або безпосередньо начальнику Дирекції одержувачу видається розписка про прийняття скарги.
Отже, комерційний акт АА № 010588 від 10.11.2016р. складений на станції Пйятихатки Придніпровської залізниці за результатами контрольного зважування та видачі вантажу у розумінні ст. 34 ГПК України є належним і допустимим доказом у справі.
Будь - яких інших доказів, які б спростовували відомості зазначені у цьому комерційному акті, або іншим чином підтверджували позицію відповідача, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. З огляду на наведене, твердження відповідача про те, що зазначений комерційний акт є таким, що складений із порушенням встановленого порядку, не приймається судом до уваги.
У суду апеляційної інстанції сумнівів щодо достовірності даних контрольного зважування вантажу не має. Тип ваг встановлено точно, державна повірка їх проведена в установленому порядку. Копії виписки з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах, технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки, свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, актів загальної форми та накопичувальної картки, що містяться в матеріалах справи, досліджені апеляційним судом та є належними і допустимими доказами у справі.
На підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів та з урахуванням встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку, що факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений матеріалами справи, а розрахунок штрафу здійснено правильно, у відповідності до вимог Статуту залізниць України.
Приймаючи до уваги той факт, що відповідач допустивши завантаження вагону № 68009505 з невідповідністю фактичної маси вантажу та зазначеною у перевізних документах у сторону зменшення, поставив під загрозу безпеку руху на залізничному транспорті, враховуючи те, що відповідач не довів суду винятковість даного випадку та не надав відповідних документів, які б підтверджували необхідність зменшення судом розміру штрафу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.
Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Одеської області від 12 липня 2017 року у справі № 916/1122/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Морський торговельний порт “Южний" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Величко Т.А.
ОСОБА_3