79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" жовтня 2017 р. Справа № 909/490/17
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,
за участю секретаря судового засідання Кіра М.С.
та представників:
позивача: ОСОБА_1-О.І. - представник (довіреність № 2-554 від 28.12.2016);
відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Галичина Люкс”, вих № 02/08-17 від 02.08.2017
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2017 (суддя Шкіндер П.А.)
у справі № 909/490/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Галичина Люкс», смт. Богородчани Івано-Франківської області
про стягнення 590 400, 00 грн
У травні 2017 року ПАТ “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Галичина Люкс» про стягнення 590 400, 00 грн, з яких: 180 400, 00 грн пені та 410 000, 00 грн 10% штрафу.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 24.10.2016 ПАТ “Укртрансгаз” в особі філії “Управління магістральних газопроводів “Львівтрансгаз” (замовник) та ТОВ «Галичина Люкс” (підрядник) уклали договір будівельного підряду, за умовами якого відповідач зобов'язався здати об'єкт замовнику в експлуатацію в строки, обумовлені договором, зокрема - 120 календарних днів з моменту надання замовником підряднику дозволу на виконання робіт. Однак своїх зобов'язань щодо виконання робіт у 120-денний строк відповідач не виконав. На підставі п. 18.7 договору, яким встановлено , що за порушення підрядником строків виконання зобов'язання за договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо) він виплачує замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п. 2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад 30 днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми договору, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмір 180 400, 00 грн та 410 000, 00 грн 10% штрафу.
25.07.2017 відповідач подав суду першої інстанції заяву про зменшення розміру неустойки на підставі п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України до 19 600, 00 грн. Відповідач вказав, зокрема, про скрутне матеріальне становище товариства, наявність кредиторської та дебіторської заборгованості та вважає, що стягнення штрафних санкцій, нарахованих позивачем, може призвести до банкрутства ТОВ «Галичина Люкс” та втрати робочих місць працівниками.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2017 позовні вимоги задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 180 400, 00 грн пені, 410 000, 00 грн штрафу та 8 856, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване ст.ст. 230, 231, 232, 233 ГК України, ст.ст. 11, 509, 510, 526, 530, 549, 551, 610, 611, 612, 627, 875 ЦК України, постановами Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, правовим висновком Верховного Суду України.
При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив умови договору будівельного підряду, не виконавши обов'язку здачі в експлуатацію об'єкту в стоки, передбачені договором, отже до стягнення підлягає неустойка, у встановленому договором розмірі.
Разом з тим, за наслідками розгляду клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення неустойки, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на відсутність тих виняткових обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафу та пені.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Скаржник вважає помилковим твердження місцевого господарського суду про те, що відлік строку виконання робіт бере свій початок від дня отримання декларації про початок виконання робіт, оскільки сторони в договорі передбачили початок виконання робіт - з моменту отримання від замовника дозволу на виконання робіт, який відповідач так і не отримав. Отже, відповідач вважає, що право чи охоронюваний інтерес позивача на даний час не порушений, оскільки строк для виконання будівельних робіт, передбачений договором ще не настав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скаржника, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.
В судове засідання з'явився представник позивача, яка підтримала доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просила рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проте від представника товариства надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на його відрядження до Господарського суду Івано-Франківської області для участі у справі № 909/491/17.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Відтак, з огляду на те, що розгляд справи вже відкладався, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка скаржника не перешкоджає вирішенню спору по суті, таким не подано жодних доказів на підтвердження неможливості заміни його іншим представником, підстави для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи відсутні.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Івано-Франкіської області від 25.07.2017 у справі № 909/490/17 - залишити без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, Публічним акціонерним товариством “УКРТРАНСГАЗ”, від імені якого діє філія “Управління магістральних газопроводів “ЛЬВІВТРАНСГАЗ” (далі - Позивач, Замовник за Договором), та Товариством з обмеженою відповідальністю “ГАЛИЧИНА ЛЮКС” (далі - Відповідач, Підрядник за Договором) за результатами процедури закупівлі укладено Договір будівельного підряду лот № 1 від 24.10.2016 № НОМЕР_1 (далі - Договір) по об'єкту - будівництво під'їзних доріг до 27-ми свердловин Більче-Волицько - Угерського підземного сховища газу (1-ий пусковий комплекс: пучок № 1 із свердловинами №№ 49, 51, 57, 64, 205, 211, 215, 216, 319).
Відповідно до п. 2.1. Договору Підрядник бере на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених цим Договором, власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати будівельні, монтажні роботи, що передбачені проектно-кошторисною документацією, здати об'єкт Замовнику в експлуатацію в обумовлений цим Договором строк.
Згідно з п. 2.2. Договору Замовник зобов'язується на умовах цього Договору, у встановлені цим Договором порядку і строки: передати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт.
Строки виконання робіт при будівництві об'єкта складають 120 календарних днів з моменту надання Замовником Підряднику дозволу на виконання робіт до підписання Замовником акта прийняття об'єкта в гарантійну експлуатацію. Строки виконання окремих видів робіт передбачені графіком їх виконання (Додаток № 3), що є невід'ємною частиною Договору.
За умовами даного Договору Відповідач зобов'язувався виконати роботи по будівництву підвізних доріг до 27-ми свердловин Більче-Болицько-Угерського підземного сховища газу (1-ий пусковий комплекс: пучок № 1 із свердловинами № 49, 51,57,64,205,211,215,319).
Договірна ціна робіт, що доручені Підряднику до виконання, складала 4 100 000, 00 грн.
Відповідно до Графіка виконання робіт Відповідач зобов'язувався виконати роботи у строк 120 календарних днів з моменту надання Замовником Підряднику дозволу на виконання робіт.
Згідно з Актом від 01.12.2016 передачі декларації про початок виконання робіт на виконання п. 4.1. Договору Замовник передав Підряднику декларацію від 11.11.2016 № JIB 082163621062 про початок виконання робіт на об'єкті “Будівництво під'їзних доріг до 27- ми свердловин Більче-Волицько-Угерського підземного сховища газу (пучок № 1, № 3).
Право на виконання будівельних робіт врегульовано ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), об'єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Отримання замовником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт, крім направлення повідомлення про початок виконання будівельних робіт до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до частини першої цієї статті, не вимагається.
Отже, з 01.12.2016 розпочався 120-денний строк для виконання робіт Підрядником, який закінчився 31.03.2017. Відповідач не виконав передбачені Договором роботи, чим порушив Графік виконання робіт та допустив невиконання Договору на суму 4 100 000,00 грн. Враховуючи вищевикладене, закінчення строків, які передбачені Графіком виконання робіт та п. 4.1. Договору, Відповідач порушив умови виконання зобов'язань за Договором та виконав роботи не в повному об'ємі.
Згідно з п. 18.7. Договору за порушення Підрядником строків виконання зобов'язання за цим Договором (здачі в експлуатацію об'єктів тощо), він виплачує Замовнику неустойку у розмірі, встановленому абз. 3 п.2 ст. 231 ГК України, окрім того, за прострочення понад тридцять днів - додатково сплачує штраф у розмірі 10% від суми Договору.
Враховуючи вищезазначене, у Відповідача виник обов'язок виконати роботи з будівництва під'їзних доріг до 27-ми свердловин Більче-Волицько- Угерського підземного сховища газу (1-ий пусковий комплекс: пучок № 1 із свердловинами №№ 49,51,57,64,205,211,215,216,319) у строк, передбачений Графіком виконання робіт.
Проте, вказаний обов'язок Відповідачем до цього часу не виконаний, що свідчить про прострочення виконання зобов'язання та порушення ТОВ “Галичина Люкс” умов Договору, а також положень чинного законодавства України.
Враховуючи невиконання Відповідачем зобов'язання, Позивачем нараховано до стягнення суму пені від вартості невиконаних робіт за кожен день прострочення, яка, станом на 16.05.2017, складає 180 400,00 грн та 10% штрафу від суми Договору, що становить 410 000,00 грн.
Згідно з ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України). В силу положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що строки виконання робіт при будівництві об'єкта складають 120 календарних днів з моменту надання замовником підряднику дозволу на виконання робіт.
Колегія суддів, враховуючи те, що умовами договору не передбачено, у якій формі замовник повинен надати дозвіл на початок виконання робіт, з урахуванням сутності зобов'язання за договором будівельного підряду і відсутності також у цивільному законодавстві вказівки на форму, зміст та порядок для складання дозволу на виконання робіт, приписів ст. 36 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» погоджується з висновками місцевого господарського суду, що декларація про початок виконання будівельних робіт за своїм змістом і є дозволом на виконання робіт.
Відтак доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими.
Отже моментом початку виконання будівельних робіт є надання виконавцем замовнику належним чином оформленого акту прийняття об'єктів (п.4.1). Вказаний документ (акт), виходячи з визначеного ч. 2 ст. 34 ГПК України принципу допустимості доказів, засвідчить про факт виконання робіт та початок процедури їх прийняття.
Однак, відповідач будь-яких доказів щодо початку робіт, часткового виконання чи виконання зобов'язання передбаченого договором суду не надав.
Згідно з частиною 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
У пункті 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", з урахуванням доповнень, викладених в інформаційному листі від 01.07.2014, роз'яснено, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі № 903/610/13/3-1 гс14, прийнятій за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України.
Згідно з статутом ПАТ “Укртрансгаз”, позивач належить до державного сектора економіки, його засновником є НАК “ Нафтогаз України”.
Як зазначено вище, за порушення строків виконання зобов'язання понад тридцять днів договором (п.18.7) передбачено стягнення штрафу у розмірі 10 % від суми договору.
Отже, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК та п. 18.7 договору за порушення строків виконання зобов'язання можливе одночасне стягнення пені у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, та додаткове стягнення штрафу у розмірі 10 % вказаної вартості за прострочення здачі в експлуатацію об'єктів понад тридцять днів.
Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 09.04.2012 у справі № 20/246-08, прийнятій за наслідками перегляду постанови Вищого господарського суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень ст. 529 ЦК України та ст. 61 Конституції України, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 у справі №42/252, від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011.
Таким чином, за порушення строків поставки товару підлягає до стягнення пеня у розмірі 0,1 відсотка від суми договору за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 10% вказаної суми.
Відтак апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що до стягнення підлягає пеня за період з 03.04.2017 до 16.05.2017 в сумі 180 400, 00 грн та 410 000, 00 грн штрафу в розмірі 10% від суми договору.
Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для зменшення неустойки, оскільки товариство здійснює господарську діяльність на власний ризик, з метою досягнення економічних і культурних результатів та одержання прибутків. Отже відповідач, підписуючи договір повинен був усвідомлювати негативні наслідки його невиконання, зокрема у формі стягнення неустойки. А докази, подані відповідачем на підтвердження його скрутного фінансового становища, недостатні для суду щоб оцінити фінансову ситуацію товариства в цілому, зокрема, але не виключно і наявність/відсутність коштів на рахунках.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленного позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.07.2017 у справі № 909/490/17 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повна постанова складена 13.10.2017
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.