04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/2557/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Карпюк О.С.,
представників:
від позивача - Миколюка П.П.,
від відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна"
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017
у справі № 910/2557/17 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України",
2. фізична особа-підприємець ОСОБА_5,
3. фізична особа-підприємець ОСОБА_6,
про заборону використання передачі (програми) організації мовлення та стягнення 64 000 грн. компенсації за порушення виключних майнових суміжних прав
Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (далі - позивач, Телерадіокомпанія) звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що у приміщенні готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому здійснює господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_4.), представником Телерадіокомпанії зафіксовано факти неправомірного використання об'єктів інтелектуальної власності, а саме: комерційне використання передач (передач) організації мовлення, що транслюються телеканалами "Футбол 1" та "Футбол 2" шляхом ретрансляції, майнові авторські права на які належать позивачу. Телерадіокомпанія просила стягнути на її користь компенсацію за порушення майнових авторських прав у розмірі 64000,00 грн. (20 мінімальних заробітних плат, тобто по 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення прав), заборонити відповідачу використання передачі (програми) організації мовлення відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача; запропоновано третім особам надати відзив на позов та апеляційну скаргу; розгляд справи № 910/2557/17 відкладено на 26.09.2017.
В судовому засіданні 26.09.2017 було оголошено перерву до 03.10.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України.
Треті особи не використали свого процесуального права на участь представників у даній справі, відзиву на позов та апеляційну скаргу не надали, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином.
03.10.2017 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій Телерадіокомпанія просила стягнути з відповідача компенсацію за незаконне використання передач (програм) телеканалів в сумі 25000,00 грн. Заява мотивована тим, що між сторонами укладено угоду на право використання передач/програм організацій мовлення, що транслюються телеканалами "Футбол 1" та "Футбол 2".
Відповідач 03.10.2017 подав заяву про визнання позову, у якій визнав, що здійснював використання телеканалів "Футбол 1" та "Футбол 2" у приміщеннях готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованих у АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, без відповідного дозволу зі сторони Телерадіокомпанії і без укладання необхідного ліцензійного договору для такого виду використання.
Колегія суддів розглянувши подані заяви сторін ухвалила відмовити у їх задоволенні, оскільки за змістом норми статті 22 ГПК України позивач вправі зменшити розмір позовних вимог, а відповідач має право визнати позов повністю або частково лише до прийняття судом першої інстанції рішення по суті спору, отже суд апеляційної інстанції позбавлений такого права, оскільки переглядає в апеляційному порядку вже існуюче судове рішення зі справи.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" є телерадіокомпанією, яка на підставі ліцензій від 18.01.2008 серія НР № 00109-м, від 12.03.2008 серія НР № 000108-м, видані Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, створює і розповсюджує телепередачі (програми) на телеканалах "Футбол 1" та "Футбол 2".
Згідно із статтею 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення":
передача (телерадіопередача) - це змістовно завершена частина програми (телерадіопрограми), яка має відповідну назву, обсяг трансляції, авторський знак, може бути використана незалежно від інших частин програми і розглядається як цілісний інформаційний продукт;
програма (телерадіопрограма) - це поєднана єдиною творчою концепцією сукупність передач (телерадіопередач), яка має постійну назву і транслюється телерадіоорганізацією за певною сіткою мовлення.
Відповідно до пункту "в" частини першої статті 35 Закону об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є передачі (програми) організацій мовлення.
Згідно з частиною першою статті 41 Закону до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: а) публічне сповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення; в) публічне виконання і публічну демонстрацію своїх програм у місцях з платним входом.
Організація мовлення також має право забороняти поширення на території України чи з території України сигналу із супутника, що несе їх програми, розповсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не призначався.
Отже, Телерадіокомпанія як організація мовлення має виключні майнові суміжні права на передачі та/або програми, що поширюються на телеканалах "Футбол 1" та "Футбол 2".
З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2013 ТОВ "Телесистеми України" (оператор) і ОСОБА_5 (абонент) було укладено Договір № 29845, за умовами якого оператор надає абоненту телекомунікаційні послуги, а абонент отримує та зобов'язується оплачувати їх відповідно до умов Договору № 29845, додатків до нього та тарифного плану.
Зі змісту вказаного правочину вбачається, що саме ТОВ "Телесистеми України" є провайдером і здійснює ретрансляцію за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому, абоненту заборонено використання обладнання з комерційною метою згідно з умовами Договору № 29845.
Втім, 17.07.2016 представниками позивача (Миколюк П.П.; Чернишук В.В.; Чернишук С.А.) складено Акт, відповідно до якого в період з 20 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв. 17.07.2016 здійснювалась фіксація публічного показу відповідачем шляхом ретрансляції передач/програм організацій мовлення, що транслюються каналами "Футбол 1" та "Футбол 2", у приміщенні готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідач підтверджує право власності на приміщення, що є готелем, та які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; рахунок від 17.07.2016 № 39949 та фіскальний чек містять посилання на адресу: АДРЕСА_1; рахунок від 27.10.2016 № 879-92 містить вказівку на адресу: АДРЕСА_2; - з фотографій та інформації, розміщеної в мережі Інтернет, вбачається, що готель та його вивіска знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
З пояснень відповідача вбачається, що адреса: АДРЕСА_1, використовується для зручності у зв'язку з тим, що вхід у приміщення готелю знаходиться зі сторони будинку АДРЕСА_2, проте самі номери фізично знаходяться у будинку АДРЕСА_1.
Тобто, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечуються фактичні обставини використання передач (програм), права на які належать Телерадіокомпанії, у приміщенні готелю "ІНФОРМАЦІЯ_1", господарську діяльність в якому провадить відповідач.
Причиною спору у справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь Телерадіокомпанії компенсації у зв'язку з порушенням майнових суміжних прав.
З огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем;
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Відповідно до статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Публічним сповіщенням (доведенням до загального відома) є передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гамма-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.
На думку колегії суддів, надані Телерадіокомпанією відеозаписи фіксації беззаперечно підтверджують використання відповідачем програм мовлення шляхом їх ретрансляції за допомогою технічних пристроїв (публічне сповіщення) у приміщеннях готелю без згоди суб'єкта суміжних прав.
У свою чергу, використання програм мовлення без дозволу суб'єкта суміжних права є порушенням суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього ж Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.
Телерадіокомпанією у зверненні до господарського суду з даним позовом визначено компенсацію в сумі 64000 грн.: по 10 розмірів мінімальної заробітної плати за кожен факт порушення майнових прав стосовно передач кожного з каналів.
Колегія суддів вважає, що у визначенні розміру такої компенсації слід виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
Колегією суддів враховується, що предметом позову є стягнення компенсації за порушення відповідачем суміжних прав за два об'єкти суміжних прав, при цьому, відповідач визнав позовні вимоги та уклав відповідний договір на використання об'єктів авторських та суміжних прав, а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати компенсації у сумі 64000,00 грн. буде вважатись достатнім та співрозмірним.
Також Телерадіокомпанія просила заборонити відповідачу без укладання ліцензійного договору використовувати передачі (програми) телеканалів у будь-який спосіб, в тому числі шляхом ретрансляції на підставі пунктом "д" частини другої статті 52 Закону.
Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення компенсації в сумі 64000,00 грн. та заборони відповідачу без укладання ліцензійного договору використовувати передачі (програми) телеканалів у будь-який спосіб, в тому числі шляхом ретрансляції.
Враховуючи, що рішення про відмову в позові прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його скасування з одночасним прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають перерозподілу судові витрати за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у зв'язку з задоволенням позовних вимог та апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі № 910/2557/17 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. Позов задовольнити.
5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (код 05744121, 87525, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 170; поштова адреса: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4) 64000,00 (шістдесят чотири тисячі) грн. компенсації.
6. Заборонити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_3) використовувати передачі (програми) телеканалів "Футбол 1" та "Футбол 2" у будь-який спосіб, у тому числі шляхом ретрансляції, без укладання відповідного ліцензійного договору із Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна".
7. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Україна" (код 05744121, 87525, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, буд. 170; поштова адреса: 03148, м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4) 6720,00 (шість тисяч сімсот двадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.
8. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
В.О. Пантелієнко