Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" жовтня 2017 р.Справа № 922/2125/17
Господарський суд Харківської області у складі:
головуючий суддя Светлічний Ю.В.
судді: Калантай М.В. , Присяжнюк О.О.
при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.
розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Комплекс з вивозу побутових відходів", м. Харків
до Комунального підприємства "Харківблагоустрій", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - Департамент житлового господарства Харківської міської ради, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 довіреність б/н від 19.04.2017р.; ОСОБА_2 довіреність б/н від 10.10.2017р.;
відповідача - ОСОБА_3 довіреність №1 від 03.01.2017р.; ОСОБА_4 довіреність №3 від 03.01.2017р.;
третьої особа - не з'явився;
Комунальне підприємство "Комплекс з вивозу побутових відходів" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою о відповідача - Комунального підприємства "Харківблагоустрій", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у сумі 158 178,62 грн., 3% річних у розмірі 6 331,48 грн. та інфляційні у розмірі 28 962,50 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно договору №103-14/1/С, який був укладений між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 902,10 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2017р. клопотання відповідача про продовження строку розгляду справи задоволено; продовжено строк розгляду справи до 11.09.2017р. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент житлового господарства Харківської міської ради. Розгляд справи відкладено на "06" вересня 2017 р. о 12:00.
Представник позивача 11.09.2017р. надав клопотання про призначення справи до розгляду колегією суддів за вх.№102, у зв'язку із ії складністю.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. клопотання позивача про призначення розгляду справи колегією суддів задоволено. Призначено справу №922/2125/17 до розгляду колегією суддів.
Відповідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 11.09.17р. для розгляду справи №922/2125/17 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді: Калантай М.В. та Присяжнюк О.О.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. розгляд справи призначено на "10" жовтня 2017 р. о 10:30.
Присутні представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримували та просили позов задовольнити.
Присутні представники відповідача проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити, про що надали заперечення на позовну заяву та доповнення до заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначає, згідно наказу Департаменту житлового господарства ХМР №22 від 05.01.2016р. на позивача покладено обов'язок забезпечення виділення автотранспортної техніки та механізмів для виконання робіт в тому числі й прибирання снігу. Також, відповідач зазначає, що первинні документи додані позивачем до позову не відповідають вимогам положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. У вказаних документах містяться підписи та печатки інших осіб, всі талони замовника не містять підпису відповідальної особи відповідача. Предмет договору не відповідає виконанню робіт, що вказані у подорожніх листах, як то зазначено у окремих подорожніх листах: найменування вантажу: “сміття”, або “вантаж сміття”. Також, відповідач зазначає про невідповідність техніки, яка зазначена у договорі та в подорожніх листах, що надані позивачем до суду.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію суду 11.09.2017р. письмові пояснення за вх.№29016, в яких третя особа пояснила, що за наказом №22 від 05.01.2016р. було здійснено перерозподіл обов'язків між комунальними підприємствами, враховуючи їх технічну та фінансову спроможність проводити зимові види робіт, які пов'язані з очисткою внутрішньорквартальних проїздів та зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, тому просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
25 грудня 2014 р. між Комунальним підприємством "Комплекс з вивозу побутових відходів" (далі КП "КВПВ" - позивач) та Комунальним підприємством "Харківблагоустрій" (далі - відповідач) був укладений договір №103-14/1/С (далі - договір).
Згідно п.1.1. договору КП "Харківблагоустрій" було доручено, а КП "КВПВ" було взято зобов'язання щодо здійснення механізованого прибирання і посипання призначеної для проходу та проїзду частини прибудинкової території протиожеледними сумішами у зимовий період за заявкою КП "Харківблагоустрій" наступною технікою:
Трактор МТЗ 82.1 вартість робіт з ПДВ грн./год. - 242,91 у тому числі ПДВ - 40,49;
Навантажувач Т-156 вартість робіт з ПДВ грн./год. - 350,80 у тому числі ПДВ - 58,47;
Навантажувач Т-150-К вартість робіт з ПДВ грн./год. - 344,00 у тому числі ПДВ - 57,33;
Навантажувач КОВАLT KUM KL-25/02A вартість робіт з ПДВ грн./год. - 294,56 у тому числі ПДВ - 49,09;
Навантажувач КОВАLT KUM KL-16.02A вартість робіт з ПДВ грн./год. - 192,11 у тому числі ПДВ - 32,02;
МАЗ-555102-223 (посипання) вартість робіт з ПДВ грн./год. - 336,72 у тому числі ПДВ - 56,12.
Відповідно до п. 1.2 договору орієнтовний об'єм робіт розраховується по фактично виконаній роботі.
У п. 2.2.1 договору сторони обумовили, що замовник зобов'язаний прийняти від виконавця надані послуги шляхом підписання акту приймання-передачі послуг сторонами та оплатити у розмірі та в строк передбаченими цим договором.
Згідно розділу 3 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Об'єм виконаних робіт оформлюється актом прийому-передачі, який складається у відповідності з підписаними замовником подорожними листами (талонами замовника). Оплата за виконані роботи проводиться замовником на протязі 20 календарних днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт. Розрахунок проводиться шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок виконавця. Сторони можуть проводити інший порядок проведення розрахунків який не протирічить діючому законодавству України.
Відповідно до п. 6.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.03.2016р.
Зміни у договір можуть бути внесені за домовленістю сторін та оформлюються додатковою угодою до договору (п. 6.2 договору).
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що ним у січні 2016 року були надані послуги відповідачу на загальну суму 158178,62 грн., що підтверджується подорожними листами та талонами замовника (а.с. том №1 29-250, том №2 а.с. 1-49). Втім, акт приймання-передачі виконаних робіт за січень 2016 року відповідачем не підписаний.
27.04.2017 за вих.№1172 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 158178,62 грн., але відповідач суму боргу не оплатив.
10.05.2017р. відповідачем була надана відповідь на претензію, в якій відповідач зазначив про відсутність суми боргу у зв'язку із розірванням договору №103-14/1/С від 25.12.2014р. укладеного між сторонами за наказом наказу Департаменту житлового господарства ХМР №22 від 05.01.2016р.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснюватись свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Договір набирає чинності з моменту його укладення (ч. 2 ст. 631 ЦК України).
Відповідно до норм статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Як зазначалося вище та вбачається з п. 1.1 спірного договору сторонами при його укладанні було досягнуто згоди що вартості робіт, а також техніки яка має використовуватися позивачем для надання послуг, а саме: трактор МТЗ 82.1 вартість робіт з ПДВ грн./год. - 242,91 у тому числі ПДВ - 40,49; навантажувач Т-156 вартість робіт з ПДВ грн./год. - 350,80 у тому числі ПДВ - 58,47; навантажувач Т-150-К вартість робіт з ПДВ грн./год. - 344,00 у тому числі ПДВ - 57,33; навантажувач КОВАLT KUM KL-25/02A вартість робіт з ПДВ грн./год. - 294,56 у тому числі ПДВ - 49,09; навантажувач КОВАLT KUM KL-16.02A вартість робіт з ПДВ грн./год. - 192,11 у тому числі ПДВ - 32,02; МАЗ-555102-223 (посипання) вартість робіт з ПДВ грн./год. - 336,72 у тому числі ПДВ - 56,12.
Департаментом житлового господарства Харківської міської ради було видано наказ №22 від 05.01.2016р. "Про організацію роботи комунальних підприємств", відповідно до якого, КП "КВПВ" повинно було за рахунок власних коштів забезпечити виділення автотранспортної техніки та механізмів для виконання робіт по очищенню прибудинкової території від снігу у зимовий період.
Відповідно до наказу №22 від 05.01.2016р., на комунальне підприємство "Харківблагоустрій" (по справі - відповідач), та КП "Жилкомсервіс" було покладено контролюючи функції, що підтвердив й Департамент житлового господарства Харківської міської ради у письмових поясненнях, що додані до матеріалів справи.
Згідно п.3.2. договору обсяг виконаних робіт оформлюється актом прийому -передачу, який складається відповідно до підписаних замовником подорожніх листів.
Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що оплата за надані послуги проводиться замовником протягом 20-ти календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.
Таким чином, в договорі №103-14/1/С від 25.12.2014р., що укладений між позивачем та відповідачем сторони погодили наявність виникнення зобов'язання у відповідача наданих послуг, проте як вбачається з матеріалів справи акт прийому - передачі виконаних робіт від 31.12.2016р. між сторонами відповідачем на підтвердження виконання позивачем робіт не підписаний.
Відповідно до приписів статей 853, 882 ЦК України за договором підряду, відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у останнього обов'язку щодо їх оплати.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За умовами визначення Цивільного кодексу України до договору про надання послуг обов'язковості оплати виконаних послуг навіть за відсутності підписаного акту прийому передачі, як це передбачено за умовами договору підряду не містить.
Позивачем у позові клопотання про застосування до спірних правовідносин аналогії закону не заявлялось, а саме щодо застосування норм ЦК України, що відносяться до будівельного підряду, а саме ч. 4 ст. 882: акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, вивчаючи докази надані позивачем в обґрунтування позову подорожні листи та талони замовника прийшов до висновку, що додані позивачем первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства (положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке підтверджено Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995р. №88), а саме: найменування підприємства, від імені якої складений документ, дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції, посади і прізвища осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, позивач на якого покладено обов'язок довести суду належними засобами доказування факт надання послуг відповідачу первинними документами не доведено, акт прийому передач виконаних послуг за січень 2016 року відповідачем не підписаний, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості про надання послуг за відсутності підпису у акті прийому передачі виконаних робіт від замовника за договором є безпідставними та необґрунтованими.
У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
Отже, підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у даній справі покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Повне рішення складено 17.10.2017 р.
Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7