04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" жовтня 2017 р. Справа№ 910/22792/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Гончарова С.А.
Іоннікової І.А.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 03.10.2017 року,
розглянувши апеляційну скаргу Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року
по справі № 910/22792/15 (суддя - Грєхова О.А.)
за позовом Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
до Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик»
про стягнення грошових коштів
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року, у задоволенні позову ВНЗ «ВМУ «Україна» відмовлено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.03.2017 року касаційну скаргу Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2015 року у справі № 910/22792/15 скасовано повністю, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Так, під час нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року у справі №910/22792/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач - Вищий навчальний заклад «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року у справі № 910/22792/15 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2017року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. порушено апеляційне провадження, справу № 910/22792/15 призначено до розгляду.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2017 року у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 прийнято до провадження справу №910/22792/15 у визначеному складі суду та призначено справу до розгляду.
У судових засіданнях суду апеляційної інстанції представники Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» надали суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі, в яких підтримали подану апеляційну скаргу на підставі доводів, зазначених у ній, та просили апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради у судових засіданнях суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 19.06.2017 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» у судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце розгляду справи відповідач-2 та третя особа були повідомлені належним чином про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представників позивача та відповідача-1, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Участь відповідача-2 та третьої особи у судовому засіданні 03.10.2017 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.
Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем було заявлене клопотання про призначення у даній справі судово-бухгалтерської експертизи для вирішення питання чи підтверджуються документально збитки та в якому розмірі вони завдані відповідачем-1 позивачу за договором № 23 про встановлення сплати відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором № 54-47/4-07 від 10.08.2007 року та договором № 10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданого згідно генеральним договором № 24-47/1-08/G.
Так, заслухавши пояснення представників сторін та відповідача-1, який просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення у даній справі судово-бухгалтерської експертизи, колегія суддів апеляційного господарського суду відмовляє у задоволенні вказаного клопотання виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (далі - судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу.
Як зазначається в п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що матеріали справи не містять суперечливих доказів щодо надання кредиту позивачу та сплати відсотків за користування кредитом. Питання щодо завдання позивачу збитків є правовим та не потребує спеціальних знань. Крім того, позивачем не заявлялося таке клопотання під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 № 375/1351 (із змінами та доповненнями) «Про затвердження Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання у м. Києві» затверджено положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання у м. Києві; визначено банк «Хрещатик» уповноваженим банком для здійснення кредитування згідно з цим положенням; зобов'язано Головне управління з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) укласти відповідні угоди з уповноваженим банком.
На виконання вимог рішення Київської міської ради, між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та ВАТ «Комерційним банком «Хрещатик» укладено угоду про співробітництво від 19.09.2001.
Рішенням конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві від 06.07.2007, оформленим протокол засідання № 4, рекомендовано ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик» надати Вищому навчальному закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» кредит в сумі 13 829 000,00 грн. терміном на 36 місяців для реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію «Перемога» з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад інституту розвитку людини (інститут інвалідів) по вул. Крамського, 10, м. Київ, Головному управлінню з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київської міської ради - компенсувати за рахунок коштів, передбачених у бюджеті м. Києва для підтримки малого і середнього підприємництва, ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик» 75 % від загальної відсоткової ставки, встановленої кредитною угодою між банком та позичальником.
Так, 10.08.2007 року між Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» (далі - позичальник) та Відкритим акціонерним товариство «Комерційний банк «Хрещатик», (в подальшому змінено найменування на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик») (далі - кредитор) укладено кредитний договір № 54-47/4-07 (далі - кредитний договір).
10.08.2007 року між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) правонаступником якого є Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (далі - управління, відповідач-1), відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» укладено договір № 23 про встановлення порядку сплати відсотків за користування не відновлювальною кредитною лінією, наданою згідно з кредитним договором № 54-47/4-07 (далі - договір 1).
Відповідно до пункту 1.1 договору 1 кредитор в межах Положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року № 375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 № 109/109, від 15.07.2004 № 373/1783, від 24.11.2005 № 425/2886 та від 09.03.2006 № 165/3256), на умовах та згідно з протоколом № 4 від 06.07.2007 року засідання Конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, та відповідно до кредитного договору № 54-47/4-07 від 10.08.2007 року, укладеного між кредитором та позичальником, відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію у сумі 13 829 000,00 грн. під 19.5 % річних для реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію «Перемога» з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад інституту розвитку людини (інститут інвалідів) по вул. Крамського, 10, м. Київ.
Згідно з п. 1.2 договору 1 управління, за дорученням позичальника, згідно з протоколом № 4 від 06.07.2007 року засідання конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, сплачує кредитору щомісячно протягом 36 місяців після укладення кредитного договору компенсаційну частину відсотків у розмірі 75 % від суми загальної відсоткової ставки, встановленої кредитним договором. Компенсаційна частина відсотків сплачується з періодичністю, встановленою кредитним договором.
Позичальник з періодичністю, встановленою кредитним договором, сплачує кредитору частину відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, із розрахунку 25% від загальної відсоткової ставки, встановленої кредитним договором (пункт 1.3 договору 1).
Відповідно до п. 2.2 договору 1 кредитор надає управлінню в термін до 23 числа кожного місяця письмове повідомлення з розрахунком відсотків, що підлягають сплаті позичальником і управлінням в поточному місяці. Управління впродовж 5 робочих днів після отримання цього письмового повідомлення від кредитора, але не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, за письмовим дорученням позичальника перераховує компенсаційну частину відсотків із розрахунку 75 % від суми відсотків, що підлягають сплаті.
Пунктом 2.4 договору 1 сторони погодили, що в разі несплати управлінням компенсаційної частини відсотків в строки, передбачені пунктом 2.2 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити відповідну компенсаційну частину процентного платежу за рахунок власних коштів в строки, встановлені кредитним договором. Після перерахування управлінням кредитору затриманого компенсаційного платежу, кредитор зобов'язаний повернути позичальнику отримані кошти на його поточний рахунок або зарахувати в рахунок майбутніх платежів позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору.
Згідно з пунктом 3.4 договору 1 управління зобов'язується в межах бюджетних асигнувань, передбачених управлінню для підтримки малого і середнього підприємництва, у строки і в порядку, встановлені цим договором, сплачувати відповідну компенсаційну частину належних до сплати відсотків кредитору.
Відповідно до пункту 3.5 договору 1 позичальник відповідає за своєчасну сплату відсотків в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору та в порядку, передбаченому в розділі 2 цього договору.
Додатковими угодами № 1/5-ДУ від 24.04.2008, № 2/10-ДУ від 26.06.2009, № 3/22-ДУ від 23.10.2009, № 4/3-ДУ від 25.10.2010, № 5/2-ДУ від 25.08.2011, № 6/2-ДУ від 07.11.2012 вносилися відповідні зміни до договору 1.
04.06.2008 між Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» та Відкритим акціонерним товариство «Комерційний банк «Хрещатик» було укладено генеральний договір № 24-47/1-08G (далі - угода).
04.06.2008 року між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) правонаступником якого є Департамент промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради, відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» укладено договір № 10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з генеральним договором № 24-47/1-08G (далі - договір 2).
Відповідно до пункту 1.1 договору 2 кредитор в межах положення про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів господарювання в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 05.07.2001 року № 375/1351 (зі змінами від 11.07.2002 № 109/109, від 15.07.2004 № 373/1783, від 24.11.2005 № 425/2886 та від 09.03.2006 № 165/3256), на умовах та згідно з протоколом № 3 від 24.04.2008 року засідання конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, та відповідно до генерального договору № 24-47/1-08G від 04.06.2008, укладеного між кредитором та позичальником, встановлює позичальнику ліміт кредитних операцій у сумі 30 000 000,00 грн. під 23,5% річних для закінчення реконструкції незавершеного будівництва дитячого санаторію «Перемога» з надбудовою та прибудовою під навчальний заклад по вул. Крамського, 10, м. Київ.
Згідно з пунктом 1.2 договору 2 управління, за дорученням позичальника, згідно з протоколом № 3 від 24.04.2008 засідання конкурсної комісії по відбору проектів для фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання в м. Києві, сплачує кредитору щомісячно протягом 36 місяців після укладення Угоди компенсаційну частину відсотків у розмірі 75 % від суми загальної відсоткової ставки, встановленої Угодою. Компенсаційна частина відсотків сплачується з періодичністю, встановленою угодою.
Позичальник з періодичністю, встановленою угодою, сплачує кредитору частину відсотків в розмірі, що не підлягає компенсації, із розрахунку 25 % від загальної відсоткової ставки, встановленої угодою (пункт 1.3 договору 2).
Відповідно до пункту 2.2 договору 2 кредитор надає управлінню в термін до 23 числа кожного місяця письмове повідомлення з розрахунком відсотків, що підлягають сплаті позичальником і управлінням в поточному місяці. Управління впродовж 5 робочих днів після отримання цього письмового повідомлення від кредитора, але не пізніше останнього банківського дня кожного місяця, за письмовим дорученням позичальника перераховує компенсаційну частину відсотків із розрахунку 75 % від суми відсотків, що підлягають сплаті.
Пунктом 2.4 договору 2 сторони погодили, що в разі несплати управлінням компенсаційної частини відсотків в строки, передбачені пунктом 2.2. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити відповідну компенсаційну частину процентного платежу за рахунок власних коштів в строки, встановлені Угодою. Після перерахування управлінням кредитору затриманого компенсаційного платежу, кредитор зобов'язаний повернути позичальнику отримані кошти на його поточний рахунок або зарахувати в рахунок майбутніх платежів позичальника по сплаті відсотків за користування кредитом згідно з угодою.
Згідно з пунктом 3.4 договору № 2 управління зобов'язується в межах бюджетних асигнувань, передбачених управлінню для підтримки малого і середнього підприємництва, у строки і в порядку, встановлені цим договором, сплачувати відповідну компенсаційну частину належних до сплати відсотків кредитору.
Відповідно до пункту 3.5 договору № 2 позичальник відповідає за своєчасну сплату відсотків в повному обсязі відповідно до умов угоди та в порядку, передбаченому в розділі 2 цього договору.
Додатковими угодами № 1/11-ДУ від 26.06.2009, № 2/22-ДУ від 23.10.2009, № 3/4-ДУ від 25.10.2010, № 4/1-ДУ від 30.06.2011, № 5/1-ДУ від 01.06.2012, № 6/3-ДУ від 07.11.2012 року вносилися відповідні зміни до договору № 2.
Рішенням Київської міської ради № 19/5406 затверджено міську цільову програму «Турбота. Назустріч киянам» на 2011 - 2015 роки, якою затверджено задатки місцевого бюджету для забезпечення компенсації витрат на навчання студентів з числа інвалідів, сиріт та дітей з малозабезпечених родин у Університеті «Україна» у загальному розмір 25300,00 тис грн. в т.ч. 2011 рік - 7700,00 тис. грн., 2012 рік - 4100,00 тис. грн., 2013 рік - 4300,00 тис. грн., 2014 рік - 4500,00 тис. грн., 2015 рік - 4700,00 тис. грн.
21.02.2013 рішенням Київської міської ради № 23/9080 внесено зміни до міської цільової програми «Турбота. Назустріч киянам» на 2011 - 2015 роки доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) забезпечити підготовку розпорядження виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації щодо визначення порядку відшкодування видатків на компенсацію оплати навчання у Університету «Україна» пільгових категорії студентів та затверджено задатки місцевого бюджету для забезпечення компенсації витрат на навчання студентів з числа інвалідів, сиріт та дітей з малозабезпечених родин у Університеті «Україна» у загальному розмір 29 973,90 тис грн. в т.ч. 2011 рік - 6350,00 тис. грн., 2012 рік - 10450,00 тис. грн., 2013 рік - 3973,9,00 тис. грн., 2014 рік - 4500,00 тис. грн., 2015 рік - 4700,00 тис. грн.
Під час нового розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем було змінено предмет позову. Так, позивач зазначає, що відповідачем-1 неналежним чином виконувався договір № 23 про встановлення порядку сплати відсотків за користування невідновлювальною кредитною лінією, наданою згідно з кредитним договором № 54-47/4-07 від 10.08.2007 та договір № 10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з генеральним договором № 24-47/1-08G від 04.08.2008, в зв'язку з чим, просив стягнути з Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради 22 730 397,71 грн. збитків
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, 10.08.2007 року між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» укладено договір № 23 про встановлення порядку сплати відсотків за користування не відновлювальною кредитною лінією, наданою згідно з кредитним договором № 54-47/4-07.
В подальшому, 04.06.2008 року між Головним управлінням з питань регуляторної політики та підприємництва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та Вищим навчальним закладом «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» укладено договір № 10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з генеральним договором № 24-47/1-08G.
З умов договорів, а саме пункту 3.4, вбачається, що відповідач-1 зобов'язувався в межах бюджетних асигнувань, передбачених управлінню для підтримки малого і середнього підприємництва, у строки і в порядку, встановлені цим договором, сплачувати відповідну компенсаційну частину належних до сплати відсотків кредитору.
Таким чином судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що договорами про встановлення порядку сплати відсотків № 23 від 10.08.2007, № 10 від 04.06.2008 не передбачено майново-господарських зобов'язань позивача та відповідача-1 один перед одним.
Більше того, як вірно вказав місцевий господарський суд, сплата компенсаційної частини відсотків здійснюється відповідачем-1 на підставі угоди про співробітництво від 19.09.2001.
Так, статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Нормами ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з приписами статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.
Статтею 623 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Положення ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України кореспондує положенням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Таким чином, важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у 2008 році рішенням Київської міської ради від 30.10.2008 № 560/560 «Про внесення змін до рішення Київради від 17.01.2008 № 3/4475 «Про бюджет міста Києва на 2008 рік» були зменшені бюджетні видатки по КФК 180404 «Підтримка малого і середнього підприємництва» і не передбачені бюджетні асигнування для компенсації відсотків з міського бюджету у жовтні - грудні 2008 року. У зв'язку з цим були внесені відповідні зміни до угоди про співробітництво та викладені у додатковій угоді № 12 від 29.12.2008. У 2009 році на погашення відсоткової ставки відповідачем-1, за рахунок коштів міського бюджету на часткове відшкодування відсотків перераховано банку 7,56 млн. грн. (за період серпень - вересень 2008 року та частково за січень 2009 року), у 2010 році на погашення відсоткової ставки відповідачем за рахунок коштів міського бюджету на часткове відшкодування відсотків перераховано банку 10,69 млн. грн. (за період січень - березень 2009 року), у 2011 році відповідач перерахував банку 8,06 млн. грн., у 2012 році - 2 млн. грн.
В подальшому, рішенням Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2014 рік» № 6/10152 від 04.02.2014 за рахунок коштів загального фонду бюджету міста Києва бюджету на підтримку малого та середнього підприємництва було передбачено лише 100 тис. грн.
Рішенням Київської міської ради «Про бюджет міста Києва на 2015 рік» № 60/925 від 28.01.2015 за рахунок коштів загального фонду бюджету міста Києва відповідачу на підтримку малого та середнього підприємництва кошти не передбачені.
Проте, у 2013, 2014 та 2015 роках бюджетні асигнування відповідачу на зазначені цілі не виділялись.
Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д, № 2м) за 2007, 2008, 2009, 2010, 2011 2012, 2013 та 2014 роки.
В свою чергу, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки, бюджет міста Києва приймається на один рік і кошти з бюджету міста на «Підтримку малого і середнього підприємництва» кожного року Київською міською радою передбачаються в різних обсягах, між кредитором та управлінням щорічно укладаються додаткові угоди до угоди про співробітництво від 19.09.2001, з урахуванням відповідних бюджетних асигнувань і компенсаційна виплата здійснюється в межах щорічних бюджетних асигнувань, затверджених відповідними рішеннями Київради.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в разі відсутності бюджетних асигнувань відповідача-1, останній не зобов'язаний сплачувати відповідну компенсаційну частину належних до сплати відсотків. Зазначене обумовлено угодою про співробітництво від 19.09.2001, укладеною між відповідачем-1 і банком, та щорічними додатковими угодами до неї.
Разом з тим, згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).
В свою чергу, пунктом 3.5 договорів сторонами визначено, що саме позичальник несе відповідальність за своєчасність сплати відсотків та за їх обсяг.
Враховуючи викладене вище, а також те, що договором № 23 про встановлення порядку сплати відсотків за користування не відновлювальною кредитною лінією, наданою згідно з кредитним договором № 54-47/4-07 від 10.08.2007 та договором №10 про встановлення порядку сплати відсотків за користування кредитом, наданим згідно з генеральним договором № 24-47/1-08G від 04.06.2008, сторони погодили, що відповідальність позичальника за сплату відсотків, передбачених кредитним договором № 54-47/4-07 від 10.08.2007 та генеральним договором № 24-47/1-08G від 04.06.2008 в повному обсязі несе позивач, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження позивача про завдання йому збитків відповідачем-1 є необґрунтованими, а тому правомірно відмовлено у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивачем не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на рішення суду першої інстанції, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2017 прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким, що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2017 залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року у справі № 910/22792/15 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року у справі № 910/22792/15 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/22792/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді С.А. Гончаров
І.А. Іоннікова