Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" жовтня 2017 р. Справа № 53/421-06
вх. № 15451/3-53
Суддя господарського суду: Прохоров С.А.
при секретарі судового засідання: Яковенко Ю.В.
розглянувши скаргу (вх. №215 від 14.08.2017) на дії ВПВР Управління Державної виконавчої служби ГТУЮ у Харківській області по справі по справі
за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків
про стягнення 4030528,39 грн.
за участю представників :
стягувача - ОСОБА_1 за довіреністю №14-85 від 14.04.2017
боржника - ОСОБА_2 за довіреністю №40-3273/138 від 08.08.2016
ДВС - ОСОБА_3 за довіреністю №117 від 29.12.2016
В провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа за позовом ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" до КП "Харківські теплові мережі" про стягнення 4030528,39 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05.02.2007р. позовні вимоги задоволено та стягнуто з ОСОБА_4 підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства “Харківська ТЕЦ-5” - 3 394 435,81 грн. основного боргу, 573 489,65 грн. інфляційних витрат, 62 602,93 грн. 3 % річних, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення господарського суду Харківської області видано відповідний наказ.
28.01.14р. стягувач звернувся до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником, в якій просить суд замінити Публічне акціонерне товариство “Харківська ТЕЦ-5” (код ЄДРПОУ 05471230, адреса: 62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки) на його правонаступника - ПАТ Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, б. 6) в виконавчому провадженні, у зв'язку з укладенням 27 грудня 2013 р. між ПАТ “Харківська ТЕЦ-5” та ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” угоди про відступлення права вимоги.
Вказану заяву було задоволено судом ухвалою від 18.02.2014.
14 серпня 2017 року до господарського суду Харківської області надійшла скарга ПАТ "НАК Нафтогаз України" відповідно до якої стягувач просить суд визнати незаконними дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №7505859 та визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №7505859, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Панюковою О.О.
Також, стягувач подав до скарги клопотання в якому просить суд поновити пропущений строк на подання скарги.
Розгляд скарги було призначено на 05 вересня 2017 року.
Боржник надав суду відзив на скаргу стягувача (вх. №28591 від 05.09.2017) відповідно до яких вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Управлінням ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень було надано суду відзив на скаргу стягувача (вх. №27905 від 31.08.2017) відповідно до яких ДВС просить відмовити в задоволенні скарги стягувача.
Розгляд скарги було відкладено на 20 вересня 2017 року.
В судовому засіданні, яке розпочалося 20.09.2017 було оголошено перерву до 12.10.2017.
Представник стягувача в судовому засіданні вимоги скарги підтримав.
Представники боржника та ВДВС в судовому засіданні проти скарги заперечували.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” у вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК України, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК України тощо.
Норми ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав вимог скарги, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.02.2007 позовні вимоги у справі № 53/421-06 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 підприємства «Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, п/р 2600901315389 в АКБ «Базис» м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Відкритого акціонерного товариства «Харківська ТЕЦ-5» (62371, Харківська область, Дергачівський район, сел. Подвірки, у тому числі п/р 2600615312665 в АКБ «Базис» м. Харків, МФО 351760, код ЄДРПОУ 05471230) 3 394 435,81 грн. - основного боргу, 573 489,65 грн. інфляційних витрат, 62 602,93 грн. 3% річних, витрати по сплаті державного мита у сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. Виконання ухваленого рішення суду розстрочено на шість місяців рівними частинами.
На виконання вищевказаного рішення 16.02.2007 видано відповідний наказ, який було пред'явлено до примусового виконання до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, а останнім - відкрито виконавче провадження ВП № 82/4 (ЄДРВП № 7505859).
Згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2014 у справі № 53/421-06, змінено сторону виконавчого провадження Публічне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» (с. Подвірки, Дергачівський район, Харківська область, 62371, код ЄДРПОУ 05471230) на її правонаступника Публічне акціонерне товариство Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) (далі - Стягувач).
24.07.2017 на адресу Стягувана надійшла постанова про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 7505859, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).
Статтями 6, 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, в тому числі виконавчої, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, загалом врегульовано, зокрема, Законом України “Про виконавче провадження”.
Так, пунктом 5 частини першої статті 2 Закону № 1404 передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Положеннями статті 18 Закону № 1404 визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
При цьому, згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу II Перехідні та прикінцеві положення Закону України від 03.11.2016 № 1730-VІІІ “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (далі - Закон №1730) Закон № 1404 було доповнено наступними положеннями:
у статті 34:
частину першу доповнити пунктом 10 такого змісту:
"10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України”, її дочірня компанія "ОСОБА_2 України”, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)";
доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду";
Згідно з абзацом 5 частини першої статті 1 Закону № 1730 під заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону розуміється кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Також абзацом 8 частини першої статті 1 Закону № 1730 постачальником природного газу, заборгованість перед яким врегульовується цим Законом, визначено - Національну акціонерну компанію “Нафтогаз України” та її дочірню компанію “ОСОБА_2 України”.
Відповідно до абзацу 10 частини першої статті 1 Закону № 1730 реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє зробити висновок, що для прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404 державний виконавець повинен встановити наступні обставини:
1) Чи є стягувачем у виконавчому провадженні Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, її дочірня компанія “ОСОБА_2 України”, Публічне акціонерне товариство “Укртрансгаз”, постачальники електричної енергії, а боржником - підприємство, що виробляє теплову енергію, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємство централізованого водопостачання та водовідведення, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)?
2) Чи включено боржника до відповідного реєстру?
3) Чи стягується за рішенням суду заборгованість такого боржника за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ) перед постачальником такого природного газу?
Водночас, як вже зазначалося вище, правова природа виникнення заборгованості Боржника у вказаних правовідносинах не пов'язана з постачанням останньому природного газу.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд першої інстанції зазначив наступне: “Між Відкритим акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (надалі - позивач) і комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (надалі - відповідач) 30.09.2005 р. було укладено договір №492 про надання послуг з переробки палива (природного газу) в теплову енергію (надалі - договір №492), за яким позивач зобов'язався виконувати роботу з переробки природного газу, наданого відповідачем, в теплову енергію та передати її відповідачу, а відповідач зобов'язався забезпечити позивача природним газом для виробітку теплової енергії, приймати теплову енергію та сплачувати позивачу вартість переробки газу в теплову енергію.”.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому, відповідно до статті 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, перехід усієї сукупності прав та обов'язків до нового кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Згідно з пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги від 27.12.2013 № 14/6339/13 первісний кредитор (ПАТ «ХАРКІВСЬКА ТЕЦ-5») передає, а Новий Кредитор приймає на себе право вимоги до боржника ОСОБА_5 Кредитора ОСОБА_4 підприємства «Харківські теплові мережі», код ЄДРПОУ 31557119 (надалі-Боржник) за договором про надання послуг по переробці палива (природного газу) в теплову енергію від 30.09.2005 № 492.
Вказані обставини, в силу вимог статті 35 ГПК України, окремого доказування не потребують, оскільки вже були предметом оцінки суду першої інстанції при ухваленні рішення по суті заявлених позовних вимог та розгляді питання про заміну сторони правонаступником.
Таким чином заборгованість, яка підлягає стягненню з Боржника на підставі рішення Господарського суду Харківської області по справі № 53/421-06, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію.
Зазначені обставини унеможливлюють застосування до вказаних правовідносин норм Закону № 1730, а отже і пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404 в межах виконавчого провадження № 3006103.
Стосовно заперечень боржника та ВДВС, суд зазначає наступне.
Відповідно до вказаних заперечень, сторони вважають, що достатніми умовами для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404 є будь-яке стягнення на користь НАК “Нафтогаз України”, ДК “ОСОБА_2 України” чи ПАТ “Укртрансгаз” з відповідного боржника, якого включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії” (Закон № 1730).
Однак суд вважає безпідставною та хибною таку позицію сторін виходячи з наступного.
Як вже зазначалося вище, частиною четвертою статті 34 Закону № 1404 чітко роз'яснено порядок зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10 частини першої цієї ж статті.
Так, згідно зі частиною четвертою статті 34 Закону № 1404, виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.
Необхідність такого зупинення пов'язана в першу чергу із застосуванням положень частини другої статті 5 Закону № 1730, згідно з якою відбувається реструктуризація заборгованості шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення відповідного договору.
Відповідні зміни до Закону № 1404 було внесено згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу II Перехідні та прикінцеві положення Закону № 1730.
При цьому, згідно зі статтею 2 Закону № 1730 дія цього Закону поширюється виключно на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Тобто, положення Закону № 1730 не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної статтею 1, зокрема такої, яка не стосується розрахунків за спожиті енергоносії.
Крім того, як вже було зазначено вище, відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 05.02.2007, виконання вказаного рішення розстрочено на шість місяців рівними частинами.
Враховуючи вищевикладене, заборгованість у справі №21/335-04 не може бути врегульованою згідно з механізмами, передбаченими положеннями Закону № 1730.
Згідно ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковим на всій території України та виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" враховуючи положення статті 121-2 ГПК роз'яснено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає лише місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду. Оскільки прийняття органами ДВС, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає відповідно до статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до зазначених судів (пункт 9.1).
Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Зважаючи на викладене вище, суд визнав скаргу ПАТ "НАК Нафтогаз України" на дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №7505859 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 75, 86, 115, 1212 ГПК України,
Задовольнити скаргу ПАТ "НАК Нафтогаз України" вх. №215 від 14.08.2017 на дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №7505859.
Визнати незаконними дії Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області в особі Відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №7505859.
Визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження №7505859, яку було винесено 14.07.2017 головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області Панюковою О.О.
Апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня її оголошення місцевим господарським судом
Ухвала господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Прохоров С.А.