Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" жовтня 2017 р.Справа № 922/3049/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків
про стягнення 14 645,90 грн.
за участю представників:
позивача - Зубрич Д.О., довіреність №007Др-371216 від 30.12.2016;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 14 645,90 грн., з яких: основний борг в сумі 13 089,88 грн., пеня в сумі 943,79 грн., 3% річних в сумі 110,07 грн. та інфляційні втрати в сумі 502,16 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №11416N9R6ZGP016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2016 щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання газу за січень-квітень 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 13 089,88 грн., а також заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 943,79 грн. на підставі п. 6.2.1 договору, 3% річних в сумі 110,07 грн. та інфляційних втрат в сумі 502,16 грн. згідно ст. 625 ЦК України.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14 вересня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26 вересня 2017 року об 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 вересня 2017 року розгляд справи відкладено на 11 жовтня 2017 р. о 12:30 год.
Позивач в судовому засіданні 11.10.2017 підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.
Копії ухвали про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи надіслані на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, проте були повернуті підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання".
У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представників позивача, суд встановив наступне.
01.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (надалі - Постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Споживач) було укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11416№9R6ZGP016 (надалі - Договір).
Відповідно до розділу І Договору "Предмет Договору" Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2016 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п.1.1. Договору).
Згідно п.1.2., п.1.3 розділу І Договору "Предмет Договору" річний плановий обсяг постачання газу - до 2,0 тис. куб.м. та планові обсяги постачання газу по місяцях: січень - 0,7 тис.куб.м., лютий - 0,5 тис.куб.м., березень - 0,2 тис.куб.м., листопад - 0,1 тис.куб.м. та грудень - 0,5 тис.куб.м.
В пункті 2.3. Договору сторони дійшли згоди, що обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1. Договору), що підлягає оплаті Споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених в заяві - приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та Споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених Кодексом ГРМ.
Відповідно до п. 2.9.1. Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим зобов'язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та Споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 2.9.2. Договору на підставі отриманих від Споживача даних таабо даних Оператора ГРМ Постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником Постачальника.
Згідно з п. 2.9.3. Договору Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником Споживача та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 2.9.4. Договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника
Згідно з п.2.9.5. Договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання - передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до п.3.1. Договору розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем.
Згідно з п.3.2. Договору ціна газу становить 6896,70 грн. за 1000 куб.м., крім того ПДВ 1379,34, всього з ПДВ 8276,04 грн.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.
Згідно з п.4.2. Договору оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку:
4.2.1. 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
4.2.2. у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
4.2.3. остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6. Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Відповідно до п.11.1. Договору Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому, Сторони мають внести зміни до Договору щодо планових обсягів постачання газу на продовжений строк (п.11.2 Договору).
Вказаний Договір продовжено на 2017 рік за відсутності заяв сторін про припинення його дії.
Як свідчать матеріали справи, позивач у січні 2017 року згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00003462 від 31.01.2017 поставив відповідачу природного газу в обсязі 0,969 тис.м.куб. на суму 9066,28 грн.; у лютому 2017 року згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00007446 від 28.02.2017 позивач поставив відповідачу природного газу в обсязі 0,468 тис.м.куб. на суму 5006,44 грн.; у березні 2017 року згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00011585 від 31.03.2017 позивач поставив відповідачу природного газу в обсязі 0,577 тис.м.куб. на суму 5940,52 грн. та у квітні 2017 року згідно акту приймання - передачі природного газу №ХОЗ00016805 від 30.04.2017 позивач поставив відповідачу природного газу в обсязі 0,488 тис.м.куб. на суму 4590,29 грн.
Вищевказані акти приймання - передачі природного газу були направлені позивачем відповідачу для підписання супровідним листом, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та поштовим чеком про направлення поштової кореспонденції (арк. 18,19).
Проте, всупереч умовам Договору відповідачем не було повернуто підписані оригінали вищевказаних актів приймання - передачі природного газу, а також не було надано мотивованої відмови від підписання наданих актів.
Всього за період січень 2017 року - квітень 2017 року відповідачу було поставлено природного газу на загальну суму 24603,53 грн.
Відповідач частково здійснив оплату спожитого природного газу на загальну суму 11513,65 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача (арк.33, 36).
Так, 13.01.2017 відповідачем сплачено 9000 грн., з яких 1513,65 грн. зараховано в якості оплати за природний газ спожитий у січні 2017 року, а решта суми зарахована в якості погашення існуючої заборгованості за попередній період.
20.02.2017 відповідачем сплачено 10000 грн., з яких 7552,63 грн. зараховано в якості оплати за природний газ спожитий у січні 2017 року, а решта суми - 2447,37 грн. зарахована в якості погашення існуючої заборгованості за лютий 2017 року.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем з оплати за природний газ складає 13089,88 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно пункту 1 статті 202, пункту 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.
Згідно п.1, п.2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11416N9R6ZGP016 від 01.01.2016 у розмірі 13089,88 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 943,79 грн. - пені, суд виходить з наступного.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6.2.1. Договору у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не встановлено законом або договором.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені, розрахованої станом на 20.07.2017 в сумі 943,79 грн. підлягають задоволенню повністю.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за невиконання грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11416N9R6ZGP016 від 01 січня 2017 року, суд виходить з наступного.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11416N9R6ZGP016 від 01 січня 2017 року, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 110,07 грн., а також інфляційних втрат в сумі 502,16 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 11, 202, 207, 253-256, 260, 261, 509, 526, 610-612, 617, 623-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВГАЗ ЗБУТ" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) суму основного боргу в розмірі 13089,88 грн., пеню в розмірі 943,79 грн., 3% річних в сумі 110,07 грн., інфляційні втрати в сумі 502,16 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 17.10.2017 р.
Суддя І.О. Чистякова