Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" жовтня 2017 р.Справа № 922/3005/17
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп'янський силікатний завод", с. Малі Проходи
про стягнення 4097616,08 грн.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.02.2017;
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп'янський силікатний завод" заборгованості в сумі 4097616,08 грн., з яких основний борг - 3371309,36 грн., пеня в сумі 429678,82 грн. та штраф за прострочення заборгованості понад 20 календарних днів в сумі 296627,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №С/159-16 на постачання природного газу від 08.07.2016 щодо своєчасної та повної оплати за послуги з постачання газу за березень - липень 2017 року, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 3371309,36 грн., а також нараховано пеню в сумі 429678,82 грн. на заборгованість, що виникла за березень - червень 2017 року станом на 16.08.2017, а також штраф, у розмірі встановленому в Договорі - 10% від суми боргу, що виник за березень-червень 2017 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20 вересня 2017 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
20 вересня 2017 р. позивач через канцелярію суду надав клопотання (вх. №30656) про долучення до матеріалів справи додаткових документів, зазначених у додатку, серед яких надано заяву про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд вжити заходів по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі ціни позову в сумі 4097616,08 грн. та судового збору в сумі 61464,24 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп'янський силікатний завод", р/р: 26003519745 в АТ "ОСОБА_2 Аваль" у м. Києві, МФО 380805, код ЄДРПОУ 37093955.
У судовому засіданні 20.09.2017 позивач підтримав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2017 року розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2017 р. о 10:30 год.
09 жовтня 2017 року позивач надав письмові пояснення (вх. №33046), до яких додано клопотання, в якому позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 81322,26 грн. за період з 06.04.2017 по 29.05.2017.
Крім того, до письмових пояснень позивачем надана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 3371309,36 грн. суми основного боргу, 254741,28 грн. пені, 363822,35 грн. штрафу, 81322,26 грн. інфляційних втрат, що разом складає 4071195,25 грн., а також просить суд стягнути з відповідача 61464,24 грн. - судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 жовтня 2017 року повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" заяву про зменшення позовних вимог разом з клопотанням про стягнення інфляційних втрат на 2-х аркушах - без розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.
Копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та інформація про яку міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 62330, Харківська область, Дергачівський район, с. Малі Проходи, вул. Белозьорова, 29, проте була повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням "за закінченням терміну зберігання", копія ухвали про відкладення розгляду справи на 10.10.2017 о 10:30 год. не була повернута підприємством зв'язку.
У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
08.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (надалі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Куп'янський силікатний завод" (надалі - Споживач) було укладено договір постачання природного газу №С/159-16 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу природний газ (надалі - газ) в 2016 р., а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п.1.1. Договору).
Відповідно до п.2.3. Договору фактичний обсяг поставки газу за даним Договором визначається на підставі актів прийому - передачі природного газу, які підписуються уповноваженими представниками обох Сторін по закінченню місяця поставки, але не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця наступного за звітним.
Згідно з п.3.1. Договору ціна за 1000,0 кубічних метрів, без врахування вартості транспортування газу по території України, без ПДВ, на дату укладання договору, складає 4916,67 грн. Крім того, податок на додану вартість - 20%.
Всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 5900,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% (п.3.2. Договору).
Розділом 4 Договору сторони визначили порядок та умови проведення розрахунків.
Так, відповідно до п.4.1. Договору 30% вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п.2.1.,2.2. цього Договору, відповідно до п.3.2, Споживач оплачує Постачальнику до 10-го числа місяця, в якому здійснюється поставка.
Згідно з п.4.2. Договору 30% вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п.2.1., 2.2. цього Договору, відповідно до п.3.2., Споживач оплачує Постачальнику до 20-го числа місяця, в якому здійснюється поставка.
Відповідно до п.4.3. Договору 30% вартості планового місячного обсягу газу, зазначеного в п.2.1., 2.2. Цього Договору, відповідно до п.3.2., Споживач оплачує Постачальнику до 30-го числа місяця, в якому здійснюється поставка.
Остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем споживання газу. Датою оплати Споживачем природного газу є дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника (п.4.4., п.4.5. Договору).
Згідно з п.5.2.3. Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.
Згідно з п.8.5. Договору в разі безпідставної відмови Споживача від підписання акту прийому-передачі природного газу відповідно до п.2.3., якщо при цьому Споживач не повідомляв відповідно до п.2.2. та 2.7 Договору про зменшення обсягів споживання, газ вважається поставленим, незалежно від підписання акту прийому - передачі природного газу Споживачем, в об'ємі, обрахованому комерційним вузлом обліку газу.
Даний Договір складений українською мовою та набирає чинності з моменту підписання і діє до "31" грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. У випадку, якщо одна зі Сторін не заявить про свій намір розірвати та/або внести зміни до нього, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на аналогічних умовах з урахуванням всіх додатків до нього на кожен наступний рік (п.9.5. Договору).
Пунктом 1 Додаткової угоди №5 від 14.12.2016 до Договору сторони дійшли згоди продовжити дію договору № С/159-16 від 08.07.2016, до "31" грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Пунктом 1 Додаткової угоди №5 від 24.01.2017 до Договору сторони визначили, що з 01 лютого 2017 року ціна природного газу, що постачається по договору складе за 1000,0 кубічних метрів, без врахування вартості транспортування газу по території України 8250,00 грн. Крім того, податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу -9900,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.
Пунктом 1 Додаткової угоди №6 від 23.02.2017 до Договору сторони визначили, що з 01 березня 2017 року ціна природного газу, що постачається по договору складе за 1000,0 кубічних метрів, без врахування вартості транспортування газу по території України, 7416,67 грн. Крім того, податок на додану вартість -20%. Всього до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 8900,00 грн. в т.ч. ПДВ 20%.
У листі ПАТ "Харківгаз" за вих.№ Кh03-2-СЛ-9971-0817 від 04.08.2017 повідомлено позивача про те, що протягом березня-липня 2017 року відповідачем спожито природного газу з ресурсу позивача: в березні - 153,497 тис.м.куб.; в квітні - 72,472 тис.м.куб.; в травні - 82,467 тис.м.куб.; в червні - 54,844 тис.м.куб. та в липні - 45,509 тис.м.куб.
Крім того, з акту приймання - передачі природного газу №PH-000771 від 31.03.2017, підписаного між сторонами вбачається, що відповідачем за Договором спожито природного газу в березні - 153,497 тис.м.куб. на суму 1366123,91 грн. з ПДВ.
Отже, матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено відповідачу газ в об'ємі 408,789 тис.м.куб. за ціною встановленою Додатковою угодою №6 від 23.02.2017 8900,00 грн. за 1000 м.куб. на загальну суму 3638223,73 грн., з яких в березні - 153,497 тис.м.куб. на суму 1366123,91 грн. з ПДВ; в квітні - 72,472 тис.м.куб. на суму 645001,09 грн. з ПДВ; в травні - 82,467 тис.м.куб. на суму 733956,62 грн. з ПДВ; в червні - 54,844 тис.м.куб. на суму 488111,82 грн. з ПДВ та в липні - 45,509 тис.м.куб. на суму 405030,29 грн. з ПДВ.
Відповідач 30.05.2017 перерахував позивачу грошові кошти в якості оплати за природний газ за Договором в сумі 600000,00 грн. згідно платіжного доручення №1102 (а.с.38), які зараховані позивачем як оплата за борг, що виник у попередній період, який не охоплений заявленими позовними вимогами та позивачем зараховано частину цих коштів в сумі 266914,37 грн. в рахунок погашення існуючої заборгованості за березень 2017 р.
Таким чином, заборгованість, що утворилась за березень 2017 року становить 1099209,54 грн.
Заборгованість, що утворилась за постачання природного газу в квітні, травні, червні та липні 2017 року не була оплачена відповідачем взагалі та становить 2272099,82 грн.
За період з березня 2017 року по червень 2017 року заборгованість, що утворилась за постачання природного газу становить 2966279,07 грн.
Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3371309,36 грн., у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно пункту 1 статті 202, пункту 1 статті 207 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до приписів частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 цього Кодексу).
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу вимог частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Відповідно до п.3 розділу І Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил.
Згідно п.1, п.2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року N 2496 підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості поставленого природного газу та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на постачання природного газу №С/159-16 від 08.07.2016 у розмірі 3371309,36 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 296627,90 грн. - штрафу та пені в сумі 429678,82 грн., суд зазначає наступне.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Відповідно до п.8.2. Договору в разі, якщо Споживач не здійснить оплату відповідно до п.4.1., 4.2., 4.З., 4.4., цього Договору Постачальник має право, зокрема стягнути пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.
Згідно з п.8.6. Договору в разі, несплати фактично спожитого газу, відповідно до акту, та наявності заборгованості у Споживача перед Постачальником більш ніж 20 календарних днів, Постачальник має право додатково стягнути штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.
У п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши нарахування позивачем штрафу в розмірі встановленому в п.8.6. Договору - 10% від суми боргу, що виник за березень-червень 2017 року, судом встановлено, що розрахунок штрафу в сумі 296627,90 грн. є арифметично вірним.
Суд також встановив, що позивачем одночасно заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 429678,82 грн.
Здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Ліга Закон", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, суд встановив, що розмір пені складає 197295,74 грн.
Так, розмір пені за період з 06.04.2017 по 16.08.2017, нарахованої на суму боргу 1099209 грн. становить 102121,03 грн., розмір пені за період з 08.05.2017 по 16.08.2017, нарахованої на суму боргу 645001,09 грн. становить 44938,02 грн., розмір пені за період з 06.06.2017 по 16.08.2017, нарахованої на суму боргу 733956,62 грн. становить 36195,12 грн., а розмір пені за період з 06.07.2017 по 16.08.2017, нарахованої на суму боргу 488111,82 грн. становить 14041,57 грн., що разом складає 197295,74 грн.
Отже, решта пені в сумі 232383,08 грн. нарахована безпідставно, оскільки має місце подвійне нарахування.
У постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 6-2003цс15 викладена правова позиція стосовно наступного.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Отже, одночасне застосування штрафу і пені до відповідача за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договором постачання природного газу №С/159-16 від 08.07.2016 порушуватиме вимоги ст.61 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене та те, що розмір штрафу, який заявлено до стягнення перекриває розмір пені в сумі 197295,74 грн., то суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 296627,90 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 55019,06 грн. за подання позовної заяви.
Судовий збір у розмірі 800,00 грн. за подання заяви про забезпечення позову покладається на позивача з огляду на те, що вказана заява (від 13.09.2017) була розглянута судом та ухвалою господарського суду Харківської області від 20 вересня 2017 року в її задоволенні було відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 11, 202, 207, 253-256, 260, 261, 509, 526, 610-612, 617, 623-629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.12 Закону України "Про ринок природного газу", ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 1, 4, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково в сумі 3 667 937,26 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Куп'янський силікатний завод" (62330, Харківська область, Дергачівський район, село Малі Проходи, вул. Белозьорова, будинок 29, ідентифікаційний код 37093955) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (18002, Черкаська область, місто Черкаси, вул.Гоголя, будинок 137, ідентифікаційний код 36860996) суму основного боргу в розмірі 3 371 309,36 грн., штраф в сумі 296 627,90 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 55 019,06 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Врешті частині позову в сумі 429 678,82 грн. - відмовити.
Повне рішення складено 17.10.2017 р.
Суддя ОСОБА_3