03 липня 2017 року Справа № 908/2831/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),
Карабаня В.Я.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
на рішення та постановуГосподарського суду Запорізької області від 21.12.2016 Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017
у справі№ 908/2831/16 Господарського суду Запорізької області
за позовомПриватного підприємства "Елін-2007"
доПублічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 35652,59 грн., не з'явились, Левченка О.В.,
Приватне підприємство "Елін-2007" 21.10.2017 звернулось до Господарського суду Запорізької області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення 36573,96 грн., з яких: 29840, 00 грн. основного боргу, 3131, 98 грн. пені, 853, 51 грн. 3 % річних та 2748, 47 грн. інфляційних втрат (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.12.2016 у справі № 908/2831/16 (суддя Носівець В.В.) позов частково задоволено. Стягнуто із Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Приватного підприємства "Елін-2007" 29840, 00 грн. основного боргу, 851, 30 грн. 3 % річних, 2748, 47 грн. інфляційних втрат та 1259, 91 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт поставки товару неналежної якості; доводи ПуАТ "Запорізький завод феросплавів" щодо невідповідності вимогам якості продукції, що поставлялася ПП "Елін-2007" не підтверджені відповідними доказами, тому у зв'язку із недотриманням відповідачем процедури прийняття товару за якістю та відсутність належних доказів на підтвердження факту про недоліки товару, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення вартості отриманого відповідачем від позивача товару в розмірі 29840,00 грн., тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає неправильним через допущену помилку при визначенні кількості днів в році, а саме: позивачем не враховано, що 2016 рік є високосним у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення 3% річних за вказаний позивачем період підлягають задоволенню в частині стягнення 851,30 грн., в частині стягнення 2,21 грн. 3% річних у позові слід відмовити. При перевірці за допомогою інформаційної системи "Законодавство" розрахунку суми заявлених до стягнення інфляційних втрат у розмірі 2748,47 грн. за період з січня 2016 року по жовтень 2016 року, належна до стягнення сума є більшою (2802,03 грн.), ніж заявлено до стягнення позивачем, тому суд дійшов до висновку про задоволення вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі - 2748,47 грн. У зв'язку із тим, що сторонами не погоджено конкретний розмір пені за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного господарського правопорушення не встановлено, підстави для стягнення заявленої позивачем пені відсутні, тому в задоволенні вимог про стягнення 3131,98 грн. слід відмовити.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 908/2831/16 (у складі колегії суддів: Скакуна О.А. - головуючого, Радіонова О.О., Стойки О.В.) рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2016 у справі № 908/2831/16 залишено без змін.
Не погоджуючись із рішенням Запорізької області від 21.12.2016 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 908/2831/16, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 908/2831/16, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову ПП "Елін - 2007".
У касаційній скарзі скаржник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що між ПП "Елін-2007" та ПАТ "ЗФЗ" 09.01.2015 укладено договір постачання № 53 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.3 договору підтвердженням належної якості товару, що поставляється, є сертифікат (та/або) паспорт якості з відповідною відміткою відділу технічного контролю (ВТК), виданий виробником товару, а також інші документи, передбачені чинним законодавством України, що підтверджують якість товару та його відповідність національним стандартам, технічним умовам та інших встановленим законодавством вимогам.
Згідно із пунктом 3.7 договору, у разі складання акта про невідповідну якість товару згідно із пунктом 6.3 цього договору операція з поставки вважається нездійсненою і не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку. Усі первинні документи (рахунок, видаткова накладна, податкова накладна), що були надані постачальником разом з товаром, не приймаються до відображення в бухгалтерському обліку покупцем та повертаються постачальнику разом з неякісним товаром або листом на замовлення. Постачальник, у свою чергу, зобов'язаний у триденний термін з моменту отримання повернутих первинних документів повернути Покупцеві довіреність, видану на отримання товару, який не був прийнятий через неналежну якість.
У випадку складання акта спільного приймання товару або його заміни датою поставки вважається дата складання акта спільного приймання товару або дата заміни.
Пунктом 5.1 договору ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору.
Відповідно до пункту 5.6 договору порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до цього договору.
Згідно із пунктом 6.1 договору право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передання товару на склад покупця.
Приймання товару за кількістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями (пункт 6.2 договору).
Як передбачено у пункті 6.3 договору приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями.
У пункті 6.4 договору зазначено, що у разі виявлення покупцем під час приймання невідповідності фактично поставленого товару кількості та/або якості та/або будь-яким іншим умовам договору покупець має право відмовитися від прийняття товару та розірвати цей договір в односторонньому порядку без відшкодування будь-яких збитків, матеріального і морального збитку постачальнику, або діяти в такому порядку: покупець письмово повідомляє постачальника і вказує термін, в який повинен прибути представник постачальника на територію покупця. Постачальник або його представник за дорученням зобов'язаний прибути не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи час проїзду для посвідчення факту невідповідності товару умовам договору шляхом підписання відповідного акта, передбаченого вимогами Інструкції П-6, П-7. Постачальник зобов'язаний не пізніше ніж на другий день після отримання виклику повідомити (телеграма/факсимільний зв'язок) покупця про прибуття/неприбуття представника для участі у прийманні товару за якістю. Представник постачальника за дорученням зобов'язаний мати при собі оригінал довіреності, що підтверджує його повноваження діяти від імені постачальника.
Відповідно до пункту 6.5 договору протягом трьох робочих днів з моменту прибуття постачальника або його представника за довіреністю, сторони складають та підписують відповідний акт. У разі невідповідності кількості, якості, асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам договору, постачальник зобов'язується своїми силами і за свій рахунок замінити неякісний товар, який не відповідає асортименту та іншим характеристикам товар на якісний і такий, що відповідає асортименту та іншим характеристикам, відремонтувати його або іншим способом усунути недоліки або ж додатково поставити відсутню кількість товару протягом двадцяти календарних днів з дати підписання акту. Транспортні витрати щодо заміни товару покладаються на постачальника.
Згідно із пунктом 6.6 договору у випадку, якщо постачальник або не прибув, або прибув із порушенням встановленого пунктом 6.4 договору строку, або відмовляється підписувати акт про невідповідність якості/кількості/асортименту та інших характеристик поставленого товару умовам цього договору, або за наявності спірних питань між сторонами про відповідність поставленого товару умовам договору, покупець має право залучити для перевірки відповідності кількості/якості/асортименту/інших характеристик товару представника незалежної організації (Торгово-промислової палати України або іншу організацію, узгоджену сторонами). У цьому випадку висновок незалежної організації є підставою для виникнення у сторін прав і обов'язків, передбачених цим договором. Постачальник своїми силами і за свій рахунок зобов'язується замінити неякісний або такий, що не відповідає асортименту та іншим характеристикам, товар на якісний, такий, що відповідає асортименту та іншим характеристикам, відремонтувати чи іншим способом усунути недоліки або ж додатково поставити товар протягом двадцяти календарних днів з дати висновку незалежної організації. У випадку якщо висновком незалежної організації був підтверджений факт невідповідності поставленого товару умовам договору, усі витрати, пов'язані із залученням представника незалежної організації, виконаної ним роботи, несе постачальник.
Сторонами укладено додаткову угоду № 5 від 22.09.2015 до договору, в якій визначили кількість, асортимент, вартість товару, порядок його поставки та оплати. ПП "Елін-2007" зобов'язано поставити ПАТ "ЗФЗ" товар на загальну суму 246890,00 грн.; умови поставки: СРТ (Інкотермс-2010), м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11; строк поставки: жовтень 2015 року; умови оплати: через 60 календарних днів за умови виконання Постачальником пунктів 3.4, 4.1.2- 4.1.5 договору.
Крім цього, відповідно до пункту 4.2 додаткової угоди у разі надходження неякісного, некомплектного товару або його нестачі, замовник (покупець) має право: частково відмовитися від оплати рахунку на суму вартості нестачі товару або на суму забракованого товару згідно із приймально-здавальними документами; повністю відмовитися від оплати рахунку згідно із чинним законодавством.
На виконання умов договору ПП "Елін-2007" поставило ПАТ "ЗФЗ" товар на загальну суму 29840, 00 грн. за видатковою накладною № 255 від 13.10.2015.
Проте зазначену видаткову накладну не підписано покупцем через невідповідність товару вимогам технічних умов.
Співробітниками ПАТ "ЗФЗ" 13.10.2015 складено акт приймання міканітових виробів за якістю та комплектністю № 6821, в якому зазначено про невідповідність поставленого товару технічним умовам та, як наслідок, відмову в його прийнятті.
ПАТ "ЗФЗ" 19.10.2015 звернулося до ПП "Елін-2007" з листом № 0029, в якому повідомлено про невідповідність якості поставленого товару технічним умовам, виявлену під час комісійного приймання товару за якістю і кількістю згідно із Інструкціями № П-6 і П-7.
У подальшому ПАТ "ЗФЗ" листом від 26.10.2015 № 0030 повідомило ПП "Елін-2007" про відсутність відповіді щодо комісійного прийняття товару та заплановане прийняття товару 28.10.2015 за участю представників Запорізької торгово-промислової палати.
Листом від 09.11.2015 № 15-1109 ПП "Елін-2007" повідомило про готовність направити уповноваженого представника 10.11.2015 для проведення спільного комісійного приймання товару.
Після неодноразового уточнення дати здійснення сумісного приймання товару комісією представників ПАТ "ЗФЗ" та ПП "Елін-2007" 02.12.2015 складено акт № 7166 приймання продукції за якістю та комплектністю щодо приймання спірного товару, в якому зазначено, що передані товарно-матеріальні цінності не відповідають вимогам технічних умов, вимогам ГОСТ, правилам експлуатації високовольтного обладнання, тощо. Представники постачальника підписали вказаний акт із зауваженнями, оскільки не вважають виявлені відхилення від технічних умов достатніми для відмови прийняти поставлену продукцію.
Експертом Запорізької торгово-промислової палати за участю представників ПАТ "ЗФЗ" 10.12.2015 за результатами дослідження поставленої продукції складено акти експертизи № О-1159, № О-1159/1, № О-1159/2 та № О-1159/3, в яких встановлено невідповідність відбірних зразків спірного товару технічним умовам.
ПАТ "ЗФЗ", керуючись умовам укладеного між сторонами договору, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення штрафу за поставку неякісної продукції за видатковою накладною № 255 від 13.10.2015 та пені, штрафу за порушення строків поставки за спірним договором.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 у справі № 904/11062/15, залишеним без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2016 та Вищого господарського суду України від 01.08.2016, позовні вимоги ПАТ "ЗФЗ" частково задоволено; стягнуто із ПП "Елін-2007" пеню та штраф за порушення строків поставки за спірним договором, а в частині позовних вимог про стягнення штрафу за поставку неякісної продукції відмовлено.
Після спливу гарантійного строку спірної продукції, ПАТ "ЗФЗ" листом від 10.11.2016 № 27-2149 повідомило ПП "Елін-2007" про те, що поставлений товар 07.10.2016 відправлено на адресу постачальника перевізником "Нова Пошта".
ПП "Елін-2007" у листі від 14.11.2016 № 16-1114 висловило свою позицію щодо дій ПАТ "ЗФЗ" та повідомило покупця про те, що задля уникнення додаткових витрат та подальшої утилізації товару його прийнято зі складу перевізника "Нова Пошта" на відповідальне зберігання.
За таких обставин ПП "Елін-2007" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до ПАТ "ЗФЗ" про стягнення вартості поставленого товару та пені, інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Апеляційний господарський суд, оцінивши зміст спірного договору, дійшов до висновку, що договір за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 ЦК України та статей 264-271 ГК України.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості відповідач посилається на невідповідність поставленого товару технічним умовам.
Судами встановлено: у пункті 6.3 договору передбачено, що приймання товару за якістю здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями.
Відповідно до пункту 14 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектності проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла і в акті вказується, які документи відсутні.
За змістом пункту 16 Інструкції П-7, у разі невідповідності продукції, що поставляється умовам пункту 14 цієї Інструкції одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. При цьому одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання зазначеної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідною продукцією, а також викликати для участі в продовженні приймання продукції складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника).
Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а щодо продукції, яка швидко псується - негайно після виявлення невідповідності останньої, або ж тари чи упаковки, встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені основними й особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами чи договором (пункт 18 Інструкції П-7).
Іногородній виробник (відправник) зобов'язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до спливу встановленого терміну явки представника виробника (відправника). Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачений в основних і особливих умовах поставки, інших обов'язкових для сторін правилах або договорі.
Враховуючи, що приймання товару за якістю здійснено співробітниками відповідача 13.10.2015, про що складено акт № 6821, то повідомлення про виклик представника постачальника повинно бути направлено не пізніше 14.10.2015.
Всупереч вимогам пункту 18 Інструкції П-7 виклик представника ПП "Елін-2007" відбувся 19.10.2015.
При цьому, незважаючи на неотримання покупцем відповіді постачальника на виклик представника позивача для комісійного приймання товару, ПАТ "ЗФЗ" не скористалось правом здійснити таке приймання до спливу строку прибуття представника ПП "Елін-2007".
Комісійне приймання товару відбулось лише 02.12.2015, про що складено акт № 7166 від 02.12.2015, а акти експертизи Запорізької торгово-промислової палати № О-1159, О-1159/1, О-1159/2 та О-1159/3 складено лише 10.12.2015.
Виходячи з наведеного, суди дійшли до висновку, що приймання товару, поставленого за видатковою накладною № 255 від 13.10.2015 здійснено із порушенням вимог чинного законодавства та умов договору, а докази невідповідності поставленого товару технічним умовам не є належними у розумінні статті 34 ГПК України.
Статтями 526, 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України та інших актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За таких обставин суди дійшли до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 29840, 00 грн.
На підставі частини другої статті 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 853, 51 грн. за період з 13.12.2015 по 24.11.2016.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3% річних за період з січня 201 року по жовтень 2016 року, суд апеляційної інстанції вважає його арифметично правильним, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 851, 30 грн.
Крім цього, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні втрати в сумі 2748,47 грн.
Враховуючи лист Верховного Суду України № 62-97 від 03.04.1997 та пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, перевіривши здійснений судом першої інстанції арифметичний розрахунок, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2748, 47 грн. інфляційних втрат.
Позивачем на підставі пункту 10.6 договору нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення в сумі 3131, 98 грн. за період з 23.12.2015 по 23.06.2016.
Статтею 216 ГК України передбачено відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.
Згідно із пунктом 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Частиною першою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За визначенням, наведеним у частині третій зазначеної статті, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судами встановлено, що пунктом 10.6 договору сторонами не узгоджено конкретний розмір пені (відсоток, ставку), яка підлягає сплаті за порушення строків оплати товару, посилаючись на приписи чинного законодавства.
Згідно із пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.
Проте чинне законодавство не встановлює ставку пені за порушення умов договору поставки.
Суд першої інстанції зазначено, що приписи статті 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не визначають розміру пені, а лише обмежують її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України.
Таким чином суди дійшли до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.
Суди дійшли до передчасних висновків, виходячи з наступного.
Судами не досліджено, чи встановлено факт поставки товару та оплати товару за договором № 53 від 09.01.2015 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 у справі № 904/11062/15 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Приватного підприємства "Елін-2007" про стягнення 81935,50 грн.
Судами не досліджено та не надано оцінку товарно-транспортній накладній № 959 від 05.10.2016, експрес-накладній № 59998036977533 від 05.10.2016 та листу ПП "Елін-2007" №16-1114 від 14.11.2016 щодо повернення товару за вказаним договором.
Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: 1) у вступній частині вказуються найменування господарського суду, номер справи, дата прийняття рішення, найменування сторін, ціна позову, прізвище судді (суддів), представників сторін, прокурора та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб. При розгляді справи на підприємстві, в організації про це також вказується у вступній частині рішення; 2) описова частина має містити стислий виклад вимог позивача, відзиву на позовну заяву, заяв, пояснень і клопотань сторін та їх представників, інших учасників судового процесу, опис дій, виконаних господарським судом (огляд та дослідження доказів і ознайомлення з матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження); 3) у мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обґрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення; 4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
При задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення; розмір сум, що підлягають стягненню (основної заборгованості за матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги, неустойки, штрафу, пені та збитків, а також штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу); найменування майна, що підлягає передачі, і місце його знаходження (у спорі про передачу майна); найменування, номер і дата виконавчого або іншого документа про стягнення коштів у безспірному порядку (у спорі про визнання цього документа як такого, що не підлягає виконанню), а також сума, що не підлягає списанню.
У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
В резолютивній частині рішення вказується про визнання договору недійсним у випадках, передбачених у пункті 1 статті 83 цього Кодексу.
При задоволенні заяви про визнання акта недійсним в резолютивній частині вказуються найменування акта і органу, що його видав, номер акта, дата його видання, чи визнається акт недійсним повністю або частково (в якій саме частині).
В резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.
Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
При розгляді первісного і зустрічного позовів у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення
господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, справа № 908/2831/16 підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119- 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 908/2831/16 Господарського суду Запорізької області частково задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 21.12.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2017 у справі № 908/2831/16 Господарського суду Запорізької області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.
Судді:Карабань В.Я.
Ковтонюк Л.В.