12 жовтня 2017 року Справа № 910/16275/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач),
суддів:Картере В.І., Козир Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Родовід Банк"
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015
та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017
у справі№ 910/16275/15
Господарського судуміста Києва
за позовомПублічного акціонерного товариства "Родовід Банк"
доПриватного акціонерного товариства "Укргаз-Енерго"
простягнення процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 154968582,26 грн
за участю представників:
позивача: Загрійчук С.С., дов. від 28.09.2017;
відповідача: Волосна Я.О., дов. від 23.06.2016;
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/16275/15 (суддя - Чинчин О.В.) позов задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 16531684,24 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.) рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2015 у справі №910/16275/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Родовід Банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та постанову апеляційного господарського суду скасувати повністю, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Скаржником, в порядку ст. 1211 ГПК України, подане клопотання про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні клопотання, оскільки не знаходить підстав для його задоволення.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняте у даній справі судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Банк) та відповідачем (Вкладник) 29.02.2008 укладений договір № 79.1/18-Д-08 строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи резидента, за умовами якого Банк прийняв від Вкладника на строковий депозитний рахунок № 26108501000009 грошові кошти в сумі 552000000,00 грн та зобов'язався повернути Вкладникові суму вкладу 29.08.2008 і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором.
Згідно з п. 2.7 договору, Банк за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 цього договору, нараховує Вкладнику 9% річних.
29.02.2008 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою змінено п. 2.9 договору та передбачено окрему виплату процентів, нарахованих у відповідності до договору, при поверненні вкладу зі спливом строку або при достроковому поверненні.
В подальшому, 21.07.2008 сторонами укладено додаткову угоду № 2, якою продовжено строк дії договору до 10.03.2009, а також змінено номер депозитного рахунку на 26157501000050.
Сторони 10.03.2009 уклали додаткову угоду № 3, відповідно до умов якої, змінено п.1.1, 2.7 договору та погоджено обов'язок Банку повернути Вкладнику суму вкладу 08.02.2010 і сплатити нараховані проценти за вкладом на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Також, Банк зобов'язався за повний строк зберігання вкладу, що вказаний в п. 1.1 цього договору, нарахувати Вкладнику 24% річних. Крім того, додатковою угодою № 3 передбачено, що у разі знаходження грошових коштів в сумі не менше ніж 550000000,00 грн в період з 01.01.2009 по 08.02.2010, процентна ставка за таким вкладом становить 48% річних.
Рішенням Господарського міста Києва від 17.01.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 24.07.2014 у справі №26/327 визнано недійсною додаткову угоду від 10.03.2009 № 3 до договору від 29.02.2008 № 79.1/18-Д-08.
Господарські суди з'ясували, що вирішуючи спір про визнання недійсною додаткової угоди № 3 до договору строкового банківського вкладу судами в межах справи № 26/327 встановлено, що спірна додаткова угода згідно зі ст. 203, 215 ЦК України є недійсною, оскільки суперечить вимогам ст. 92, 161, 241, 509, 627 ЦК України, а саме: не відповідає принципам розумності та справедливості в частині визначення завищеної процентної ставки в розмірі 48% річних, укладена особою, яка не мала не те відповідних повноважень, та у наступному не була схвалена Банком.
Рішенням Господарського міста Києва від 29.01.2015 у справі №910/17885/14 відмовлено в задоволенні позовних вимог Першого заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та ПАТ "Родовід Банк" про стягнення з ПАТ "Укргаз-Енерго" 283289424,65 грн безпідставно отриманих грошових коштів.
В свою чергу, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі №910/17885/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2015, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Укргаз-Енерго" на користь ПАТ "Родовід Банк" безпідставно отримані кошти в сумі 283289424,65 грн.
На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 року у справі №910/17885/14, видано 24.04.2015 накази про примусове виконання рішення суду.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі №910/17885/14 встановлено, що грошові кошти в сумі 283289424,65 грн є безпідставно набутими та підлягають стягненню з відповідача на користь Банку, тому Банком, на підставі ст. 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України заявляються вимоги про стягнення з ПАТ "Укргаз - Енерго" процентів за користування чужими грошовими коштами на в сумі 154968582,26 грн за період з 18.03.2010 (дата перерахування депозитних коштів разом з відсотками) по 23.06.2015 (дата звернення з даним позовом).
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ст. 8, 536, 1048, 1212, 1214 ЦК України, ст. 35 ГПК України та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 16531684,24 грн.
При цьому, суд, мотивуючи своє рішення виходив з того, що правовідносини, які склались між сторонами з приводу користування безпідставно набутими грошима, є подібними до правовідносин позики , а тому за аналогією закону підлягає застосуванню ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Місцевий господарський суд, взявши до уваги заявлений позивачем період до стягнення суми процентів за користування чужими грошовими коштами, а також постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 у справі №910/17885/14, якою встановлено безпідставність набуття ПАТ "Укргаз-Енерго" коштів в сумі 283289424,65 грн за додатковою угодою № 3, що визнана недійсною в межах справи №26/327, визначив, що періодом для стягнення з відповідача на користь позивача коштів в межах даної справи, є 14.04.2015-23.06.2015.
Обґрунтовуючи такий висновок, суд послався на те, що саме з 14.04.2015 - дати прийняття постанови судом у справі №910/17885/14, має здійснюватись нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536, 1048, 1214 ЦК України, оскільки саме зазначеним процесуальним документом встановлено факт набуття відповідачем грошових коштів як безпідставно отриманих в розумінні ст. 1212 ЦК України.
Переглядаючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не погодився з ним та дійшов висновку про його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю, оскільки ні законом, ні актом цивільного законодавства, як цього вимагає ст. 536 ЦК України, не передбачений розмір відсотків, які б могли бути застосовані до даних правовідносин, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування коштами позивача, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, задоволенню не підлягають.
До того ж, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.10.2014 у справі №757/30334/14-к, якою в рамках кримінального провадження № 16000000000016 накладено арешт на грошові кошти в сумі 283289424,65 грн, шляхом заборони їх використання і розпорядження та здійснення з ними будь-яких дій.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Частиною 2 ст. 1214 ЦК України визначено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовано зазначив, що ст. 1048 ЦК України може бути застосована лише до договірних відносин і, як наслідок, за аналогією, лише до грошових зобов'язань. Оскільки умовами договору № 79.1/18-Д-08 розмір процентів за користування відповідачем чужими грошовими коштами не встановлено і, правовідносини щодо повернення виконаного за недійсним правочином та позика є різними за своєю правовою природою, тому застосування до спірних правовідносин положень ст. 1048 ЦК України є безпідставним.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час перегляду справи в порядку ст. 99, 101 ГПК України.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).
Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Родовід Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 у справі №910/16275/15-без змін.
Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА
Судді В.І. КАРТЕРЕ
Т.П. КОЗИР