ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.09.2017Справа №910/16310/15
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ")
про стягнення 126 342,18 грн.
Суддя Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - договір про надання правової допомоги від 11.09.2017 року;
від відповідача: Перепелиця С.О. - довіреність № 14 від 25.02.2015 року;
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ") про стягнення 126 342,18 грн., а саме 116 973,45 грн. основного боргу, 11 633,00 грн. пені, 1421,00 грн. процентів річних та 16 376,00 грн. втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки № 14102013 від 14.10.2013 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого за договором товару, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції вказаних сумах.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 22.07.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2015 року розгляд справи відкладено на 25.08.2015 року.
В судовому засіданні 25.08.2015 року на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 08.09.2015 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2015 року за клопотанням відповідача у справі №910/16310/15 призначено судову технічну експертизу та судову експертизу друкарських форм, проведення якої доручено Київському науково - дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі № 910/16310/15 до закінчення проведення судової експертизи.
До Господарського суду м. Києва від КНДІСЕ надійшло клопотання №23442/15-33 від 21.12.2015 про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення судово-технічної експертизи документів №23442/15-33, призначеної за матеріалами справи №910/16310/15.
Листом від 15.01.2016 року Господарський суд міста Києва для задоволення вказаного клопотання, просив направити на адресу Господарського суду м. Києва справу 910/16310/15 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ") про стягнення 126 342,18 грн.
До Господарського суду міста Києва від КНДІСЕ надійшли матеріали справи №910/16310/15 з клопотанням експертів щодо надання додаткових матеріалів для проведення судово-технічної експертизи документів № 23438 ч23441/15-34, призначеної у справі № 910/16310/15.
15.03.2016 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява (з додатками) про виконання клопотання щодо надання додаткових матеріалів для проведення судової-технічної експертизи документів №23438ч23441/15-34, призначеної у справі №910/16310/15.
15.03.2016 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшла заява про виконання вимог КНДІСЕ щодо оплати вартості судової експертизи з платіжним дорученням №2291 від 15.03.2016 року на суму 42 873,60 грн.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.03.2016 року поновлено провадження у справі №910/16310/15, призначено розгляд справи на 29.03.2016 року та зобов'язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ") надати суду:
- оригінали датованих документів, в яких у період із жовтня 2014 року до вересня 2015 року, рукописно виконано (не обов'язково фігурантами документу) записи та підписи синьо-фіолетовими пастами кулькової ручки (такими ж за кольором та відтінком, як і записи та підписи в досліджуваній довіреності від 14.10.2014 на право отримувати товар уповноваженими представниками Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ"), у кількості не менше п'яти зразків з різними датами складання за кожен місяць досліджуваного періоду для кожного виду пасти:
- оригінали датованих документів, в яких у період із жовтня 2014 року до вересня 2015 року друковані тексти виконано на тому ж (або на такому ж) принтері (барвниками такими ж за кольором та відтінком), що і друкований текст у досліджуваній довіреності від 14.10.2014 на право отримувати товар уповноваженими представниками Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" (КП "КИЇВКІНОФІЛЬМ"), у кількості не менше п'яти зразків з різними датами складання за кожен місяць досліджуваного періоду.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.03.2016 року призначено у справі № 910/16310/15 судову технічну та судову експертизу друкарських форм, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03680, м. Київ, Солом'янський район, вул. Смоленська, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096), на вирішення судового експерта винесено наступні питання:
- Яка відносна давність виконання довіреностей на отримання товарно-матеріальних
цінностей, наданих Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1?
- Чи відповідає час нанесення відтисків печаток на довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, даті виконання таких довіреностей як документів?;
провадження у справі № 910/16310/15 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.
10.08.2016 року до Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист №23438-23441/15-34 від 05.08.2016 року про погодження умов проведення експертизи.
Листом від 09.09.2016 року Господарський суд міста Києва надав згоду на вирізання штрихів рукописних записів і підписів та знаків друкованого тексту у всіх наданих (досліджуваному та порівняльних) документах.
23.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №23442/15-33 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №910/16310/15. Матеріали справи №910/16310/15 при цьому залишені в Київському науково-дослідному інституті судових експертиз для проведення подальших досліджень.
13.07.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/16310/15 з висновком експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №910/16310/15.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року поновлено провадження у справі № 910/16310/15, розгляд справи призначено на 01.08.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 року розгляд справи відкладено на 29.08.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2015 року за клопотанням представника позивача продовжено строк розгляду справи та в судовому засіданні оголошено перерву до 12.09.2017 року.
В судове засідання 01.08.2017 року з'явився уповноважений представник відповідача, уповноважений представник позивача або позивач особисто у вказане судове засідання не з'явився.
Про день та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103042393286.
В судові засідання 29.08.2017 року та 12.09.2017 року з'явились уповноважені представники сторін.
В судовому засіданні 25.08.2015 року представником відповідача подані письмові пояснення № 1 від 25.08.2015 року, в яких відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись при цьому, зокрема, на те, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог видаткові накладні не відповідають вимогам до первинних бухгалтерських документів та не підтверджують отримання КП «Київкінофільм» товару за спірним Договором. Пояснення разом з доданими до них документами судом долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 08.09.2015 року представником відповідача подані письмові пояснення № 2 від 08.09.2015 року, в яких відповідач повідомляє, що підприємством не видавались довіреності на право отримання ТМЦ та підпис первинних бухгалтерських документів особам за прізвищами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а також вказані особи не обіймали у січні 2015 року посади на підприємстві. Пояснення разом з доданими до них документами судом долучені до матеріалів справи.
Також в судовому засіданні 08.09.2015 року представником позивача подані пояснення від 07.09.2015 року, в яких позивач підтримує позовні вимоги та зазначає про наявність довіреності від імені директора КП «Київкінофільм» від 14.10.2014 року уповноваженим представникам на отримання ТМЦ. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
01.08.2017 року через канцелярію суду представником відповідача подані письмові пояснення № 3 від 01.08.2017 року щодо безпідставності та необґрунтованості позову, в яких відповідач просить суд витребувати у позивача документи на підтвердження придбання та доставки відповідачеві продуктів харчування. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
В судовому засіданні 29.08.2017 року представником відповідача подані письмові пояснення № 4 від 29.08.2017 року щодо заперечень проти позову з урахуванням результатів судової експертизи, які судом долучено до матеріалів справи.
В судовому засіданні 12.09.2017 року представник позивача подав пояснення від 12.09.2017 року, які судом долучено до матеріалів справи.
За результатами розгляду в судовому засіданні 12.09.2017 року клопотання про витребування доказів, враховуючи предмет даного спору та наявні в матеріалах справи на час проведення даного судового засідання докази, виходячи із закріпленого зазначеною статтею принципу формальної істини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання КП «Київкінофільм» про витребування доказів в зазначеному порядку згідно процесуальних норм.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 12.09.2017 року позивачем та відповідачем суду не надано.
В судовому засіданні 12.09.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2017 року проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових поясненнях.
Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 12.09.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як встановлено судом за матеріалами справи, 14 жовтня 2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації ) "Київкінофільм" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 14102013 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти й оплатити товар - продукти харчування (далі - товар) у кількості, якості й асортименті, зазначеним у видаткових накладних, що надаються постачальником з кожною поставкою і є частиною цього Договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.
Відповідно до п. 4.1 Договору поставка товару здійснюється силами постачальника на умовах DDP у редакції ІНКОТЕРМС 2000 року, в наступні пункти поставки: Кінотеатри КП «Київкінофільм».
Згідно п.5.1.2 Договору постачальник зобов'язаний нести усі витрати, прямо чи побічно пов'язані з поставкою товару згідно з умовами розділу 4 цього Договору, до моменту підписання сторонами акта прийому-передачі (виписки накладної чи оформлення інших аналогічних документів, що засвідчують факт поставки).
Відповідно до п.п. 5.1.3 Договору зобов'язання постачальника щодо термінів поставки, дотримання номенклатури, кількості і якості товару вважаються виконаними з моменту одержання покупцем товару і підписання акта прийому-передачі (чи інших документів згідно з п. 5.1.2) представниками постачальника і покупця.
За відсутності обґрунтованих претензій до постачальника покупець зобов'язаний прийняти товар протягом 3 (трьох) днів з моменту його повідомлення про надходження в місце доставки за кількістю, якістю й асортиментом, скласти і підписати відповідні документи (акт прийому-передачі, накладну і т.д.) (п.5.2.1 Договору).
Як визначено в п.п. 2.1, 2.3 Договору ціна одиниці товару (партії) зазначається в видаткових накладних чи інших аналогічних документах, що є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних продавцем і сплачених покупцем рахунків протягом терміну дії Договору.
При цьому визначеному умовами п.5.1.1 Договору обов'язку постачальника поставити товар кореспондує передбачений п. 5.2.2 Договору обов'язок покупця сплатити вартість товару відповідно до умов розділу 6 цього Договору.
Так, за умовами п. 6.1 Договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю за поставлений товар (за кожну окрему партію) згідно із видатковою накладною, рахунком-фактурою тощо не пізніше 10 календарних днів (якщо інше не буде погоджено сторонами додатково) з моменту отримання цієї партії у власність.
Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати поставленого за Договором товару, ніж передбачено у вказаному пункті 6.1 Договору, в матеріалах справи відсутні.
Згідно п.7.3 Договору у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення.
Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п.9.1 Договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного і належного їх виконання (здійснення).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, на виконання умов вказаного Договору позивачем поставлено та передано у власність покупця - КП «Київкінофільм», а останнім прийнято товар (продукти харчування) на загальну суму 116 973,45 грн., на підтвердження чого позивачем надані копії видаткових накладних: №РН-001 від 06.01.2015 року на суму 1659,45 грн.; №РН-002 від 06.01.2015 року на суму 2091,00 грн., №РН-003 від 06.01.2015 року на суму 2074,00 грн., №РН-004 від 06.01.2015 року на суму 13421,50 грн., №РН-005 від 12.01.2015 року на суму 5371,00 грн., №РН-006 від 06.01.2015 року на суму 925,00 грн., №РН-008 від 12.01.2015 року на суму 11470,00 грн., №РН-009 від 12.01.2015 року на суму 9891,50 грн., №РН-010 від 12.01.2015 року на суму 6195,00 грн., №РН-012 від 14.01.2015 року 925,00 грн., №РН-013 від 14.01.2015 року на суму 14750,00 грн., №РН-014 від 14.01.2015 року на суму 340,00 грн., №РН-015 від 14.01.2015 року на суму 2040,00 грн., №РН-016 від 14.01.2015 року на суму 2965,00 грн., №РН-017 від 14.01.2015 року на суму 12475,00 грн., №РН-018 від 14.01.2015 року на суму 6800,00 грн., №РН-020 від 15.01.2015 року на суму 2160,00 грн., №РН-021 від 15.01.2015 року на суму 5391,00 грн.
При цьому позивач зазначає, що факт отримання товару КП «Київкінофільм» підтверджується засвідченими печаткою підприємства підписами уповноважених представників КП «Київкінофільм», які діяли на підставі довіреності на право отримувати товар за Договором поставки № 14102013 від 14.10.2013 року уповноваженим представниками від 14.10.2014 року, виданою за підписом директора відповідача ОСОБА_9 Копія та оригінал вказаної довіреності знаходяться в матеріалах справи.
Як стверджує позивач в позовній заяві, останнім належним чином виконано зобов'язання за Договором в частині поставки передбаченого договором товару (продуктів харчування), який прийнятий покупцем, факт поставки підтверджується первинними документами (видатковими накладними), проте за отриманий товар покупець розрахунок не здійснив, отже борг з оплати поставленого товару на час звернення з позовними вимогами до суду становив 116 973,45 грн.
Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості отриманого покупцем товару відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 116 973,45 грн., строк оплати якої настав, та яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
Окрім того, оскільки, на думку позивача, відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого за Договором товару, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено нарахування процентів річних в сумі 1421,00 грн. грн. за період з 16.01.2016 року по 26.05.2015 року, 11376,00 грн. втрат від інфляції за період з 16.01.2016 року по 26.05.2015 року, та на підставі п.7.3 Договору 11633,00 грн. пені за період з 16.01.2016 року по 26.05.2015 року, які позивач просить суд стягнути з відповідача згідно наданого розрахунку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Суд зазначає, що спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором поставки № 14102013 від 14.10.2013 року, зокрема, в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару (продуктів харчування). В свою чергу відповідач, посилаючись на те, що позивачем не надані належні та допустимі докази отримання КП «Київкінофільм» товару за вказаним Договором (продуктів харчування), поданий товариством позов не визнає. Так, як вказує відповідач, підприємством представникам, підписами яких засвідчено факт прийняття товару у власність покупця, не видавалась довіреність від 14.10.2014 року на отримання ТМЦ за Договором, що, в свою чергу виключає можливість проведення розрахунку за поставлений товар.
Суд зазначає, що укладений між позивачем як постачальником та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкінофільм" як покупцем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Таким чином, обов'язок покупця прийняти поставлений йому товар обумовлено як нормами статей 655, 689, 712 Цивільного кодексу України, так і умовами укладеного між сторонами Договору.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частина 2 наведеної норми).
Зокрема, обов'язок з оплати поставленого товару передбачений умовами розділу 6 Договору.
Суд зазначає, відповідно до ч.1 ст.9 закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Статтею 1 цього закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару (продуктів харчування) відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов'язання з його оплати, є, в даному випадку, видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень, а також засвідчені печатками сторін.
Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість поставленого за Договором товару.
Отже, підписання покупцем (відповідачем) видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за поставлений позивачем товар.
В свою чергу відповідачем заперечується факт отримання товару за наданими позивачем видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, з посиланням на відсутність факту реєстрації та видачі підприємством довіреності від 14.10.2014 року на право отримання ТМЦ від ФОП ОСОБА_1 за Договором у період з 01.01.2014 року по 31.01.2015 року, а також неможливість вважати надані позивачем видаткові накладні такими, що відповідають вимогам чинного законодавства до первинних бухгалтерських документів.
При цьому суд зазначає, що згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором в частині поставки товару позивачем надані копії вищевказаних видаткових накладних, а саме: №РН-001 від 06.01.2015 року, №РН-002 від 06.01.2015 року, №РН-003 від 06.01.2015 року, №РН-004 від 06.01.2015 року, №РН-005 від 12.01.2015 року, №РН-006 від 06.01.2015 року, №РН-008 від 12.01.2015 року, №РН-009 від 12.01.2015 року, №РН-010 від 12.01.2015 року, №РН-012 від 14.01.2015 року, №РН-013 від 14.01.2015 року, №РН-014 від 14.01.2015 року, №РН-015 від 14.01.2015 року, №РН-016 від 14.01.2015 року, №РН-017 від 14.01.2015 року, №РН-018 від 14.01.2015 року, №РН-020 від 15.01.2015 року, №РН-021 від 15.01.2015 року тощо.
Проте, як встановлено судом за результатами вивчення матеріалів справи, надані видаткові накладні не відповідають вимогам до первинних документів, а саме: у видаткових накладних №РН-005 від 14.01.2015 року, №РН-008 від 14.01.2015 року, №РН-012 від 14.01.2015 року, №РН-014 від 14.01.2015 року, від імені покупця містять підписи невідомих осіб, без зазначенням прізвища, ім'я та по-батькові.
Окрім того, в жодній з наданих позивачем видаткових накладних не зазначено посади осіб, підписами яких засвідчено отримання товару, та дані довіреностей, на підставі яких особи діяли від імені КП «Київкінофільм».
Також судом встановлено, що від імені покупця частина видаткових накладних підписана особами із наступними прізвищами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8.
При цьому на підтвердження повноважень вказаних осіб на отримання ТМЦ за Договором та засвідчення первинних бухгалтерських документів (видаткових накладних) позивачем надана довіреність від 14.10.2014 року, строком дії до 31.12.2016 року, підписана директором КП «Київкінофільм» ОСОБА_9, якою працівникам КП «Київкінофільм»: ОСОБА_5 ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_6 доручено здійснювати приймання від імені КП «Київкінофільм» товару, що поставляється ФОП ОСОБА_1 за Договором поставки № 14102013 від 14.10.2013 року, з правом підпису від імені КП «Київкінофільм» в накладних щодо поставки товару. Також вказана доречність містить зразки підписів уповноважених осіб та відбитки печатки відповідача.
У відповідності до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 (далі - Інструкція), та яка діяла на дату видачі зазначеної довіреності, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 8 зазначеної Інструкції визначено, що строк дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей за нарядом, рахунком, накладною або іншим документом, що їх замінює, на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10 днів.
Згідно п.п. 3, 4 Інструкції бланки довіреностей (додаток 1) видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей (додаток 2), який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.
Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність особам, що не працюють на даному підприємстві, може бути видана з дозволу керівника підприємства, якщо підприємство, де працює дана особа, видало їй довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості з цього підприємства.
Відповідно до п. 5 Інструкції довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими
За приписами п.п. "г" п. 12 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадку, зокрема, закінчення строку дії довіреності.
При цьому згідно п. 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
В листі Міністерства фінансів України від 31.10.2000 року № 053-29151 зазначено, що довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.
Як свідчать матеріали справи та стверджує відповідач, за даними системи обліку « 1С» КП «Київкінофільм» підприємством в період з 01.01.2014 року по 31.01.2015 року не видавались довіреності на право отримання товарно - матеріальних цінностей і підпису первинних бухгалтерських документів, на підтвердження чого відповідачем надано відповідну довідку та витяг із системи « 1С» щодо виданих підприємством довіреностей.
Більш того згідно штатного розпису КП «Київкінофільм» у січні 2015 року на підприємстві не обіймали жодної посади особи із наступними прізвищами: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8.
Приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, а також оскільки відповідачем під час розгляду справи було поставлено під сумів дійсність та оригінальність довіреності від 14.10.2014 року, а також висловлювались припущення щодо невідповідності дати нанесення підпису директора КП «Київкінофільм» та відтисків печаток даті виконання такої довіреності як документа, за клопотанням відповідача у справі ухвалою від 09.09.2015 року було призначено судову технічну та судову експертизу друкарських форм, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення судового експерта були винесені наступні питання: Яка відносна давність виконання довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, наданих Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1? Чи відповідає час нанесення відтисків печаток на довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей, даті виконання таких довіреностей як документів?
23.09.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 23442/15-33 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №910/16310/15, згідно якого:
- встановити давність виготовлення друкованого тексту довіреності на право отримувати товар уповноваженими представниками Комунального підприємства виконавчого органу Київради «КИЇВКІНОФІЛЬМ» від 14.10.2014 року,що виконаний за допомогою монохромного знакосинтезуючого пристрою зі струминною технологією друку, - не є можливим, у зв'язку з відсутністю на даний час науково обґрунтованої методики з вирішення таких завдань судово-технічної експертизи документів.
Встановлення часу (періоду часу) виконання рукописних текстів та підписів пастою кулькових ручок не відноситься до компетенції експерта, який виконує дану експертизу.
- провести дослідження з метою встановлення (підтвердження або виключення) часу нанесення печатки від імені КП «КИЇВКІНОФІЛЬМ» в довіреності на право отримувати товар уповноваженими особами КП «КИЇВКІНОФІЛЬМ» від 14.10.2014 року не виявилось можливим у зв'язку з тим, що до Інституту не надано достатньої кількості порівняльного матеріалу, а також не було надано вільних зразків відтисків печатки КП «КИЇВКІНОФІЛЬМ» аналогічних досліджуваним за той період часу, яким датований досліджуваний документ.
Також 13.07.2017 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи №910/16310/15 з висновком експертів № 23438-23441/15-34/12738-12760/17-34 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів за матеріалами справи №910/16310/15, згідно якого, зокрема:
- в довіреності на право отримувати товар уповноважена представниками КП «КИЇВКІНОФІЛЬМ», датованій 14.10.2014 року,підпис від імені «ОСОБА_9» виконаний перед тим, як на документ наносились друкований текст та відтиск печатки від імені Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ» (в нижній частині аркуша під таблицею), при цьому відтиск печатки від імені Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ» (в нижній частині аркуша під таблицею) проставлявся після нанесення друкованого тексту;
- досліджувана довіреність на право отримувати товар уповноваженими представниками Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВКІНОФІЛЬМ», датована 14.10.2014 року, виготовлена шляхом монтажу, а саме: шляхом друкування тексту, внесення записів і підписів та проставляння відтисків печаток на аркуш, на якому вже містився підпис від імені «ОСОБА_9».
При цьому суд зазначає, що з урахуванням вимог Інструкції, довіреність 14.10.2014 року мала видаватись на строк не більше 10 днів, що, як вбачається зі місту останньої, дотримано не було.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Тобто, за приписами вказаної норми, письмові докази - це документи, в яких містяться відомості про певні обставини, що мають значення для справи, які повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі цифрового, графічного запису або іншим способом, який дає змогу встановити достовірність документа.
Оцінюючи висновок експерта господарський суд повинен виходити з того, що цей висновок не має заздалегідь встановленої сили і переваг щодо інших доказів (частина п'ята статті 42 та частина друга статті 43 ГПК).
В свою чергу висновок експерта за результатами проведення судової експертизи підлягає оцінці за правилами статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України, поряд з іншими наявним у справі доказами.
Таким чином, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи висновки судово - технічної експертизи та встановлені судом фактичні обставини, суд дійшов висновку, що вказана довіреність від 14.10.2014 року не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження наявності повноважень представників відповідача на отримання товару від позивача згідно Договору поставки № 14102013 від 14.10.2013 року саме за наявною довіреністю.
При цьому інші довіреності на отримання вищезазначених матеріальних цінностей або інші докази щодо повноважень представників на отримання товару, окрім як вказана довіреність від 14.10.2014 року, у позивача відсутні.
Суд зазначає, що позивачем не надано суду будь яких інших документів, які б підтверджували фактичну поставку товару за Договором, окрім видаткових накладних, а також доказів відповідності їх вимогам чинного законодавства щодо первинних бухгалтерських документів, що, в сукупності з іншими обставинами справи, встановленими судом вище, позбавляє суд можливості розцінювати вказані видаткові накладні, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, в якості належного та допустимого доказу на підтвердження підстав та розміру (вартості) здійсненої позивачем поставки товару за спірний період, та, відповідно, свідчить про недоведеність позивачем факту поставки товару за Договором належними та допустимими доказами.
Окрім цього судом критично оцінюються посилання позивача як на підставу позовних вимог на наявний в матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.01.2015 року, підписаний з боку відповідача директором КП «Київкінофільм» ОСОБА_9, оскільки акт звіряння взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує факт господарської операції.
Отже за відсутності інших належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної передачі постачальником товару покупцю за видатковими накладними та прийняття товару покупцем за Договором вказаний акт звірки не може бути покладений судом в основу висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки № 14102013 року від 14.10.2013 року та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Таким чином, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки товару за Договором та прийняття його покупцем, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог та не надав суду достатні докази виконання позивачем зобов'язань за Договором, внаслідок чого суд позбавлений можливості дослідження обставин дотримання сторонами умов спірного Договору під час реалізації господарських відносин, і, як наслідок, встановити наявність або відсутність правових підстав для сплати грошової суми за умови їх фактичного виконання, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 116 973,45 грн. основного боргу з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
При цьому зважаючи не те, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, процентів річних та втрат від інфляції є похідними від позовних вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар, в задоволенні яких судом відмовлено, позовні вимоги в частині стягнення пені, процентів річних та втрат від інфляції також задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.10.2017 року.