17 жовтня 2017 року Справа № 5015/6070/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),
суддів :Вовка І.В., Могил С.К.
перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Санні"
на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р.
у справі№5015/6070/11
господарського судуЛьвівської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу"
треті особи1) Обласне комунальне підприємство "Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"; 2) Приватне підприємство "Санні"; 3) Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк"
провизнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
Подана 18.08.2017р. (відповідно до вхідного штампу суду апеляційної інстанції) Приватним підприємством "Санні" касаційна скарга на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. у справі № 5015/6070/11 про зупинення провадження у справі №5015/6070/11 до набрання законної сили рішення Франківського районного суду міста Львова у справі №1326/8772/2012, не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".
Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006р., пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010р.).
Статтею 110 ГПК України встановлено, що касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Згідно із ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.
Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами пропуску строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала була прийнята 21.05.2015р., двадцятиденний строк на оскарження даної ухвали закінчився 10.06.2015р., в той час, як касаційну скаргу до Вищого господарського суду подано 18.08.2017р., тобто скаржник звернувся із касаційною скаргою з пропуском двадцятиденного строку для її подання, чим порушив вищенаведені норми ГПК України.
При цьому, причина, на яку посилається Приватне підприємство "Санні" як на підставу для відновлення строку на касаційне оскарження, не є поважною у розумінні ст. 53 ГПК України, що вбачається з наступного.
Стаття 129 Конституції України визначає, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень ст. 107 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, що є однією з необхідних умов реалізації, встановленого законом права на судовий захист.
Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття касаційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Скаржник, обґрунтовуючи підстави пропуску ним строку на касаційне оскарження ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015р., посилається на те, що оскаржувана ухвала, з повного тексту якої можна було зрозуміти підстави та мотиви для зупинення провадження у справі, була ним отримана лише у 17.08.2017 р., що зумовило пропуск строку на її касаційне оскарження.
Проте, такі посилання не можуть слугувати підставою для відновлення скаржнику пропущеного ним строку на касаційне оскарження, оскільки, по-перше, з відмітки канцелярії Львівського апеляційного господарського суду вбачається, що копії ухвали від 21.05.2015р. були надіслані сторонам 25.05.2015р., по-друге, з тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що керівник Приватного підприємства "Санні" - Гриншпун А.Г. був присутнім на судовому засіданні, в якому оголошувалась дана ухвала, а тому мав можливість звернутись із касаційною скаргою в межах встановленого законодавством процесуального строку, по-третє, скаржником не наведено будь-яких обставин, які б перешкоджали звернутись із касаційною скаргою вчасно, в установлений законом строк.
Таким чином, Вищий господарський суд України вважає, що можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та мала суб'єктивний характер. Інших причин, які є дійсно непереборними і які не залежали від волі скаржника, останній не наводить, а тому суд не вбачає підстав для відновлення пропущеного скаржником строку на касаційне оскарження.
Дані обставини є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п.5 ч.1 ст.1113 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 53, 86, 110, п. 5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відхилити клопотання Приватного підприємства "Санні" про відновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги.
Касаційну скаргу Приватного підприємства "Санні" на ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 р. у справі №5015/6070/11 повернути скаржнику.
Головуючий - суддя Б. М. Грек
Судді І.В. Вовк
С. К. Могил