ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
06.10.2017Справа №905/1735/17
За позовом Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"
про стягнення 4 022, 53 грн.
Суддя Підченко Ю.О.
Представники
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Соколова В.П. - представник за довіреністю.
У липні 2017 року Приватне акціонерне товариство "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" (далі - Комбінат) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 4 022, 53 грн. збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 26.07.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 905/1861/17 та призначено судове засідання на 03.08.2017 року.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 03.08.2017 року справу № 905/1861/17 передав за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2017 року справу № 905/1861/17 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Підченку Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2017 року прийнято справу № 905/1861/17 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.10.2017 року.
У судовому засіданні 06.10.2017 року відповідач проти позову заперечував, по викладеним у відзиві доводам та просив суд відмовити у задоволення позовних вимог.
Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 06.10.2017 року не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Ухвала суду від 14.08.2017 року надіслана позивачу за адресою, вказаною у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, за змістом вищезазначеної норми позивач завчасно та належним чином повідомлений про місце, дату та час судового засідання. Крім того, йому надавалося достатньо часу для подання заяв, клопотань, письмових пояснень та додаткових документів.
За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника позивача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
22.07.2016 року за залізничною накладною № 49655293 у вагонах № 59177600 та № 59177931 була здійснена поставка вантажу (кокс доменний) на адресу Комбінату, відправник - Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод", перевізник - Залізниця.
Позивач зазначив, що 23.07.2016 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № БА 783268/850 про недостачу вантажу у вагоні № 59177600 в кількості 414 кг, комерційний акт № БА 783269/851 про недостачу вантажу у вагоні № 59177931 в кількості 516 кг, про що у накладній № 49655293 зроблено відповідну відмітку.
Згідно положень частини 2 статті 307 Господарського кодексу України та статті 6 Статуту залізниць України наведена залізнична накладна за своєю правовою природою є письмовою угодою на перевезення вантажу і підтверджує укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.
Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
З огляду на зміст комерційних актів № БА 783268/850 та № БА 783269/851, позивач зазначив, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення відповідачем збереження вантажу на шляху слідування.
Врахувавши приписи ст.ст. 113, 114 Статуту залізниць України, а також приписи ст. 115 Статуту залізниць України, згідно яких вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, пункт 27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, позивач здійснив розрахунок вартості недостачі вантажу (з урахуванням ПДВ) у вагоні № 59177600, яка склала 1 781, 77 грн. та у вагоні № 59177931, яка склала 2 220, 76 грн., а всього 4 002, 53 грн.
З огляду на невиконання відповідачем покладених на нього законом та договором перевезення зобов'язань щодо збереження спірного вантажу під час перевезення, позивач вважає, що такими діями відповідач заподіяв йому збитків у розмірі вартості втраченого вантажу, які позивач має право відшкодувати.
Відповідач проти позову заперечував, оскільки позивачем не доведено належними доказами факт отримання збитків.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.
Згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Цією ж статтею передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Статтею 6 Статуту залізниць України передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
В матеріалах справи наявна залізнична накладна № 49655293 від 22.07.2016, згідно якої завантаження вантажу (кокс доменний) у вагони № 59177600 та № 59177931 було здійснено вантажовідправником - Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", вантажоодержувачем вказано Комбінат. Вказана накладна також містить відмітку про те, що маса вантажу була визначена на вагонних вагах (150 т).
Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.
Пунктом 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001, № 542) встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Крім того, відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, які перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.
Таким чином, суд дійшов висновку, про те, ще вантажовідправником були вчинені всі заходи по збереженню вантажу, оскільки, як підтверджується комерційними актами № БА 783268/850 та № БА 783269/851, поверхня вантажу у вагонах № 59177600 та № 59177931 була маркована повздовжньою смугою з вапна.
Як вбачається з матеріалів справи, на станції призначення Сартана Донецької залізниці було здійснене комісійне переважування у вагоні № 59177600 на 150 т електронних вагах, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 55 250 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній № 49655293, на 1 550 кг, про що було зроблено відповідну відмітку в наведеній залізничній накладній, складено комерційний акт № БА 783268/850 від 23.07.2016 року.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на станції призначення Сартана Донецької залізниці було здійснене комісійне переважування у вагоні № 59177931 на 150 т електронних вагах, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 52 600 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній № 49655293, на 1 600 кг, про що було зроблено відповідну відмітку в наведеній залізничній накладній, складено комерційний акт № БА 783269/851 від 23.07.2016 року.
Частиною 1 статті 129 Статуту залізниць передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п. "а" ч. 2 ст. 129 Статуту).
Згідно із п. 2 Правил складання актів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002, № 334), комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. У тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083 (далі - Правила видачі вантажів).
Нормами п. п. 6, 9 Правил складання актів передбачено, що в акті повинно бути зазначено номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.
Судом встановлено, що комерційні акти № БА 783268/850 та № БА 783269/851 були складені та оформлені з дотриманням вимог Правил складання актів.
Як вбачається з наведених комерційних актів, спірні вагони прибули в справному технічному стані.
Разом з тим, у комерційному акті № БА 783268/850 засвідчено, що у вагоні № 59177600 вантаж маркований однією поздовжньою смугою вздовж вагону вапном, над 1 ковшом по ходу потягу углублення довжиною 160 см, шириною 120 см, глибиною 50 см; в районі поглиблення маркування порушене, двері, люка закриті, технічний стан справний, течі вантажу немає.
У комерційному акті № БА 783269/851 засвідчено, що у вагоні № 59177931 вантаж маркований однією поздовжньою смугою вздовж вагону вапном; над 1 ковшом по ходу потягу виїмка довжиною 300 см, шириною 130 см, глибиною 40 см. В районі поглиблення маркування порушене, технічний стан справний, течі вантажу немає.
Таким чином, вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини Залізниці.
Статтею 110 Статуту залізниць України визначено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажу іншому підприємству.
Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо, зокрема, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення (ст. 111 Статуту залізниць України).
Згідно ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Всупереч вищевикладеного відповідач не довів жодними належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 49655293 у вагонах № 59177600 та № 59177931 виникла не з його вини.
Приписами статей 110, 113 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від неї причин.
Оскільки відповідачем не доведено, що нестача прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 49655293 у вагонах № 59177600 та № 59177931 виникла не з його вини, то саме на відповідача покладається відповідальність за нестачу спірного вантажу.
Порушення відповідачем свого зобов'язання стосовно забезпечення збереження вантажу під час його перевезення спричинило заподіяння позивачеві збитків у розмірі вартості втраченого вантажу і знаходиться з ними в причинно-наслідковому зв'язку.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, правовими наслідками порушення зобов'язання є, зокрема, відшкодування збитків.
Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 1 статті 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
З вказаних норм чинного законодавства вбачається, що обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є: наявність протиправної дії чи бездіяльності особи; заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між вчиненими порушеннями і збитками. Збитки є наслідком, а допущення порушення причиною.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.
Також, для того, щоб мати право на стягнення завданих збитків, потерпіла особа повинна довести їх наявність та розмір.
Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. 1 ст. 614 ЦК України).
Як зазначено у Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України, за І півріччя 2016 року, за відсутності хоча б одного із наведених елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Згідно висновків Верховного Суду України, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки) (постанови Верховного Суду України від 18 травня 2016 у справах № 3-194гс16, № 3-271гс16).
З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 4 022, 53 грн., у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку відшкодувати завдані позивачу збитки.
Кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень (ст. 33 ГПК України).
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22; код ЄДРПОУ ВП: 40150216) на користь на користь Приватного акціонерного товариства "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1; ідентифікаційний код 00191158) 4 022, 53 грн. вартості втраченого вантажу та 1 600, 00 грн. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 11.10.2017 р.
Суддя Ю.О. Підченко