номер провадження справи 35/116/17
12.10.2017 Справа № 908/1664/17
Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.
при секретарі Осоцькому Д.І.
За участю представників сторін:
від позивача: Квас Н.О., завідуюча сектором юридичного забезпечення, довіреність № 15/01/01-10 від 24.03.2017р.,
від відповідача: ОСОБА_2, особисто, паспорт
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості в сумі 35 554, 25 грн. розірвання договору оренди та виселення
15.08.2017р. до господарського суду Запорізької області звернувся Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по орендній платі в розмірі 35 554,25 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 251/6 від 07.04.2016р. та звільнення нежитлового приміщення шляхом виселення.
15.08.2017р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Топчій О.А.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.08.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 35/116/17 та призначено розгляд справи на 31.08.2017р. о 12 год. 30 хв. У судовому засіданні 31.08.2017р. оголошено перерву до 19.09.2017р. о 14 год. 30 хв. У судовому засіданні 19.09.2017р. оголошено перерву до 12.10.2017р. о 10 год. 00 хв.
Обґрунтовуючи свій позов позивач посилається на те, що 07.04.2016р. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), Міським комунальним підприємством «Основаніє» (Балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар) укладений договір № 251/6 оренди нежитлового приміщення ХІХ першого поверху (літ. А-9) загальною площею 232,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.
За умовами даного договору, вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення. Акт прийому-передачі майна підписано сторонами 07.04.2016р. Термін дії договору з 07.04.2016р. по 07.03.2019р. Цільове призначення майна, переданого в оренду - надання побутових послуг населенню.
Відповідно до п. 3.1. Договору оренди, орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. і складає 2 542,69 грн.
Пунктами 3.3. та 3.4. договору оренди визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається Орендарем самостійно, шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок місцевого бюджету УДКСУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.
Проте, відповідачем зобов'язання по своєчасному внесенню орендної плати належним чином не виконується, орендар систематично порушує строки оплати передбачені п. 3.4. договору оренди у зв'язку з чим, станом на 01.06.2017р. утворилась заборгованість з орендної плати за період з квітня 2016р. по травень 2017р. включно у розмірі 35 554,25 грн.
З метою досудового врегулювання спору Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 06.02.2017р. на адресу ФОП ОСОБА_2 направлялась претензія № 708/01/01-07 про погашення заборгованості по орендній платі, яка залишено відповідачем без задоволення.
Пунктом 11.4. договору передбачено, що цей договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін цей Договір може бути достроково розірвано за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Одностороння відмова від його Договору не допускається.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті орендної плати за договором № 251/6 оренди нежитлового приміщення позивач просить суд стягнути з відповідача до місцевого бюджету УДКСУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя заборгованість по орендній платі за період з квітня 2016р. по травень 2017р. включно у розмірі 35 554,25 грн., на підставі п. 11.4. договору № 251/6 оренди нежитлового приміщення розірвати договір оренди та звільнити нежитлове приміщення ХІХ першого поверху (літ. А-9) загальною площею 232,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
31.08.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надійшла письмова заява № 285/02-02 від 31.08.2017р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження доводів викладених у позовній заяві. Документи надані позивачем долучені до матеріалів справи.
19.09.2017р. через відділ документального забезпечення господарського суду Запорізької області від Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради надійшла письмова заява № 306/02-02 від 19.09.2017р. про долучення до матеріалів справи додаткових доказів в підтвердження доводів викладених у позовній заяві. Документи надані позивачем долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 12.10.2017р. представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити.
Відповідач заперечив проти задоволення позову. Вважає, що орендна плата не може нараховуватись, оскільки орендоване приміщення за договором № 251/6 від 07.04.2016 р. знаходиться у занедбаному стані та використовувати його для здійснення своєї підприємницької діяльності відповідач не може.
За клопотанням представників позивача та відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації.
12.10.2017р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
07.04.2016р. між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець, позивач), Міським комунальним підприємством «Основаніє» (Балансоутримувач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Орендар, відповідач) було підписано договір № 251/6 оренди нежитлового приміщення.
Розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 19.05.2016р. № 275 було змінено назву вулиці у АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.
Згідно з п. 1.1. Договору, Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 06.01.2016р. № 02 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлове приміщення ХІХ першого поверху (літ. А-9) загальною площею 232,8 кв. м. в будинку АДРЕСА_1, що перебуває на балансі міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», вартість якого визначена у звіті про оцінку і становить за незалежною оцінкою 610 245,00 грн. станом на 31.01.2016р.
Майно використовується Орендарем на правах оренди для надання побутових послуг населенню (п. 1.2. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування комунальним майном з моменту підписання сторонами Договору та акту прийому-передачі Майна (Додаток № 2 до Договору).
Передача комунального майна в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 2.4. Договору, у разі закінчення строку дії цього Договору або його дострокове розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання.
Пунктами 3.1. - 3.4. Договору передбачено, що орендна плата визначається на підставі рішення Запорізької міської ради від 06.04.2011р. № 47, Постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і складає 30 512,25 грн. на рік згідно з розрахунком.
За першій місяць (квітень 2016) оренди майна орендна плата складає 2 542,69 грн. (п. 3.2. Договору).
Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п. 9 розділу «Прикінцеві положення «Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» (п. 3.3.).
Орендна плата перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок Місцевого бюджету УДКСУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя р/р № 33211871700008, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025414, код платежу 22080401 щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім (п. 3.4.).
Згідно з п. 5.2. Договору, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до цього Договору, вимагати його розірвання у разі погіршення стану орендованого майна внаслідок його неналежного використання і експлуатації або у разі невиконання умов цього Договору.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та умовами цього Договору (п. 10.1.).
Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 07 квітня 2016р. по 07 березня 2019р. (п. 11.1.).
На виконання прийнятого зобов'язання, за актом прийому-передачі від 07.04.2016р. Орендодавець (позивач) та Балансоутримувач передали, а Орендар (відповідач) фактично прийняв у строкове платне користування об'єкт комунальної власності за Договором № 251/6 від 07.04.2016р. оренди нежитлового приміщення.
За твердженням позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо внесення орендних платежів, у останнього утворилась заборгованість за Договором за період часу з квітня 2016р. по травень 2017р. включно у сумі 35 554,25 грн., яка підлягає стягненню, і керуючись п.п. 8.1. та 10.1. Договору, зазначене є достатньою підставою для розірвання договору та повернення майна.
Предметом розгляду по даній справі є стягнення з ФОП ОСОБА_2 до місцевого бюджету УДКСУ у Хортицькому районі м. Запоріжжя заборгованості по орендній платі за період з квітня 2016р. по травень 2017р. включно у розмірі 35 554,25 грн., розірвання договору № 251/6 від 07.04.2016р. оренди нежитлового приміщення та звільнення нежитлового приміщення ХІХ першого поверху (літ. А-9) загальною площею 232,8 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши приписи норм законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог Департаменту комунальної власності та приватизації виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Предметом оренди за договором № 251/6 від 07.04.2016р. є комунальне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За приписами ст.. 6 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Фізична особа, яка бажає укласти договір оренди державного майна з метою використання його для підприємницької діяльності, до укладення договору зобов'язана зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності.
З преамбули Договору №251/6 від 07.04.2016р. вбачається, що зазначений Договір укладено Департаментом з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2
В той же час, з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1002607031 станом на 07.04.2016р. щодо ОСОБА_2 вбачається, що 10.07.2014р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1002909944 станом на 10.08.2017р. щодо ОСОБА_2 вбачається, що 01.08.2017р. проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Тобто, викладене свідчить, що Договір оренди комунального майна укладено з фізичною особою, яка на момент укладення Договору не мала статусу фізичної особи - підприємця, тобто не була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань
Частинами 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Положеннями ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що враховуючи приписи статті 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 Цивільного кодексу України, частина друга статті 207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 Цивільного кодексу України, частина перша статті 207 Господарського кодексу України).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, у випадках і в межах встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно- правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Беручи до уваги відсутність у ОСОБА_2 на момент укладення договору статусу фізичної особи-підприємця, який є обов'язковою умовою укладення договору оренди комунального майна, суд дійшов висновку про нікчемність Договору оренди нежитлового приміщення №251/6 від 07.04.2016р.
Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 судам необхідно враховувати, що в силу частини другої статті 215 ЦК норми закону щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними.
Згідно з п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» правочини, які не відповідають вимогам закону не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.
Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним). Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (п.п. 2.5, 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Сторонами надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
За викладених обставин, позовні вимоги Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради ФОП ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору та виселення задоволенню не підлягають.
Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України та ч.3 ст. 51 ГПК України 17.10.2017 р.
Суддя О.А. Топчій