ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2017Справа №910/5802/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод"
до 1) Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт"; 2) Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка В.С.
третя особаяка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання припиненим договору поруки
Головуючий суддя Підченко Ю.О. Судді: Паламар П.І. Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача:Доманський А.О. - представник за довіреністю;
від відповідача 1:Дядюк Є.М. - представник за довіреністю;
від відповідача 2:Клочко О.В. - представник за довіреністю;
від третьої особи:не з'явився.
У судовому засіданні був присутнім вільний слухач.
Публічне акціонерне товариство "Стахановський вагонобудівний завод" (далі - позивач, ПАТ "Стахановський вагонобудівний завод") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка В.С. (далі - відповідач-1, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") та до Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" (далі - відповіда-2, Підприємство) про визнання припиненою поруки за договором поруки № 336 від 25.03.2015 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", Публічним акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" та Публічним акціонерним товариством "Підприємством по виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що порука за Договором поруки має бути припиненою у зв'язку із зміною основного кредитного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшено обсяг його відповідальності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2017 року порушено провадження у справі № 910/5802/17 та призначено до розгляду у судовому засіданні 02.06.2017 року.
Позивач та перший відповідач в судове засідання не з'явилися, втім через загальний відділ суду позивач надав клопотання про відкладення розгляду справи.
Другий відповідач позов не визнає, по викладеним у відзиві доводам. Відповідно до ст. 27 ГПК України звернувся з клопотанням про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Обґрунтовуючи дане клопотання тим, що рішення у даній справі вплине на права та обов'язки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо можливості повернення вкладів фізичним особам, гарантованих законодавством України, за рахунок сплати заборгованості позичальниками та поручителями за договором №336 від 25.03.2015 року.
Керуючись ст. ст. 27, 33, 34, 43, ГПК України, судом було задоволено згадане клопотання та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні другого відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
На підставі вищевикладеного, другий відповідач звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання позивача та першого відповідача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд задовольнив клопотання другого відповідача про продовження строку розгляду спору додатково на 15 днів та відклав розгляд справи на 14.06.2017 року.
Через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи та клопотання про призначення судової експертизи. У свою чергу, від першого відповідача надійшов письмовий відзив на позов, а від другого відповідача - додаткові документи по справі.
Представником третьої особи було подано клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні.
Представник позивача безпосередньо у судовому засіданні 14.06.2017 року наполягав на клопотанні про колегіальний розгляд справи, а представники відповідачів проти задоволення вказаного клопотання заперечували.
Крім того, другий відповідач заперечував проти призначення у справі судової експертизи, а перший відповідач заявив усне клопотання про надання часу для ознайомлення з клопотанням про призначення судової експертизи.
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні згідно вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 21.06.2017 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував заявлені раніше клопотання про призначення експертизи та колегіального розгляду справи, надав усні пояснення по справі.
Перший відповідач не заперечував щодо призначення у справі судової експертизи, надав усні пояснення по справі.
Другий відповідач щодо клопотання про призначення комплексної судової експертизи заперечував, оскільки вважає його не обґрунтованим та недоречним при розгляді даного спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, 41 ГПК України, суд встановив, що клопотання про призначення комплексної судової експертизи, буде розглянуте підчас судового процесу.
Представник третьої особи в засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Одночасно, позивачем було заявлене клопотання про колегіальний розгляд справи.
Колегіальний розгляд справи є однією з гарантій повного, усебічного й об'єктивного розгляду справи, постановлення законного, обґрунтованого і справедливого рішення по суті.
Суд, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-6, ГПК України, дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про колегіальний розгляд справи: у складі трьох суддів.
З урахуванням викладених обставин розгляд справи № 910/5802/17 було вирішено відкласти для визначення складу колегії суддів, дати та часу призначення наступного судового засідання.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ від 21 червня 2017 р. призначено склад колегії суддів для розгляду даної справи у складі: Підченка Ю.О. - головуючого, Паламар П.І., Спичак О.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 року справу № 910/5802/17 прийнято до провадження колегією суддів та призначено наступне судове засідання 04.07.2017 року.
Позивач в засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи неявку представника позивача, перший відповідач заперечував щодо розгляду спору по суті, оскільки вважає за можливе відкласти розгляд справи.
Другий відповідач позов не визнавав, вирішення питання про можливості розгляду спору по суті залишив на розсуд суду.
Представник третьої особи зауважив, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду спору по суті, надав письмові пояснення по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 41 ГПК України, суд встановив, що клопотання про призначення комплексної судової експертизи, буде розглянуте під час судового процесу.
З метою усунення порушення рівності та змагальності учасників судового процесу, враховуючи неявку в судове засідання представника позивача, що перешкоджає розгляду спору по суті, суд відклав розгляд справи до 13.07.2017 року.
У судовому засіданні 13.07.2017 року представник позивача підтримував позовні вимоги, на обґрунтування своїх доводів вказав на те, що додатковою угодою від 05.10.2015 року до договору поруки № 336 від 25.03.2015 року було збільшено обсяг відповідальності позивача як поручителя (у зв'язку із відстроченням строку повернення боржником кредиту, збільшенням розміру процентів), що відбулось без його згоди, у зв'язку з чим, тягне за собою припинення поруки у повному обсязі.
Крім того, позивач наполягав на призначенні комплексної (економічної та почеркознавчої) судової експертизи по викладеним у клопотанні доводам та просить його задовольнити.
Перший відповідач проти позову заперечував, у вирішенні питання щодо призначення комплексної (економічної та почеркознавчої) судової експертизи покладається на розсуд суду.
Другий відповідач позов не визнає, оскільки наведені у позовній заяві обставини не обґрунтовують підстав вважати поруку припиненою. Проти клопотання позивача про призначення комплексної (економічної та почеркознавчої) судової експертизи заперечує, надає усні пояснення по справі.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 41 ГПК України, суд встановив, що клопотання про призначення комплексної судової експертизи, буде розглянуте під час судового процесу.
Розгляд справи було відкладено на 02.08.2017 року про що судом винесено відповідну ухвалу від 13.07.2017 року.
02 серпня 2017 р. судове засідання не відбулося, у зв'язку із перебуванням судді Підченка Ю.О. на лікарняному.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 року розгляд справи № 910/5802/17 призначено у судовому засіданні 04.10.2017 року.
Безпосередньо у судовому засіданні 04.10.2017 року представник позивача продовжував наполягати на задоволенні заявленого позову та поданого раніше клопотання про призначення комплексної (економічної та почеркознавчої) судової експертизи, а також надав усні пояснення по справі.
Представники відповідачів проти позову заперечували. У свою чергу, другий відповідач посилався на необґрунтованість клопотання позивача про призначення у справі судової експертизи, а перший відповідач надав пояснення, відповідно до яких у вирішенні вказаного клопотання покладається на розсуд суду.
Згідно із ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Дослідивши у судовому засіданні 04.10.2017 року доводи та пояснення позивача і відповідачів, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи, оскільки матеріали справи містять всі необхідні докази для вирішення спору по суті без застосування спеціальних знань.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04.10.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Як вбачається із матеріалів наявних у справі, 16.02.2009 року між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кердит" (банк) та Публічним акціонерним товариством "Підприємство по виробництву медичних засобів із полімерних матеріалів "Гемопласт" (позичальник), було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 1300-09 (далі також - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 20 000 000, 00 грн., а позичальник зобов'язується сплатити за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в пунктах "б", "в" п. 3.1. даного договору, сплатити відсотки в збільшеному розмірі.
25 березня 2015 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань у розмірі 2 156 684, 95 грн. між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (Кредитор), Публічним акціонерним товариством "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" (Боржник) і Публічним акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" (Поручитель) було укладено тристоронній договір поруки № 336 (далі також - договір поруки), відповідно до умов якого позивач, як поручитель, зобов'язався перед відповідачем-1 відповідати за належне виконання зобов'язань відповідачем-2, установлених за договором про відновлювальну кредитну лінію № 1300-09 від 16.02.2009 року в розмірі 2 156 684, 95 грн.
Відповідно до пункту 1.3. договору поруки, позивач погодився із наступними умовами Кредитного договору:
- розмір кредиту 4 500 000, 00 грн. (п. 1.1. Кредитного договору);
- кінцевий термін повернення кредиту 10.04.2015 року (п. 2.4. Кредитного договору);
- розмір відсотків за користування кредитом складає 16% за користування кредитними коштами за період з дня видачі до строку повернення відповідно до графіку погашення кредитних коштів; 32% від суми невиплаченого зобов'язання після порушення строку виплати відповідно до графіку погашення кредитних коштів; 32% за період з 16.02.2012 року до дня фактичного погашення заборгованості (п. 3.1. Кредитного договору).
Станом на час укладання договору поруки, 13 лютого 2015 року до Кредитного договору було укладено додаткову угоду відповідно до якої відповідачем-1 (банком) та відповідачем-2 (боржником) був погоджений строк повернення кредитних коштів до 10.04.2015 року згідно Графіку погашення кредитної лінії, - відповідач-2 сплачує відсотки, які були нараховані до 09.04.2015 року.
Додатково, 14.04.2015 року між відповідачами укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою сторони збільшили строк користування боржником кредитними коштами до 14.02.2016 року та змінили порядок нарахування і оплати процентів за користування боржником кредитними коштами. Зокрема, відповідно до п. 2.4. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 14.04.2015 року) позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти банку до 14.02.2016 року шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок згідно графіку погашення кредитної лінії (Додаток № 20 до даного договору).
Пунктом 3.4. кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 14.04.2015 року) нарахування процентів за користування кредитними коштами відбувається щомісячно - плата процентів за користування кредитними коштами, нараховані по 13.04.2015 року включно, у строк до 14.02.2016 року включно, за умови погашення у строк до 30.04.2015 року процентів у сумі не менше 50 000, 00 грн. - позичальник зобов'язується, починаючи із 01.05.2015 року щомісячно погашати проценти у розмірі не менше 50 000, 00 грн., тощо.
Крім того, додатковою угодою від 13.05.2015 року сторони виклали п. 3.4. кредитного договору у новій редакції, зазначивши, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у наступному порядку: позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами, які підлягають оплаті до 30.04.2015 року у сумі не менше 50 000, 00 грн. відповідно до такого графіку: до 07.05.2015 року включно - 35 000, 00 грн., до 31.05.2015 року включно - 15 000, 00 грн.
Також, додатковою угодою від 09.07.2015 року сторони виклали п. 3.4. кредитного договору у новій редакції, вказавши, що позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними у наступному порядку: позичальник сплачує проценти за користування кредитними коштами у сумі не менше 50 000, 00 грн., першочерговий період оплати - 30.09.2015 року.
Додатковою угодою від 05.10.2015 року викладено п. 1.1. в новій редакції - а саме змінено (збільшено) строк повернення кредитних коштів до 14.02.2016 року.
Таким чином, позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що порука за договором поруки має бути припиненою у зв'язку із зміною основного кредитного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшено обсяг його відповідальності:, а саме:
- продовження строку дії відповідальності поручителя за договором поруки на 1 рік і 2 місяці - до 14.02.2016 року;
- збільшення розміру процентів у зв'язку із продовженням строку повернення кредиту;
- зміна процентної ставки по кредиту за окремими позиціями більш ніж на 10%.
Крім того, ПАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" вважає поруку припиненою з підстав, передбачених ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки строки дії договору поруки не був встановлений, а вимогу до поручителя відповідач-1 не пред'явив після спливу визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимога позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника та кредитором боржника.
Отже, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
При цьому зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає, зокрема, у разі підвищення розміру відсотків; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки; установлення (збільшення розміру) неустойки тощо. При цьому вказані зміни повинні відбутися без згоди поручителя, зафіксованої в окремій угоді або передбаченої в договорі поруки.
Таким чином, для встановлення факту припинення поруки на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, перш за все, необхідним є встановлення обставин, які стали підставою для зміни основного зобов'язання та дослідження чи спричинили зазначені зміни збільшення відповідальності поручителя.
Як встановлено та вбачається з матеріалів справи, між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено декілька додаткових угод до кредитного договору.
В той же час, пунктом 1.3. договору поруки передбачено, що поручитель ознайомлений з кредитним договором та згоден з його умовами.
Згідно п. 2.1. договору поруки, у разі невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Поручитель відповідає перед кредитором в тому обсязі, що і боржник, в т.ч. по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу і відсоткам, а також відшкодування всіх збитків (п. 2.2. договору поруки).
Відповідно до умов згаданих додаткових угод до кредитного договору, на які посилається позивач на обґрунтування позову, відстрочено строк повернення процентів за користування кредитними коштами відповідно до розділу 3 кредитного договору.
Під час розгляду справи судом також було встановлено, що заборгованість зі сплати кредитних коштів та процентів по рахунку № 2062.3.00.1763.003 позичальником повністю погашена.
Так, відповідно до пункту 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за своєчасне і повне виконання зобов'язань у розмірі 2 156 684, 95 грн. за кредитним договором про надання боржнику кредиту в розмірі 4 500 000, 00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитними коштами, виходячи з процентних ставок, зазначених у п. 3.1. Кредитного договору.
На момент укладання договору поруки, а саме 25.03.2015 року, банком позичальнику нарахована сума відсотків за користування кредитними коштами, що обліковується на позичковому рахунку № 2062.4.001763.002 в розмірі 2 156 684, 95 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості ПАТ "Гемопласт".
У зв'язку із наявністю у позичальника заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 2 156 684, 95 грн. які обліковуються на позичковому рахунку № 2062.4.001763.002, ПАТ "Стаханівський вагонобудівний завод" поручився 25.03.2015 року за виконання ПАТ "Гемопласт" зобов'язань за кредитним договором.
У подальшому зазначена сума зміненою не була, у тому числі і додатковими угодами до кредитного договору від 14.04.2015 року, 09.07.2015 року та від 13.05.2015 року, на які посилається позивач.
Тобто, зміна умов основного зобов'язання не потягла збільшення обсягу відповідальності поручителя, який залишився незмінний у розмірі 2 156 684, 95 грн.
Таким чином, з огляду на те, що закон пов'язує припинення поруки зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною основного зобов'язання збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою, приймаючи до уваги, що строк повернення процентів за користування кредитними коштами відстрочено відповідно до розділу 3 кредитного договору, у задоволені позовних вимог стосовно визнання поруки припиненою на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України слід відмовити.
На доводи позивача про припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України у зв'язку із пропуском банком шестимісячного строку на пред'явлення вимоги до поручителя суд вважає за необхідне вказати на наступні фактичні дані.
Відповідно до положень статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки. Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язані дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України).
Проте, з пункту 5.1. договору поруки вбачається, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не пред'явив вимоги до поручителя. В даному випадку граничний строк пред'явлення вимоги банком до поручителя не настав.
Крім того, 27.12.2016 року банком подано позовну заяву до Господарського суду Луганської області до позичальника - ПАТ "Гемопласт" та поручителя - ПАТ "Стахановський вагонобудівний завод" про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 25.12.2016 року у розмірі 10 018 630, 01 грн., у тому числі солідарно з поручителя в межах суми поруки (копія ухвали Господарського суду Луганської області від 12.01.2017 року у справі № 913/67/17 наявна у матеріалах справи).
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка В.С. та до Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" про визнання припиненою поруки за договором поруки № 336 від 25.03.2015 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", Публічним акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" та Публічним акціонерним товариством "Підприємством по виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Стахановський вагонобудівний завод" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Валендюка В.С. та до Публічного акціонерного товариства "Підприємство по виробництву медичних виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" про визнання припиненою поруки за договором поруки № 336 від 25.03.2015 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", Публічним акціонерним товариством "Стахановський вагонобудівний завод" та Публічним акціонерним товариством "Підприємством по виробів із полімерних матеріалів "Гемопласт" відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення - 09.10.2017 р.
Головуючий суддя Ю.О. Підченко
Суддя П.І. Паламар
Суддя О.М. Спичак