Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua
"11" жовтня 2017 р. Справа № 906/753/17.
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді: Давидюка В.К., розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову у справі
за позовом: Керівника Коростишівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації
до: Дочірного підприємства "Санаторій для дітей з батьками "Тетерів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "України "Укрпрофоздоровниця"
за участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
на стороні позивача - Фонд державного майна України;
на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця";
про визнання недійсними державних актів серії ЖТ №104948, серії ЖТ №104949 на право власності на земельні ділянки та скасувати реєстрацію від 26.11.2004р.
за участю представників сторін:
від прокуратури: ОСОБА_1- службове посвідчення №038611;
від Житомирської ОДА: ОСОБА_2- дов. № 0980/30/2-17 від 06.03.2017 ;
від відповідача: ОСОБА_3- керівник ; ОСОБА_4- дов. б/н від 18.09.2017;
від ФДМ ОСОБА_5 - дов. №339 від 04.11.2016;
від ПАТ"Укрпрофоздоровниця" - ОСОБА_6 - дов.№17-07/01 від 17.07.2017;
Керівник Коростишівської місцевої прокуратури звернувся з позовом до суду про визнання недійсними державних актів серії ЖТ №104948, серії ЖТ №104949 на право власності на земельні ділянки ДП "Санаторій для дітей з батьками "Тетерів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "України "Укрпрофоздоровниця", а також скасувати їх реєстрацію.
Крім того, в п. 4 прохальній частині позовної заяви, прокурор просить суд невідкладно вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитованим суб'єкта; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі, посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно земельних ділянок площею 9,4964 га та 0,80 га, розташованих за адресою: м. Коростишів, пров. Дачний,13.
Ухвалою суду від 28.08.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та відкладено розгляд заяви про забезпечення позову.
Прокурор в судовому засіданні просив задовольнити заяву про забезпечення позову. В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначив, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.03.2017, власником майнового комплексу за адресою: пров. Дачний, 13 м.Коростишів є Фонд державного майна України.
Водночас, земельні ділянки площею 9,4964га (кадастровий номер 1822510100:01:011:0017) та площею 0,8га (кадастровий номер 1822510100:01:011:0018), які знаходяться під цим майновим комплексом по провулку Дачному, 13 у м.Коростишеві на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2003 перебувають у приватній власності ДП "Санаторій для дітей з батьками "Тетерів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "України "Укрпрофоздоровниця", що підтверджується державними актами на право власності на земельні ділянки серії ЖТ №104948, серії ЖТ №104949 від 26.11.2004.
Крім того, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.03.2017 вбачається, що на нерухоме майно, розташоване на земельних ділянках, правовстановлюючі документи на які оскаржуються, в 2016 році внесено записи про накладені обтяження в вигляді податкової застави з забороною відчуження. Обтяжувачем зазначено Коростишівське відділення Житомирської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області, а боржником - ДП "Санаторій для дітей з батьками "Тетерів" .
Посилаючись на вказані обставини, прокурор вважає, що відповідач має майнові борги, так як частина майна описана в порядку накладення податкової застави, а тому, враховуючи майновий стан ДП "Санаторій для дітей з батьками "Тетерів", є ймовірність розпорядження земельними ділянками відповідачем з метою погашення своїх майнових боргів перед третіми особами в ході вирішення справи по суті. Водночас, такі дії можуть стосуватись і спірних земельних ділянок, щодо недійсності правовстановлюючих документів подано позов, тому просить суд вжити заходів до забезпечення позову.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили щодо заяви про забезпечення позову з підстав, викладених у запереченнях від 11.10.2017 (а.с.131-134).
Дослідивши заяву прокурора про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.
Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Як передбачено п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 №16 визначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
При цьому, застосування заходів до забезпечення позову може мати місце лише за наявності підстав, викладених у законі. При подачі заяви про забезпечення позову заявник насамперед повинен обґрунтувати звернення із заявою відповідними доказами, що підтверджують необхідність вжиття відповідних заходів.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
З поданої заяви вбачається, що прокурор просить заборони суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитованим суб'єкта; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі, посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру прав на нерухоме майно земельних ділянок площею 9,4964 га та 0,80 га, розташованих за адресою: м. Коростишів, пров. Дачний,13, вказавши лише, що відповідач має майнові борги перед третіми особами.
Однак, вказані обставини суд не вважає належними доводами щодо вжиття заходів до забезпечення позову. Крім того, заявником не наведено підстав імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Слід зазначити, що прокурором документально не підтверджено припущення щодо можливості вчинення дій відповідачем з метою погашення заборгованості перед третіми особами за рахунок спірного майна.
Тому, заслухавши представників сторін, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову, наявності зв'язку між заявленими заходами до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зважаючи на забезпечення збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що на даній стадії судового процесу відсутні достатні підстави для задоволення заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову.
Відмовляючи у клопотанні прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, суд також зауважує, що відповідно до п.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто, на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 66, 67, 86 ГПК України, господарський суд
В задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили в установленому законом порядку.
Суддя ОСОБА_7
Друк:
1 - в справу
2,3 - сторонам