ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.10.2017Справа №910/11820/17
За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
простягнення 299827,97 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаОСОБА_3 - представник
відповідачОСОБА_2
від відповідачаПіхотний М.Д. - адвокат
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 299827,97 грн, з яких: 263000 грн основної заборгованості та 36827,97 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації заходів від 12.12.2016 в частині здійснення розрахунків за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/11820/17 та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 за клопотанням сторін продовжено строк розгляду спору у справі №910/11820/17 на 15 днів, а в судовому засіданні оголошено перерву до 28.09.2017.
В судове засідання, призначене на 28.09.2017, представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті справи.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на майно, що належить відповідачу, а саме: квартиру загальною площею 89,9 кв.м, яка складається з двох кімнат та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 59810780000).
Відповідно до положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, належних та допустимих доказів існування обставин, з якими положеннями ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів до забезпечення позову, позивачем суду не подано, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідач в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що позивачем не доведено обставин надання ним послуг на суму, вказану у позові. Так, відповідач стверджує, що складені та направлені позивачем акти приймання-передачі наданих послуг не відображають обсяги послуг у натуральному чи вартісному вимірі, а вказана у них сума значно перевищує суму фактично наданих послуг. При цьому, відповідачем складено та долучено до матеріалів справи акти приймання-передачі наданих послуг у власній редакції, відповідно до яких вартість фактично наданих на підставі договору послуг становить 216500,00 грн.
Також в судовому засіданні 28.09.2017 відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, мотивоване тим, що 25.09.2017 ОСОБА_2 втрачено статус фізичної-особи підприємця.
Відповідно до п. 6. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Як зазначено в п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.
Таким чином, оскільки станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду ОСОБА_2 мала статус фізичної особи-підприємця і спір у справі виник саме із діяльності відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності, заявлене відповідачем клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 6. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 28.09.2017 оголошувалась перерва до 04.10.2017.
У судовому засіданні 04.10.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва
12.12.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг з організації заходів (надалі - Договір), відповідно до якого виконавець надає оплатні послуги по влаштуванню та організації господарського забезпечення дозвільно-культурного заходу Фестивалю «Крученик-Фест», а замовник зобов'язується приймати та оплачувати послуги виконавця.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що в даному Договорі під послугами влаштування та організацією господарського забезпечення дозвільно-культурного заходу «Крученик-Фест» розуміється:
- оренда, монтаж, демонтаж та підтримання 4 шатрів (наметів) з тканини місткістю 50 місць кожен;
- організація козацького табору (наметового містечка): заготівля дров, організація приготування їжі, козацька масовка (в вихідні дні 10 козаків, в будні 6 козаків), костюмовані вистави, тощо.
Відповідно до п. 1.3 Договору Фестиваль «Крученик-Фест» проводиться на території ВДНГ (пр-т Академіка Глушкова, 1, Київ, 03680, Україна) з 17.12.2016 по 15.01.2017).
Згідно з п. 1.4 Договору послуги виконавцем надаються з 16.12.2016 (заїзд, монтаж обладнання, підготовчі роботи) по 16.01.2017 (виїзд, демонтаж обладнання, прибирання території).
За правовою природою укладений між сторонами Договір від 12.12.2016 є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що вартість послуг згідно цього Договору становить 310000,00 грн.
Відповідно до п. 3.2 Договору послуги виконавця оплачуються частинами наступним чином:
- передоплата в розмірі 50000,00 грн - протягом 5 днів з дня підписання договору;
- оплата за надані послуги в розмірі 65000,00 грн - до 20.12.2016;
- оплата за надані послуги в розмірі 65000,00 грн - до 27.01.2017;
- оплата за надані послуги в розмірі 65000,00 грн - до 03.01.2017;
- оплата за надані послуги в розмірі 65000,00 грн - до 10.01.2017.
Згідно з п. 3.3 Договору розрахунки здійснюються в готівковій формі безпосередньо виконавцю.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як свідчать обставини справи, на виконання умов Договору відповідачем було сплачено позивачу передоплату у розмірі 47000,00 грн. Решта обумовленої договором вартості послуг (у розмірі 263000,00 грн) сплачена замовником не була, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується, що виконавцем надавались (надсилались) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 акти приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 310000,00 грн, однак від підписання актів замовник відмовлялася.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що виконавцем свої зобов'язання за Договором в повному обсязі не виконані, послуги надавались у значно меншому обсязі, аніж це передбачено умовами Договору, та неналежної якості. За твердженням відповідача, складені та направлені позивачем акти приймання-передачі наданих послуг не відображають обсяги послуг у натуральному чи вартісному вимірі, а вказана у них сума значно перевищує суму фактично наданих послуг.
Однак, суд відзначає, що складання актів приймання-передачі наданих послуг не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з Договору про надання послуг з організації заходів від 12.12.2016 та факту надання обумовлених ним послуг.
Відповідачем не заперечується, що послуги на підставі укладеного між сторонами Договору позивачем надавались. Доводи відповідача фактично зводяться до того, що послуги надані неякісно та не в повному обсязі, що призвело до збитковості проведеного заходу. Так, відповідач вважає, що вартість фактично наданих послуг складає 216500,00 грн та наводить відповідний розрахунок у актах наданих послуг, складених у власній редакції.
Проте, суд звертає увагу, що згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами укладеного між сторонами Договору (а саме: п. 1.2) визначено, що в даному Договорі під послугами влаштування та організацією господарського забезпечення дозвільно-культурного заходу «Крученик-Фест» розуміється: оренда, монтаж, демонтаж та підтримання 4 шатрів (наметів) з тканини місткістю 50 місць кожен; організація козацького табору (наметового містечка): заготівля дров, організація приготування їжі, козацька масовка (в вихідні дні 10 козаків, в будні 6 козаків), костюмовані вистави, тощо.
Будь-яких доказів того, що сторонами в належній формі погоджено деталізований перелік (обсяг) послуг, що мають бути надані згідно Договору, матеріали справи не містять.
Суд відзначає, що ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, не погоджуючись з окремими умовами Договору, відповідач мав право відмовитись від його підписання, а підписавши - набув обов'язок виконувати встановлені ним умови належним чином.
Положеннями п.п. 3.1, 3.2 Договору чітко визначено вартість послуг та встановлено строки та суми платежів, які підлягають сплаті замовником на користь виконавця.
Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях щодо обсягу та якості наданих послуг мають виключно суб'єктивний характер та жодними належними та допустимими доказами не підтверджені. Також суд звертає увагу, що з огляду на погоджені сторонами умови Договору від 12.12.2016, обов'язок відповідача сплатити на користь позивача визначену договором вартість послуг (у розмірі 310000,00 грн) не ставиться в залежність від того, наскільки рентабельним для відповідача виявиться проведений захід.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за Договором про надання послуг з організації заходів від 12.12.2016 у розмірі 263000 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 36827,97 грн, нараховану за загальний період прострочення з 18.12.2016 по 17.07.2017.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконував, допускаючи прострочення виконання грошових зобов'язань, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 4.1 Договору встановлено, що у випадку порушення замовником термінів оплати послуг виконавця згідно цього Договору, він зобов'язаний сплатити на користь виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
З огляду на те, що взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг відповідачем не виконані, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язань передбачена Договором, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними.
Однак, перевіривши наявний у справі розрахунок суми пені, суд відзначає, що перебіг періоду часу, за який нараховується пеня, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане. При цьому, за приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Однак, при здійсненні розрахунку та визначенні періоду нарахування пені позивачем положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України враховано не було.
За здійсненим судом перерахунком, позивачем правомірно нараховано пеню у загальному розмірі 34722,96 грн.
В той же час, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У відповідності до ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як зазначено в п. 3.17.4, постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що належна до сплати сума пені в даному випадку є надмірно великою, а тому на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3. ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, сума пені підлягає зменшенню на 50 відсотків - до 17361,48 грн.
У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача. Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у задоволенні такої заяви.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 8000,00 грн.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
Позивач на підтвердження витрат на оплату послуг адвоката надав суду: ордер на надання правової допомоги серії КВ №303671 від 12.09.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.07.2017, договір №01/08 про надання правової допомоги від 01.08.2017, заявку №1 від 01.08.2017 до договору про надання правової допомоги №01/08 від 01.08.2017, акт №1 про надання правової допомоги від 28.09.2017 та квитанцію №01/08 від 01.08.2017 на суму 8000,00грн.
За змістом п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на розумну співрозмірність вартості послуг адвоката у даній справі відносно обсягу наданих ним послуг та ціни позову, суд дійшов висновку, що вимога позивача за первісним позовом про компенсацію витрат на послуги адвоката є обґрунтованою на суму 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (02222, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03170, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість у розмірі 263000 (двісті шістдесят три тисячі) грн 00 коп., пеню у розмірі 17361 (сімнадцять тисяч триста шістдесят одна) грн 48 коп., судовий збір у розмірі 4497 (чотири тисячі чотириста дев'яносто сім) грн 42 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 17.10.2017
Суддя Ю.М. Смирнова