ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.10.2017Справа №910/13392/17
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Островській О.С
розглянувши справу № 910/13392/17
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА";
до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське";
про стягнення 7 404,96 грн.
Представники сторін: не з'явились.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - відповідач) про стягнення 7 404,96 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного комплексного автострахування № 06/0674724/1004/15 від 25.06.2015р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Фольксваген", державний номер НОМЕР_2, а тому, відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, п. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Ніссан", державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, застрахована відповідачем, позивач направив останньому заяву про відшкодування шкоди, проте відповідач відповідь на дану заяву не надав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2017р. порушено провадження у даній справі №910/13392/17 та призначено її розгляд на 05.10.2017р.
Представники сторін у судове засідання 05.10.2017р. не з'явились, про час, дату та місце судового засідання були належним чином повідомлені, що підтверджується матеріалами справи, проте через загальний відділ діловодства від представника позивача надійшла заява, в якій останній позовні вимоги підтримує та просить справу розглядати за відсутністю представника позивача.
Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 05.10.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
25.06.2015 між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (далі - страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "КОНЕ Ліфти" (далі - страхувальник) було укладено Договір добровільного комплексного автострахування: добровільного страхування наземного транспорту, водіїв і пасажирів від нещасних випадків на транспорті та відповідальності власників наземних транспортних засобів №06/0674724/1004/15 (далі - договір), відповідно до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_2.
Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "КОНЕ Ліфти".
Строк дії договору встановлено з 27.06.2015 по 26.06.2016.
31.12.2015 по пр. Леніна у м. Запоріжжя сталась ДТП за участі автомобіля марки "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки "Ниссан", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, з якої вбачається, що ДТП сталась з вини водія автомобіля марки "Ниссан", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2.
Вина водія автомобіля марки "Ниссан", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, що підтверджується схемою ДТП та відміткою про визнання вини водія, що міститься у вказаному повідомленні.
Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 2300096796 від 28.01.2016, згідно з яким пошкодження автомобіля марки "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок вищезазначеної ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 7 914,96 грн.
На підставі сформованого страхового акту № 2300096796 від 28.01.2016 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 7 914,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 0004124 від 01.02.2016,залученого до матеріалів справи.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Перехід права вимоги за наведеними норми права (ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування") слід відрізняти від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що для її застосування необхідні дві умови: право регресної вимоги до винної особи має третя особа після виконання нею зобов'язання перед потерпілим; регрес має місце після припинення зобов'язання з відшкодування шкоди.
Позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування, отримав від останнього права кредитора, а не регресу до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Зважуючи на викладене, саме положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" регулюються правовідносини між сторонами у справі, яка розглядається.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.
З матеріалів справи вбачається, транспортний засіб - автомобіль марки "Ниссан", державний номерний знак НОМЕР_1, водієм якого спричинено спірну дорожньо-транспортну пригоду, знаходився під керуванням ОСОБА_2.
Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Ниссан", державний номерний знак НОМЕР_1, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхове товариство "Іллічівське" (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2512453.
Відповідно до умов договору (полісу) №АЕ/2512453, страховик зобов'язався відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, а саме автомобіля марки "Ниссан", державний номерний знак НОМЕР_1.
Зокрема ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в розмірі 50 000,00 грн., розмір франшизи встановлено в сумі 510,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи, оскільки відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Ниссан", державний номерний знак НОМЕР_1, застрахована у відповідача згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/2512453, то відповідно до наведених положень Закону, обов'язок щодо відшкодування збитку, завданого внаслідок ДТП вищевказаним водієм власнику автотранспортного засобу, покладається на відповідача.
Позивачем було направлено відповідачу Заяву про відшкодування шкоди в порядку регресу/субсидії № 03-17/5493 від 25.04.2016, однак, відповідач зазначену вимогу залишив без відповіді та задоволення.
З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 7 404,96 грн.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями п. 36.4. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.
При цьому, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.
Зазначена правова позиція також наведена у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 по справі №910/7163/14, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України.
Крім того, Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої, в тому числі, відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.12.2014 у справі № 910/13665/14.
В матеріалах справи наявна копія рахунку № 123025751 від 22.01.2016, на підставі якого у відповідності до платіжного доручення № 0004124 від 01.02.2016 позивачем було перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_4 страхове відшкодування в сумі 7 914,96 грн., з метою проведення відновлювального ремонту транспортного засобу свого страхувальника (потерпілого).
Отже, матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "Фольксваген", державний номерний знак НОМЕР_2, становить 7 914,96грн.
У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Полісом № АЕ/2512453 встановлено франшизу в розмірі 510,00 грн.
Позивачем враховано франшизу, встановлену Полісом № АЕ/2512453, при визначенні розміру позовних вимог.
Як встановлено в ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 38Б; ідентифікаційний код: 25186738) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПРОВІДНА" (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 25; ідентифікаційний код: 23510137) страхове відшкодування в розмірі 7 404 грн. 96 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600,00 грн. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано: 10.10.2017р.
Суддя А.І. Привалов