12.10.2017 Справа № 904/7537/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД", м. Київ
про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: не з"явився
від відповідача: ОСОБА_1, ФОП
ОСОБА_2, дов. від 22.01.16р.
від третьої особи: не з"явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 209 035,45грн., пені у розмірі 14 483,59грн., штрафу в розмірі 31 355,31грн., 3% річних у розмірі 1 700,92грн., інфляційних у розмірі 4 623,23грн.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідач не сплатив останній лізинговий платіж згідно графіку внесення лізингових платежів (10.04.2017р.) відповідно до додаткової угоди №3 від 07.03.2017р. до договору фінансового лізингу №2969-01/07/14-В від 01.07.2014р. генерального договору фінансового лізингу №2969 від 01.07.2014р., укладених між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД". Позивач стверджує, що заборгованість відповідача зі сплати лізингових платежів складає 209 035,45грн., у тому числі: відшкодування вартості предмета лізингу у розмірі 14 995,43грн.; винагорода лізингодавця у розмірі 12 513,41грн.; валютне коригування згідно п.2.6. договору в розмірі 181 526,61грн. Позивач зазначає, що на підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017р. до нього перейшли всі права та обов"язки Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" за договором фінансового лізингу №2969-01/07/14-В від 01.07.2014р. Позивач зазначає, що при визначенні суми остаточного лізингового платежу слід застосовувати п.8.4. договору фінансового лізингу та п.2.6. генерального договору фінансового лізингу, які не були змінені додатковими угодами.
Відповідач позов не визнає, зазначає, що на підставі додаткової угоди №3 від 07.03.2017р. він взяв на себе зобов"язання з оплати лізингових платежів у розмірі 464 727,28грн. Відповідач стверджує, що в період дії генерального договору (з 01.07.2014р. по 10.04.2017р.) сплатив ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" 674 850,22грн. Враховуючи, що останній остаточний платіж відповідач здійснив 28.02.2017р., тобто до узгодження остаточної суми лізингових платежів з ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД", станом на дату остаточної оплати згідно додаткової угоди №3 від 07.03.2017р. утворилась переплата в розмірі 210 122,94грн. Відповідач зазначає, що у повному обсязі виконав зобов"язання з оплати лізингових платежів, навіть з переплатою, до закінчення встановленого графіком терміну. Відповідач вважає, що сплатив узгоджену між ним та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" і вказану у додатковій угоді №3 від 07.03.2017р. суму повністю, у зв"язку з чим на момент укладення договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 17.03.2017р. не мав заборгованості перед ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД". Крім того, відповідач стверджує, що договір фінансового лізингу та генеральний договір фінансового лізингу є нікчемними, оскільки не були нотаріально посвідчені, як того вимагає ст.799 Цивільного кодексу України, враховуючи, що відповідач є фізичною особою.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" позовні вимоги позивача підтримує у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло питань, які мають бути роз'яснені судовим експертом, встановлюється господарським судом.
Враховуючи, що вирішення даного спору потребує встановлення наявності заборгованості у відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" станом на 17.03.2017р., суд вважає за необхідне призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинити.
Керуючись ст.ст.41, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Призначити у справі судову експертизу, проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.
На вирішення експерта поставити такі питання:
- Чи підтверджується документально заборгованість у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перед Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД" за генеральним договором фінансового лізингу №2969 від 01.07.2014р. та договором фінансового лізингу №2969-01/07/14-В від 01.07.2014р. станом на 17.03.2017р., у тому числі: по відшкодуванню вартості предмета лізингу; з винагороди (комісії) лізингодавця; з валютного коригування?
- Якщо була переплата, то в якому розмірі?
2. Зобов'язати відповідача, Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги судового експерта. Питання про розподіл витрат на проведення судової експертизи буде вирішено під час прийняття рішення у справі відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
3. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 КК України та направити йому копію ухвали і матеріали справи №904/7537/17.
4. Зупинити провадження у справі №904/7537/17 у зв"язку з призначенням судової експертизи до повернення її з висновком експерта до Господарського суду Дніпропетровської області.
Суддя В.І. Петрова