10.10.2017 Справа № 904/7791/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Елміз", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення 63 709 грн. 52 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дов. №б/н від 04.10.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_2, дов. №ББУ/ПУ471/ВП/16 від 13.12.2016р.
Публічне акціонерне товариство "Елміз" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованість в розмірі 63 709 грн. 52 коп., з яких 29 640 грн. 00 коп. - сума основного боргу, 2 511 грн. 69 коп. - 3% річних, 25 734 грн. 15 коп. - втрати від інфляції, 5 823 грн. 68 коп. - пеня, відповідно до умов договору № 14-16/378-КП від 06.05.2014р.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.
Ухвалою суду від 26.09.2017р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів; розгляд справи відкладено на 10.10.2017р.
10.10.2017р. відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.
В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи. оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
06.05.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Елміз" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (покупець) було укладено договір № 14-16/378-КП (далі - договір).
В порядку та на умовах передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію і / або обладнання виробничо-технічного призначення (надалі - продукцію), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, які є невід'ємними частинами до цього договору (п. 1.1. договору).
Покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію, що поставляється в його власність продукцію відповідно до умов цього договору (п. 1.2. договору).
Якість і комплектність до кожного виду продукції, що поставляється Продукції повинно відповідати нормам, стандартам якісних показників і технічним вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами цього договору (п. 2.1. договору).
Продукція надходить партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в терміни, узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору. Під партією продукції боку розуміють будь-яку кількість продукції, однорідної за своїми якісними показниками, яке супроводжується одним документом про якість, і одним з товаросупровідними документом (п. 4.1. договору).
Умови поставки продукції - DDP, згідно з «Інкотермс-2000». Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торговельних термінах «Інкотермс-2000», з урахуванням погоджених сторонами застережень і умов поставок у відповідних специфікаціях (п. 4.2. договору).
Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції (п. 4.4. договору).
Зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в вище обумовленому пункті призначення поставки. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття і оплати поставленої продукції (п. 4.5. договору).
Постачальник несе всі ризики втрати або пошкодження продукції, а також всі витрати, пов'язані з постачанням продукції, до моменту її поставки в узгоджений пункт призначення (п. 4.6. договору).
Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця після виконання покупцем всіх необхідних процедур з приймання продукції за кількістю, якістю та комплектності та підписання покупцем видаткової накладної (п. 4.11. договору).
Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій до цього договору, але не повинна перевищувати 999 000,00 грн. (дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч гривень), з урахуванням ПДВ (п. 5.1. договору).
Ціни на продукцію, що поставляється постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору. Загальна вартість кожної партії продукції, що поставляється постачальником за цим договором продукції вказується у відповідних специфікаціях до договору (п. 5.2. договору).
Розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний / неплатіжними день, оплата здійснюється на наступний банківський день (п. 5.3. договору).
При надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника від покупця, сторони обумовлюють, що в будь-якому випадку вони надходять в рахунок оплати продукції, що поставляється постачальником продукції (п. 5.4. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання будь-якої зі сторін прийнятих на себе за цим договором зобов'язань, вона несе відповідальність перед іншою стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції (п. 6.1. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2014р. включно. У разі не виконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1. договору).
12.08.2014р. сторони підписали та скріпили печатками Специфікацію до договору (а.с. 24), в якій визначили товар, що підлягає поставці, а саме: Теодоліт 4ЕЗОП у кількості 1 шт. вартістю 10 666 грн. 67 коп. та Теодоліт точний 3Т5КП у кількості 1 шт. вартістю 14 033 грн. 33 коп. Всього з ПДВ 29 640 грн. 00 коп. Строк поставки: до 20.08.2014р. Умови оплати: розрахунки за цією специфікацією здійснюються на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції.
На виконання умов договору 02.09.2014р. позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 29 640 грн. 00 коп., що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою їх печаткою видатковою накладною № 2075 від 02.09.2014р. (а.с. 25). Господарський суд зазначає, що вказана накладна підписана сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
Також на підтвердження доказу отримання товару відповідачем, позивач надав копію довіреності № 219688/П від 02.09.2014р. (а.с. 26-27), виданої в.о. зав. склад. ОСОБА_3 на отримання від Публічного акціонерного товариства "Елміз" цінностей за договором № 14-16/378-КП від 06.05.2014р., а саме: Теодоліту 4ЕЗОП у кількості 1 шт. та Теодоліту точного 3Т5КП у кількості 1 шт.
Як вказано вище, відповідно до п. 5.3. договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний / неплатіжними день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції (п. 4.4. договору).
Відповідно до наявної в матеріалах справи накладної № 2075, товар: Теодоліт 4ЕЗОП у кількості 1 шт. вартістю 10 666 грн. 67 коп. та Теодоліт точний 3Т5КП у кількості 1 шт. вартістю 14 033 грн. 33 коп. всього з ПДВ 29 640 грн. 00 коп. було отримано відповідачем 02.09.2014р.
З огляду на викладене, відповідно до п. 5.3. договору, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки, тобто з 02.09.2014р., однак господарський суд зазначає, що шістдесятий день оплати припадає на 01.11.2014р. (02.09.2014р.+ 60 календарних днів) - вихідний, враховуючи вказане, відповідно до вимог п. 5.3. договору оплата здійснюється на наступний банківський день, тобто 03.11.2014р.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 5.3. договору, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар у строк до 03.11.2014р. включно.
Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення приписів п. 5.3. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 29 640 грн. 00 коп.
За умовами п. 6.6. договору у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості, не оплаченої продукції.
За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 01.11.2014р. по 30.04.2015р., у загальному розмірі 5 823 грн. 68 коп.
Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 511 грн. 69 коп. за загальний період з 01.10.2014р. по 27.07.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 25 734 грн. 15 коп. за період з жовтня 2014 року по червень 2017 року.
Заборгованість відповідача підтверджується: договором, копією видаткової накладної, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.
Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 610 ЦК України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок пені проведений неправильно, а саме позивачем застосовано неправильні початкові дати періодів нарахування.
Із розрахунку наявного в матеріалах справ вбачається, що позивач:
- нараховує пеню на суму заборгованості за період з 01.11.2014р. по 30.04.2015р.;
- нараховує 3 % річних на суму заборгованості за період з 01.10.2014р. по 27.07.2017р.
Як вказано вище, відповідно до п. 5.3. договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний / неплатіжними день, оплата здійснюється на наступний банківський день.
Датою поставки вважається дата, зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником, про приймання продукції (п. 4.4. договору).
Накладна № 2075 про поставку спірного товару підписана відповідачем без жодних зауважень чи заперечень 02.09.2014р. З огляду на викладене, відповідно до п. 5.3. договору, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар у строк до 03.11.2014р. включно. Враховуючи вищевикладене, прострочення виконання зобов'язання з оплати вказаного вище товару починається з наступного дня, тобто з 04.11.2014р.
Таким чином початковою датою періодів нарахування пені та 3 % річних буде 04.11.2014р.
Отже, з урахуванням меж періодів нарахування пені та 3 % річних, зазначених позивачем у розрахунку:
- пеня підлягає нарахуванню на суму заборгованості за період з 04.11.2014р. по 30.04.2015р.;
- 3 % річних підлягають нарахуванню на суму заборгованості за період з 04.11.2014р. по 27.07.2017р.
Відповідно до розрахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в розмірі 5 764 грн. 78 коп. та 3 % річних у розмірі 2 426 грн. 42 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо нарахованого розміру інфляційних втрат.
Позивач нараховує інфляційні втрати за період з жовтня 2014 року по червень 2017 року.
Однак, при розрахунку позивачем не враховано приписи абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р., відповідно до яких розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 5.3. договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції. Видаткову накладну про поставку спірного товару сторонами підписано 02.09.2014р., таким чином оплата за поставлений товар мала бути здійснена до 03.11.2014р. включно, отже період нарахування інфляційних втрат повинен починатися з наступного місяця, тобто з грудня 2014 року.
З урахуванням вищевикладеного, згідно розрахунку, виконаного господарським судом, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 23 428 грн. 03 коп. Решта позовних вимог в цій частині задоволенню не підлягає.
За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи чиннного законодавства, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 29 640 грн. 00 коп. основного боргу, 2 426 грн. 42 коп. 3% річних, 23 428 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 5 764 грн. 78 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.
Відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз.1,2 п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 Про деякі питання практики застосування позовної давн6ості у вирішення господарських спорів за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Як вказано вище, відповідно до п. 5.3. договору, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар на 60 (шістдесятий) календарний день з моменту поставки, тобто з 02.09.2014р., однак оскільки шістдесятий день оплати припадає на 01.11.2014р. (02.09.2014р.+ 60 календарних днів) - вихідний, то відповідно до вимог п. 5.3. договору оплата здійснюється на наступний банківський день, тобто 03.11.2014р. Враховуючи вищевикладене, відповідно до п. 5.3. договору, відповідач повинен був сплатити за поставлений товар у строк до 03.11.2014р. включно. Отже прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару починатиметься з наступного дня - з 04.11.2014р.
З огляду на вищевикладене, позивач довідався про порушення свого права 04.11.2014р. (перший день прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого товару). Отже позовна давність щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені спливатиме 04.11.2015р.
Однак, як вбачається із матеріалів справи позивач з позовом до суду звернувся 01.08.2017р., про що свідчить відбиток штемпеля відділення поштового зв'язку в правому верхньому куті поштового конверту (а.с. 81)., тобто поза межами вказаного строку.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.
Також у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 17 819 грн. 02 коп.
Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи надані: договір про надання правової допомоги від 17.07.2017р. № 17/07-17Е, укладеного із адвокатським об'єднанням «Адвокатський центр» та додаток № 1 до нього, розрахунок за послуги, платіжне доручення № 167 від 28.07.2017р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 28.07.2011р. № 4599/10, ордер від 17.07.2017р. КС № 124691 тощо.
Водночас, відповідно до п. 5.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 6 000 грн. 00 коп.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь Публічного акціонерного товариства "Елміз" (02096, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, ідентифікаційний код 24102142) 29 640 грн. 00 коп. (двадцять дев'ять тисяч шістсот сорок грн. 00 коп.) основного боргу, 2 426 грн. 42 коп. (дві тисячі чотириста двадцять шість грн. 42 коп.) 3% річних, 23 428 грн. 03 коп. (двадцять три тисячі чотириста двадцять вісім грн. 03 коп.) інфляційних втрат, 1 393 грн. 69 коп. (одну тисячу триста дев'яносто три грн. 69 коп.) витрат по сплаті судового збору, та 6 000 грн. 00 коп. (шість тисяч грн. 00 коп.) витрат на послуги адвоката.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складено 17.10.2017