10.10.2017 Справа № 904/8289/17
За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Кам'янське Дніпропетровської області
про стягнення 125566,36 грн
Суддя Воронько В.Д.
Представники:
від позивача: адвокат Герман М.М., довіреність № 3675 від 04.09.2017;
від відповідача: не з'явився.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому заявив вимогу про стягнення заборгованості в сумі 114750,00 грн, 3% річних у сумі 1980,61 грн, інфляційних нарахувань у сумі 8835,75 грн, нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки з відстроченим платежем №25/06-16, укладеного між сторонами 25.06.2016.
Ухвалою суду від 21.09.2017 розгляд справи відповідно до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відкладався на 10.10.2017 у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 06.09.2017 та неявкою представника відповідача.
04.10.2017 позивач надав суду письмові пояснення по справі щодо розбіжності в сумі ціни позову, в яких зазначає, що розбіжність в прохальній частині суми ціни позову позовної заяви пояснюється відсутністю однієї зі складових суми позову, а саме - витрати на правову допомогу, тому просить суд стягнути з відповідача: 114750,00 грн - основного боргу, 1980,61 грн - 3% річних, 8835,75 грн - інфляційних втрат та 8000,00 грн - витрат на правову допомогу.
Відповідач участь свого повноважного представника у засіданнях суду 21.09.2017 та 10.10.2017 не забезпечив, відзиву на позов та інших витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджується витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень №4903809835043 і №4903809985150, які містять інформацію про надсилання адресатові ОСОБА_2 поштових відправлень ухвал суду та засвідченими копіями реєстрів поштових відправлень суду за 08.09.2017 та 25.09.2017.
З огляду на викладене суд керується ч. 1 ст. 64 ГПК України, в якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.
Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").
Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.
Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013.
За таких обставин у суду наявні достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористалися своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.
При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -
25.06.2016 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позивач, продавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 Віліявичем (далі - відповідач, покупець) укладено договір №25/06-16 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає у власність покупцю насіння та обладнання для крапельного зрошування (далі - товар) у кількості та асортименті згідно накладних, а покупець - оплачує та приймає товар на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціна та загальна вартість товару по даному договору узгоджена з покупцем і зазначається у відвантажувальних накладних на кожну партію товару. До ціни товару входить вартість тари, упаковки та маркування.
У випадку поставки товару окремими партіями ціни на товар можуть змінюватись за згодою сторін (п. 2.2 договору).
Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється за попередньою оплатою (якщо інше не обумовлено нижче), шляхом перерахування суми, вказаної в рахунку-фактурі на розрахунковий рахунок продавця.
Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.4 договору).
У п. 2.5 договору сторони узгодили інші умови оплати, а саме - відстрочку платежу до 01.08.2016. Можлива дострокова оплата частинами до повного погашення заборгованості (п. 2.6 договору).
За умовами п. 3.2 договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем у момент його отримання від продавця. Покупець перевіряє товар на комплектність (кількість) та бездоганний зовнішній вигляд (наприклад, цілісність оригінальної упаковки), строки придатності, а також відсутність зовнішніх ознак пошкодження або псування, та повідомляє про результати продавцю.
Відповідно до п. 3.3 договору при виявленні можливих недоліків покупець зобов'язаний протягом 5-ти робочих днів письмово повідомити про це продавця та скласти відповідний акт. Якщо протягом вищезазначеного строку продавцю не надходить повідомлення про недоліки, товар вважається прийнятим покупцем, як такий, що відповідає вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, між продавцем та покупцем було укладено специфікацію №1 від 25.06.2016 (а.с. 10), яка є додатком до договору. В даній специфікації сторони узгодили найменування, кількість та ціну товару, що підлягає поставці відповідно до умов договору. Згідно специфікації позивач зобов'язався поставити відповідачу наступний товар:
- насіння кукурудзи Добриня, 25000 с. у кількості 5 упак. за ціною 9650,00 грн (з ПДВ) на суму 48250,00 грн (з ПДВ);
- насіння кукурудзи "Лендмарк" 10 кг у кількості 2 упак. за ціною 15100,00 грн (з ПДВ) на суму 30200,00 грн (з ПДВ);
- крапельні лінії Streamline 16060 1,1 л/г відстань між крапельницями 0,30м 3000 м FL у кількості 11 шт за ціною 3300,00 грн (з ПДВ) на суму 36300,00 грн (з ПДВ).
Загальна сума поставки за специфікацією №1 від 25.06.2016 складає 114750,00 грн.
На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар, передбачений специфікацією №1 від 25.06.2016, на загальну суму 114750,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000046 від 25.06.2016, яку підписано особисто відповідачем.
Тож, як свідчать матеріали справи, визначений специфікацією до договору товар було передано позивачем та прийнято відповідачем без заперечень та зауважень.
Також сторонами було укладено Доповнення №1 від 25.06.2016 (а.с. 11) до договору, в якому сторони дійшли згоди щодо зміни редакції пункту 2.5 цього договору на наступну: "Інші умови оплати: погашення заборгованості в сумі 114750,00 грн продовжено до 30.12.2016.
Таким чином, відповідач повинен був розрахуватися за поставлений позивачем товар у строк до 30.12.2016 (включно).
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого позивачем на умовах договору товару є таким, що настав.
Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого йому товару не виконав, чим порушив умови укладеного між ним та позивачем договору.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 114750,00 грн.
Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами частин 1 та 2 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень статті 599 ЦК України зобов'язань припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем за поставлений товар відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 114750,00 грн.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Позивач за порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару заявив до стягнення з останнього інфляційні нарахування в сумі 8835,75 грн за період з січня по червень 2017 та 3% річних у сумі 1980,61 грн за період з 31.12.2016 по 28.07.2017.
У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Після проведеного судом перерахунку встановлено, що інфляційні нарахування за період з січня по червень 2017 становлять - 9120,34 грн, а розрахунок 3% річних за визначений позивачем період є обґрунтованим та арифметично вірним.
Оскільки вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань заявлено позивачем у межах суми, встановленої судом при здійсненні перерахунку, позов слід визнати обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 114750,00 грн - основного боргу, 8835,75 грн - інфляційних нарахувань та 1980,61 грн - 3% річних.
Відповідно до статті 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1883,50 грн та витрати на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн.
Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, господарський суд виходив з принципу співрозмірності оплати за надані послуги та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до умов договору №01-26-07/17 про надання правової допомоги від 26.07.2017, укладеного між позивачем, як замовником, та Адвокатським бюро "Герман і Партнери", як виконавцем, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язок здійснювати правовий захист замовника в господарському суді Дніпропетровської області у справі про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2 за договором поставки з відстроченням платежу від 25.06.2016 року.
У відповідності до умов даного договору виконавець бере на себе наступні зобов'язання: складати проекти необхідних процесуальних документів (позовної заяви, заяв, пояснень, заперечень, клопотань тощо) та приймати участь у судових засіданнях; готувати, відправляти та отримувати адвокатські запити; всіма доступними законними засобами сприяти найшвидшому задоволенню вимог замовника, вказаних в п. 1.1 даного договору; на вимогу замовника виконавець зобов'язується повідомляти йому відомості про хід надання юридичних послуг за цим договором (п. 2.1 договору №01-26-07/17 про надання правової допомоги від 26.07.2017).
Умовами пункту 3.1 договору №01-26-07/17 про надання правової допомоги від 26.07.2017 передбачено, що загальна вартість наданих послуг, які надаються за цим договором, становить 8000,00 грн, без ПДВ.
Відповідно до свідоцтва №4898 від 27.03.2012 про право на заняття адвокатською діяльністю Герман М.М. має право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно квитанцій ПАТ КБ "Приватбанк" від 26.07.2017 та від 30.08.2017 позивачем виконавцеві було сплачено 8000,00 грн на підставі договору №01-26-07/17 про надання правової допомоги від 26.07.2017 (а.с. 17).
У пункті 6.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК; відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій; у разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Виходячи з викладеного, господарський суд вважає розумними витрати на послуги адвоката у розмірі 5000,00 грн, оскільки, по-перше, справа є нескладною, по-друге, підготовка даної справи до розгляду в суді не потребувала складання будь-яких документів, окрім позовної заяви, та виконання інших зобов'язань виконавця, визначених п. 2.1 договору №01-26-07/17 про надання правової допомоги від 26.07.2017. До того ж, позивачем не надано доказів, які б підтверджували розумність, обґрунтованість та доцільність витрат на оплату послуг адвоката саме у сумі 8000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (51900, АДРЕСА_2) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49107, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 114750,00 грн боргу за поставлений товар, 8835,75 грн інфляційних нарахувань, 1980,61 грн 3% річних, 1883,50 грн витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн витрат на послуги адвоката, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано - 17.10.2017.
Суддя В.Д. Воронько