11.10.2017 Справа № 904/8408/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС", м. Київ
до Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про зобов'язання виконати умови договорів фінансового лізингу
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - ОСОБА_1, довіреність № 5/5-198 від 10.04.17р.;
від третьої особи - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УЛФ-ФІНАНС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Головне управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, у якому просить суд:
- зобов'язати відповідача виконувати умови договорів фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016 щодо своєчасної сплати лізингових платежів відповідно до умов договорів на користь нового лізингодавця ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", як правонаступника ТОВ "Український лізинговий фонд".
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «УЛФ-ФІНАНС» є новим лізингодавцем за Договорами фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН від 23.12.2016 р., 4916-02/12/16-СН від 23.12.2016 р., 4916-03/12/16-СН від 23.12.2016 р., 4916-04/12/16-СН від 23.12.2016 р., 4916-05/12/16-СН від 23.12.2016 р., 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016 р., а тому у лізінгоодержувача за вказаними договорами (відповідача по справі) виникло зобов'язання зі сплати лізингових платежів на користь позивача.
Позивач не направив уповноваженого представника в судове засідання 11.10.2017 року, про час та місце розгляду повідомлений належно.
Відповідач надав відзив на позов, згідно якого останній зазначає, що відповідач є бюджетною установою, в тлумаченні статті 2 Бюджетного Кодексу України. Платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів здійснює орган Казначейства України, відповідно до вимог Бюджетного Кодексу України. В даному випадку платежі за дорученнями відповідача, як розпорядника бюджетних коштів, здійснює третя особа.
Третя особа не забезпечила явку уповноваженого представника в судове засідання 11.10.2017 року, про час та місце розгляду повідомлена належно.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
23.12.2016 року між ТОВ «Український лізинговий фонд» (лізингодавець) та Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради (лізингоодержувач) укладено Генеральний договір фінансового лізингу №4916 (далі - Генеральний договір), згідно якого лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно (далі - предмети лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна постачальника, строк лізингу, лізингові платежі та інші суттєві умови користування якого зазначаються у відповідному договорі фінансового лізингу, що є невід'ємною частиною Генерального договору, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов Генерального договору на умовах цього Договору.
На підставі актів приймання-передачі від 13.01.2017 року (а.с.40-45) ТОВ «Український лізинговий фонд» передав у користування Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради предмет лізингу:
- автомобіль ТОYОТА Соrolla, 2016 року випуску, № шасі/кузова NМТВВ9JE30R167319, № двигуна 12R\/325058, реєстраційний № НОМЕР_1;
- автомобіль ТОYОТА Соrolla, 2016 року випуску, № шасі/кузова NМТВВ9JEX0R166863, № двигуна 12 R\/324911, реєстраційний № НОМЕР_2;
- автомобіль ТОYОТА Соrolla, 2016 року випуску, № шасі/кузова NМТВВ9JEX0R167110, № двигуна 12 R\/325184, реєстраційний № НОМЕР_3;
- автомобіль ТОYОТА Соrolla, 2016 року випуску, № шасі/кузова NМТВВ9JE90R167342, № двигуна 12 R\/325743, реєстраційний № НОМЕР_4;
- автомобіль ТОYОТА Соrolla, 2016 року випуску, № шасі/кузова NМТВВ9JE20R167358, № двигуна 12 R\/325672, реєстраційний № НОМЕР_5;
- автомобіль ТОYОТА Соrolla, 2016 року випуску, № шасі/кузова NМТВВ9JE60R166875, № двигуна 12РУ324985, реєстраційний № НОМЕР_6.
23.12.2017 року між ТОВ «Український лізинговий фонд» та відповідачем укладено договори фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН.
17.03.2017 року між ТОВ «Український лізинговий фонд» (первісний кредитор) та відповідачем - ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №1 (далі - Договір №1), за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за діючими договорами фінансового лізингу, перелік яких визначено Додатком до Договору №1, а новий кредитор набуває права вимоги за договорами фінансового лізингу та приймає на себе всі інші права первісного кредитора за договорами фінансового лізингу, в тому числі, але не виключно, набуває право вимагати:
- сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у боржників зі сплати лізингових платежів на дату укладення Договору №1;
- сплати на свою користь дебіторської заборгованості, що існує у боржників зі сплати будь-яких інших платежів (крім лізингових) за договорами фінансового лізингу на дату укладення Договору №1;
- виконання боржниками всіх інших обов'язків за Договорами фінансового лізингу (п.2.1.1 Договору №1).
Відповідно до п.2.2 Договору №1 первісний кредитор передає новому кредитору транспортні засоби (права власності на транспортні засоби), що є предметом лізингу згідно договорів фінансового лізингу, перелік яких визначено в Додатку №1 до Договору №1 та згідно розірваних договорів фінансового лізингу, перелік яких визначено в Додатку №2 до Договору №1.
За викладених обставин, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконувати умови договорів фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016 щодо своєчасної сплати лізингових платежів відповідно до умов договорів на користь Нового Лізингодавця ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", як правонаступника ТОВ "Український лізинговий фонд".
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд вважає відсутніми підстави для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання відповідача виконувати умови договорів фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016 щодо своєчасної сплати лізингових платежів відповідно до умов договорів на користь нового лізингодавця ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", як правонаступника ТОВ "Український лізинговий фонд".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.516 ЦК України).
Положеннями пункту 13.8 Генерального договору передбачено, що первісний лізингодавець/кредитор має право переуступати свої права та обов'язки за Генеральним договором третім особам, про що письмово повідомляє лізингоодержувача/відповідача.
На виконання умов пункту 13.8 Генерального договору позивачем повідомлено (а.с.61-66) відповідача про відступлення прав вимог від первісного лізингодавця до нового лізингодавця.
За викладених обставин, право отримувати лізингові платежі за договорами фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016 перейшло від первісного лізингодавця до позивача, у зв'язку з чим у відповідача виникло зобов'язання з оплати лізингових платежів на користь нового лізингодавця - позивача у справі.
Згідно приписів частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом приписів статті 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства належить, зокрема, свобода договору.
Відповідно до положень статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
За змістом положень ч. 2 ст. 4 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Суд дійшов висновку щодо наявності у відповідача зобов'язань перед позивачем зі сплати лізингових платежів за договорами фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016, проте суд вважає за необхідне зазначити, що в разі несвоєчасного або неповного внесення відповідачем лізингових платежів на користь позивача, позивач, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, має ставити перед судом питання щодо стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за вказаними договорами, в той час як вимога позивача про зобов'язання відповідача виконувати умови договорів фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016 щодо своєчасної сплати лізингових платежів відповідно до умов договорів на користь нового лізингодавця ТОВ "УЛФ-ФІНАНС", як правонаступника ТОВ "Український лізинговий фонд", позбавлена правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом зобов'язання відповідача виконувати умови договорів фінансового лізингу №№ 4916-01/12/16-СН, 4916-02/12/16-СН, 4916-03/12/16-СН, 4916-04/12/16-СН, 4916-05/12/16-СН, 4916-06/12/16-СН від 23.12.2016 щодо своєчасної сплати лізингових платежів на користь нового лізингодавця ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" суперечить вказаним нормам законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 44, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повний текст підписаний - 17.10.2017
Суддя ОСОБА_2