10.10.2017 Справа № 904/7523/17
За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг
про стягнення 70 535, 24 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 17.05.17;
від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № 14/12466 від 26.12.16.
Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" про стягнення 70 535, 24 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем ст. 118, 122 Статуту залізниць та Правил оформлення перевізних документів (невірним зазначенням маси вантажу), Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами зберігання вантажів.
Ухвалою суду від 26.07.17 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.09.17. У судовому засіданні 13.09.17 оголошено перерву до 10.10.17.
Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечує, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання. Також, просив суд з урахуванням приписів ст. 233 ГК України та 83 ГПК України зменшити розмір штрафу до 90%.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 10.09.17 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір № ПР/М-14-2/12-14757/НЮдч від 02.06.2014 р. «Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станції Інгулець ДП «Придніпровська залізниця».
Пунктом 1 договору передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець ДП «Придніпровська залізниця» стрілкою № 5 до продовження станційної колії № 3 та стрілкою № 23 до продовження станційної колії № 2. Під'їзна колія обслуговується локомотивами власника колії. Межею під'їзної колії є знаки «Межа під'їзної колії, які встановлено на продовженні колії № 3 біля вхідного сигналу «Н-І» та на продовженні колії № 2 біля вхідного сигналу «Н-ІІ».
Згідно п. 4 договору, рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України.
Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється:
- порожні під навантаження концентрату залізорудного - через інтервал часу 1,5 години; інші - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник станції Інгулець по телефону прийомоздавальнику зміни залізничного цеху ПА «ІнГЗК» не пізніше ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження» форми ГУ-2.
Пунктом 6 договору встановлено, що вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій станції Інгулець, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Відповідно до п.9 договору з під'їзної колії вагони здаються:
вагони, навантажені концентратом залізорудним - цілими маршрутами, сформованими у відповідності з ПТЕ і планом формування поїздів - через інтервали часу 1,5 години;
- інші - у тій кількості, у якій були передані - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник зміни залізничного цеху ПАТ «ІнГЗК» по телефону прийомоздавальнику станції залізниці з наступним поданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами.
Вагони, що повертаються з під'їзної колії, подаються локомотивом власника колії на одну з колій станції Інгулець за вказівкою чергового по станції Інгулець, де здійснюється приймання вагонів залізницею у технічному та комерційному відношенні.
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п.10 договору).
Згідно п. 14 договору власник колії сплачує залізниці:
за користування вагонами згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у Розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги;
за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.
Договір було укладено на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами.
У зв'язку з тим, що у 2014 р. ДП «Придніпровська залізниця» було реорганізоване шляхом злиття з підприємствами залізничного транспорту, і на базі цих підприємств було утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», яке стало правонаступником цих підприємств, сторонами, 15.12.15 було укладено і підписано додаткову угоду № 3, відповідно до якої надалі сторонами договору було визначено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та Публічне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат». Дана додаткова угода набрала чинності з дати підписання її сторонами договору.
Згідно матеріалів справи 18.01.17 відповідач здав залізниці для перевезення маршрут у кількості 52 вагонів з вантажем «концентрат залізорудний (гематит) призначенням на станцію Комунарськ Донецької залізниці. Перевезення було оформлено залізничною накладною № 46589222.
Під час оформлення перевізних документів відповідач у накладній зазначив перелік номерів вагонів, залучених до перевезення вантажу, їх вантажопідйомність, тару вагону та масу вантажу в кожному вагоні.
У графі 28 накладної, вказано, що вантаж було завантажено у вагони відповідачем, як вантажовідправником, і ним визначено масу вантажу на електронних вагах, заводський № 529300093 НОМЕР_1, про що зазначено у графі 26. Правильність внесених відомостей засвідчено у графі 55 накладної електронним цифровим підписом представника відповідача ОСОБА_3 18.01.2017 р. о 15:53 год.
Потім, 18.01.17 о 16:15 год. вагони були подані на колію станції Інгулець для приймання їх у технічному та комерційному відношенні, що підтверджується складеною та підписаною сторонами пам'яткою № 127 про забирання вагонів.
При проходженні вагонів через тонзометричні ваги на станції Інгулець у вагонах № 66459724 та № 56071822 було виявлено нерівномірність навантаження вагонних візків, що відображено у протоколі зважування поїзда.
Тому, відправлення маршруту було затримано та подано заявку на контрольне переважування цих вагонів на вагонних вагах з відчепленням від інших вагонів, про що складено акт загальної форми № 5076 від 18.01.17. Крім того, в акті загальної форми було зафіксовано час затримки маршруту: з 18.01.17 - 16:55 год. до 18.01.17 - 17:30 год., тобто протягом 35 хв.
При переважуванні вагону № 56071822 на статичних тонзометричних вагах станції № 55, було встановлено масу нетто вантажу 69 450 кг, що на 450 кг більше маси, зазначеної відповідачем у накладній, і на стільки ж перевищує вантажопідйомність вагону. У зв'язку з цим вагон було відставлено на під'їзну колію відповідача для усунення комерційної несправності.
Про встановлений факт було складено акт загальної форми № 5077 від 18.01.17 та комерційний акт № 467703/2 від 18.01.17 (а.с.32).
Представник ПАТ «ІнГЗК» ОСОБА_4 від підпису у актах загальної форми № 5076 та № 5077 відмовилась. Тому, позивачем було додатково складено акт загальної форми №5078 від 18.01.17. та акт загальної форми № 5080 від 18.01.17.
В подальшому, вагон № 56071822 повторно був переданий залізниці для перевезення 20.01.17 на підставі залізничної накладної № 46592572.
Враховуючи те, що відправлення маршруту було затримано з вини відповідача, за час його затримки протягом 35 хвилин було позивачем було нараховано плату за користування 52 вагонами в сумі 46,80 грн., яку включено до відомості плати за користування вагонами № 18019061.
Відповідач нараховану суму визнав частково на 1,80 грн. (без ПДВ), а проти суми 45,00 грн. (без ПДВ) заперечував, про що зазначив у зауваженні до відомості плати.
Також за час затримки було нараховано збір за зберігання вантажів у сумі 33 102.80 грн. (без ПДВ), яку включено до накопичувальної картки № 20019002 від 20.01.17.
Цю суму відповідач також визнав частково на 1 279,90 грн. (без ПДВ), а проти суми 31 822,90 грн. (без ПДВ) заперечував, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.
За контрольне зважування та маневрову роботу локомотива під час подачі вагонів на ваги було також нараховано додатковий збір в загальній сумі 1019,80 грн. (без ПДВ), який включено до накопичувальної картки № 22039005 від 22.03.17. Нараховану суму відповідач не визнав в повному обсязі, про що зазначив у зауваженні до нокопичувальної картки.
За неправильне зазначення маси вантажу у накладній відповідачу було нараховано штраф у 5- кратному розмірі провізної плати на суму 31 070,00 грн. (без ПДВ), який включено до накопичувальної картки № 02029003 від 02.02.17. Нараховану суму відповідач не визнав, про що зазначив у зауваженні до накопичувальної картки.
Отже, у зв'язку з несплатою відповідачем спірної (заявленої у позовні заяві суми) позивач звернувся з позовом до суду.
Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України № 1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (Статут залізниць України), визначає обов'язки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
На підставі ст. 52 Статуту залізниць України на станції Інгулець було зроблено перевірку маси вантажу у вагоні № 56071822.
Під час перевірки у цьому вагоні було встановлено, що маса вантажу, яка вказана в залізничній накладній № 46589222 не відповідає масі вантажу при перезважуванні.
Статтею 307 ГК України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до частини першої статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною першою статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (ч. 1, 2, 3 ст. 23 Статуту залізниць України).
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч. 1, 2 ст. 24 Статуту залізниць України).
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (частина 4 статті 52 Статуту залізниць України).
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105 Статуту залізниць України).
За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (п. 1 Правил складання актів).
Комерційні акти складаються зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах (п. 2 Правил).
Комерційні акти складаються у трьох примірниках на бланках установленої форми і заповнюються на друкарській машинці або чорнилами чітко, без будь-яких виправлень. На кожному акті проставляється штемпель станції. Другий примірник акта видається одержувачу на його вимогу (п. 8 Правил).
Акти загальної форми форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів).
Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
У комерційному акті №467703/2 від 18.01.17 зазначено : « по документу значиться нетто 69000кг, тара з документа перевірена відправником 22400кг, брутто 91400. В дійсності виявлено брутто 91850 кг, тара з документа 22400 кг, нетто 69450 кг. Надлишок вантажу склав 450 кг.»
Акт складений відповідно до вимог, що пред'являються до їх складання Правилами складання актів.
Відповідно до п. 27 Правил видачи вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.
Така норма допустимого розходження між даними, вказаними у перевізному документі, та даними, встановленими при контрольному зважуванні стосується випадків виявлення недостачі вантажу.
В даному випадку мало місце завантаження вагону понад масу, зазначену у накладній, і також понад вантажопідйомність вагону.
Абзацем 3 п. 27 Правил зазначено, що надлишок вантажу порівняно з масою, вказаною в накладній, вважається таким, що не перевищує норму, якщо він не виходить за межу граничного розходження визначення маси нетто, яке становить 0,2 %.
За документами у вагоні № 56071822 має бути 69 000 кг вантажу, а виявлено 69 450 кг. тобто надлишок вантажу становить 450 кг, що складає 0,7 % від маси, зазначеної в накладній.
Таким чином, надлишок вантажу у вагоні перевищує допустиму норму розходження, що є підставою для стягнення штрафу.
Згідно з пунктом 5.5. розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року № 644, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (стаття 122 Статуту залізниць України).
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що штраф підлягає стягненню у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Розрахована позивачем сума штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу по накопичувальній картці № 02029003 від 02.02.17 визначена правильно, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 31 070,00 грн. (6 214,00 грн. х 5 = 31 070,00 грн.).
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд зазначає наступне.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначив, що надлишок вантажу не перевищує норму природної (недостачі) надлишку вантажу, розмір позовних вимог дуже великий між різницею вартістю перевезення. Також, відповідач зазначив, що жодний учасник господарських відносин не зазнав негативних наслідків від неправильного зазначенням відповідачем маси вантажу у накладній.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до приписів ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В пункті 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України також зазначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, слід визнати право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір, на який зменшується стягуваний штраф, повинні бути в рішенні суду мотивовані та обґрунтовані.
Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Зі змісту наведених норм слідує, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Наведеної правової позиці дотримується й Вищий господарський суд України в постановах від 30.11.2016р. у справі № 927/309/16, від 29.11.2016р. у справі №910/2224/16, від 08.11.2016р. у справі №927/310/16, від 16.06.2016р. у справі №905/2626/15, від 13.06.2016р. у справі №905/3638/15. Крім того, Вищий господарський суд України звертає увагу на те, що приписами законодавства не встановлено заборону суду зменшувати розмір неустойки (штрафу), який підлягає стягненню і на підставі закону, оскільки зменшуючи суму, яка підлягає стягненню, суд не змінює сам розмір неустойки, встановлений Статутом залізниць України.
З огляду на співвідношення пред'явленого до стягнення штрафу з наявними наслідками порушення зобов'язання, відсутність негативних наслідків від неправильного зазначення маси вантажу в накладній, неспіврозмірність нарахованого штрафу заподіяному правопорушенню в частині оформлення перевізного документу щодо неправильного зазначення маси вантажу, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу на 50%, що становить 15 535,00 грн.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково в розмірі 15 535,00 грн.
Згідно зі статтею 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та увільнення від зазначеної плати у разі затримки вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Порядок користування вантажними вагонами і контейнерами суб'єктами підприємницької діяльності та визначення плати за користування передбачено Правилами користування вагонами і контейнерами, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113 (Правіла).
Відповідно до пункту 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Як передбачено Правилами, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 та Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (п. 3Правил).
Відповідно до п.4 Правил, відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.
Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.
Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію. Спосіб повідомлення встановлюється в договорі про експлуатацію під'їзної колії договором про подавання та забирання вагонів).
Згідно п. 5 Правил, у повідомленні робиться відмітка про час його передачі та прийняття, вказуються прізвища працівників вантажовласника і станції, які його передали та прийняли
Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.
У п. 6 Правил вказано, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Відповідно до п. 7 Правил, час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
Згідно п. 12 Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил).
На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача плати за користування вагонами по відомості плати за користування вагонами №18019064.
Всього по відомості спочатку було нараховано 46,80 грн. за користування 52 вагонами потягом 35 хв. Відповідачем сплачено за цією відомістю 1,80 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача становить: 46.80 - 1,80 = 45,00 (грн.) (без ПДВ).
ПДВ 20 % складає: 45,00 * 20 % = 9,00 (грн.).
Сума плати за користування вагонами з ПДВ становить:
45,00 + 9,00 = 54,00 (грн.), яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Порядок нарахування плати за зберігання вантажу залізницею визначено Правилами зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (Правила зберігання).
Відповідно до п. 9 Правил зберігання, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення ( у т.ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у п. 2.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.
При зберіганні вантажів у вагонах (у тому числі у контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тонну вантажу.
У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Заперечення відповідача про те, що залізницею неправомірно був нарахований збір за зберігання вантажу у 52 вагонах, у той час як неправильне навантаження було виявлене тільки у 2 вагонах є необгрутованим з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджується,що неправильне навантаження вагонів № 60459724 та № 56071822 було виявлено підчас проходження через тонзометричні ваги. Як видно з протоколу зважування поїзда, доданого до матеріалів справи, зважування відбувалось з 16:25 год. до 16:55 год. 18.01.17.
Після цього було складено акт загальної форми № 5076 від 18.01.17 і з 16:55 год. 18.01.17 р. розпочато затримку всього потяга (52 вагони).
До 17:30 год. цього ж дня протягом 35 хв. було здійснено відчеплення спірних вагонів від потяга, після чого нарахування збору за зберігання вантажу у 52 вагонах було припинено.
Таким чином, залізницею правомірно було нараховано збір за зберігання вантажів у 52 вагонах за 1 добу та включено до накопичувальної картки № 20019002.
На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збору за зберігання вантажів 4,00 * 3595 * 1 * 2,302 - 1 279,90 = 31 822,90 (грн.), де 4.00 - тариф за зберігання вантажу (грн..)
3595 - маса вантажу, що зберігався (т)
- кількість діб (після округлення до цілої доби), протягом яких надавалась послуга зі
зберігання вантажу
2.302 - коефіцієнт, що застосовується до тарифів
1 279,90 - сума, визнана відповідачем та сплачена добровільно
ПДВ 20 % складає: 31 822,90 * 20 % = 6 364,58 (грн..).
Сума збору за зберігання вантажів з ПДВ становить:
31 822,90 + 6 364,58 = 38 187,48 (грн.), яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У процесі виправлення комерційної несправності навантаження вагонів було виконано контрольне зважування. Порядок нарахування плати за зважування вантажів або порожніх вагонів (контейнерів) та за участь працівника залізниці у зважуванні й/або видачі вантажу передбачено п. 4.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.
За зважування одного вагону будь-якої вантажопідйомності на вагонних вагах враховується збір в розмірі 75,2 грн. за одну вантажну операцію.
У своїх запереченнях відповідач посилається на те, що позивачем безпідставно було нараховано плату за зважування вантажу, при цьому посилається на п. 4.4 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 р. № 317 (Збірник тарифів), де зазначено, що збір за зважування не нараховується за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної вантажовідправником (ст. 24 Статуту залізниць України).
Однак, залізниця зважувала спірні вагони № 60459724 та № 56071822 двічі: 18.01.2017 р., коли було виявлено невірне вагонів, та 20.01.2017 р. вже після виправлення навантаження. Отже, сума, що була нарахована залізницею, є платою за повторне зважування двох вагонів.
На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збору за зважування вагону по накопичувальній картці №22039005 від 20.01.17 за два вагона (60459724, 56071822), де
75,2 * 2 * 2,302 = 346,20 (грн..), де
75,2 - збір за зважування вантажу;
2 - кількість вагонів, що зважувались; 2,302 - коефіцієнт, що застосовується до тарифів.
ПДВ 20 % складає: 346,20 * 20 % = 69,24 (грн.).
Сума збору за зберігання вантажів з ПДВ становить:
346,20 + 69,24 = 415,44 (грн.), яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Пунктом 4.3 цього розділу передбачено, що крім збору за зважування на вагах залізниці нараховується збір за маневрову роботу, якщо вагони подаються на ваги локомотивом залізниці, згідно з п. 1.8 цього розділу.
Пунктом 1.8 розділу ІІІ Збірника тарифів встановлено, що за маневрову роботу, яка виконується локомотивом залізниці, нараховується збір у розмірі 292,6 грн. за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні. До такої роботи належить зокрема подача вагонів на ваги і для дозування та прибирання вагонів після зважування та дозування.
У відзиві на позов відповідач також вказує на відсутність доказів для нарахування збору за маневрову роботу локомотива, зокрема пам'яток про подавання/забирання вагонів.
В матеріалах справи міститься копія акта загальної форми № 5265 від 22.03.2017 р., на підставі якого здійснено добір за маневрову роботу локомотива та копії пам'яток про подавання та забирання вагонів № 192, 205, 217, 239. Нарахування збору за маневрову роботу здійснено на підставі накопичувальної картки № 22039005 від 22.03.2017 р.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих у Мінюсті України 24.11.2000 р. за № 862/5083 (далі - Правила розрахунків за перевезення), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки.
На підставі цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збору за маневрову роботу по накопичувальній картці №22039005 від 20.01.17. Як зазначено у акті загальної форми № 109 від 23.03.2015 р., маневрова робота, пов'язана з операціями з вагоном № 62517149, здійснювалась локомотивом тричі по 10 хвилин, таким чином збір за маневрову роботу становить:
292,6 * 2,302 = 673,60 (грн.), де
292,6 - збір за маневрову роботу локомотива за півгодини; 2,302 - коефіцієнт;
ПДВ 20 % складає: 673,60 * 20 % = 134,72 (грн.).
Сума збору за зберігання вантажів з ПДВ становить:
673,60 + 134,72 = 808,32 (грн.), яка є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Згідно зі ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на Відповідача повністю.
Враховуючи вищевикладене, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІНГУЛЕЦЬКИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, б.47, код 00190905) на користь Публічного акціонерне товариства "Українська залізниця"(03680, м. Київ, вул. Тверська,5, код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код 40081237): 54,00 грн. - плати за користування вагонами; 38 187,48 грн. - збору за зберігання вантажів; 415,44 грн. - збору за зважування вантажу; 808,32 грн. - збору за маневрову роботу локомотива; 15 535,00 грн. - штрафу за невірно зазначену масу вантажу та 1600,00 грн. витрат по оплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення складено 17.10.2017
Суддя М.О.Ніколенко