10 жовтня 2017 р. Справа № 903/664/17
за позовом: Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області, м.Нововолинськ
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Механічно-ливарний завод”, м.Нововолинськ
про стягнення 64820,00грн.
Суддя Дем'як В.М.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 02-50/60 від 11.01.2017р.
від відповідача: ОСОБА_3 - довіреність від 06.09.2017р.
взяв участь прокурор: Климюк Н. В. - посвідчення № 036264
В судовому засіданні 19.09.2017р. на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 10.10.2017р. до 10:00 год. для надання суду прокурором додаткових доказів по справі.
Суть спору: Заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Механічно-ливарний завод” про стягнення 64820,00грн. упущеної вигоди.
В обґрунтування позову посилається на те, що відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Нововолинська, що потягло умисне невиконання обов'язку щодо сплати коштів на розвиток інфраструктури населеного пункту в сумі 64820,00грн., яка охоплюється за доводами позивача та прокурора як упущена вигода.
В підтвердження позовних вимог прокурор подав декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, рішення Нововолинської міської ради від 27.12.2012р. № 21/16; рішення Нововолинської міської ради від 18.06.2014р. № 37/12; лист виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 20.06.2017р. № 02-50/1429; лист виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05.07.2017р. № 02-50/1583; лист виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 13.07.2017р. № 02-50/1661.
Заступник керівника місцевої прокуратури на вимогу ухвали суду від 22.08.2017р. подав оригінал платіжного доручення про сплату судового збору №1430 від 15.08.2017р.; довідку з ЄДРПОУ; рішення Нововолинської міської ради від 27.12.2012р. № 21/16; рішення Нововолинської міської ради від 18.06.2014р. № 37/12; оригінал листа виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 20.06.2017р. № 02-50/1429; оригінал листа виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 05.07.2017р. № 02-50/1583; оригінал листа виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 13.07.2017р. № 02-50/1661; оригінал повідомлення про пред'явлення позову Нововолинській міській раді від 16.08.2017р. №34/4-1913 вих 17; квитанцію, що підтверджує факт скерування договору про пайову участі та його розрахунку стороні, зареєстровані за клопотанням вх. №01-54/8365/17 від 14.09.2017р.
Повідомив, що згідно листа виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 04.09.2017р. №02-50/2068 оригінали договору про пайову участі та його розрахунок надіслані стороні та станом на 04.09.2017р. до виконавчого комітету міської ради не повертались, а оригінал декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.05.2014р. № ВЛ 143141400492 в розпорядженні Володимир-Волинської місцевої прокуратури відсутній. З метою отримання оригіналу даного документу скеровано запит до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Волинській області, на даний час відповіді не отримано.
Заступник керівника місцевої прокуратури через відділ документального забезпечення та контролю подав заперечення на відзив на позовну заяву за вх. №01-54/9161/17 від 10.10.2017р., в якому повідомив, що відзив є безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав:
- за змістом статей 2, 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 4, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає зокрема, реконструкцію існуючої забудови.
- доводить, що відповідач, як замовник будівництва, до Нововолинської міської ради не звертався, відповідний договір пайової участі не укладав, кошті пайової участі до місцевого бюджету не сплачував.
- оскільки договір неукладено, то сума у розмірі 64 820,00 грн. являється упущеною вигодою, яку б Нововолинська міська рада могла отримати при укладанні відповідного договору.
- неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальні в інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі звернення відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, протиправною формою поведінки, внаслідок якої територіальна громада Нововолинської міської ради позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Щодо поданих відповідачем аргументів про наслідки спливу строю позовної давності, повідомив наступне:
- згідно ст. 256 Цивільного кодексу України що позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
- початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. В свою чергу, ст. 261 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися пре порушення свого права або про особу, яка його порушила.
- доводить, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суд) звернувся прокурор, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або має довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі (п.п. 1.1.. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарський спорів" №10 від 29.05.2013 року).
- оскільки позивач є органом місцевого самоврядування, який знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлений можливості контролювати момент його здійснення, ухилення замовника від укладення договору може бути оскаржене в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.
- заступником керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури та Нововолинською міською радою не було порушено строків позовної давності на звернення із позовною заявою до суду, оскільки Нововолинська міська рада не знала та не могла дізнатися про введення об'єкта в експлуатацію по завершенню реконструкції колишньої котельні під виробницво та обробки металевих виробів з добудовою товарного цеху. Адже, виходячи із норми ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» саме на замовника будівництва покладається обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом сплати коштів пайової участі.
- доводить, що Нововолинській міській раді стало відомо про факт неукладення договору про пайову участь на розвиток інфраструктури м. Нововолинська тільки після звернення Нововолинським відділом Володимир-Волинської місцевої прокуратури із відповідним листом.
- згідно листа Нововолинської міської ради від 29.09.2017р. № 02- 24/2427 вбачається, що Нововолинській міській раді не було відомо про введення об'єкта в експлуатацію, оскільки забудовник не повідомляв міську раду про закінчення будівельних робіт на об'єкті, а міська рада не володіє повноваженнями щодо обстеження та прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва (реконструкції).
В судовому засіданні подав докази направлення відповідачу проекту договору (квитанцію), зареєстровані за заявою за вх. №01-54/9163/17 від 10.10.2017р.
В судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні подав:
1.) заперечення за вх. №01-54/9151/17 від 10.10.2017р., в яких вказав наступне:
- реконструкція існуючої забудови та територій, а також добудова є способами забудови територій, здійснення яких породжує для забудовників обов'язок сплатити пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, в даному випадку - міста Нововолинська;
- доводить, що строк позовної давності за позовною вимогою про стягнення упущеної вигоди не залежить від дати прийняття в експлуатацію об'єкта після реконструкції, а тому позивач не попустив строку позовної давності для пред'явлення вимоги про стягнення упущеної вигоди;
- вказує, що відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Нововолинська, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору;
- неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Нововолинська міська рада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигод. При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
2.) клопотання за вх. №01-66/187/17 від 10.10.2017р., в якому просить суд поновити строк звернення до суду, пропущений з поважних причин, оскільки Нововолинська міська рада не була повідомлена про момент прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію, а також про момент виникнення права власності на реконструйований об'єкт. Доводить, що Нововолинська міська рада не приймає об'єкти в експлуатацію і не реєструє право власності на них, оскільки не наділена такими повноваженнями.
В судовому засіданні представник позивача просить суд задоволити позов заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» про стягнення упущеної вигоди у сумі 64820,00 грн., спричиненої неукладенням договору пайової участі замовників будівництва у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Нововолинська».
Представник відповідача через відділ документального забезпечення та контролю подав наступні документи:
1.) відзив за вх. №01-54/8418/17 від 18.09.2017р., в якому просить суд в задоволенні позовних вимог Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до ТзОВ «Механічно-ливарний завод» про стягнення 64 820,00 грн. -відмовити повністю, з наступних підстав:
- за приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
- відповідно до ч. 2, 3, 5, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
- відповідно до положень статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
- доводить, що забудова території це розміщення на ній шляхом будівництва відповідного об'єкту (який раніше на ній не знаходився, тобто створення нового об'єкту будівництва) при будівництві якого, суб'єкт містобудування (замовник) зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору з органами місцевого самоврядування та сплати встановленого розміру пайової участі.
- як вбачається з Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.05.2014 р. ТОВ «Механічно-ливарний завод» проводилася реконструкція колишньої котельні під цех по виробництву металевих виробів та їх обробці з добудовою ливарного цеху на вул. Шахтарська,55А, м. Нововолинськ, Волинської області, 1251.1;ІІІ.
- вказує, що відповідач здійснюючи реконструкцію вказаного приміщення, фактично не здійснював забудову території у розумінні положень статті 40 Закону № 3038-\/І, а тому і не зобов'язаний залучити до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, як замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки.
- доводить, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
- згідно Декларації про готовність об'єкта до експлуатації Реконструкція колишньої котельні під цех по виробництву металевих виробів та їх обробці з добудовою ливарного цеху на вул. Шахтарська,55А, м. Нововолинськ, Волинської області, 1251.1;ІІІ прийнято в експлуатацію 20.05.2014 р., що підтверджується реєстраційним записом ІДАБК у Волинській обл. № ВЛ143141400492.
- враховуючи норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», договір про пайову участь повинен був бути укладеним до 20.05.2014 р., коли об'єкт реконструкції було прийнято в експлуатацію.
- як зазначає позивач, ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Відтак, позивач вважає, що може звернутися відповідача із вимогою про стягнення упущеної вигоди в будь-який строк після прийняття об'єкта в експлуатацію.
- доводить, що оскільки об'єкт будівництва прийнято в експлуатацію 20.05.2014 р., то строк, у межах якого позивач міг звернутись до господарського суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу тривав до 20.05.2017 р. і на момент подання позову минув.
- вважає, що позивач у позовній заяві не довів об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення (і саме того, що відповідач вчинив правопорушення під час виконання господарського зобов'язання), яке призвело до завдання збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги не обгрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
2.) заяву за вх. №01-66/186/17 від 10.10.2017р., в якій просить застосувати строк позовної давності до вимог Заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради до ТзОВ «Механічно-ливарний завод» про стягнення 64 820,00 грн. та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
3.) до матеріалів справи відповідач подав свідоцтво про право власності №22614497 від 05.06.2014р., інформаційну довідку №97044900 від 12.09.2017р., зареєстровані за клопотанням вх. №01-54/9164/17 від 10.10.2017р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та прокурора, господарський суд,-
Заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Нововолинської міської ради Волинської області звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Механічно-ливарний завод” про стягнення 64820,00грн. упущеної вигоди.
Як вбачається з Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 20.05.2014 р. ТОВ «Механічно-ливарний завод» проводився реконструкція колишньої котельні під цех по виробництву металевих виробів та їх обробці з добудовою ливарного цеху на вул. Шахтарська,55А, м. Нововолинськ, Волинської області,1251.1;ІІІ (а.с.12-14).
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Відповідно до положень статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва.
За приписами ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Аналізуючи положення вказаної статті у сукупності із положеннями статті 40 вказаного закону, можна прийти до висновку, що забудова території - це розміщення на ній шляхом будівництва відповідного об'єкту (який раніше на ній не знаходився, тобто створення нового об'єкту будівництва) при будівництві якого, суб'єкт містобудування (замовник) зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом укладення відповідного договору з органами місцевого самоврядування та сплати встановленого розміру пайової участі.
У відповідності до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і поза-майданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.
Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
27.12.2012р. Нововолинська міська рада Волинської області прийняла Рішення «Про затвердження Порядку залучення коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Нововолинська» №21/16, яким визначила затвердити Порядок залучення коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Нововолинська.
Згідно розділу 4 даного Порядку визначено, що у разі несплати або несвоєчасної сплати коштів пайової участі у розвитку інфраструктури міста, передбаченої договором про пайову участь, замовник несе відповідальність згідно з умовами договору про пайову участь ти відповідно до діючого законодавства.
Розмір несплаченої частки пайової участі замовника коригується відповідно до умов договору на величину штрафів, пені тощо та індекс інфляції від дати його розрахунку.
Контроль за своєчасним укладанням договорів про пайову участь та виконанням умов діючих договорів здійснюється відділом будівництва комунального господарства та газифікації виконавчого комітету, відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Нововолинської міської ради, відділом Держкомзему у м. Нововолинську шляхом перевірки фактичного стану будівництва об'єктів та наявності у замовника повного пакету документів згідно з діючим законодавством.
Виконавчий комітет Нововолинської міської ради приймає рішення про оформлення права власності на збудований (реконструйований) об'єкт після повної сплати пайової участі.
Відсутність довідки про повну сплату коштів пайової участі є підставою для не продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні у замовника, для заборони будівництва об'єкта, в разі, якщо будівництво не розпочато.
Приписами ч.ч.1, 5 ст.39 вказаного Закону встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Не укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту стало підставою для звернення з позовом про стягнення 64820,00грн. упущеної вигоди.
Прокурор та позивач доводять, що відповідач не уклав договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Нововолинська, що свідчить про його бездіяльність у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору.
Неправомірна бездіяльність відповідача щодо його обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до позивача із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Нововолинська міськрада була позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. Розмір збитків (упущеної вигоди) дорівнює розміру пайової участі, який обраховується згідно п. 2.4. Порядку і залежить від площі об'єкта та розміру відрахувань, встановленому Положенням, та дорівнює 1852,0 м2 х 35,00 грн. за 1 м2 = 64 820 гривень 00 копійок.
Вина відповідача полягає в умисному невиконанні обов'язку щодо сплати коштів пайової участі, хоча вказаний обов'язок передбачений Законом України і «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішенням Нововолинської міської ради від 27.12.2012 № 21/16, яке не суперечать нормам статті 40 Закону № 3038-УІ і згідно частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування», є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
За правовою природою упущена вигода - це один із способів відшкодування майнової шкоди завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи відповідно до ст. 22, ч.1 ст.1166 ЦК України, ст. 224 ГК України.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
До істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.
Дослідивши обставину щодо наявності вини відповідача судом встановлено наступне.
Як уже зазначено вище, згідно п.4.3 Рішення Нововолинської міської ради Волинської області від 27.12.2012р. №21/16 «Про затвердження Порядку залучення коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Нововолинська» контроль за своєчасним укладанням договорів про пайову участь та виконанням умов діючих договорів покладена на відділ будівництва комунального господарства та газифікації виконавчого комітету Нововолинської міської ради, відділом Держкомзему у м.Нововолинську шляхом перевірки фактичного стану будівництва об'єктів за наявності у замовника повного пакету документів згідно з діючим законодавством.
Подаючи позов до суду та в процесі судового розгляду прокурор та позивач не довели та не подали доказів про те, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Механічно-ливарний завод” ухилилося від підписання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Разом з тим, контроль за своєчасним укладанням договорів про пайову участь покладається на виконавчий комітет Нововолинської міської ради.
Наявна в матеріалах справи копія договору, що була надіслана на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Механічно-ливарний завод” з пропозицією сплати коштів в доход місцевого бюджету за реконструкцію колишньої котельні під цех по виробництву металевих виробів та їх обробці з добудовою ливарного цеху не можуть бути взяті до уваги суду як доказ неправомірної поведінки відповідача та наявності його вини, оскільки такий договір для підписання йому було надіслано 07.07.2017р., після спливу 3 річного строку позовної давності, про який заявив відповідач.
Водночас, для відшкодування упущеної вигоди цивільним законодавством встановлено загальний строк позовної давності в три роки (ст.257 ЦК України).
Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку у відповідності до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ як джерело права, позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).
Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України судової палати у цивільних та господарських справах від 16.09.2015 у справі № 6-68цс15.
Позивач звернувся із заявою про поновлення строку звернення до суду з поважних причин, оскільки Нововолинська міська рада не була повідомлена про момент прийняття об'єкта реконструкції в експлуатацію, а також про момент виникнення права власності на реконструйований об'єкт.
Однак, не подав доказів та не довів про наявність таких поважних причин.
При цьому не може бути залишеним поза увагою суду п.4.3 Рішення Нововолинської міської ради Волинської області від 27.12.2012р. №21/16 «Про затвердження Порядку залучення коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Нововолинська», яким визначено коло осіб, відповідальних за здійснення контролю, за укладенням договорів щодо якого заявлено спір.
З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами, в даному випадку введенням в експлуатацію Реконструйованої колишньої котельні під цех по виробництву металевих виробів та їх обробці з добудовою ливарного цеху на вул. Шахтарська,55А, м. Нововолинськ, Волинської області.
Відтак, строк, який визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком залучення коштів пайової участі на розвиток інженерно- транспортної та соціальної інфраструктури м. Нововолинська для укладення договору пайової участі у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлений для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку. В разі неподання такої заяви та неукладання договору про пайову участь до введення об'єкту будівництва до експлуатації, з моменту введення такого об'єкта в експлуатацію починається перебіг загальної позовної давності.
Оскільки об'єкт будівництва прийнято в експлуатацію 20.05.2014 р., то строк, у межах якого позивач міг звернутись до господарського суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу тривав до 20.05.2017 р. і на момент подання позову минув.
Суд дослідивши документи додані до матеріалів справи, дійшов висновку про задоволення заяви відповідача щодо застосування строків позовної давності та відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи викладене, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до даного спору підлягає до задоволення.
Отже, в позові слід відмовити.
Витрати по сплаті судового збору, згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись ст. 256, 257, 269 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
У позові відмовити.
Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.
Повний текст
рішення складено
17.10.2017р.
Суддя В. М. Дем'як