09 жовтня 2017 року Справа № 910/1832/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Корнілової Ж.О.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргиМіністерства оборони України
напостанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.17 та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.17
у справігосподарського суду міста Києва №910/1832/17
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ІСО"
доМіністерства оборони України
про зобов'язання вчинити дії,
за участі представників сторін:
від позивача - Литвин В.В.,
від відповідача - не з'явилися,
03.02.2017 товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" звернулися до господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просили суд зобов'язати Міністерство оборони України забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від позивача виготовленого товару - курток костюму утеплювача, вид 2, в кількості 4500 одиниць вартістю 2 857 680,00 грн. Позов обгрунтовано тим, що Міністерство ухиляються від виконання своїх договірних зобов'язань у частині прийняття виготовленого товариством відповідної кількості товару.
У свою чергу, Міністерство оборони України проти позову заперечували з тих підстав, що товариством було порушено строки поставки товару, з огляду на що, вважали, підстави для прийняття недопоставленого товару в обумовлений договором строк відсутні.
04.04.2017 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін 15.06.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Зубець Л.П., Алданова С.О., Ткаченко Б.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі, зобов'язано Міністерство оборони України виконати обов'язки за договором про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/16/166 від 11.11.2016, а саме: забезпечити проведення приймального контролю (якості) товару та подальше приймання від позивача товару - курток костюму утеплювача, вид 2, у кількості 4500 одиниць вартістю 2 857 680,00грн.
У касаційній скарзі Міністерства оборони України посилалися на неповне з'ясування попередніми судовими інстанціями обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому просили судові акти скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 11.11.2016 між ТОВ "ІСО" (постачальник) та Міністерством оборони України (замовник) було укладено договір про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) №286/3/16/166, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2016 році поставити замовнику одяг верхній, інший, чоловічий і хлопчачий (верхній одяг) (Лот 2. Куртка костюму утеплювача, вид 2) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі. Постачальник повинен поставити 5 000 курток костюму утеплювача вартістю 3 175 200,00 грн. в строк до 20.12.2016 включно. Товар поставляється на об'єднані центри забезпечення після приймального контрою (якості) представниками Центру розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України (п.п.1.1, 1.2, 1.5 Договору).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.3., 3.7 договору приймальний контроль (якості) товару здійснюється представником замовника на виробничих площах постачальника, про що складається відповідний Акт; приймальний контроль (якості) товару у постачальника проводиться представником замовника у присутності представника підприємства, відповідального за якість, з перевіркою сертифікату відповідності, висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи Міністерства охорони здоров'я України, кількості, комплектності та ростовки, відповідності затвердженому робочому зразку, наявності іншої супровідної документації; рішення щодо направлення представника замовника для здійснення приймального контролю (якості) товарів військового призначення приймається Центром розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України після остаточного визначення місцезнаходження підприємства - виробника товару; приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений представником замовника; належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару за якістю та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком-фактурою.
Згідно підпункту 7.1.2. пункту 7.2. договору замовник, зокрема, зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймального контролю якості товару.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення (п.11.1. договору).
21.12.2016 сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору, якою виклали пункт 11.1 Договору у наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 30.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення".
14.12.2016 позивач направив відповідачу лист №700, яким повідомив про неможливість поставки товару в обумовлений Договором строк, оскільки у зв'язку з поширенням епідемії захворюваності на грип в м. Харкові більшість працівників відповідача перебуває на лікарняному. Зазначені обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копією висновку Чернігівської регіональної Торгово-промислової палати №ЧК-655 від 26.12.2016, яким установлено неможливість виконання зобов'язань згідно договору поставки від 11.11.2016 №286/3/16/166 у зв'язку з істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, що свідчить про прямий причинно-наслідковий зв'язок з фактом невиконанням позивачем своїх обов'язків у строк, визначений договором - до 20.12.2016.
29.12.2016 сторони склали Акт приймального контролю якості №1 від 29.12.2016 та видаткову накладну №48 щодо передачі 500 курток костюму утеплювача на загальну суму 317 520,00 грн. на виконання умов договору.
Господарськими судами встановлено, що у січні 2017 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією направити представників останнього для здійснення приймального контролю (якості) решти товару за Договором у кількості 4500 шт. Проте листом від 12.01.2017 №408/1/185 відповідач відмовився від указаної пропозиції позивача з підстав закінчення строку дії договору.
Відповідно до п.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні приписи визначені у ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. А відповідно статті 629 цього ж Кодексу встановлено обов'язковість виконання договору сторонами.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що 21.12.2016 сторони уклали додаткову угоду №1, якою скоригували строк дії договору до 30.03.2016, з огляду на що відхилили посилання відповідача про відсутність у нього обов'язку приймати недопоставлений у строк товар через закінчення строку дії договору. Тому зважаючи на вищевикладені правові норми, визнали необгрунтованою відмову відповідача прийняти товар.
Відповідно до ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
При вирішенні спору у цій справі, господарськими судами установлено відсутність доказів того, що решта товару, виготовленого позивачем є неякісним або не відповідає технічним умовам, відповідач не надав доказів зменшення обсягу закупівель та не навів об'єктивних причин, які б унеможливлювали приймання товару за укладеним з позивачем Договором у кількості 4 500 шт. на суму 2 857 680,00 грн. Тому виходячи з положень статті 631 ЦК України, відповідно до яких строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору, а також умов підпункту 7.1.2. пункту 7.1. договору, підставно спростували твердження Міністерства оборони України про відсутність в останніх обов'язку прийняти несвоєчасно виготовлений товариством з обмеженою відповідальністю "ІСО" товар у зазначеній кількості.
Такі висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються з вимогами статті 689 ЦК України, відповідно до яких покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Беручи до уваги викладене та те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення інших змін щодо строку дії укладеного між сторонами договору (як то визнання недійсною чи розірвання додаткової угоди №1 від 21.12.2016, укладення інших угод тощо), суди обох інстанцій обгрунтовано постановили про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
На підставі статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Перевіривши у порядку ч.2 ст.111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.ст.43, 84, 101, 103, 104 ГПК України повно і об'єктивно розглянули всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та належним чином проаналізували їхні права й обов'язки з урахуванням положень статей 32-34 ГПК України, виходячи з чого підстав для скасування ухвалених у справі судових актів не вбачається.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 04.04.2017 у справі №910/1832/17 - без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЖ.О. Корнілова
СуддяН.М. Нєсвєтова