09 жовтня 2017 року Справа № 927/453/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. -головуючого,
Корнілової Ж.О.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргиУправління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації
напостанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.17 та рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.17
у справігосподарського суду Чернігівської області №927/453/17
за позовомпублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПуАТ "Укртелеком"
доУправління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації
простягнення 330282,75грн.,
за участі представників сторін:
від позивача - Прохоренко М.М.,
від відповідача -не з'явилися,
16.05.2017 рішенням господарського суду Чернігівської області (суддя Фетисова І.А.) задоволено позов, стягнуто з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПуАТ "Укртелеком" витрат, понесених останніми унаслідок надання послуг на пільгових умовах визначеним категоріям громадян, що мешкають у Чернігівській області, у сумі 330 282,75грн.
21.06.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Жук Г.А.) рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.2017 змінено, позов задоволено частково стягнуто з Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПуАТ "Укртелеком" 327 568,00грн. відшкодування вартості пільг наданих у період з 01.12.2015 по 31.12.2016 послуг.
У касаційній скарзі Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації посилалися на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, що мало наслідком ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів частково погоджується з доводами заявника та приходить до висновку про скасування постанови та рішення з направленням справи для нового розгляду виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів справи, публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПуАТ "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги на пільгових умовах мешканцям селища Козелець та Козелецького району Чернігівської області, які підпадають під дію п.19 ч.1 ст.12, п.10 ч.1 ст.13, п.18 ч.1 ст. 14, п.20 ч.1 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; п. 18 ст.6-1, п. 10 ст. 6-2, п. 17 ст. 6-3, п. 19 ст. 6-4 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"; п. 11 ст. 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; п. 6 ч.1 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; ч.5 ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 4 ч.3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" та Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні". Відшкодування витрат здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Господарські суди встановили, що підтверджується матеріалами справи, у період з 01.12.2015 по 31.12.2016 ПАТ "Укртелеком" в особі Чергінівської філії ПАТ "Укртелеком" надали телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам, що проживають в Чернігівському районі Чернігівської області на загальну суму 330 282,75грн. Зазначені обставини підтверджуються формами №2-пільга - розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року включно: згідно Закону України "Про охорону дитинства" на суму 1457,82 грн.; - згідно Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист" на суму 55378,15 грн.; - згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " на суму 133451,91 грн.; - згідно Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на суму 139994,87 грн., які позивачем надсилались Управлінню соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації, а також актами звіряння розрахунків та розрахунками видатків по кожній пільговій категорії населення по кожному із заявлених позивачем періоду надання відповідних послуг.
У свою чергу Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації зазначені витрати у загальні сумі 330 282,75грн. публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПуАТ "Укртелеком" не відшкодували, вимоги претензії останніх не виконали, що обумовило виникнення спору у цій справі.
Відповідно до ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №295 (надалі - Правила), телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно п.63 Правил установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Положеннями статей 86 та 102 Бюджетного кодексу України визначено, що до видатків місцевих бюджетів належать, у тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України передбачено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.
Приймаючи рішення у цій справі, місцевий господарський суд визнав позовні вимоги обгрунтованими, оскільки на підставі вищезгаданих положень закону саме відповідач повинен відшкодувати вартість телекомунікаційних послуг, наданих позивачем протягом 2015-2016 років пільговим категоріям населення на території Козелецької РДА, чого зроблено не було з причин відсутності бюджетних асигнувань.
Погоджуючись із такими висновками суду першої інстанції, апеляційний господарський суд із посиланням на положення ст.617 ЦК України, ст.218 ГК України зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції урахував скориговану позивачем на 2714,75грн. суму компенсаційних витрат останнього, відповідно змінивши резолютивну частину рішення.
Підставою для ухвалення таких рішень попередніх судових інстанцій стало також і те, що в силу ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державної казначейської служби України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Господарські суди врахували, що ця норма є спеціальною для спірних правовідносин відносно інших норм цієї статті щодо загального порядку взяття бюджетних зобов'язань, та на які посилався відповідач.
Як свідчать матеріали справи, Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначали, що відповідно до ст.22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Відповідач є розпорядником коштів нижчого рівня. Положеннями цього ж Кодексу визначено, виплати за користування послугами зв'язку окремих категорій громадян належать до видатків, що здійснюються з бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів об'єднаних територіальних громад за рахунок відповідної субвенції з Державного бюджету. Системний аналіз положень Бюджетного кодексу України та Постанови №256 свідчить, що компенсація вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян має здійснюватися виключно за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік. Утім за твердженнями заявника Законом України "Про державний бюджет України на 2016 рік" відповідні субвенції передбачені не були, тому відповідач не має бюджетних призначень щодо розпорядження коштами на компенсацію пільг, та як наслідок не повинен відповідати за виконання Державного бюджету України у вигляді покладення на нього негативних фінансових наслідків.
Дійшовши висновку, що чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян і такі зобов'язання не залежать від їх фінансування, суди попередніх інстанцій усупереч вимог ст.43 ГПК України не надали належної правової оцінки запереченням відповідача про відсутність субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на відшкодування пільг окремим категоріям громадян за надані позивачем у спірний період послуги зв'язку, не впевнились у наявності відповідних бюджетних асигнувань для розрахунків сторін за надані та спожиті послуги.
Відповідно до п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою "2-пільга".
Обмежившись установленням факту, що матеріали справи свідчать про неоднократні звернення позивача до відповідача з проханням надати відповідну інформацію щодо пільгової категорії громадян, суди обох інстанцій без достатніх обгрунтувань відхилили доводи відповідача про відсутність таких громадян на території Козелецького району Чернігівської області, оскільки останні за твердженнями відповідача померли або вибули у інший район.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі викладеного, рішення обох інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими, тому підлягають скасування з направленням справи для нового розгляду, під час якого господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Козелецької районної державної адміністрації задоволити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.17 та рішення господарського суду Чернігівської області від 16.05.17 у справі №927/453/17 скасувати, а справу направити для нового розгляду до суду першої інстанції.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЖ.О. Корнілова
СуддяН.М. Нєсвєтова