про повернення позовної заяви
17 жовтня 2017 р. Справа № 902/948/17
Суддя господарського суду Банасько О.О., розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро", с.Степанівка, Теплицький район, Вінницька область
до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський", с.Сокиряни, Теплицький район, Вінницька область
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, смт Теплик, Теплицький район, Вінницька область
про визнання права власності на транспортний засіб та виключення його з акту опису майна та звільнення з-під арешту
Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплик-Агро" звернулось з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Сокирянський" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб та виключення його з акту опису майна та звільнення з-під арешту.
Розглянувши позовну заяву суд дійшов висновку, що вона підлягає поверненню виходячи з наступного.
Згідно із ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Згідно із ст. 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
Основні вимоги, що пред'являються до форми та змісту позовної заяви, а також вимоги щодо надання разом з нею певних доказів визначені ст.ст.54, 57 ГПК України. Невиконання більшості з вимог зазначених норм тягне за собою в якості негативного наслідку повернення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ст.57 ГПК України встановлено перелік документів, що додаються до позовної заяви, серед яких документи, які підтверджують зокрема сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі тощо.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
У пункті 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наголошено на тому, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Законодавством, яке регулює порядок та розмір сплати судового збору за подання позовних заяв до господарського суду є Закон України "Про судовий збір".
За змістом статті 54 Господарського процесуального кодексу України, у позові має міститися, зокрема, зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; ціна позову визначається, зокрема, у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується (пункт 2 частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судового збору, який справляється з позовної заяви, визначений Законом в залежності від виду спору.
Виходячи з підпунктів 2.1, 2.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1 600,00 грн.
Так, із поданої позовної заяви б/н від 12.10.2017 р. вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено в позові три вимоги: майнового та немайнового характеру:
1. визнання права власності на транспортний засіб (майнова);
2. виключення транспортного засобу з акту опису майна (немайнова);
3. про звільнення транспортного засобу з-під арешту (немайнова).
Таким чином, виходячи з викладеного вище, позивач при зверненні з даною заявою до суду, повинен був сплачувати судовий збір виходячи із заявлених вимог враховуючи ціну заявленого позову.
Натомість позивачем згідно платіжного доручення № 3400 від 11.10.2017 р. при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 3 200,00 грн, що є порушенням вимог п.3 ч.1 ст.57 ГПК України, а відтак тягне за собою повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Дійшовши висновку про повернення позовної заяви суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.
Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 р. у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_2 проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 р. у справі "ОСОБА_2 проти України").
Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником вищенаведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
При цьому слід зауважити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення процесуальних недоліків, що зумовили її повернення (надання належних доказів сплати судового збору у встановленому розмірі ).
Крім того, відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення заяви або скарги сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, для повернення сплаченого судового збору позивачу необхідно подати до суду відповідне клопотання.
Принагідно суд зауважує, що при повторному поданні позовної заяви не забороняється використання раніше поданого платіжного документа.
Крім того, суд зазначає, що при повторному зверненні з позовною заявою заявнику слід звернути увагу на приписи п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарський судів України" в якій наголошено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.
Також, в зв'язку з поверненням позовної заяви позивачу судом не розглядається вимога про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчих дій по виконавчому листу № 144/1438/15-ц від 10.04.2016 р.
Керуючись п. п. 4 ч.1 ст. 63, ст.ст. 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву б/н від 12.10.2017 р. на 4-х аркушах разом з матеріалами на 48-и аркушах та конверт повернути позивачу.
2. Копії позовної заяви б/н від 12.10.2017 р., платіжного доручення № 3400 від 11.10.2017 р. долучити до примірника ухвали, яка залишається в справі.
3. Копію ухвали надіслати сторонам у справі (позивачу разом з матеріалами на 25-и аркушах) рекомендованим листом.
Суддя Банасько О.О.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи.
2 - позивачу - вул. Незалежності, 30, с. Степанівка, Теплицький район, Вінницька область, 23814.
3 - відповідачу - вул. Перемоги, 11, с. Сокиряни, Теплицький район, Вінницька область, 23842.
4 - ОСОБА_1 районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області - вул. Незалежності, 41, смт. Теплик, Вінницька область, 23800.