24 липня 2017 року Справа № 5011-58/18994-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач),
Карабаня В.Я.,
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України
на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 19.12.2016 Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017
У справі№ 5011-58/18994-2012 Господарського суду міста Києва
за позовомПриватного підприємства "Строй-Систем"
До третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавної служби зайнятості, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТТ-Буд"
Про за участю від позивача: від відповідача:стягнення 4563391,70 грн., не з'явилися, Кікіна С.О., Шевченко О.О., не з'явилися,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 5011-58/18994-2012 (у складі колегії суддів: Яковенко А.В.-головуючого, Турчин С.О., Чинчин О.В.) позов Приватного підприємства "Строй-Систем" частково задоволено. Стягнуто із Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України на користь Приватного підприємства "Строй систем" 3814375,69 грн. основного боргу, 458665,53 грн. 3% річних , 288011,44 грн. пені, 64347,00 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) позивачем передано відповідачу виконані роботи у січні 2012 року за договором № 155 від 22.12.2010, вартістю 4544389,63 грн. Доказів оплати відповідачем суми 4544389,63 грн. суду не надано. Доказів звернення замовником до генпідрядника із вимогою коригування сум, зазначених в актах виконаних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року за договором № 155 суду не надано. Судом призначено будівельно-технічну експертизу відповідно до висновку якої загальна вартість виконаних робіт за наданими актами приймання робіт за січень 2012 складає 3814375,09 грн. Будь-яких доказів щодо погашення відповідачем перед позивачем 3814375,09 грн. заборгованості сторонами спору суду першої інстанції не надано. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 3814375,09 грн. основного боргу є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню. Враховуючи задоволення вимог про стягнення основного боргу, місцевий господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 288011,44 грн. пені, 458665,53 грн. 3% річних.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 5011-58/18994-2012 (у складі колегії суддів: Куксова В.В.-головуючого, Тищенко А.І., Скрипка І.М.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 у справі № 5011-58/18994-2012 Господарського суду міста Києва залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаним рішенням та постановою, Державна служба зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 5011-58/18994-2012 Господарського суду міста Києва, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників відповідача, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що між ПП "Строй-Систем" (генпідрядник за договором) та Державним центром зайнятості (замовник) 22.12.2010 укладено договір підряду № 155 з будівництва адміністративної будівлі Державного центру зайнятості, за умовами якого генпідрядник зобов'язався своїми силами і засобами на замовлення замовника виконати роботи з будівництва адміністративного будинку Державної служби зайнятості за адресою: м. Київ, вул. Астраханська, 9-17, і здати замовнику у встановлений строк, визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник - забезпечити генпідрядника затвердженою у встановленому порядку проектно-кошторисною документацією, передати за відповідним актом будівельний майданчик, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.
Відповідно до п. 2.2 договору генпідрядник виконує роботи за цінами, що зазначені у розрахунку договірних цін (додатки № 1/1, 1/2, 1/3). Розрахунок здійснюється на підставі державних будівельних норм і правил.
Склад, вартість та обсяги робіт, виконання яких доручається генпідряднику, визначені на підставі затвердженої замовником проектно-кошторисної документації. Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті при внесенні змін до проектної документації (п. 53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 - надалі "Загальні умови") із урахуванням положень Закону України "Про здійснення державних закупівель"(п.2.4).
Пунктом 3.1 договору погоджено строки виконання робіт - грудень 2010 року - грудень 2012 року.
Відповідно до умов п. 4.1 договору договірна ціна об'єкта є твердою, визначається на підставі процедури відкритих торгів та акцептованої пропозиції генпідрядника і становить 270777600,00 гривень, у тому числі ПДВ .
Пунктом 4.2 договору передбачено порядок розподілу договірної ціни.
Додатковими угодами сторонами внесено зміни до умов договору.
Відповідно до п. 10.1 договору приймання - передача закінчених робіт (об'єкта будівництва) здійснюється відповідно до Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об'єктів в експлуатацію. Після одержання повідомлення генпідрядника про готовність до передачі закінчених робіт Замовник зобов'язаний негайно розпочати їх приймання.
Відповідно до п. 5.4 договору розрахунки проводяться замовником шляхом: авансування в розмірі тридцяти відсотків річного обсягу робіт в розрізі черг відповідно до п. 4.2 договору на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів; наступні платежі здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт.
Оплата проміжних платежів за виконані роботи здійснюється на підставі акта приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3 (розрахованої за допомогою програмного комплексу АВК-5), підписаними представниками сторін після перевірки замовником протягом трьох робочих днів з дня їх надання. Замовник (за наявності фінансування) протягом трьох банківських днів сплачує генпідряднику кошти за підписаними актами (п. 5.6). Складові договірної ціни розраховані відповідно до ДБН Д 1.1-1-2000. (п. 5.7)
Відповідачем зобов'язання щодо оплати робіт не виконано.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати виконаних на підставі договору та додаткових угод робіт позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення із відповідача 3814375,09 грн. основного боргу, 290351,07 грн. пені за період з 01.03.2012 по 01.09.2012, 458665, 54 грн. 3 % річних за період з 01.03.2012 по 02.03.2016 із урахуванням заяви позивача № 02/03/16 від 02.03.2016.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 155 від 22.12.2010.
На виконання вказаного договору позивачем виконано будівельні роботи. Відповідачем не здійснено оплату виконаних робіт.
Для з'ясування вартості виконаних будівельних робіт за січень 2012 року на об'єкті будівництва 22.12.2014 судом першої інстанції призначено будівельно-технічну експертизу відповідно до висновку експерта якої № 27-01/01 від 10.09.2015 загальна вартість виконаних робіт за наданими актами приймання робіт за січень 2012 року складає 3814375,09 грн.
Крім цього, матеріали справи не містять доказів про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сі ЕЛ Сі" повноважень для проведення судових експертиз.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції ставить під сумнів законність проведення такої експертизи та висновку експерта № 27-01/01 від 10.09.2015 у зв'язку з чим відхиляє вказаний висновок судового експерта.
Позивач просить стягнути із відповідача 3814375,09 грн. основного боргу, 290351,07 грн. пені за період з 01.03.2012 по 01.09.2012 та 458 665, 54 грн. 3 % річних за період з 01.03.2012 по 02.03.2016 із врахуванням заяви № 02/03/16 від 02.03.2016.
Судами встановлено, що за актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В) позивачем передано відповідачу виконані роботи у січні 2012 року за договором № 155 від 22.12.2010, вартістю 4544389,63 грн. Відповідні акти виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), довідки про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат (форма Кб-3) за січень 2012 року підписано, скріплено печаткою позивача та направлено відповідачу із претензією № 4 від 11.02.2012 для їх підписання та оплати. Вказані отримано відповідачем 21.02.2012, що підтверджується повідомленням про врученням поштового відправлення.
Доказів оплати відповідачем суми 3814375,09 грн. із урахуванням заяви позивача № 02.03.2016 від 02.03.2016, в тому числі в установлені строки суду не надано.
Відповідно до п. 10.3 договору, якщо при прийманні - передачі робіт (об'єкта будівництва) будуть виявлені суттєві недоробки, що виникли з вини генпідрядника, замовник не підписує акт здачі об'єкта в експлуатацію і затримує оплату робіт, виконаних з порушенням.
Загальна вартість робіт та порядок розподілу договірної ціни за договором передбачено
умовами договору.
Пунктом 5.9 договору відповідачу надано право, за участю позивача, коригувати суму, яка підлягає оплаті, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, які вплинули на ціну виконаних робіт.
Відповідно до п. 100 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені Постановою КМУ від 01.08.2005 № 668, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, у разі виявлення невідповідності робіт, пред'явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.
Докази звернення замовником до генпідрядника із вимогою коригування сум, зазначених в актах виконаних робіт та довідках про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року за договором № 155, в матеріалах справи відсутні.
В якості доказів необґрунтованого завищення позивачем показників вартості виконаних у грудні 2011 році робіт за договором № 155 відповідач посилається на висновок КП "Київекспертиза", в якому вказано на завищення вартості робіт на суму 43981,983 тис. грн. (42,8%). При цьому посилання на порушення ДБН чи вимоги нормативних документів у сфері ціноутворення у будівництві, що призвели до відповідного завищення, відсутні.
Судами не прийнято до уваги акт Державної фінансової інспекції України № 04-23/111 від 30.12.2011 в якості доказу в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки акт складено без посилань на ДБН чи інші вимоги законодавства України до будівельних робіт, на підставі та у відповідності до яких здійснювався контрольний замір виконаних відповідачем робіт, в результаті якого встановлено завишення вартості робіт на об'єкті на спірну суму, з чим суди погодилися.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Судами встановлено: в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази у розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України про те, що відповідачем надано претензії про завишення вартості робіт позивачем.
Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Враховуючи наведене, суди дійшли до висновку, що замовник в порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявив про їх недоліки (за наявності таких), тому замовник не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором № 155 від 22.12.2010.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судами встановлено, що в матеріалах справи № 5011-58/18994-2012 відсутні будь-які докази щодо погашення 3814375,09 грн. заборгованості із урахуванням заяви позивача.
Враховуючи наведене, неналежне виконанням відповідачем грошового зобов'язання із оплати виконаних на підставі договору підряду № 155 від 22.12.2010 робіт, наявністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, а саме: актів виконаних будівельних робіт (форма КБ-2В), довідок про вартість виконаних будівельних робіт/і витрат (форма Кб-3), що підтверджують виконання позивачем будівельних робіт на заявлену ним суму; та відсутність будь-яких заяв відповідача до позивача щодо допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення 3814375,09 грн. основного боргу із урахуванням заяви позивача № 02/03/16 від 02.03.2016.
Крім основного боргу, позивач просить суд стягнути із відповідача 290351, 07 грн. пеню за період з 01.03.2012 по 01.09.2012 із урахуванням заяви позивача № 02/03/16 від 02.03.2016.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судами встановлено, що відповідно до п. 12.10 договору при ненадходженні або при невчасному надходженні коштів на рахунок замовника, штрафні санкції до замовника не застосовуються. В разі наявності коштів за затримку платежів генпідряднику за виконані роботи, з замовника стягується пеня в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення від суми заборгованості.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 31.08.2012, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.
З урахуванням наведеного шестимісячного строку нарахування пені, суди дійшли до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню - 288011,44 грн. за період з 01.03.2012 по 31.08.2012.
Позивач просить стягнути 458665,54 грн. 3% річних за період з 01.03.2012 по 02.03.2016
із урахуванням заяви позивача № 02/03/16 від 02.03.2016).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних, суд апеляційної інстанції встановив, що під час здійснення розрахунку позивач допустив арифметичну помилку у зв'язку з чим погодився із судом першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних - 458665,53 грн. за період з 01.03.2012 по 02.03.2016.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди дійшли до передчасного висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судами не досліджено та не надано належну правову оцінку актам, довідкам щодо найменування виконаних робіт, які знаходяться в матеріалах справи та предмету договору підряду № 155 від 22.12.2010.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні угоди до вказаного договору, на які суди посилаються у рішенні та постанові.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, справа № 5011-58/18994-2012 Господарського суду міста Києва підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене та в залежності від встановлених обставин, вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат) Міністерства соціальної політики України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 5011-58/18994-2012 Господарського суду міста Києва задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 5011-58/18994-2012 Господарського суду міста Києва скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О.
Судді: Карабань В.Я.
Ковтонюк Л.В.