Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
"17" жовтня 2017 р. Справа № 906/538/17
Суддя господарського суду Житомирської області Шніт А.В. ,
розглянувши позовну заяву №22/2-25817 від 28.09.2017 і додані до неї матеріали:
Публічного акціонерного товариства "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1
до Селянського (фермерського) господарства "Зоря"
про стягнення 266887169,89 грн
Публічне акціонерне товариство "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 звернулось з позовом до суду про стягнення з Селянського фермерського господарства "Зоря" 266887169,89грн заборгованості згідно кредитного договору №224-2012 від 17.05.2012.
Розглянувши позовні матеріали на предмет відповідності останніх нормам Господарського процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявниками вимог щодо подачі та форми позовної заяви, господарський суд встановив, що подана позивачем позовна заява не може бути прийнята до розгляду з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до позовної заяви додається доказ про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначено Законом України «Про судовий збір».
У відповідності до ч.1 ст.4 зазначеного закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (зі змінами та доповненнями), прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2017 року встановлений у розмірі 1600 гривень.
Тобто, позивачу при поданні позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру в розмірі 240000,00грн.
У порушення п.3 ч.1 ст.57 ГПК України, позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Натомість з позовною заявою позивач подав заяву №22/2-25818 від 28.09.2017, в якій просить суд, відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення у справі. У заяві зазначає про важке фінансове становище та відсутність можливості сплати судового збору. Крім того, в обґрунтування вищезазначеного клопотання позивач зазначає, що постановою Правління Національного банку України від 19.03.2015 №188 "Про відкликання банківської ліцензії" та ліквідацію ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20.03.2015 №63 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку, згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк". Крім того, 22.02.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняте рішення №213 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та повноважень ліквідатора ОСОБА_1 по 19.03.2018.
Так, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Таким чином, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, як зазначено у п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (ст. 8 Закону України «Про судовий збір») і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (ст. 5 Закону України «Про судовий збір») господарським судам слід враховувати те, що єдиною підставою для вчинення господарським судом таких дій, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна н а в е с т и доводи і п о д а т и докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Аналіз правового змісту ст. 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить про те, що, зокрема, відстрочення сплати судового збору може мати місце за наявності виключних обставин, які свідчать про об'єктивну неможливість сплатити судовий збір під час подання позовної заяви.
Особа, яка заявляє клопотання (заяву) про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Водночас, в порушення вимог ст.ст. 33 та 34 ГПК України, Фондом не подано як докази важкого фінансового становища для сплати судового збору на час звернення з цим позовом до суду, так і докази, на підтвердження обставинам можливої зміни фінансового становища для сплати судового збору до закінчення строку відстрочки (дата прийняття рішення у справі). Надані Фондом перелік ухвал господарських судів першої та апеляційної інстанцій з питання застосування ст.8 Закону України "Про судовий збір" за позовами Фонду не є засобами доказування в розумінні ст.ст. 33,34 ГПК України та не встановлюють преюдиціальні обставини в розумінні ст.35 цього Кодексу, оскільки даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.
З вищезазначеного вбачається, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність достатніх підстав для відстрочення сплати судового збору, та не обґрунтовано належними і допустимими доказами відсутність можливості сплатити судовий збір у встановлених законом порядку і розмірі. А самі лише обставини, пов'язані з тим, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» перебуває в стані ліквідації не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору.
Стосовно посилання позивача на пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, який гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, окрім цитованого Фондом, також зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_2 проти України" також зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Необхідність сплати судового збору, встановлена для всіх суб'єктів нормами ГПК України, не може тлумачитися як обмеження права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначалось вище позовна заява подана ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Відповідно до ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.
Частиною другою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що оплата витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідації, проводиться уповноваженою особою Фонду на ліквідацію в межах кошторису витрат, затверджених Фондом.
Відповідно до пункту 6.8 глави 6 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до таких витрат, зокрема, належать витрати на сплату судового збору (постанова ВГСУ від 25.01.17р. у справі № 911/2555/16).
Разом з тим, до позовної заяви не д о д а н о доказів відсутності коштів передбачених на сплату судового збору, зокрема і кошторису витрат, затверджених Фондом.
За таких обставин у суду відсутні правові підстави для надання позивачу відстрочки сплати судового збору, а тому заява про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 4 ст. 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Варто зазначити, що згідно з ч.3 ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України,
1. Відмовити Публічному акціонерному товариству "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору.
2. Позовні матеріали повернути Публічному акціонерному товариству "ВіЕйБі Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_1 без розгляду.
Додаток на 49 аркушах.
Суддя Шніт А.В.
Друк:
1 - в наряд;
2 - позивачу (рек.з пов.)