09 жовтня 2017 року Справа № 926/226/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Карабаня В.Я. - головуючого,
Корнілової Ж.О.,
Нєсвєтової Н.М.,
розглянувши матеріали касаційної
скаргиквартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці
напостанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.17 та рішення господарського суду Чернівецької області від 13.04.17
у справігосподарського суду Чернівецької області №926/226/17
за позовомквартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Бустар Лтд"
про стягнення неустойки за користування приміщенням - 3598,87грн.,
за участі представників сторін:
від позивача - Костенян М.О.,
від відповідача - не з'явилися,
01.07.2015 між квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої компанії "Бустар ЛТД" було укладено попередній договір оренди № 252/2015-п нерухомого військового майна, предметом якого є зобов'язання КЕВ міста Чернівці у майбутньому, протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору, укласти основний договір оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень площею 47,70 кв. м. в будівлі № 4 (літ. А) військового містечка № 101, що знаходиться за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, на умовах встановлених цим договором, а ТОВ "НВК "Бустар Лтд" до моменту підписання основного договору має право використовувати майно для розміщення офісних приміщень.
01.07.2015 сторони підписали акт приймання-передачі, яким на виконання умов попереднього договору КЕВ міста Чернівці передали, а ТОВ "НВК "Бустар Лтд" прийняли без будь-яких зауважень зазначене майно.
Відповідно до пункту 3.3.2. договору № 252/2015-п від 01.07.2015 за використання майна товариство на підставі виставлених рахунків сплачує на розрахунковий рахунок відділу плату у розмірі 954,00грн. за базовий місяць - липень 2015 року, у тому числі ПДВ 159,00грн.
Згідно пункту 3.3.4. договору сторони зобов'язані своєчасно і в повному обсязі здійснювати оплату, передбачену цим Договором. У разі, якщо заборгованість з плати за користування майном становить загалом більше двох місяців, даний договір підлягає розірванню і займані нежитлові приміщення повинні бути звільнені стороною 2 (відповідачем).
Пунктом 9.1. договору визначено строк дії останнього - 12 місяців починаючи з 01.07.2015 до 30.06.2016.
Пунктом 5.3. попереднього договору сторони узгодили, що відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов'язань по основному договору. У разі відмови від підписання основного договору оренди відповідач зобов'язаний звільнити використовуване майно.
03.06.2016 КЕВ міста Чернівці направили на адресу ТОВ "НВК "Будстар ЛТД" лист №1397, яким повідомили останніх, що термін дії договору закінчується 30.06.2016, та оскільки основний договір оренди не укладений, товариству необхідно звільнити майно.
02.07.2016 КЕВ міста Чернівці повторно направили товариству лист за №1653 про необхідність звільнення займаних приміщень, із попередженням про нарахування, у разі невиконання цієї вимоги, неустойки у розмірі подвійної плати за весь час прострочення. У подальшому 25.08.2016, 26.09.2016, 25.10.2016 та 16.11.2016 товариству надсилались претензії з вимогою звільнити й повернути майно, та рахунками на оплату зазначеної неустойки, яка була сплачена товариством у сумі 6 073,42грн.
29.11.2016 рішенням господарського суду Чернівецької області у справі №926/3117/16 установлено, що попередній договір припинив свою дію по закінченню строку, на який його було укладено, а зобов'язання сторін припинились в силу відсутності нового (основного) договору.
17.01.2017 іншим рішенням господарського суду Чернівецької області, ухваленим у справі №926/4319/16 починаючи з 27.01.2017 попередній договір визнаний недійсним з підстав недотримання порядку погодження та отримання дозволу на його укладення з відповідними органами, не проведено конкурсу про передачу військового нерухомого майна в оренду, не виготовлено експертну оцінку майна.
Невиконання товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Бустар Лтд" обов'язку звільнити та повернути орендоване майно після припинення дії попереднього договору за обставин неукладеності основного договору стало приводом для звернення КЕВ міста Чернівці до суду з позовом про стягнення з ТОВ "НБК "Будстар ЛТД" 3 598,87грн. неустойки за користування нежитловими вбудованими приміщеннями площею 47,7 кв. м. у будівлі №44 літ.А, військового містечка №101, що розташоване за адресою: м. Чернівці, пл. Театральна, 6, за період з липня по грудень 2016 року.
13.04.2017 рішенням господарського суду Чернівецької області (суддя Ніколаєв М.І.), залишеним без змін 30.05.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду (судді Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів безпідставності його вимог.
У касаційній скарзі квартирно-експлуатаційний відділ міста Чернівці просили скасувати постанову та рішення у справі, які на думку заявника, ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд другої інстанції дійшли висновку про те, що у спірному випадку підстав для стягнення неустойки на підставі ч.2 ст.785 ЦК України немає з огляду на те, що втрата чинності попереднього договору позбавляє позивача права вимагати сплати неустойки у вигляді подвійної орендної плати.
Згідно до ч.1 ст.283 ГК України, якій кореспондує ч.1 ст.759 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
У відповідності зі статтею 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч.1 ст.631 ЦК України).
Положеннями статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Крім того, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Як установлено судовим рішенням у справі №926/4319/16, при укладенні попереднього договору сторонами не було виготовлено експертну оцінку майна, тому визначена у пункті 3.3.2. договору № 252/2015-п від 01.07.2015 не є орендною платою у розумінні статей 10, 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За відсутності домовленості між сторонами про сплату орендної плати, яка б визначалась відповідно до положень Методики розрахунку орендної плати за державне майна та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995, попередні судові інстанції дійшли висновку про необгрунтованість здійсненого позивачем розрахунку суми неустойки.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
У статті 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Зі змісту позовних вимог видно, що вони спрямовані на застосування відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема, попереднього договору оренди № 252/2015-п від 01.07.2015. Натомість правові наслідки недійсності правочинів та господарських зобов'язань регулюються спеціальними нормами - ст.216 ЦК України, ст.208 ГК України, тому до таких правовідносин загальні правила про виконання зобов'язань та відповідальність за їх порушення не застосовуються.
Матеріали справи свідчать, що попередній договір зі строком дії до 30.06.2016, було визнано недійсним рішенням суду від 17.01.2017. Тому виходячи з положень статей 236, 216 ЦК України, з моменту вступу в законну силу рішення суду про визнання недійсним попереднього договору, позивач позбавляється права стягувати з відповідача неустойку за користування майном з липня по грудень 2016 року. Отже за обставин припинення договірних зобов'язань сторін, нарахування штрафних санкцій у вигляді неустойки на позадоговірні зобов'язання суперечить приписам національного законодавства, на відміну від відшкодування стороні плати за користування майном іншою стороною. Відтак суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність та необгрунтованість вимог позивача про стягнення 3 598,87грн. неустойки за прострочення користування майном у визначений позивачем період.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність правових підстав до застосування положень частини 2 статті 785 ЦК України, попередні судові інстанції обгрунтовано постановили про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи касаційної скарги визнаються непереконливими в силу того, що вже були предметом перегляду апеляційного господарського суду, не спростовують висновків останнього та не впливають на них. Підстави для задоволення скарги і скасування судових актів, прийнятих з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу квартирно-експлуатаційного відділу міста Чернівці залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 та рішення господарського суду Чернівецької області від 13.04.2017 у справі №926/226/17 - без змін.
Головуючий суддяВ.Я. Карабань
СуддяЖ.О. Корнілова
СуддяН.М. Нєсвєтова