Номер справи 766/4643/17 Головуючий в 1 інстанції Хайдарова І.О.
Номер провадження 22-ц/791/1622/17 Доповідач Орловська Н.В.
10 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого Орловської Н.В
суддів: Кутурланової О.В.
Майданіка В.В.
секретар Цулукіані І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька
У березні 2017р. ОСОБА_2 звернулась із позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон неповнолітньої дитини, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, за кордон без дозволу батька.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послалась на те, що перебувала із відповідачем з 23.07.2004р. по 24.04.2012р. у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням суду розірвано. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з нею.
Після припинення шлюбних відносин з 2012 року сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, стосунки не підтримують, спілкування не ведуть.
З 30.05.2014р. позивач перебуває в шлюбі з ОСОБА_5
Оскільки між сторонами склались неприязні відносини та відсутня можливість отримання нотаріального дозволу батька дитини щодо виїзду її за кордон без згоди батька, що позбавляє дитину можливості разом з матір'ю, братом та вітчимом виїжджати за межі країни з метою оздоровлення, різноманітних освітніх заходів та участі у спортивних змаганнях, які періодично проводяться за межами України.
Просила надати їй дозвіл на оформлення проїзного документу для виїзду за кордон неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди батька ОСОБА_3 строком дії до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, та надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі території України зі своєю донькою ОСОБА_4 без згоди та супроводу її батька ОСОБА_3 в наступні країни світу: Російська Федерація, Грузія, Казахстан, Білорусія, Болгарія, Таїланд, Єгипет, Туреччина, Хорватія, Греція, Італія, Іспанія, Франція, Великобританія, Німеччина.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2017р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки в рішенні суду відсутнє посилання на норми матеріального права, якими передбачено можливість вирішувати питання про надання дозволу на виїзд за кордон без згоди батька саме у визначене місце із зазначенням періоду перебування за кордоном. Також судом не враховано, що відповідач тривалий час не спілкується з донькою, не цікавиться її життям, не займається її вихованням, не сприяє її фізичному та духовному розвитку, що свідчить про невиконання своїх батьківських обов'язків, а тому його права, як батька не порушуються. Крім того, виїзд дитини за кордон буде сприяти розширенню її світогляду, оскільки вона має здібності до вивчення іноземних мов, займається у спортивній секції з періодичними змаганнями, які проходять за межами країни, а також з метою лікування та профілактики застудних захворювань дитини є необхідність у періодичному лікуванні в санаторіях.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність рішення суду в межах визначених ст. 303 ЦПК України, встановлені такі обставини справи.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.07.2004р., який розірвано рішенням суду від 03.06.2010р. Після розірвання шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_2.
Сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 виданого Міським відділом РАЦС ГУЮ у Херсонській області 23.09.2008р. (а.с.6)
Відповідно до свідоцтва про шлюб, 30.05.2014р. укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, внаслідок чого останній присвоєно прізвище ОСОБА_2.(а.с.7)
Статтею 141 Сімейного кодексу України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.(ст.153 цього Кодексу)
Статтею 313 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів і в їхньому супроводі чи супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до пп. 1, 2 п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску. За відсутності нотаріально посвідченої згоди другого з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон без згоди та супроводу другого з батьків може бути дозволено на підставі рішення суду.
Аналіз наведених вище норм матеріального права та норм сімейного законодавства щодо участі кожного із батьків у вихованні дитини дає підстави вважати, що суд вирішує питання про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків, в кожному конкретному випадку із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування в цій державі.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 не стосуються конкретного виїзду дитини за кордон, а заявлені на майбутнє до досягнення нею 16-річного віку, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, прийшов до правильного висновку про їх необґрунтованість.
Участь органу опіки і піклування у розгляді даного спору є обов'язковою в силу ч.4 та ч. 5 ст. 19 СК України і зобов'язує останнього надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання батьків і дитини, а також інших документів, які стосуються обставин справи.
Закон у даному випадку визначає дві форми участі органу опіки та піклування у вирішенні спору судом, а саме шляхом участі представника вказаного органу у судовому засіданні та надання суду висновку про шляхи вирішення спору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надання такого дозволу на вказаний позивачкою період до країн ближнього та дальнього зарубіжжя, без згоди батька, грубо порушуватиме його право на участь у вихованні дитини, позбавить його можливості знати про місцезнаходження доньки, умови проживання та інші обставини стосовно неї, що згідно із вище наведеними нормами права є неприпустимими. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 12.04.2017р. по справі № 6-15цс17.
В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач не заперечував щодо надання одноразового дозволу на конкретну поїздку на виїзд дочки за межі країни, однак відмовив позивачці у надані дозволу, оскільки ОСОБА_2 перешкоджає у його спілкуванні із дочкою, а тому він не знає чи будуть позитивними для неї ці поїздки.
Оскільки справу розглянуто з дотриманням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для його скасування або зміни відсутні.
На підставі викладеного, ст.ст. 141, 155 СК України, керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 31 липня 2017 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий _____________ Н.В.Орловська
Судді: _____________ О.В.Кутурланова
_____________ В.В.Майданік