Справа № 663/2128/17
Провадження № 2-а/663/34/17
12 жовтня 2017 року м. Скадовськ
Скадовський районний суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Клімченка М. І.
секретаря Кліщ Л. П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Скадовського об'єднаного управління ПФУ Херсонської області з позовом про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В позовній заяві зазначила, що рішенням Вищої Ради Правосуддя №1401/0/15-17 від 06.06.2017 року її звільнено з посади судді Скадовського районного суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку та 16.06.2017 року її відраховано зі штату Скадовського районного суду Херсонської області. На підставі наданих нею необхідних документів Скадовським об'єднаним управлінням ПФУ Херсонської області їй нараховано щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 80% від суддівської винагороди яку вона отримувала на час звільнення з посади голови Скадовського районного суду Херсонської області згідно довідки ТУ ДСА Херсонської області, тобто в сумі 20 480 грн. Вважаючи, що стаж який дає їй право на відставку відповідачем визначений невірно, оскільки становить повних 23 роки, вона звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді та просила нарахувати їй грошове утримання в розмірі 86%. Листом від 08.09.2017 року Скадовське об'єднане управління ПФУ Херсонської області відмовило їй в перерахунку, зазначивши, що законодавством не передбачено зарахування до стажу який дає право судді на відставку половини строку навчання на денному відділенні вищого навчального юридичного закладу. Не погоджуючись з позицією відповідача просить визнати дії Скадовського об'єднаного управління ПФУ Херсонської області, які полягали у відмові в зарахуванні до стажу роботи, який дає право на відставку, половини строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського та Української юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та відмові в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % до 86% грошового утримання судді на час звільнення - незаконними. Зобов'язати Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області зарахувати до стажу роботи, що дає право їй на відставку як судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання на денному відділенні в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського та Українській юридичній академії ім. Ярослава Мудрого, тобто період з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року, що становить 2 роки 5 місяців. Крім того, просить зобов'язати Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та виплачувати в подальшому на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди, отриманої нею на час звільнення, яка становила 25 600 грн., починаючи з 17 червня 2017 року, з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила задовольнити. Уточнила, що документи для нарахування щомісячного грошового утримання надані нею Скадовському об'єднаному управлінню Херсонської області 22.06.2017 року. Про розмір нарахованого щомісячного грошового утримання їй стало відомо 08.08.2017 року, тоді як про підстави саме такого розрахунку їй стало відомо з листа відповідача від 08.09.2017 року, який отримано на її заяву. Із письмовою заявою про перерахунок вона звернулась до відповідача 01.09.2017 року, тоді як лист - відмова відповідача в перерахунку щомісячного грошового утримання датується 08.09.2017 року, а не 08.08.2017 року як вказано в позовній заяві від 01.09.2017 року. Отже, звернувшись до суду з позовом 05.10.2017 року, нею дотриманий місячний строк оскарження дій відповідача.
В судовому засіданні представники відповідача позов не визнали, посилаючись на те, що при здійсненні розрахунку у розмірі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується тільки робота на посаді судді. Вважають вимоги позивача про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру такими, що суперечать вимогам законодавства. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог, надавши письмові заперечення.
Заслухавши пояснення позивачки, представників відповідача, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Рішенням Вищої Ради Правосуддя №1401\0\15-17 від 06.06.2017 року позивачку звільнено з посади судді Скадовського районного суду Херсонської області у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с.12).
З 16.06.2017 року її відраховано зі штату Скадовського районного суду Херсонської області згідно наказу ТУ ДСА України в Херсонській області від 15.06.2017 року (а.с. 13-14).
Представник відповідача не заперечує, що позивачці нараховано щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% від суддівської винагороди, яку вона отримувала на час звільнення з посади голови Скадовського районного суду Херсонської області згідно довідки ТУ ДСА Херсонської області, тобто в сумі 20 480 грн., виходячи з 20 років стажу, який дає право на відставку, отже цей факт не потребує додаткового доведення.
17.08.2017 року позивачка звернулась до Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з листом, в якому просила перерахувати щомісячне довічне грошове утримання з 80% до 86% від суддівської винагороди, яку вона отримувала посилаючись на те, що має 23 роки стажу, що дає їй право на відставку (а.с. 15-16).
Листом від 08.09.2017 року №2936\01-02 відповідач в перерахунку розміру грошового щомісячного довічного грошового утримання позивачці відмовив, зазначивши, що половина строку навчання у вищому юридичному закладі за денною формою не може бути зарахованою до стажу, який дає право на відставку судді, та відповідно не впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання, оскільки це не було передбачено ст. 43 Закону «Про статус суддів», що діяв на час її призначення суддею (а.с.17).
04.10.2017 року позивачка звернулась до суду, отже вимоги ч.4 ст.99 КАС України нею додержано.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що з 01.09.1988 року до 30.06.1993 року, а це 04 роки 10 місяців, вона навчалась на денному відділенні Харківського юридичного інституту ім. Ф. Дзержинського, який під час навчання було перетворено в Українську юридичну академію ім. Я. Мудрого.
З 01.08.1993 року до 04.01.2006 року вона працювала в органах прокуратури на посадах стажиста помічника прокурора м. Ровеньки Луганської області, стажиста слідчого прокуратури Перевальського району Луганської області, слідчого цієї ж прокуратури, старшим слідчим прокуратури м. Алчевська Луганської області, помічником прокурора м.Алчевска.
При цьому, як визнала позивачка в позовній заяві, з 09.12.2001 року до 09.12.2004 року, вона знаходилась у соціальній відпустці по догляду за дитиною від 03 до 06 років, отже цей період не підлягає зараховуванню до стажу.
Тоді як період соціальної відпустки до досягнення дитиною 03 річного віку, а це з 09.12.1998 року до 09.12.2001 року зараховується як до загального, так й до спеціального стажу, за нормою ст. 181 КЗпП України, а отже рахується стажем роботи на посаді помічника прокурора м. Алчевська.
Таким чином, період роботи в органах прокуратури з 01.08.1993 року до 08.12.2001 року становить 08 років 4 місяці 08 днів; період з 09.12.2004 року до 04.01.2006 року становить 01 рік 26 днів.
10.01.2006 року позивачку зараховано до штату Скадовського районного суду Херсонської області на посаду судді на якій вона перебувала до 16.06.2017 року, тобто 11 років 05 місяців 07 днів.
Відповідно до статей 124 та 126 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом Верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.
11 жовтня 2005 року в своєму рішенні Конституційний суд України по справі №1-21/2005 зазначив, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу, конституційним принципом організації та функціонування судів і професійної діяльності суддів. У рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 зазначено, що незалежність суддів є невід'ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності; забезпеченням державою особистої безпеки суддів та їхніх сімей; гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту. Не допускається зниження рівня гарантій незалежності і недоторканності суддів у разі прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів.
Висновок про те, що зменшення обсягу гарантій незалежності суддів суперечить Конституції України, також міститься в рішеннях Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 та від 30 червня 2013 року № 3-рп/2013.
Зміст зазначених норм дає підстави для висновку, що професійний суддя, через якого в Україні реалізовується судова влада, має встановлені законом гарантії досягнутого рівня незалежності, у тому числі у сфері правового захисту та матеріального і соціального забезпечення, які не можуть бути скасовані або звужені при прийнятті нових законів та інших нормативних актів.
Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На час звільнення позивачки у відставку, а це 06 червня 2017 року, п. 34 розділу Х11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 02.06.2016 року № 1402-VIII який є чинним, був доповнений четвертим абзацом згідно із Законом №1798-У111 від 21.12.2016 року в якому зазначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення чи обрання.
Враховуючи, що позивачку зараховано до штату Скадовського районного суду на посаду судді в січні 2006 року, визначення її стажу роботи має відбуватися за нормами чинного на той час Закону України «Про статус суддів», а саме частини 4 ст. 43 яка передбачала, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також слідчих на посадах прокурорів за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (Частину четверту статті 43 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 4015-12 від 24.02.94).
Крім того, на той час діяв Указ Президента України № 584 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», який передбачав, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.
За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (SukhanovandIlchenko v. Ukraine) від 26.09.2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується її існування.
Як свідчить правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України у справі №21-6664а15 від 06 липня 2016 року, до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, якщо на момент виникнення спірних правовідносин були чинні відповідні нормативні акти.
За правовою позицією Верховного Суду України, визначеній в постанові від 01.07.2014 р. в справі №21-244а14, правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія призначається за спеціальними законами, виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
З цього, суд дійшов висновку про вірність доводів позивачки щодо необхідності зарахування до стажу судді, який дає їй право на відставку, половини строку навчання на денному відділенні вищого юридичного закладу, а це 02 роки 05 місяців.
Такий висновок повністю узгоджується з постановою ВАСУ від 22.12.2015 року по справі № 800/426/16 з якої вбачається необхідність зарахування половини строку навчання на денному відділені вищого начального закладу та постановою ВСУ від 06.07.2016 року № П800/426/14.
Відтак, стаж позивачки який дає їй право на відставку становить 23 роки 02 місяці та саме з нього має бути визначений розмір щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно п. 25 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про судоустрій та статус суддів», коли суддя йде у відставку до проходження кваліфікаційного оцінювання, після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Оскільки, під стажем на посаді судді в даному випадку слід розуміти стаж, який дає право судді на відставку, враховуючи, що розмір суддівської винагороди позивачки на час звільнення складав 25600 грн., що підтверджується довідкою ТУ ДСА Херсонської області, розмір її щомісячного довічного грошового утримання має складати 86% від суддівської винагороди, яку вона отримувала, тобто 22016 грн.
Керуючись ст.ст.11, 69, 86, 159-162 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати дії Скадовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Херсонської області, які полягали у відмові в зарахуванні до стажу роботи, який дає право ОСОБА_1 на відставку судді, половини строку навчання на денному факультеті Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського та Української юридичної академії ім. Ярослава Мудрого та відмові в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 80 % до 86% грошового утримання судді на час звільнення - незаконними.
Зобов'язати Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області зарахувати до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, ОСОБА_1 половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського та Українській юридичній академії ім. Ярослава Мудрого за період з 01 вересня 1988 року по 30 червня 1993 року, що становить 2 роки 5 місяців.
Зобов'язати Скадовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Херсонської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати в подальшому на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% від суддівської винагороди отриманої нею на час звільнення, яка становила 25 600 грн., починаючи з 17 червня 2017 року з урахуванням раніше проведених виплат без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення.
Суддя М. І. Клімченко
Повний текст постанови
виготовлений 13.10.2017