Іменем України
Справа № 133/1182/17
11.10.17 року
в складі головуючого судді Воронюк В.А.
при секретарі Полонській Н.М.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки адвоката Молявчика О.В.
представника відповідача Козятинстької міської ради Кукурузи Ю.М.
відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Козятині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Козятинської міської ради Вінницької області про поновлення строку звернення до суду, про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та скасування у частині рішення Козятинської міської ради .
Представник позивача - ОСОБА_11 звернувся до суду із позовом в якому просив поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для подачі позову про визнання недійним державного акту про право власності на земельну ділянку та скасування в частині рішення Козятинської міської ради. Скасувати, як незаконне рішення Козятинської міської ради 4 сесії 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР «Про затвердження технічної документації із складання державних актів на право приватної власності на землю громадян» в частині надання у приватну власність земельної ділянки в АДРЕСА_1. Визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24.11.2006 р. виданий ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на земельну ділянку в АДРЕСА_2, площею 0,0475 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_2 та скасувати його державну реєстрацію.
В обгрунтування заявлених вимог представник позивача посилався на те, що відповідно до договору дарування від 28 вересня 2004 р. посвідченого приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І.В. за реєстровим номером № 1237 ОСОБА_8 подарувала, а ОСОБА_1, дівоче прізвище ОСОБА_1, отримала в дар 11/50 частини будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 Даний договір був зареєстрований в установленому порядку КП ВООБТІ у Козятинському районі. Відповідно до технічного паспорта, даною установою, загальна норма землекористування (площа земельної ділянки) житлового будинку по АДРЕСА_1 складала - 1130 м2.
Згідно ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Дана норма відповідає ст. 120 ЗК України. Так, згідно ч. 4 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Таким чином, їй на правах власності, після набуття права власності на частину житлового будинку, відповідно перейшла 11/50 частина земельної ділянки , яка знаходилась у користуванні або власності попереднього власника.
Враховуючи те, що межі земельної ділянки між співвласниками житлового будинку були визначені та сталими, позивач з 2004 року вільно та відкрито використовує частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування 11/50 частини житлового будинку. Цільового призначення земельної ділянки вона не міняла. Даруватель 11/50 частини будинку, ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В травні 2017 року Позивач виявила бажання скористуватись своїм правом на безоплатну приватизацію належної їй земельної ділянки. Зверталась із відповідною заявою до Козятинської міської ради. Рішенням 16 сесії 7 скликання Козятинської міськради від 02 червня 2017 р. № 700-VII позивачці відмовили в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_3. Причиною відмови стало те, що земельна ділянка вже передана в приватну власність громадянам - ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5, згідно рішення 4 сесії Козятинської міськради 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР «Про затвердження технічної документації із складання державних актів на право приватної власності на землю громадян». Як потім з'ясувала позивач, ОСОБА_8 після того як в 2004 році подарувала їй свою частку у будинку в АДРЕСА_4 в 2006 р., разом із своїми синами - відповідачами, подала заяву до Козятинської міськради та отримала дозвіл на приватизацію земельної ділянки біля вказаного будинку. Отриманий дозвіл ОСОБА_8 реалізувала та відповідно отримала у власність частину земельної ділянки, що підтверджується Державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24.11.2006 року. Згідно державного акту ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали у власність земельну ділянку площею 0,0475 га. з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з кадастровим номером НОМЕР_3 Незважаючи на те, що ОСОБА_8 вже не була співвласником житлового будинку в АДРЕСА_4 Козятинська міська рада затвердила технічну документацію із землеустрою та надала дозвіл на видачу державного акту. Такими діями було грубо порушено права позивачки, яка вже на той момент була власником частини будинковолодіння і мала право на отримання у власність частки земельної ділянки, розміром, що пропорційний розміру її частки власності в будинку.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_11 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять позово задоволити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечує проти задоволення позову.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з"явився, проте надав суду заяву в якій просить справу слухати у його відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує проти задоволення позову.
Представник відповідача Козятинської міської ради Вінницької області - Кукуруза Ю.М. в судовому засіданні просить вирішити спір на розсуд суду, при цьому пояснив, що рішення 4 сесії Козятинської міськради 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР «Про затвердження технічної документації із складання державних актів на право приватної власності на землю громадян» про виділення ОСОБА_8 у приватну власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 раніше АДРЕСА_5 ) було правомірним, оскільки остання мала право на приватизацію і скористалася своїм правом. Крім того, в період дарування нею частини житлового будинку позивачці, право власності на земельну ділянку згідно діючого в той час Земельного Кодексу переходило на підставі цивільно-правових угод.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, відповідача ОСОБА_5, представника відповідача Козятинської міської ради Вінницької області, дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 вересня 2004 року ОСОБА_8 подарувала позивачу - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1) ОСОБА_10 11/50 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться в АДРЕСА_6, що підтверджується копією договору дарування посвідченого 28.09.2004 року приватним нотаріусом Козятинського районного нотаріального округу Даніловою І.В. (а.с.8)
В травні 2017 року позивач звернулась із заявою до Козятинської міської ради про виділення їй у приватну власність земельної ділянки для обслуговування зазначеної частини будинку.
Рішенням 16 сесії 7 скликання Козятинської міськради від 02 червня 2017 р. № 700-VII позивачці відмовили в наданні дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, за адресою АДРЕСА_3( раніше АДРЕСА_7 ) (а.с.21)
Згідно рішення 4 сесії Козятинської міськради 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР «Про затвердження технічної документації із складання державних актів на право приватної власності на землю громадян» земельна ділянка за адресою АДРЕСА_3( раніше АДРЕСА_7 ) вже передана в приватну власність громадянам - ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.58).
24 листопада 2006 року на підставі рішення 4 сесії Козятинської міськради 24 скликання від 18.10.2002 року ОСОБА_8 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 площею 0,0475га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована в АДРЕСА_8 (а.с.59 )
24 травня 2009 року ОСОБА_8 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а.с.9)
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч. 2 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. Одним із способів захисту порушених прав є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування (п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Виходячи з аналізу зазначених норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи, та залежно від встановлених обставин вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У п.в) ч. 1 ст. 81 ЗК України, який набрав чинності з 01 січня 2002 року, у редакції від 15.01.2002 року, встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування .
Згідно із ст. ст. 116, 118 ЗК України у тій же редакції громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Пленум Верховного Суду України у підпункті ґ пункту 18 постанови №7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ розяснив, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року №997-V і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. З 1 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України від 5 листопада 2009 року №1702-VI.
За змістом положень ч. 1 ст. 377 ЦК України, ч. 1 ст. 120 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору дарування частини будинку, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
У частині першій ст. 120 ЗК України зазначається, що при переході права власності на будівлю та споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод , а право користування - на підставі договору оренди. Отже згідно з ЗК права на земельну ділянку переходять до власника нерухомості за умови, якщо у цивільно-правовій угоді про придбання будівлі чи споруди або в окремій угоді про відчуження земельної ділянки чи у договорі оренди сторони врегулювали питання набуття прав на землю під об'єктами нерухомості . Якщо ж у договорі купівлі-продажу нерухомості питання щодо набуття прав на землю зовсім не врегульовано, то згідно із ЗК до покупця об'єкта нерухомості право власності не переходить і власником ділянки залишається продавець будівлі чи споруди на землях приватної власності.
Стаття 131 ч.1 ЗК України, в редакції чинній на момент укладення договору дарування частини будинку , передбачала, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Оскільки при укладенні двору дарування частини житлового будинку в АДРЕСА_9 ( раніше АДРЕСА_5 ) не було застереження щодо земельної ділянки, тому земельна ділянка не могла перейти у власність чи користування до позивачки . Така земельна ділянка повинна була перейти до позивачки на підставі цивільно-правової угоди, проте така між ОСОБА_8 та позивачкою не укладалась.
Верховний Суд України у постановах від 18 вересня 2013 року (справа №6-92цс13), від 23 жовтня 2013 року (справа №6-93цс13), від 25 червня 2014 року (справа №6-67цс14), від 28 січня 2015 року (справа №6-221цс14), від 13 травня 2015 року (справа №6-164цс15), від 01 липня 2015 року (справа №6-319цс15) висловив правову позицію та зазначив, що державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у спосіб, визначений у ч. 3 ст. 152 ЗК України, зокрема визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п.г); застосування інших, передбачених законом, способів (п.д).
У ч. 1 ст. 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Оскільки рішення 4 сесії Козятинської міської ради Вінницької області 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР «Про затвердження технічної документації із складання державних актів на право приватної власності на землю громадян» про виділення ОСОБА_8 у приватну власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 (раніше АДРЕСА_5 ) було правомірним, позивачка в той час не була власником частини будинку за зазначеною адресою, тому права позивачки не були порушені прийняттям зазначеного рішення. На підставі даного рішення ОСОБА_8 в 2006 році виготовила державний акт на зазначену земельну ділянку , тому суд вважає, що остання правомірно набула право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_10 (раніше АДРЕСА_5 ) .
Таким чином суд вважає, що позивачці необхідно відмовити в позові в визнанні незаконним рішення Козятинської міської ради вінницької області 4 сесії 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР в частині надання у приватну власність земельної ділянки в АДРЕСА_12 та відмовити у визнанні недісним Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24.11.2006 року виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку в м.Козятині АДРЕСА_11 площею 0.0475 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та відмовити у скасуванні державної реєстрації зазначеного державногог акта.
Оскільки позивачка дізналася про наявність рішення Козятинської міської ради 4 сесії 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР в частині надання у приватну власність земельної ділянки в АДРЕСА_13 ОСОБА_8 та державного акта на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_8 в червні 2017 року, тому суд вважає, що вона пропустила строк звернення до суду з даним позовом з поважної причини, тому їй необхідно поновити строк звернення до суду з даним позовом.
Керуючись ст.ст. 10,57-60, 208-209,212-215 ЦПК України, ст..ч.1 ст. суд
ОСОБА_1 поновити строк на звернення до суду з даним позовом.
Відмовити в позові ОСОБА_1 в визнанні незаконним рішення Козятинської міської ради 4 сесії 24 скликання від 18.10.2002 року № 149/02-МР в частині нвадання у приватну власність земельної ділянки в АДРЕСА_12 та відмовити у визнанні недійсним Державного акта на право власностіна земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 24.11.2006 року виданий ОСОБА_8 на земельну ділянку в АДРЕСА_14 площею 0.0475 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, та відмовити у скасуванні державної реєстрації зазначеного державногог акта.
На рішення суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом 10 днів після проголошення, а особами, які не були при проголошенні рішення - в той же строк з дня отримання копії рішення.
суддя : підпис В.А.Воронюк
Згідно з оригіналом.
суддя
секретар
Дата документу 11.10.17